Рішення № 9016644, 14.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.09 р.                     Справа № 28/290                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при помічнику судді Рахлій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Красноармійський завод залізобетонних виробів”, м.Красноармійськ

до відповідача Акціонерного товариству закритого типу „Мостобуд-7”, м. Донецьк

про стягнення 18484 грн. 00 коп.

Представники сторін:           

Від позивача: Коляда Н.В.; Коляда О.В.

Від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю „Красноармійський завод залізобетонних виробів”, м.Красноармійськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариству закритого типу „Мостобуд-7”, м. Донецьк, про стягнення 18484 грн. 00 коп., в т.ч. суму основного боргу в розмірі 12553грн.24коп., суму пені в розмірі 2154грн.51коп., суму індексу інфляції в розмірі 3221грн.16коп., суму 3% річних в розмірі 555 грн. 09 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір №9/2005 від 28.09.2005р., додаток №1 до даного договору, накладні №487 від 27.06.2007р., №492 від 27.06.2007р., №494 від 28.06.2007р., №496 від 28.06.2007р., №498 від 29.06.2007р., №521 від 05.07.2007р., претензію №1 від 05.02.2009р., акти звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.12.2007р., 01.12.2008р., 01.08.2009р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.10.2009р. було порушено провадження по справі №28/290 та призначено її розгляд на 11.11.2009р.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на всі адреси, що вказані у позовній заяві (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал).

Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: 83038, м.Донецьк, вул.Магдебурзька, 15.

Одночасно, 04.11.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла довідка Головного управління статистики в Донецькій області станом на 03.11.2009р., відповідно до якої юридичною адресою відповідача є адреса: 83038, м.Донецьк, вул.Магдебурзька, 2.

Ухвалою від 11.11.2009 р. суд зобов’язав позивача направити на юридичну адресу відповідача позовну заяву. Позивач надав докази направлення позовної заяви на юридичну адресу відповідача.

Таким чином, з 11.11.2009р. ухвали господарського суду Донецької області по справі №28/290 направлялись на всі адреси, що містяться в матеріалах цієї справи.

Проте, відповідач в судові засідання не з’явився, витребувані господарським судом документи не надав. Поважних причин невиконання вимог суду не представив.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин нез’явлення в судові засідання та невиконання вимог суду відповідач не представив.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до позовної заяви про уточнення позовних вимог б/н від 18.11.2009р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги, змінивши підставу позову, а саме зазначив, що поставки були здійснені без договору на підставі накладних та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 12553 грн. 24 коп., індекс інфляції в сумі 489 грн. 57 коп., 3% річних 255 грн. 87 коп. Докази направлення уточнень позовних вимог відповідачу наявні в матеріалах справи.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень позовних вимог.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Красноармійський завод залізобетонних виробів”, м.Красноармійськ, та відповідачем, Акціонерним товариством закритого типу „Мостобуд-7”, м. Донецьк була досягнута усна домовленість про купівлю-продаж відповідної продукції

Відповідачем до позивача був направлений лист від 21.06.2007р. з проханням поставити відповідну продукцію, а саме товарний бетон М-300.

Відповідно до накладних №487 від 27.06.2007р., №492 від 27.06.2007р., №494 від 28.06.2007р., №496 від 28.06.2007р., №498 від 29.06.2007р., №521 від 05.07.2007р. позивач поставив відповідачу відповідну продукцію на загальну суму 13185 грн. 60 коп.

Факт отримання відповідачем вказаної продукції підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „Прийняв”, повноваження якого на отримання продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серія ЯМЦ №484548 від 21.06.2007р.

Суду також надані відповідні податкові накладні.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії №1 від 05.02.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за продукцію на суму 12553грн. 24 коп., що поставлена відповідачу за спірними накладними. В зазначеній претензії позивач просить у 30-денний термін з моменту отримання претензії сплатити заборгованість в розмірі 12553грн.24коп. Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 11.02.2009р. (згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача), граничний строк оплати товару - 13.03.2009 р. включно, а вже з 14.03.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Завірені копії претензії та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що відповідач частково здійснював оплату товару.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.08.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 12553грн.24коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 12553 грн. 24 коп. у встановлений строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 255 грн. 87 коп. за період з 14.03.2009р. по 17.11.2009р. та інфляційні витрати в розмірі 498 грн. 57 коп. за період з квітня 2009р. по жовтень 2009р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами усного договору купівлі–продажу для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків суми 3% річних та інфляційних витрат судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 255 грн. 87 коп. за період з 14.03.2009р. по 17.11.2009р. та інфляційні витрати в розмірі 498 грн. 57 коп. за період з квітня 2009р. по жовтень 2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Красноармійський завод залізобетонних виробів”, м.Красноармійськ, до Акціонерного товариству закритого типу „Мостобуд-7”, м. Донецьк.

Стягнути з Акціонерного товариству закритого типу „Мостобуд-7” (83038, м.Донецьк, вул.Магдебурзька, 2, ЄДРПОУ 03449858, р/р 26000301610182 в Калінінській філії АКБ „Національний кредит” м.Донецьк, МФО 335720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Красноармійський завод залізобетонних виробів” (85303, Донецька область, м. Красноармійськ, пров. Луговий, 1, ЄДРПОУ 32897357, р/р 26006398060021 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) заборгованість в сумі 12553 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 255 грн. 87 коп., інфляційні витрати в розмірі 489 грн. 57 коп., витрати по сплаті державного в розмірі 132 грн. 98 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 169 грн. 80 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя