Рішення № 9017163, 23.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.09 р.                     Справа № 37/310                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31317898

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління матеріально-технічного постачання „ПАРНАС”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 36102465

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7652,57 грн., за комунальні послуги в сумі 658,70грн., штрафних санкцій в сумі 18247,67грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 14.12.2009р. на 23.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління матеріально-технічного постачання „ПАРНАС”, м. Донецьк (далі – Відповідач ) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7652,57 грн., за комунальні послуги в сумі 658,70грн., штрафних санкцій в сумі 18247,67грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 12 від 11.02.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 12 від 11.02.2009р., акт прийому-передачі, акт звірки розрахунків станом на 01.04.2009р., правоустановчі документи, розрахунок суми боргу, претензію, рахунки, акти надання послуг.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 612, 624, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Безпосередньо в позовній заяви Позивачем сформульоване клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту не майно, грошові кошти Відповідача та встановлення заборони на відчуження його майна.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 40-44, 48-60).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних грошових коштів або відсутності чи припинення спірних грошових зобов’язань будь-яким встановленим діючим законодавством способом не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 43), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання Відповідачем письмового відзиву та його неявка у судове засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 12 (а.с.а.с.7, 8), згідно п.п. 1.1., 1.3, 9.1 якого Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування, а саме в оренду, нежитлові приміщення, загальною площею 14,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 41 кім.306, з метою використання під офіс, строком до 31.12.2009р.

Зазначене приміщення є власністю Позивача, що вбачається із договору купівлі-продажу від 12.11.2003р. (а.с.а.с.49-52), свідоцтва про право власності (а.с.54) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.53).

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної із розрахунку 1152грн. на місяць (80грн. за один квадратний метр загальної площі майна з ПДВ). Плата за оренду об’єкта оренди вноситься Орендарем щомісячно в строк не пізніше двох банківських днів з моменту одержання Орендарем рахунку. Плата за оренду за цим договором вноситься щомісяця Орендарем на підставі рахунків, які виписуються Орендодавцем і передаються Орендарю не пізніше 5 числа поточного місяця, за який вноситься плата за оренду об’єкта оренди. Орендну плату за останній місяць оренди Орендар сплачує Орендодавцю в сумі 1152грн., як заставний платіж до 20.02.2009р. До складу плати за оренду об’єкта оренди не входить вартість комунальних послуг, які споживаються Орендарем на Об’єкті оренди, у т.р. і вартість електроенергії.

Крім того, відповідно до п.4.2.6 Договору, Орендар зобов’язаний сплачувати крім орендної плати – рахунки Орендодавця за використання Орендарем електроенергії, а також рахунки за користування іншими комунальними послугами (водопостачання, згідно з показниками лічильника холодної та гарячої води по діючим тарифам, якими користується орендар у будівлі з Об’єктом оренди в термін 10 календарних днів з моменту отримання рахунку. Ціни на постачання гарячої води змінюються пропорційно цінам на газ.

Умовами п. 8.4. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати, Орендар сплачує пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

11.02.2009р. об’єкт оренди згідно умовами договору був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.9).

На виконання умов договору Позивачем були виставлені рахунки Відповідачу (а.с.а.с.17-19, 21, 22, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 34), факт отримання яких та надання визначених послуг відповідної вартості підтверджується відмітками (підписами) на рахунках та актами наданих послуг (а.с.а.с.20, 23, 26, 29, 32, 33).

З підписаного сторонами без зауважень акту звірення розрахунків станом на 01.04.2009р. (а.с.13) вбачається наявність заборгованості Орендаря перед Орендодавцем у сумі 3491,43грн., у тому числі – за гарантійним платежем в розмірі 1152грн.

28.04.2009р. Позивач вручив Відповідачу претензію №5 (а.с.19) з вимогою сплатити заборгованість за лютий – квітень 2009р. та нараховану пеню в загальній сумі 17041,43грн.

Згідно акту звірки заборгованості станом на 01.12.2009р. (а.с.42), від підписання якого Відповідач ухилився, заборгованість станом на 01.12.2009р. за період орендних правовідносин з лютого 2009р. по вересень 2009р. становіть 10702,15грн.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з лютого по липень 2009р. у сумі 7652,57грн., нарахованої на неї пені в сумі 18247,67грн. та заборгованості за комунальні платежі у сумі 658,7грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з оплати наданих комунальних послуг узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 12 від 11.02.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення гарантійного платежу за останній місяць оренди до 20.02.2009р. (п.5.2. договору), платежів з орендної плати щомісячно, в строк не пізніше двох банківських днів з моменту одержання Орендарем рахунку відповідно до умов п. 5.4. договору оренди, та за використання Орендарем електроенергії, а також за користування іншими комунальними послугами (водопостачання, згідно з показниками лічильника холодної та гарячої води по діючим тарифам, якими користується орендар у будівлі з Об’єктом оренди в термін 10 календарних днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов’язань зі сплати гарантійного платежу у сумі 1152грн. та орендної плати і за комунальні послуги за період з лютого по липень 2009р. включно, виникла стягувана заборгованість. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно розглядуваного періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору, вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 7652,57грн. та за комунальні послуги в сумі 658,70грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 8.4. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування (а.с.16), суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а періоду її нарахування - положеннями о ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі _384,37грн.

Суд відмовляє у задоволені викладеного у позовній заяві клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, оскільки:

- застосування забезпечувальних заходів за вимогами про стягнення грошових коштів обмежується сумою позовних вимог та можливих судових витрат, тоді як Позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти без визначення розміру забезпечення;

- позовна заява не містить вимог, які стосуються певного індивідуально визначено майна Відповідача, що зумовлює неадекватність забезпечення у вигляді арешту майна заявленим позовним вимогам;

- Позивач всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів належними доказами ймовірності унеможливлення або ускладнення виконання рішення без вжиття забезпечувальних заходів, тоді як доведення наявності такої ймовірності є обов’язковою умовою вжиття таких заходів за змістом ст. 66 вказаного Кодексу.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31317898) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління матеріально-технічного постачання „ПАРНАС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36102465) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7652,57 грн., за комунальні послуги в сумі 658,70грн., штрафних санкцій в сумі 18247,67грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління матеріально-технічного постачання „ПАРНАС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36102465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31317898) заборгованість з орендної плати в сумі 7652,57 грн., за комунальні послуги в сумі 658,70грн. та пеню в сумі 384,37грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог щодо стягнення пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління матеріально-технічного постачання „ПАРНАС”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 36102465 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31317898) державне мито в розмірі 86 грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77 грн.27 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя