Рішення № 9016524, 17.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.09 р.                     Справа № 7/34                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом державного підприємства “Вугілля України” м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве Донецької області

про стягнення 11886961грн.90коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

В засіданні приймали участь представник прокуратури Донецької області Гармашова І.В. (посвідчення № 1004)

Позивач - державне підприємство “Вугілля України” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве Донецької області про стягнення 11886961грн.90коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 9970697грн.30 коп., пеня в сумі 696947грн.54коп., штраф у розмірі 697948грн.81коп., 3% річних в сумі 57283грн.37коп. та індекс інфляції в розмірі 464084грн.88коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007, додаткову угоду № 1 від 04.12.2007 до договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007, специфікації до договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007, акти звірки взаємних розрахунків, претензію № 19-11-07/1 від 19.11.2007, повідомлення про вручення поштового відправлення № 32737368, лист № 16/11-07 від 16.11.2007, довідку банку, акти прийому-передачі вугільної продукції.

          Розпорядженням голови господарського суду Донецької області Темкіжева І.Х. від 19.06.2008 у зв’язку з призначенням судді Яманко В.Г. на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду справа № 7/34 була передана на розгляд судді господарського суду Донецької області Бойко І.А.

Ухвалою від 02.09.2009р. суд, за письмовим клопотанням відповідача, провадження у справі № 7/34 зупинив до розгляду справи № 25/158пд за позовом ТОВ “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве Донецької області до ДП “Вугілля України” м. Київ про визнання договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007р. недійсним.

Рішенням від 13.10.2009 по справі № 25/158пд господарський суд Донецької області в позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве Донецької області до державного підприємства “Вугілля України” м. Київ про визнання договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007р. недійсним відмовив.

Постановою від 17.11.2009 у справі № 25/158пд Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве Донецької області залишив без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2009 у справі № 25/158пд – без змін.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2009 у справі № 25/158пд набрало законної сили 17.11.2009.

26.11.2009р. справа № 25/158пд повернулася до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 26.11.2009 суд (суддя Бойко І.А.) провадження у справі поновив.

Ухвалою від 26.11.2009 за підписом Голови господарського суду Донецької області Темкіжева І.Х., на підставі письмової заяви судді Бойко І.А., строк вирішення спору був продовжений на один місяць – до 26.12.2009.

Листами (вих. № 05/1-36нр-08 від 05.12.2008, вих. № 05/1-1971 від 12.10.2009) прокуратура Донецької області, з посиланням на доручення Генеральної прокуратури України та на розгляд звернення ТОВ „Фінансова компанія „Стоік”, відповідно, просила надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 17.12.2009 був присутнім представник прокуратури Донецької області Гармашова І.В.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 17.12.2009 не з’явилися. Про час, дату та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчить штамп реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду на зворотній стороні ухвали від 26.11.2009, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Позивач через канцелярію суду 16.12.2009 подав за супровідним листом (вих. № 234-юр від 15.12.2009) лист про направлення акту звірки на адресу відповідача, опис вкладення у лист та квитанцію (фіскальний чек) № 7863 від 16.12.2009, копію довіреності на представника.

Перелічені документи судом оглянуті та долучені до справи.

Відповідач вимоги, викладені в ухвалі суду від 26.11.2009, не виконав, витребуваних документів не представив, пояснень щодо неможливості виконати вимоги суду щодо надання документів не надав, хоча у відповідача було достатньо часу для надання витребуваних документів та захисту своїх прав та інтересів (справа розглядається з лютого 2008р.).

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.08.2007 між державним підприємством „Вугілля України” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік” (Покупець) був укладений договір на поставку вугілля № 02-07-Кс, відповідно до якого Постачальник зобов’язався на умовах, викладених в даному договорі, поставити у власність Покупця вугільну продукцію (Товар) за марочним складом, цінами та в кількості, вказаним в Специфікаціях, які оформляються у вигляді Додатків до цього Договору та після їх підписання стають його невід’ємними частинами, а Покупець зобов’язався прийняти зазначене вугілля та оплатити його вартість.

