Рішення № 9017239, 22.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.09 р.                     Справа № 15/319                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Паллада ТБ” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 35448640)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів” м. Волноваха (код ЄДРПОУ 00957376)

про стягнення заборгованості в сумі 29953,00 грн., пені в сумі 802,11 грн., 3% річних у розмірі 659,27 грн., інфляції в сумі 561,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Слободян В.М. за довіреністю б/н від 12.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Паллада ТБ” м. Дніпропетровськ до відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів” м. Волноваха про стягнення заборгованості в сумі 29953,00 грн., пені в сумі 802,11 грн., 3% річних у розмірі 659,27 грн., інфляції в сумі 561,58 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/319, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 20.11.2009 р., 08.12.2009 р. відповідач в судові засідання 08.12.2009 р., 22.12.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 26.11.2009 р. рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2009 р. сторони уклали договір поставки № 03/03/09–МС, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кількість товару, який поставляється відповідно до умов договору, визначається сторонами у специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору, та які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору умови та строк поставки на кожну партію товару погоджуються сторонами у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3 договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними на товар.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника.

Згідно п. 3.6 договору постачальник зобов’язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: видаткову накладну на партію товару, податкову накладну.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів від дати отримання товару покупцем. Сторони за взаємною згодою можуть передбачити інший порядок розрахунків шляхом зазначення такого порядку у специфікації.

Згідно п. 12.2 договору він вступив в силу з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р.

До спірного договору сторони підписали додатки – специфікації № 1 від 13.06.2009 р. та № 2 від 02.09.2009 р., якими передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Дані специфікації є невід’ємною частиною договору.

Завірені копії договору та специфікацій додані до позову, підписані сторонами та скріплені печатками.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 03/03/09–МС від 03.03.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 184228,00 грн. за видатковими накладними: № РН–00102/1 від 13.06.2009 р. на суму 119275,00 грн., № РН–0902–01 від 02.09.2009 р. на суму 64953,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представника відповідача – Червинчак Н.Е., яка фактично отримала товар, на видаткових накладних в графі „Отримав”; а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей: № 257 від 13.06.2009 р., № 351 від 02.09.2009 р., виданими на Червинчак Н.Е.; рахунками–фактурами № СФ–0000089 від 12.06.2009 р., № СФ–0902–01 від 02.09.2009 р.; податковими накладними № 92/1 від 13.06.2009 р., № 0902–01 від 02.09.2009 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 03/03/09–МС від 03.03.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у видаткових та податкових накладних, довіреностях, рахунках–фактурах повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях № 1 та № 2 до договору. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що стосовно поставки олії сої по цінам, вказаним у видаткових накладних, будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних оплатив частково на загальну суму 154275,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами станом на 10.07.2009 р., завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складала 79275,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 03/03/09–МС від 03.03.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 03/03/09–МС від 03.03.2009 р. передбачили відстрочення платежу на 3 банківські дні від моменту здійснення поставки, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № РН–00102/1 товар був отриманий відповідачем 13.06.2009 р., строк оплати наступив у період з 15.06.2009 р. по 17.06.2009 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 18.06.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За спірною видатковою накладною № РН–0902–01 товар був отриманий відповідачем 02.09.2009 р., строк оплати наступив у період з 03.09.2009 р. по 07.09.2009 р. включно(з урахуванням вихідних днів), а вже з 08.09.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. Таким чином, по обом спірним видатковим накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 03/03/09–МС від 03.03.2009 р. строк в сумі 29953,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 802,11 грн., 3% річних у розмірі 659,27 грн., інфляцію в сумі 561,58 грн. (розрахунки додані до позову).

Позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № 47 від 14.12.2009 р., в якій у зв’язку зі збільшенням періоду нарахування до 14.12.2009 р. збільшив первісно заявлені вимоги та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5259,09 грн., 3% річних в розмірі 742,97 грн., інфляцію в сумі 1160,63 грн. До заяви позивач додав нові розрахунки. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

На підставі п. 6.2 договору за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню за період з 17.06.2009 р. по 14.12.2009 р. в розмірі 5259,09 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 4.2 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня, передбачена спірним договором поставки за ставкою 0,1% від суми невиконаного грошового зобов’язання, перевищує суму пені, нараховану в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. На підставі цього позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ при здійсненні нарахування пені.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 742,97 грн., інфляцію в розмірі 1160,63 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми пені та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5259,09 грн., 3% річних в сумі 742,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою нового розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляцію за червень 2009 р., оскільки початок перебігу прострочення виконання грошового зобов’язання за першою видатковою накладною витікає з 18.06.2009 р. (по іншій видатковій накладній прострочення виконання грошового зобов’язання починається пізніше). Тобто позивач нараховує інфляцію за червень вже після того, як сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Таким чином нарахування позивачем інфляції за червень 2009 р. є цілком невірним та судом до уваги не приймається. Розрахунки інфляції за вересень, жовтень та листопад 2009 р. відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1160,63 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 782,76 грн. (183,71 грн. + 269,57 грн. + 329,48 грн.). В частині стягнення інфляції на суму 1160,63 грн. – 782,76 грн. = 377,87 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно, яке належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що майно, яке є у відповідача, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно за умови його фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів” (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. 100 років Червоного Хреста, 2; код ЄДРПОУ 00957376; рахунок 260050101054 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива”, МФО 380054) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Паллада ТБ” (юридична адреса: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 116; код ЄДРПОУ 35448640; рахунок 2600483349 в АДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) суму 36737,82 грн. (а саме: основний борг на суму 29953,00 грн., пеню в сумі 5259,09 грн., 3% річних в розмірі 742,97 грн., інфляцію в сумі 782,76 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 367,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,60 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 377,87 грн.

У судовому засіданні 22.12.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя