Постанова № 9016553, 18.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.09 р.                     Справа № 19/8а

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Москалик В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: без участі представника

Від відповідача 1: без участі представника

Від відповідача 2: без участі представника

Розглянувши матеріали адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівний завод” м. Горлівка Донецької області

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

до відповідача 2: Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області

про визнання недійсними Рішення № 969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду”, якими відповідно застосований штраф в сумі 5775,27 грн. (10% в залежності від кількості днів затримки) та нарахована пеня в сумі 399,48 грн. (0,1% від суми недоїмки та фінансових санкцій), а також застосований штраф в сумі 20182,04 грн. (20% в залежності від кількості днів затримки) та нарахована пеня в сумі 6 818,02 грн. (0,1% від суми недоїмки та фінансових санкцій).

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Горлівський машинобудівний завод” м. Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області про визнання недійсними Рішення № 969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду”, якими відповідно застосований штраф в сумі 5775,27 грн. (10% в залежності від кількості днів затримки) та нарахована пеня в сумі 399,48 грн. (0,1% від суми недоїмки та фінансових санкцій), а також застосований штраф в сумі 20182,04 грн. (20% в залежності від кількості днів затримки) та нарахована пеня в сумі 6 818,02 грн. (0,1% від суми недоїмки та фінансових санкцій).

Ухвалою від 05.01.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі № 19/8а.

Ухвалою від 14.02.2007 р. закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи № 19/8а.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним було помилково надлишково задекларовано у додатку № 22 суми відрахувань за вересень, жовтень, листопад 2002 року та лютий, березень, квітень 2003 року. Фактично за наведений період позивачем були здійснені вірні відрахування суми в Пенсійний фонд у повному обсязі, без врахування помилково задекларованих сум. Позивачем зазначено, що 19.05.2004 року до відповідача-2 було надано додаток № 23 „Розрахунок сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які підлягають сплаті за квітень 2004 року” з корегуванням помилково зайво задекларованих сум за вересень, жовтень, листопад 2002 року та лютий, березень, квітень 2003 року.

Крім того, позивач стверджує, що за наявності порушень з боку позивача, до нього мали бути застосовані штрафні санкції, передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки до 01.01.2004 року збір до Пенсійного фонду входив в систему загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів), на які розповсюджується дія цього закону.

Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надав суду заперечення проти адміністративного позову (вих. № 807/06 від 22.01.2007 року), відповідно до якого відповідач-1 не визнає позов з тих підстав, що з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р., який розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування. Цей Закон є спеціальним, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до Закону № 1058 та Положення про Пенсійний фонд України, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , яка визначає процедуру обчислення та сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету ПФУ підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання. Згідно ч. 3 п.п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розрахунки фінансових санкцій за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків здійснюються органами Пенсійного фонду України на підставі даних картки особового рахунку платника. Відповідно до картки особового рахунку позивача встановлено сплату страхових внесків за період з 2004 по 2005 роки не в повному обсязі та з порушенням строків перерахування, що тягне за собою, з урахуванням ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, накладення штрафу залежно від строку затримки платежу, у розмірах, 10, 20 та 50 відсотків, а також нарахування пені в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідач-1 стверджує, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області є юридичною особою, спірні рішення, що прийняті відповідачем-2, є виконавчими документами та були розглянуті відповідачем-1 в порядку апеляційного провадження.

Відповідач-2, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області, надав заперечення на позовну заяву (вих. №1019/04 від 19.01.2007 року), повідомив про незгоду з заявленим позовом. Наполягає, що спірні рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем в порушення ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” було несвоєчасно перераховано страхові внески до Пенсійного фонду протягом січня – травня 2004 року; несвоєчасність такого перерахування підтверджено та визнано головним бухгалтером позивача, що засвідчено її особистим підписом в додатку до акту перевірки від 08.09.2006 р. № 80. За результатами перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ВАТ “ГМЗ” ( акт від 08.09.2006 р. № 80), проведеною управлінням підтверджено зайве нарахування зобов”язань до Пенсійного фонду за 2002-2003 роки, однак за цей період до підприємства не застосовувалися фінансові санкції.

Щодо правомірності застосування до позивача положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідачем-2 зазначено, що наведений Закон набрав чинності з 01.01.2004 року та за порушення, припущені в січні-травні 2004 року, у позивача виникає відповідальність саме відповідно до цього закону.

У додатково наданих суду поясненнях (вих. № 2460/04-1 від 12.02.2007 року) відповідачем-2 зазначено, що позивачем не приймаються до уваги норми, визначені Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 року № 2-4. Відповідач-2 наполягає на тому, що коригування позивачем зобов’язань щодо сплати страхових внесків за минулі періоди (2002-2003 року) в червні 2004 року ніяким чином не може вплинути на розрахунок фінансових санкцій, здійснений управлінням, оскільки позивачем було несвоєчасно перераховано страхові внески до визначеного періоду.

Позивачем були додатково надані пояснення на заперечення проти адміністративного позову (вих. № 50-6/72 від 05.02.2007 року), згідно яких позивач не згоден з твердженням відповідача-2 про несвоєчасне перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду протягом січня-травня 2004 року, оскільки Пенсійним фондом при складанні сальдо розрахунків враховувалися всі наведені позивачем суми страхових внесків, що підлягають сплаті (у тому числі, помилково зайво задекларовані за вересень, жовтень, листопад 2002 року та лютий, березень, квітень 2003 року) та фактично здійснена сплата страхових внесків з 01.11.2002 року по 30.01.2004 року, коли, на думку Пенсійного фонду, виникла недоїмка. Проте, як зазначено позивачем, Пенсійним фондом не було враховано, що позивач фактично проводив вірне відрахування сум до Пенсійного фонду за наведений період, без обліку помилково задекларованих сум, та внаслідок припущеної помилки не виникло недоїмки, та штрафні санкції не повинні були застосовуватись.

У зв’язку з призначенням ухвалою суду від 19.02.2007 р. судової економічної експертизи провадження у справі зупинялося до отримання господарським судом Донецької області її результатів.

Ухвалою суду від 02.12.2009 р. провадження у справі поновлено в зв’язку з надходженням до господарського суду Донецької області від Науково-дослідного інституту судових експертиз висновку № 928/24 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 19/8а, разом із наведеної справою. Сторони по справі ознайомлені з експертним висновком.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України –розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 КАС України).

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Горлівський машинобудівний завод”, є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області, діє на підставі Статуту, включений до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 03-78-359 з ЄДРПОУ); є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Горлівки.

Спеціалістами Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м.Горлівки проведено планову перевірку позивача з питань додержання вимог законодавства по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів з 01.11.2002 року по 01.07.2006 року, та з питань достовірності наданих відомостей про фізичних осіб щодо персоніфікованого обліку за період з 01.11.2002 року по 01.07.2006 року.

За результатами перевірки складений акт № 80 від 08.09.2006 року про результати планової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та з питань достовірності наданих відомостей про фізичних осіб щодо персоніфікованого обліку Відкритим акціонерним товариством “Горлівський машинобудівний завод”.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що станом на 01.07.2006 року має місце порушення абзацу 1 частини 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” станом:

на 30.01.2004 року у сумі 21058,16 грн., який сплачено 11.02.2004 року,

на 21.02.2004 року у сумі 69937,44 грн., сплачено частково 25.02.2004 року у сумі 36694,54 грн., залишок у сумі 33242,90 грн. погашено 20.05.2004 року (при коригуванні податкового зобов’язання),

на 22.03.2004 року у сумі 67667,31 грн., погашено 20.05.2004 року (при коригуванні податкового зобов’язання).

В акті перевірки зазначено, що недоїмка виникла у зв’язку з тим, що підприємство протягом перевіряємого періоду постійно завищувало податкове зобов’язання та сплачувало. При остаточному розрахунку при виплаті заборгованості по заробітній платі підприємство продовжувало декларувати податкове зобов’язання, в той час як на рахунку 651 по головній книзі не було залишків по страховим внескам. Зайво задекларовано податкове зобов’язання підприємство коригує у звіті за квітень 2004 року у сумі 105 960,37грн.

12.09.2006 року відповідачем 2 прийнято рішення № 969/00165758 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 5775,27 грн. (10% у залежності від кількості днів затримки) та нарахування пені в розмірі 399,48 грн.

12.09.2006 року відповідачем 2 прийнято рішення № 970/00165758 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 20182,04 грн. (20% у залежності від кількості днів затримки) та нарахування пені в розмірі 6818,02 грн.

В рішеннях зазначено, що оскарження рішень платником страхових внесків може бути здійснено протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення у порядку, визначеному частиною 13 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суми, зазначені у рішеннях, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання рішень.

Наведені рішення отримані повноважною посадовою особою позивача 12.09.2006 року, про що свідчать відповідні відмітки на рішеннях.

Рішення від 12.09.2006 року № 969/00165758 та №970/00165758 оскаржені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, та повторно до Пенсійного фонду України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.10.2006р. № 10638/06 про результати розгляду скарги від 25.09.2006р. вих. № 65-6/450а рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 969/00165758 та №970/00165758 від 12.09.2006року залишено без змін, скарга позивача – без задоволення.

Рішенням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.12.2006р. № 16846/07-10 про результати розгляду повторної скарги від 16.10.2006р. вих. № 50-6/496 рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 969/00165758 та №970/00165758 від 12.09.2006року залишені без змін, скарга позивача – без задоволення.

Позивачем заявлено до суду вимоги про визнання недійсними Рішення №969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України ( ст. ст. 67,68 Конституції України).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р., який застосовується судом в редакції, чинній на момент прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області спірних рішень № 969/00165758 та №970/00165758 від 12.09.2006 р.

Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. визначено, що сферою дії Закону є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, та інш.

За приписами ст. 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Згідно пп. 6 п.2.2 вказаного Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Управління, зокрема, має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом (пп.6 п 2.3 цього ж Положення).

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно пункту 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. страхувальниками, зокрема, - є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. до обов’язків страхувальника віднесено обов’язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (ч.1 ст. 19 Закону № 1058).

Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати ( ч. 6 ст. 19 Закону № 1058).

Приписами ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Пунктом 15 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ст. 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Базовим звітним періодом для Відкритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівний завод”, як страхувальника, визначеного ч.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, є календарний місяць.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст. 20 Закону).

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій ( ч. 5 ст. 106 Закону).

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.10 ст. 20 Закону).

Відповідно ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею ( ч. 1).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( ч. 2).

Пунктом 2 частини 9 ст. 106 Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3.2 п.9. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується (п. 15 ст. 106 Закону).

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій ( ч.13 ст. 106 Закону).

Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачено підстав для звільнення страхувальника від відповідальності у вигляді фінансових санкцій (штрафу) за несплату (неперерахування) чи несвоєчасну) сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків.

За клопотанням позивача ухвалою господарського суду від 19.02.2007р. призначено судову економічну експертизу по справі, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерту були поставлені наступні питання:

1. Чи мало місце порушення позивачем граничного терміну сплати суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, враховуючи положення приписів Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. № 400/97-ВР, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІІІ від 09.07.2003р., Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., відповідних інструкцій, що прийняті на виконання зазначених законів, - за період з 01.09.2002 р. по 01.06.2004 р., з врахуванням завищених задекларованих сум?

2. Чи відповідає розмір та сума застосованої Рішенням № 969/00165758 від 12.09.2006 р. фінансової санкції та нарахованої пені первинним документам бухгалтерського обліку та даним карток особового рахунку по ВАТ “Горлівський машинобудівний завод” м.Горлівка?

3. Чи відповідає розмір та сума застосованої Рішенням № 970/00165758 від 12.09.2006 р. фінансової санкції та нарахованої пені первинним документам бухгалтерського обліку та даним карток особового рахунку по ВАТ “Горлівський машинобудівний завод” м. Горлівка?

За результатами проведеної експертизи від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду надійшов Висновок № 928/24 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 19/8а, який доданий до матеріалів справи. Сторони ознайомлені з висновком експерта, зауважень та заперечень на висновок до матеріалів справи від сторін не надходило.

Дослідження проводилось і висновок складений експертом ТріпутіноюО.І., яка має вищу економічну освіту кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 11.1 “Дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності” (свідоцтво № 299 від 17.05.2007 року). Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній кваліфікації особи, що надала експертний висновок.

Висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки та надано відповідь на поставлені судом питання. За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Згідно висновку № 928/24 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 19/8а експертом зроблені наступні висновки:

- по першому питанню: в результаті проведеного дослідження, враховуючи вимоги Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. № 400/97-ВР, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІІІ від 09.07.2003р., Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., відповідних інструкцій, що прийняті на виконання зазначених законів, - за період з 01.09.2002 р. по 01.06.2004 р., з врахуванням завищених задекларованих сум ВАТ „Горлівський машинобудівний завод”, експертом встановлено порушення граничного терміну сплати страхових внесків (збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування) по строку сплати 20.01.2004 року за грудень 2003 року в сумі 60642,16 грн., по строку сплати 21.02.2004 року за січень 2004 року в сумі 69937,84 грн., по строку 22.03.2004 року за лютий 2004 року в сумі 67667,31 грн.;

- по другому питанню: в результаті проведеного дослідження експертом встановлено, що розмір та сума застосованої рішенням № 969/00165758 від 12.09.2006 р. фінансової санкції та нарахованої пені частково відповідає первинним документам бухгалтерського обліку та даним карток особового рахунку по ВАТ “Горлівський машинобудівний завод” та нормам Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІІІ від 09.07.2003р. Підтверджується документально сума штрафних санкцій в сумі 9733,67 грн. та пені в сумі 887,15 грн. Розбіжності у бік збільшення сум нарахованих фінансових санкцій та пені на суму штрафних санкцій 3958,40 грн., та пені 487,67 грн.;

- по третьому питанню: в результаті проведеного дослідження експертом встановлено, що розмір та сума застосованої рішенням № 970/00165758 від 12.09.2006 р. фінансової санкції та нарахованої пені відповідає первинним документам бухгалтерського обліку та даним карток особового рахунку по ВАТ “Горлівський машинобудівний завод” та нормам Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІІІ від 09.07.2003р. Підтверджується документально сума штрафних санкцій в сумі 20182,04грн. та пені в сумі 6950,99 грн. Розбіжності у бік збільшення суми пені на 132,97грн.

З огляду на вищевикладене первинними документами, на підставі яких була здійснена судово-економічна експертиза, підтверджується порушення позивачем граничного терміну сплати страхових внесків (збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування) за період з 31.12.2003р. по 01.06.2004р., з врахуванням завищених задекларованих сум ВАТ „Горлівський машинобудівний завод”, по строку сплати 20.01.2004р. за грудень 2003 року в сумі 60642,16 грн., по строку сплати 21.02.2004 року за січень 2004 року в сумі 69937,84 грн., по строку 22.03.2004 року за лютий 2004 року в сумі 67667,31 грн., а також в результаті дослідження в ході проведення судово-економічної експертизи розміру та суми штрафних санкцій та пені, застосованої рішеннями № 969/00165758 та № 970/00165758 від 12.09.2006р. встановлено заниження сум нарахованих фінансових санкцій та пені на суму штрафних санкцій.

Позивачем не додано до матеріалів справи доказів своєчасності нарахування та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, як це вимагається Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи вищенаведене, Рішення № 969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням наданих повноважень; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Обґрунтованість прийняття відповідачем Рішення № 969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. підтверджено документами, наданими відповідачем до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними Рішення № 969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду”, не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 48, 49, 51, 60, 69, 71, 82, 86, 94, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                    П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Відкритому акціонерному товариству “Горлівський машинобудівний завод” м. Горлівка Донецької області у задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області про визнання недійсними Рішення № 969/00165758 від 12.09.2006 р. та Рішення №970/00165758 від 12.09.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду”, якими відповідно застосований штраф в сумі 5775,27 грн. (10% в залежності від кількості днів затримки) та нарахована пеня в сумі 399,48 грн. (0,1% від суми недоїмки та фінансових санкцій), а також застосований штраф в сумі 20182,04 грн. (20% в залежності від кількості днів затримки) та нарахована пеня в сумі 6 818,02 грн. (0,1% від суми недоїмки та фінансових санкцій).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівний завод” м. Горлівка Донецької області на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз м. Донецьк 4324,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

В судовому засіданні 18.12.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови виготовлений 22.12.2009 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           

М.В.В.

Надруковано 4 екземпляри:

1 – позивачу;

2 - відповідачам;

1-          у справу.