04.12.2007 Сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007, відповідно до якої доповнили текст договору та внесли зміни.

31.07.2007, 03.09.2007, жовтні 2007р., 01.11.2007 та 03.12.2007 Сторони підписали Специфікації продукції, що поставляється, до договору, якими узгодили поставку вугільної продукції в серпні – грудні 2007р., якісні показники, обсяг поставки, ціну товару.

За умовами договору (п. 2.5. договору) Сторони складають та підписують акти прийому-передачі на поставлений товар з зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних квитанцій, вагонів.

          На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду серпень-грудень 2007р. поставив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 20420697,30грн. з ПДВ, що підтверджується актами прийому-передачі вугільної продукції.

          Пункт 4.3. договору закріплює, щомісячно, не пізніше 10-го числа, що йде за місяцем поставки Товару, сторони проводять звірку поставок Товару та розрахунків за нього, яка оформлюється відповідним Актом, що підписується повноважними представниками обох Сторін.

          На виконання п. 4.3. договору, між сторонами були складені та підписані акти звірок станом на 01.09.2007, на 01.10.2007, на 01.11.2007, на 01.12.2007 та на 01.01.2008, з посиланням на номери та дати виставлених рахунків-фактур, на часткові оплати, на коригування якості та вартість, на суми існуючої заборгованості.

          За даними останнього акту звірки, станом на 01.01.2008 сальдо на користь ДП „Вугілля України” становить 9970697грн.30коп.

          Згідно п. п. 4.1., 4.2. та 4.4. договору Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості запланованого до відвантаження декадного обсягу товару за 5 календарних днів до початку відвантаження банківським переказом грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника. Фактична вартість Товару, що поставляється, вказується в рахунках, що виставляються Постачальником, і визначається з урахуванням знижок та приплат за якістю до ціни, вказаної у відповідних Специфікаціях. Залізничний тариф за доставку Товару сплачує Покупець. В разі оплати залізничного тарифу Постачальником, Покупець сплачує Постачальнику понесені транспортні витрати на підставі рахунків Постачальника.

Як вбачається з актів звірок, складених на виконання п. 4.3. договору, позивачем протягом періоду серпень 2007р. - грудень 2007р. виставлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату.

Відповідач виставлені рахунки-фактури оплатив частково на загальну суму 10450000,00грн. з ПДВ, про що свідчать акти звірок та довідка АК ПІБ за № 20/12-38 від 24.01.2008.

Залишок боргу склав 9970697грн.30коп. з ПДВ.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

          В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період) виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

          Закон не містить визначення самої форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи інформація, чи письмова вимога, чи телеграма, тощо. Зокрема, кредитор може здійснити своє право пред’явлення вимоги шляхом виставлення та надіслання рахунку-фактури. Також, закон не визначає, в якій формі повинна викладатись вимога: в категоричній формі, або у формі прохання виконати зобов’язання, або у формі пропонування виконати зобов’язання належним чином.

          ДП „Вугілля України”, в силу положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, своєчасно виставляло відповідачу рахунки-фактури на оплату.

До того ж, позивачем була направлена на адресу ТОВ „Фінансова компанія „Стоік”          претензія про погашення боргу в розмірі 6832310,84грн., який виник станом на 01.11.2007 за вих. № 19-11-07/1 від 19.11.2007 (претензія була отримана відповідачем 27.11.2007, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 32737368).

Отже, суд вважає, що виставлені рахунки-фактури можливо визнати в якості вимоги про повне виконання зобов’язання. Претензію на погашення боргу в розмірі 6832310,84грн. можливо визнати в якості вимоги про виконання зобов’язання лише на суму 6832310,84грн. (сума боргу, пред’явлена до стягнення у даній справі, становить 9970697,30грн.)

Аналогічної позиції щодо форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання дотримується Вищий господарський суд.

