Ухвала суду № 90166390, 01.07.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6896/15-ц

Провадження № 4-с/487/59/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Оцабера М.С., розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Колесніков В.В. звернувся із вищезазначеною скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії Заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повязані з відкриттям виконавчого провадження за заявою прокурора щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на користь не держави (державного органу), а територіальної громади (органу місцевого самоврядування). Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61637954 від 25.03.2020 року.

Представник ОСОБА_1 адвокат Колесніков В.В. підтримав скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Державний виконавець Волкомор А.В. заперечила проти задоволення скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Прокурор заперечила проти задоволення скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Дослідивши скаргу, наявні матеріали, пояснення сторін суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

25.03.2020 заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61637954 з примусового виконання: виконавчого листа № 487/6896/15-ц виданого 12.02.2020 Заводським районним судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 697 кв.м. на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:004:0020.

Виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого документа за заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов переконання, що заявник не довів у встановлено порядку обставин на які покликається у поданій скарзі, в діях виконавця відсутні обставини неправомірної бездіяльності, а тому вимоги скарги є необґрунтованими.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені обставини, суд прийшов переконання що у задоволенні скарги необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, ст.ст.11, 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірними дії Заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повязані з відкриттям виконавчого провадження за заявою прокурора щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на користь не держави (державного органу), а територіальної громади (органу місцевого самоврядування) - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення (ухвали).

Суддя Д.Г. Нікітін