Рішення № 9017281, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р.                     Справа № 2/243пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ

до відповідача: Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ

про: зобов’язання прийняти неврегульовані пункти договору в редакції позивача

За участю

представників сторін

від позивача: Денщик В.І. – за довір.

від відповідача: Душенко А.А. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 29.10.09р. оголошувалася перерва до 11 год. 00хв. 09.11.09р. та 09.11.2009р. оголошувалася перерва до 10 год.00хв. 17.11.09р.

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ про прийняття неврегульованих пунктів договору на послуги водопостачання № 45 від 26.05.2009р. в редакції позивача, а саме: п. 1.1., 2.4., 4.3., 4.8., 4.10., 5.4., 5.5., абзац 1, 5, 11, 12 пункту 6.1., абзац 6 п. 6.2., абзац 7 п. 6.6., п. 7.2., 7.3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов’язковість, в силу закону, укладення договору про надання послуг з водопостачання, направлення проекту такого договору № 45 від 26.05.09р. відповідачеві для підписання із супровідним листом від 26.05.09р. № 968 та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей від 26.05.2009р. та протоколі врегулювання розбіжностей від 25.06.09р. Як на правові підстави заявленого позову в обґрунтування редакцій спірних пунктів, позивач посилається на ст.ст. 180, 181, 187, 216, 217, 218, 236, 314 ГК України, норми Водного кодексу України, Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом від 27.06.08р. № 190 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02р. № 37, вимоги ДОСТУ “Питна вода”.

29.10.09р. відповідач надав відзив по суті позовних вимог, де позовні вимоги заперечує повністю, та просить прийняти спірні пункти договору в його редакції, яка викладена у протоколі узгодження розбіжностей.

12.11.2009р. позивачем надано заяву № 02-41/53634, де останній зазначає, що відповідно до протоколу врегулювання розбіжностей від 30.10.2009р. сторонами частина спірних пунктів погоджено, неврегульованими залишаються наступні пункти договору № 45/57 від 26.05.2009р. на послуги водопостачання: п. 4.3., п. 4.8., п. 5.4., п. 5.5., абзац перший п. 6.1., абзац п’ятий п. 6.1., абзац дванадцятий п. 6.1., п. 7.2., п. 7.3.

17.11.2009р. позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву, де останній доповнює позовні вимоги та просить у зв’язку з тим що відповідач користується та продовжує користуватися послугами позивача з централізованого питного водопостачання при винесенні рішення визначити день укладання спірного договору - 25.06.2009р. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Під час розгляду справи в ході судових засідань, сторони багаторазово надавали усні та письмові пояснення стосовно суті спору та долучали до матеріалів справи письмові докази в обґрунтування своїх позицій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено 26.05.09р. Комунальному виробничому підприємству “Краматорський водоканал” проект договору на послуги водопостачання № 45 від 26.05.2009р., підписаний з боку позивача керівником Слов’янського регіонального виробничого управління Борисовим М.Г., що діє на підставі Положення та довіреності № 03-05 від 22.12.08р.

Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” повернуло на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей у двох екземплярах, які були отримані позивачем 16.06.09р.

25.06.2009р. сторонами був складений та підписаний протокол врегулювання розбіжностей до договору № 45/57 від 26.05.09р. про надання послуг з централізованого питного водозабезпечення.

Судом встановлено, що сторонами повністю дотримано вимоги ст. 181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Виходячи із змісту зазначеного протоколу узгодження розбіжностей від 25.06.09р., сторони не досягли домовленості по пунктам: пункт 1.1., пункту 2.4., пункту 4.3., пункту 4.8., пункту 4.10., пункту 5.4., пункту 5.5., абзац перший п. 6.1, абзац п’ятий п. 6.1., абзац одинадцятий п. 6.1., абзац дванадцятий п. 6.1., абзац шостий п. 6.2., абзац сьомий п. 6.6., пункту 7.2., пункту 7.3.

У зв’язку з чим, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття зазначених спірних пунктів договору в його редакції.

Однак, після порушення провадження у справі сторонами 30.10.2009р., було підписано протокол врегулювання розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору № 45/57 від 26.05.2009р., згідно до якого сторони погодили спірні пункти, зокрема п. 1.1., 2.4., 4.10., абзац одинадцятий п. 6.1., абзац шостий п. 6.2. та абзац сьомий п. 6.6. договору № 45/57 від 26.05.2009р.