          Таким чином, відповідач, в порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, поставлений та прийнятий товар в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги (виставлення рахунків-фактур) не оплатив (виконання вимоги в семиденний строк визначено ч. 2 ст. 530 ЦК України). При цьому семиденний строк обчислюється по кожному виставленому рахунку-фактурі та, відповідно, по кожній сумі, зазначеній в рахунках-фактурах, окремо.

          На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 9970697грн.30коп. не погасив, документів в підтвердження відсутності боргу не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 ГПК України, не спростував, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

          Пункт 7.1. договору визначає, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків по цьому договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично нанесеної шкоди.

Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

          за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Враховуючи, що підприємство позивача відноситься до державного сектору економіки, останнє, з огляду на п. 7.1. договору та приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, розрахував пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та штраф у розмірі 7% вартості Товару. Відповідно до розрахунку розмір пені складає 696947грн.54коп., розмір штрафу – 697948грн.81коп.

          Вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

          Так, позивач при розрахунку пені посилається на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України та направлену претензію, яка була отримана відповідачем 27.11.2007. На думку позивача, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, початок відліку прострочення виконання зобов’язання є 05.12.2007.

          Дане твердження не може бути прийнято судом до уваги, оскільки претензія за вих. № 19-11-07/1 від 19.11.2007 є вимогою про погашення боргу в розмірі 6832310,84грн., який виник станом на 01.11.2007, а позивач розраховує пеню на заборгованість в сумі 9134109,75грн., яка виникла станом на 01.12.2007, на заборгованість в сумі 9806025,42грн., яка виникла станом на 06.12.2007, та на заборгованість в сумі 9970697,30грн., яка виникла станом на 07.12.2007.

Отже, позивач повинен був розрахувати пеню з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, дат виставлення рахунків-фактур та сум, зазначених в рахунках-фактурах, або направити претензію на всю суму, пред’явлену до стягнення у даній справі (на суму 9970697,30грн.), та відповідно, розрахувати пеню, з огляду на вимоги такої претензії.

Також, позивач пред’явив до стягнення штраф в розмірі 7% за прострочення понад 30 календарних днів. Розмір штрафу розрахований, виходячи з суми заборгованості 9970697,30грн., яка виникла станом на 07.12.2007.

Як вже наголошувалося, позивач вимогу про оплату боргу в сумі 9970697,30грн. відповідачу не пред’являв; розрахунку штрафу з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, дат виставлення рахунків-фактур та сум, зазначених в рахунках-фактурах, не виконав.

Окрім того, позивач з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу індекс інфляції та 3% річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене щодо розрахунку пені та штрафу, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем невірно визначений період прострочення та, відповідно, суми боргу, по яким наступило прострочення, та по яким здійснені розрахунки індексу інфляції та 3% рінчих.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 9970697грн.30 коп.; в частині стягнення пені в сумі 696947грн.54коп., штрафу в розмірі 697948грн.81коп., 3% річних в сумі 57283грн.37коп. та індексу інфляції в розмірі 464084грн.88коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги державного підприємства “Вугілля України” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Стоік” м. Єнакієве Донецької області про стягнення 11886961грн.90коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 9970697грн.30 коп., пеня в сумі 696947грн.54коп., штраф у розмірі 697948грн.81коп., 3% річних в сумі 57283грн.37коп. та індекс інфляції в розмірі 464084грн.88коп., задовольнити частково в сумі 9970697грн.30 коп.

В частині стягнення пені в сумі 696947грн.54коп., штрафу в розмірі 697948грн.81коп., 3% річних в сумі 57283грн.37коп. та індексу інфляції в розмірі 464084грн.88коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік” (86406, м. Єнакієве Донецької області, вул. Марата, 1, код ЄДРПОУ 32924364) на користь державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) основний борг в сумі 9970697грн.30 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 21389грн.40коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 98грн.99коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел. 3056827

Надруковано 4 примірники:

1 прим. – до справи;

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – прокуратурі Д/о