Рішення № 9016906, 22.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.09 р.                     Справа № 37/291                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Приватного підприємства „Геракліт”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32636840

про: стягнення заборгованості в сумі 30931,69грн. та пені в сумі 1344,44грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Манжула А.М. (за довіреністю №70 від 29.07.2009р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 16.11.2009р. на 07.12.2009р.          , з 07.12.2009р. на 22.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Геракліт”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 30931,69грн. та пені в сумі 1344,44грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 2321/2005 від 23.12.2005р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 2321/2005 від 23.12.2005р. з додатками та додатковою угодою від 11.12.2007р., листи №17-06-03-08546 від 06.08.2009р. та № 21-0809 від 21.08.2009р., розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав витребувані судом документи (а.с.а.с.28-36) для залучення до матеріалів справи, у тому числі – пояснення відносно правоустановчих документів на об’єкт оренди та автоматичного продовження строку орендних правовідносин.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, проте знайомився із матеріалами справи та звертався до суду із клопотанням №3 від 03.12.2009р. про відкладання розгляду справи, призначеного на 07.12.2009р, та клопотанням №4 від 22.12.2009р. про відкладання розгляду справи, призначеного на 22.12.2009р.

Позивач у судових засіданнях наполягав на задоволені позовних вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2005р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди № 2321/2005 (а.с.а.с. 5-8), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно – будівлі колишнього квасильного цеху, загальною площею 2104,2 кв.м. та будівлі колишньої перевалки, загальною площею 791,00 кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Рогачевського, 1 (далі – майно) з метою розташування складу, що знаходиться на балансі ДДП „Плодоовоч” (Балансоутримувач), строком до 18.12.2006р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - листопад 2005р. – становить 2431,45 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за попередній місяць і сплаті щомісяця не пізніше 25 числа.

Умовами п. 3.5. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, 23.12.2005р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.10).

11.12.2007р. між сторонами укладена додаткова угода, якою внесені зміни та доповнення до істотних умов договору (а.с.11) – відносно розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку, яким визначений січень 2007р.

Листом №17-06-03-08546 від 06.08.2009р (а.с.17) Позивач повідомив Відповідача про наявність заборгованості, яку необхідно терміново погасити та направив Відповідачу акт звірки заборгованості станом на 05.08.2009р. (а.с.19).

Вказаний лист було отримано Відповідачем 12.08.2009р. (а.с.20), який у відповіді №21-08-09 від 21.08.2009р. (а.с.а.с.21, 22) повідомив Орендодавця про брак коштів у зв’язку із недотриманням платіжної дисципліни своїми контрагентами та про погашення заборгованості та нарахованої пені при кожному поточному надходженні грошових коштів.

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань станом на момент звернення Позивача до суду у Відповідача утворилась заборгованість за період з березня 2009р. по серпень 2009р. включно в сумі 30931,69грн. та нарахована пеня, на примусовому стягненні яких наполягає Позивач.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних грошових коштів на надав та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків, складеному та надісланому Позивачем на виконання вимог суду (а.с.а.с.28-33).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди № 2321/2005 від 23.12.2005р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2321/2005 від 23.12.2005р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Враховуючи визначену в п. 10.1 договору дату закінчення строку його дії – 18.12.2006р., пояснення позивача (а.с.36), а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п. 10.6. договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, або їх припинення після закінчення строку запереченнями сторони проти продовження або заявою про внесення змін, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами тричі автоматично продовжувалися і після 18.12.2006р. на той же строк і на тих самих умовах – до 02.12.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 25 числа місяця на користь Державного бюджету та Балансоотримувачу відповідно до умов п. 3.3. договору № 2321/2005 від 23.12.2005р. за період користування. Суд зауважує, що у світлі визначеного умовами розділу 3 договору оренди порядку нарахування орендних платежів, 25 число є датою наступного за оплачуваним місяця, оскільки припущення іншого (дату поточного місяця) унеможливило б щомісячну інфляційну індексацію орендної плати, коефіцієнт щодо якої визначається органами статистики за підсумками всього календарного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем не тільки не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання грошових зобов’язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу – в сумі 30931,69грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 3.5 договору оренди № 2321/2005 від 23.12.2005р, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобов’язань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог (а.с.а.с.13-16) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог щодо пені – у сумі 1340,30грн.

Частковість задоволення вимог в означеній частині обумовлена арифметичними недоліками Позивача у підрахунку, викликаними використанням спрощеного визначення суми пені за один день прострочення.

Суд відмовляє у задоволені клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи, призначеного на 22.12.2009р., оскільки:

- за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України Відповідач як юридична особа може забезпечити представництво своїх інтересів у судовому засіданні шляхом видачі письмової довіреності будь-якій особі – особиста участь певного представника, задіяного у інших справах, не є обов’язковою;

- згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неявка представника сторони в судове засідання може бути підставою для відкладання розгляду справи лише у разі неможливості через це вирішити справу по суті. Між тим, наявних у справі документів цілком достатньо для встановлення обставин спірних правовідносин та надання їм належної правової оцінки;

- розгляд справи неодноразово відкладався, а отже Відповідачу було надано достатньо часу для забезпечення можливості реалізувати свої процесуальні права. Затягування розгляду справи шляхом подання нічим не підтверджених і необґрунтованих клопотань у світлі ухилення від доведення своєї позиції по суті спору та ненадання визначених судом документів кваліфікується судом як зловживання процесуальними правами всупереч вимог ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в доход бюджету, оскільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Приватного підприємства „Геракліт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32636840) про стягнення заборгованості в сумі 30931,69грн. та пені в сумі 1344,44грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Геракліт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32636840) на користь державного бюджету (р/р 31115094700003, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300 УДК у Будьонівському і Пролетарському районах м. Донецька Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34686940) заборгованість у сумі 30931,69грн. та пеню - 1340,30грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Геракліт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32636840) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 322 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя