Рішення № 90166831, 02.07.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2787/2020 Справа № 490/2491/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року м. Миколаїв,

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі – Янкевич В.С.,

за участю представника позивача - адвоката Молоткова В.М.,

прокурора - Качаун А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Прокуратури Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, треті особи - Головне управління Національної поліції України в Миколаївській області, Державна казначейська служба України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Держави в особі Прокуратури Миколаївської області, третіх осіб –ГУ НП України в Миколаївській області, Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.10.2017 року органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України.

19.10..2017 року позивача повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.289 КК України, та в подальшому обвинувальний акт скеровано до суду. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2019 року, обвинуваченого ОСОБА_1 ,на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень - виправдано. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29.01.2020 року вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2019 року залишено без змін. Отже, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2019 року, яким позивача визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 289 КК України та виправдано, набрав законної сили.

Внаслідок незаконного кримінального переслідування позивач поніс тяжкі духовні і психічні страждання, його гідність було принижено. Під час перебування під слідством були порушені його конституційні права та свободи незаконними діями органів досудового розслідування, оскільки фактично йому були заподіяні страждання внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, погіршились відносини з оточуючими, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок та бажань. Також порушені нормальні життєві зв`язки, оскільки значний проміжок часу позивач повинен був витрачати на захист своїх прав проти незаконного обвинувачення.

За такого, позивач просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 500 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. При цьому, посилається на те, що мінімальний розмір моральної шкоди не може бути визначений менше 129192,96 грн. (4723 грн. х 832 дні), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ "Про державний бюджет України на 2020 рік", тобто 4723 грн.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.05.2020 року відкрито провадження у справі за даною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

04.06.2020 року на адресу суду від Головного управління національної поліції у Миколаївській області надійшов відзив (пояснення) на позовну заяву, в якому посилався на те, відшкодування моральної шкоди на суму 500 000 грн. є недостатньо обґрунтованою та не підтверджена жодними доказами. З врахуванням наведеного, представник Головного управління національної поліції у Миколаївській області вважає, що позовна заява та додані до неї документи не містять достатнього обґрунтування та доказів підставності позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , а тому заявлений позов не підлягає задоволенню.

11.06.2020 року на адресу суду від Прокуратури Миколаївської області надійшов відзив в порядку, визначеному ст.178 ЦПК України, в яких вказано, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом, а також з розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді, відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" складає 4723 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 19.10.2017 року (оголошення підозри) по 29.01.2020 року (постановлення ухвали Апеляційним судом Миколаївської області), тобто 27 місяців,10 днів, враховуючи засади розумності та справедливості, на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 129073 грн.

11.06.2020 року на адресу суду від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив( пояснення) на позовну заяву, в якій відповідач посилався на те, що підстави для відшкодування моральної шкоди з державного бюджету відсутні та розмір моральної шкоди є надуманим та визначений позивачем без урахування засад розумності та виваженості і не відповідає характеру немайнових витрат та обсягу моральних страждань. Окрім того, посилався на те, що кошти на відшкодування державою, у разі задоволення позову підлягають стягненню з Державного бюджету України, та резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів ( Постанова ВП ВС від 19.06.2018 року за № 910/23967/16).

Ухвалою суду від 01.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з`явився, направив свого представника- адвоката Молоткова В.М., який позовні вимоги підтримав та уточнив у розмірі моральної шкоди, яка підлягає стягненню-129200 грн.

Представник відповідача Державної казначейської служби України до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області до судового засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву.

Представник прокуратури Миколаївської області Качаун А.О. в судовому засіданні підтримав свої доводи, викладені у відзиві, та вважав, що на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 129073 грн.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності осіб, які не з`явились, що відповідає приписам статті 223ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом.

04.10.2017 року внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150020004364 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289 КК України.

19.10.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.289 КК України.

Як слідує з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань ОСОБА_1 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, належним потерпілій ОСОБА_2 , незаконним користувачем якого є ОСОБА_3 а саме автомобілем марки « ЗИЛ ММЗ 4502»,1987 року випуску, вартістю 25 000 грн., та тим, що розпорядився ним на власний розсуд, продавши його запчастинами, чим завдав потерпілій матеріальний збиток у вказаній сумі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.289 КК України.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2019 року ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень - виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29.01.2020 року вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2019 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

Сфера дії Закону поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Частиною 1 статті 130 КПК України визначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18 січня 2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».

ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 19.10.2017 року (день повідомлення про підозру) по 29.01.2020 року (дата набрання виправдовувальним вироком суду законної сили), тобто 27 місяців 10 днів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2020 року визначено в сумі 4723 гривні.

Таким чином, розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 129 044,54 грн. (4723х27=127521+(4723/31*10)=129 044,54). Тобто розмір – 129 044,54 грн. у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Крім того, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, його можливості з приводу відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, та на підставі цих обставин суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди, повинна становити 129 200 грн., що відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити у повному обсязі, з врахуванням наданих адвокатом уточнень, стягнувши з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 129200,00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди.

При ухваленні рішення в цій справі судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 квітня 2019 року по справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними ( п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Європейський Суд вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин ( "Проніна проти України", "Сєрявін та інші проти України").

При цьому, заперечення Головного Управління національної поліції України в Миколаївській області та представника казначейської служби є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, та спростовуються вищевикладеним.

За даною категорією справ позивачем звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі судового збору підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись, ст.ст. 10, 12,13, 76-84, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 Україна за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового слідства, прокуратури, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 129 200 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 02 липня 2020 року.

Суддя Н.П. Черенкова