З огляду на викладене провадження у справі в частині спірних пунктів п. 1.1., 2.4., 4.10., абзацу одинадцятого п. 6.1., абзацу шостого п. 6.2. та абзацу сьомого п. 6.6. договору № 45/57 від 26.05.2009р. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача в частині спірних пунктів, а саме: п. 4.3., п. 4.8., п. 5.4., п. 5.5., абзацу першого п. 6.1., абзацу п’ятого п. 6.1., абзацу дванадцятого п. 6.1., п. 7.2., п. 7.3. договору № 45/57 від 26.05.2009р.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено загальне поняття водокористування, під яким розуміється, - використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

В силу статті 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також, іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Статтею 46 Водного кодексу України встановлено, що водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне.

У статті 48 цього кодексу визначено режим спеціального водокористування, зокрема, спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також, для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Відповідно до статті 49, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Стаття 43 Водного кодексу України визначає права водокористувачів, а стаття 44, - обов’язки водокористувачів.

Предметом договору від 45/57 від 26.05.2009р., який містить спірні пункти, є надання позивачем, який іменований Підприємством, відповідачу, який іменований Споживачем, послуги з централізованого питного водопостачання в об’ємах згідно щомісячного графіку, а Споживач зобов’язується своєчасно сплачувати послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Дослідивши умови водокористування позивача за спірним договором, судом встановлено, що позивач здійснює спеціальне водокористування на підставі Дозволу на спеціальне водокористування № укр.-Дон-3437 від 27.09.2007р.

          Тобто, позивач маючи статус спеціального водокористувача та здійснюючи первинний забір води та подальшу її передачу (транспортування) каналом Сіверський Донец-Донбас, який є єдиною гідротехнічною спорудою поставляє воду, забезпечуючи питною водою всіх водокористувачів, у тому числі, й відповідача та його споживачів.

          Пунктом 3.1. Статуту КП “Компанія “Вода Донбасу” передбачено, що Підприємство, як самостійний цілісний господарчий суб’єкт, створено з метою отримання прибутку, централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньо басейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ, які передані в безстрокове відокремлене водокористування, у відповідності з вимогами технічної документації та правил експлуатації, санітарних норм і правил; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємств, та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; забору та очищення стічних вод; виконання виробничої, комерційної та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України; надання послуг водовідведення.

З вищевикладеного слідує, що забезпечення питною водою населення міста Краматорськ та споживачів Комунального підприємства „Краматорський водоканал”, експлуатація комунальних систем водопостачання та водовідведення міста Краматорськ є неможливим без належного безперебійного здійснення позивачем вищевикладених певних гідротехнічних заходів, які дозволяють всім суб’єктам водокористування, всім споживачам безпосередньо отримувати питну воду.

Дослідивши вищезазначені документальні докази та вищезазначені норми законодавства, судом встановлено, що позивач, КП “Компанія “Вода Донбасу”, в силу законодавчо встановлених функцій та напрямків діяльності, що передбачені Статутом має статус первинного водокористувача, відповідно до визначення статті 42 Водного кодексу України.

Разом з цим, до предмету діяльності, функцій та задач відповідача, визначених статутом КВП “Краматорський водоканал” є надання послуг з забезпечення питною водою та водовідведення підприємствам, організаціям та населенню, тобто відповідач має статус водокористувача.

Відповідно до наданих з боку позивача та відповідача документів, судом встановлено, що у період з 01.06.2009р. по 10.09.2009р. сторонами складались та підписувались акти, із змісту яких вбачається, що КП „Компанія „Вода Донбасу” на користь відповідача подає питну воду у певних об’ємах в куб.м. Зокрема, фактичне виконання послуг з постачання води підтверджується наступними актами про отримання питної води, рахунками, податковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками з боку обох сторін.

Статтею 43 Водного кодексу передбачені основні права водокористувачів, до яких пунктами 6, 7 цього кодексу належать й передача для використання води іншим водокористувачам на визначених між ними умовах, здійснення інших функцій щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. Зазначені права водокористувачів охороняються законом, а в разі їх порушення підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

Водопостачання та водовідведення, за змістом ст.1 та ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги", є одним із видів комунальних послуг.

Згідно ст. 19, ст. 22 Закону та ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

          В силу законодавчо визначених понять статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, обидві сторони судового процесу – й позивач й відповідач одночасно є підприємствами питного водопостачання, як суб’єкти господарювання, що здійснюють експлуатацію об’єктів питного централізованого водопостачання та забезпечують населення питною водою, а також, відносно різного коло споживачів здійснюють діяльність з питного водопостачання, тобто, пов’язану із виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та системою питного водопостачання.

Наведе свідчить й про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу надання послуг з водопостачання, згідно спірного договору № 45/57 від 26.05.08р., регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об’єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Так, й з їх змісту вбачається, що Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” - виробник (постачальник) послуг, а Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” є споживачем (абонентом) у розумінні цих Правил, якими передбачений єдиний та обов’язковий порядок водопостачання централізованими комунальними системами лише шляхом укладання договору.

Розглядаючи спірні пункти, які залишились неврегульованими за договором № 45/57 від 26.05.09р., суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.

По пункту 4.3. договору, який позивач просить викласти в його редакції : “При ліквідації Споживачем підключення свого трубопроводу до водоводу Підприємства, Споживач зобов’язаний заявити зупинення водоводу Підприємства, з компенсацією скидання води та демонтувати підключаючи та водомірні колодязі”, а відповідач просить виключити з умов договору, суд виходить з наступного.

В обґрунтування прийняття спірного пункту саме в редакції позивача, останній вказує на той факт, що в разі ліквідації споживачем підключеного свого трубопроводу до водопроводу Підприємства без заявки зупинки водоводу Підприємства, то такі можуть привести до аварійної ситуації в мережах Підприємства, яка може потягнути перебої у водопостачанні. Залишення не демонтованих підключаючих та водомірних колодязів може стати причиною несанкціонованого підключення до водоводу Підприємства, що спричинить матеріальні збитки останньому.

В обґрунтування виключення спірного пункту з умов договору відповідач вказує на той факт що така вимога позивача ні чим не обґрунтована та висувається тільки виходячи з припущень.

Оцінивши доводи обох сторін, суд дійшов висновку про виключення спірного пункту з умов договору, як наполягає відповідач, оскільки редакція позивача не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та заснована тільки на його припущеннях.

Крім того, суд виходить з того, що при укладанні попереднього договору, зазначений пункт договору також був спірним та рішенням господарського суду Донецької області по справі № 25/33пд від 17.04.2008р. був виключений з умов попереднього договору.

Стосовно спірного пункту 4.8., який позивач просить викласти в наступній редакції “В разі відсутності або несправності засобу обліку з вини Споживача, в тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію (з викликом представника підприємства та складанням акту), порушення цілісності пломб, втручання в його роботу, а також в разі закінчення строку дії повірки засобів обліку – розрахунок витрат води визначається за пропускною здатністю труби вводу в точці підключення при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дії її повним перетином в продовж 24 годин на добу”.

В обґрунтування викладення спірного пункту сама в такій редакції позивач посилається ст. 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” та п. 3.1., 5.14 Правил користування.

Відповідач просить п. 4.8. договору викласти в наступній редакції – в разі відсутності або несправності засобу обліку з вини Споживача, порушенням цілісності пломб, втручання в його роботу – розрахунок витрат води визначається за пропускною здатністю труби вводу в точці підключення при швидкості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перетином в продовж 24 годин на добу.

Пунктом 3.1. Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобі обліку.

Згідно до п. 3.3 Правил у разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості Рузу води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Відповідно до п. 5.14. Правил усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повір очного тавра в місяцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об’єм води визначається відповідно до п. 3.3. Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Статтею 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” встановлено, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці.

Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Дослідивши позиції сторін, суд дійшов висновку про викладення спірного пункту в редакції суду, а саме: “В разі відсутності або несправності засобу обліку з вини Споживача, порушення цілісності пломб, втручання в його роботу, у випадку тривалості повірки засобу обліку понад місяць – розрахунок витрат води визначається за пропускною здатністю труби вводу в точці підключення при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дії її повним перетином в продовж 24 годин на добу”, з огляду на те, що така редакція спірного пункту відповідає вимогам ст. 28 закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, п. 3.1., 3.3., 5.14. Правил.

Відносно спірних пунктів 5.4 та 5.5 договору, то позивач пропонує їх викласти наступним чином:

Пункт 5.4 – „Споживач згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки:

-          до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-          до 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-          до 20-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду”.

Пункт 5.5. – „Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць Водокористувач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним.”

Відповідач не погоджується з такою редакцією цих пунктів, та просить пункт 5.4 виключити з умов договору, а п. 5.5. викласти в наступній редакції : “Споживач самостійно здійснює оплату Підприємству за поставлену кількість води за минувший місяць на підставі підписаного сторонами акта в отриманні води, платіжним дорученням в продовж 7-ми днів з моменту отримання рахунку”.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що безперебійне надання позивачем послуг з централізованого питного водоспоживання споживачам на території Донецької області є можливим внаслідок перекидання води із річки Сіверський Донець за допомогою функціонування всього комплексу гідротехнічних споруд, обладнання, фільтровальних та насосних станцій та іншого обладнання. Основну частку, а саме в об’ємі 54%, у собівартості послуг позивача займають витрати на спожиту електроенергію. Послуги позивачем надаються не за вільними цінами, а за регульованими тарифами, які на теперішній час є збитковими для господарської діяльності позивача, у зв’язку з чим наполягає на прийнятті п. 5.4. в його редакції. Підприємство у відповідності з Правилами користування електричною енергією повинно в продовж перших 3 днів поточного місяця здійснювати платежі за договорами, укладеними з ВАТ “Донецькобленерго”, за резервування об’ємів електричної енергії на покриття екологічної та аварійної борні. Оскільки величина броні орієнтовно відповідає місячному споживанню, то позивач повинен здійснювати в продовж перших трьох днів місяця фактично 100% попередню оплату.

Відповідач вказує на ті обставини, що відповідно до вимог п. 18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р. : “Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим”. У зв’язку з чим вважає, що відповідач в силу викладеної норми не зможе виконати свого зобов’язання з оплати запропонованого позивачем на підставі зазначеного просить спірний пункт 5.4. виключити. Зазначає, що відносини які виникають між позивачем та постачальником електричної енергії є виключно їх внутрішньою справою та регулюють виключно правовідносини з поставки електричної енергії на виробничі потреби позивача та ніяким чином не стосуються правовідносин між позивачем та відповідачем.

Суд дослідив пропозиції сторін по спірним пунктах 5.4., 5.5. договору та доводи в їх обґрунтування, вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені всі умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі, й порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, яка є істотною умовою договору, обов’язковою для включення в договори на житлово-комунальні послуги.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Отже, приписами чинного законодавства не встановлено заборони Підприємству вимагати попередню оплату

Крім того, судом приймаються до уваги ті обставини, щодо наполягання позивачем на зобов’язанні абонента сплачувати за послуги по договору на умовах попередньої оплати, підтверджується тим, що аналогічні умови попередньої оплати та необхідність здійснення оплати за резервування об’ємів електричної енергії покриття екологічної та аварійної броні передбачені договірними відносинами із ВАТ “Донецькобленерго”, яким поставляється електроенергія, що складає основну частину в структурі витрат позивача.

Щодо спірної редакції п. 5.5. договору запропонованій відповідачем, то суд зазначає, що згідно до п. 3.1. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид вод здійснюється на основі показників засобів обліку, та єдиною підставою для виникнення зобов’язання по сплаті за спожиті послуги з водопостачання, Правилами визначений саме акт, у зв’язку з чим посилання відповідача у спірному пункті на виставлення рахунку не ґрунтується на положеннях Правил.

          Стосовно спірних абзаців 1, 5, 12 пункту 6.1. договору, які позивач просить викласти в наступній редакції:

-          абзац 1 - Підприємство має право обмежити або повністю припинити подачу води, попередньо попередивши Споживача, у випадках:;

-          абзац 5 – недопущення Споживачем представника Підприємства для регулювання подачі води та накладення пломб на запірно-регулюючу арматуру;

-          абзац 12 – припинення подачі води в наслідок несвоєчасної оплати послуг водопостачання може бути проведено з виконанням видимого розриву трубопроводу на межі балансової належності. Підключення Споживача виконується після оплати послуг з водопостачання з відшкодуванням витрат Підприємства на виконання робіт з видимого розриву або відновленню підключення.

В обґрунтування необхідності викладення спірних абзаців саме в редакції позивача останній посилається на п. 3.7. Правил, ст. 216, 217, 218, 236 ГК України. Викладення спірних пунктів в редакції позивача, як вважає останній захищає його право шляхом регулювання подачі води в разі порушення Споживачем умов договору. Припинення подачі води застосовується як санкція за несвоєчасну оплату послуг водопостачання, та з метою запобігання несанкціонованого споживання води через використання запірної арматури передбачається виконання видимого розриву з покладенням на Споживача витрат Підприємства пов’язаних з виконанням та відновленням розриву.

Відповідач просить спірні абзаци п. 6.1. договору в наступній редакції:

-          абзац 1 – Підприємство має право обмежити подачу води, попередньо попередивши Споживача у випадках:;

-          абзац 5 – недопущення Споживачем представника Підприємства для накладення пломб на запірно-регулюючу арматуру;

-          абзац 12 – виключити.

Вивчивши позиції обох сторін з спірного питання, суд дійшов висновку про прийняття спірних абзаців п. 6.1. в редакції відповідача, з наступних підстав.

Згідно до ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

- проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положенням про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами;

- ліквідацію наслідків, пов’язаних з дією непереборної сили.

          У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Статтею 6 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах, зокрема гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

За приписами ст. 23 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” підприємство питного водопостачання зобов’язанні забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору; вжити заходів щодо забезпечення населення питною водою у випадках порушень функціонування централізованих систем водопостачання (аварійні ситуації).

Отже, обмеження водопостачання відповідача призведе до обмеження водопостачання населення міста Краматорськ, що грубо порушує Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” та Закон України “Про житлово-комунальні послуги”.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав з посиланням на норми чинного законодавства, яким передбачено підстави та обов’язковість зупинення водопостачання у перелічених позивачем випадках.

Також, суд виходить з того, що згідно з матеріалами справи запірно-регулююча арматура є власністю відповідача та знаходиться на його мережах у відповідності із схемою балансового розмежування.

Стосовно спірного п. 7.2. договору, то розбіжності сторін полягають у розмірі відповідальності відповідача, а саме у фразі “в розмірі 3% від суми неналежно наданих послуг”, якою відповідач доповнив зміст спірного пункту.

В обґрунтування включення вказаної фрази до змісту пункту 7.2. договору відповідач обґрунтовує принципом рівності учасників правовідносин.

Дослідивши зміст спірного пункту та позиції сторін, суд дійшов висновку про прийняття спірного у редакції позивача, з огляду на наступне.

Згідно до приписів ст. 178 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Відповідач просить встановити штрафну неустойку в розмірі 3% від суми неналежно наданих послуг, однак чинним законодавством не передбачено такого розміру відповідальності за недопоставку питної води.

Щодо спірного п. 7.3. договору то позиція позивача наступна : „У випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання Споживач зобов’язаний уплатити підприємству пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня”.

Відповідач пропонував викласти цей пункт таким чином: „У випадку невиконання Споживачем своїх зобов’язань по оплаті за минулий розрахунковий період в строки, оговорені п. 5.5. цього Договору, він зобов’язаний уплатити Постачальнику за кожен день прострочення штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення боргу, виключив при цьому вартість спожитої води населенням, якщо Водокористувач доведе факт виникнення заборгованості (повної або часткової) внаслідок заборгованості населення за спожиту воду. Дана умова про зниження нарахування пені діє тільки протягом строку дії Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР”.

Свою позицію відповідач грунтує на Законі України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР.

Вивчивши позиції позивача та відповідача щодо п. 7.3. договору, та, враховуючи, що дія Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР, розповсюджується на підприємство КВП „Краматорський водоканал, суд вважає за необхідне викласти спірний пункт в редакції суду з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а саме: “У випадку невиконання Споживачем своїх зобов’язань по оплаті за минулий розрахунковий період в строки, оговорені п. 5.5. цього Договору, він зобов’язаний уплатити Постачальнику за кожен день прострочення штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення боргу, виключив при цьому вартість спожитої води населенням, якщо Водокористувач доведе факт виникнення заборгованості (повної або часткової) внаслідок заборгованості населення за спожиту воду. Дана умова про зниження нарахування пені діє тільки протягом строку дії Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР”.

          Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Позивач просить зобов’язати відповідача укласти договір на послуги з водопостачання з 25.06.2009р., у зв’язку з тим, що без договірне водопостачання заборонено за законом.

Відповідачем будь яких заперечень, щодо дати укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення заперечень не надав.

З огляду на те, що в силу приписів ст. 179 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” укладання договору про надання послуг з водопостачання є обов’язковим, а без договірне водопостачання заборонено в силу закону, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та підлягаючим частковому задоволенню.

У судовому засіданні за згодою сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, водним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ до Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ про зобов’язання прийняти пункт 1.1., пункт 2.4., пункт 4.3., пункт 4.8., пункт 4.10., пункт 5.4., пункт 5.5., абзац перший п. 6.1, абзац п’ятий п. 6.1., абзац одинадцятий п. 6.1., абзац дванадцятий п. 6.1., абзац шостий п. 6.2., абзац сьомий п. 6.6., пункт 7.2., пункт 7.3. договору 45/57 від 26.05.2009р. на послуги з водопостачання в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” задовольнити частково.

Провадження у справі в частині спірних пунктів 1.1., 2.4., 4.10., абзацу одинадцятого п. 6.1., абзацу шостого п. 6.2. та абзацу сьомого п. 6.6. договору № 45/57 від 26.05.2009р. припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Пункт 5.4., 5.5., 7.2. договору № 45/57 від 26.05.2009р. на послуги з водопостачання прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ, а саме:

- п. 5.4. – „Споживач згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки:

-          до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-          до 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-          до 20-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду”;

- п. 5.5. – „Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць Водокористувач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним”;

- п. 7.2. – “Підприємство, при наявності його вини, несе матеріальну відповідальність перед Споживачем за неналежно надані послуги питного водопостачання. Підприємство не несе відповідальність, якщо невиконання зобов’язання відбулося в наслідок порушення Споживачем умов договору”.

Пункти 4.3., абз. 1, 5, 12 п. 6.1. договору № 45/57 від 26.05.2009р. на послуги з водопостачання прийняти в редакції Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ, а саме:

- п. 4.3. – виключити.

- абзац 1 п. 6.1 – Підприємство має право обмежити подачу води, попередньо попередивши Споживача у випадках:;

- абзац 5 п. 6.1. – недопущення Споживачем представника Підприємства для накладення пломб на запірно-регулюючу арматуру;

- абзац 12 п. 6.1. – виключити.

Пункт 4.8., 7.3. договору № 45/57 від 26.05.2009р. на послуги з водопостачання викласти в редакції суду:

П. 4.8. - В разі відсутності або несправності засобу обліку з вини Споживача, порушення цілісності пломб, втручання в його роботу, у випадку тривалості повірки засобу обліку понад місяць – розрахунок витрат води визначається за пропускною здатністю труби вводу в точці підключення при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дії її повним перетином в продовж 24 годин на добу;

П. 7.3. - У випадку невиконання Споживачем своїх зобов’язань по оплаті за минулий розрахунковий період в строки, оговорені п. 5.5. цього Договору, він зобов’язаний уплатити Постачальнику за кожен день прострочення штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення боргу, виключив при цьому вартість спожитої води населенням, якщо Водокористувач доведе факт виникнення заборгованості (повної або часткової) внаслідок заборгованості населення за спожиту воду. Дана умова про зниження нарахування пені діє тільки протягом строку дії Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР.

Договір № 45/57 на послуги з водопостачання між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ та Комунальним виробничим підприємством “Краматорський водоканал” вважати укладеним з 25.06.2009р.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” (84313, м. Краматорськ, вул. Южная, 6, р/р 26001235860860 у філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 05524251) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Слов’янського регіонального виробничого управління (84112, м. Слов’янськ, вул. Леніна, 13, п/р 260043018534 в Слов’янському відділенні № 2868 ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 394318, ЄДРПОУ 35397869) державне мито в розмірі 45,76грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 169,61грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 20.11.2009р.

Суддя