Рішення № 9016470, 16.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.09 р.                     Справа № 15/313                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Технотрон” м. Слов’янськ (код ЄДРПОУ 13521077)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Данко-Ізол” м. Докучаєвськ (код ЄДРПОУ 33176162)

про стягнення 120816,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хороша К.Г. за довіреністю № 12 від 30.11.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явилася)

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Технотрон” м. Слов’янськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Данко-Ізол” м. Докучаєвськ про стягнення 120816,57 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/313, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 р. сторони уклали договір № 5/08/08, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, що є невід’ємною частиною цього договору. Пунктом 2.1 договору передбачено, що в специфікаціях крім того вказуються асортимент та кількість продукції.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у формі 100% передоплати.

Пунктом 14.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 19.12.2008 р. до нього передбачено, що даний договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р.

Згідно п. 14.2 договору строк дії договору продовжується на 1 рік, якщо жодна зі сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання.

Відповідно до п. 14.3 договору будь–які доповнення, зміни та додатки до договору мають силу, якщо вони підписані сторонами та скріплені їх печатками.

До спірного договору сторони уклали додаткові угоди № 1 від 19.12.2008 р., № 2 від 15.12.2008 р.; специфікації: № 1 без дати, № 2 від 12.08.2008 р., № 2 від 26.12.2008 р., № 3 від 08.12.2008 р., № 5 від 29.12.2008 р., № 6 від 26.01.2009 р., № 7 від 02.02.2009 р., № 8 від 12.02.2009 р., № 9/1 від 27.02.2009 р., № 10 від 02.04.2009 р., якими передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, форму та строки оплати, порядок та строки поставки, строк дії договору. Вказані додаткові угоди та специфікації є невід’ємною частиною договору, підписані сторонами та скріплені печатками. Завірені копії договору з додатками додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 5/08/08 від 05.08.2008 р. (з урахуванням додаткових угод та специфікацій до договору) ним було передано відповідачу товар за видатковими накладними: № 09–050 від 07.03.2009 р., № 09–051 від 07.03.2009 р., № 09–059 від 01.04.2009 р., № 09–060 від 01.04.2009 р., № 09–071 від 08.04.2009 р., № 09–072 від 08.04.2009 р., № 09–078 від 15.04.2009 р., № 09–079 від 17.04.2009 р., № 09–080 від 17.04.2009 р., № 09–087 від 24.04.2009 р., № 09–088 від 24.04.2009 р., № 09–089 від 24.04.2009 р., завірені копії яких додані до позову. Факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Прийняв”; а також податковими накладними до спірних видаткових накладних, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками на оплату. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 5/08/08 від 05.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у спірних видаткових та податкових накладних повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. В спірних видаткових та податкових накладних, рахунках на оплату умовою поставки вказаний саме договір № 5/08/08 від 05.08.2008 р. Крім того, даний факт обидві сторони підтверджують: позивач – в позовній заяві, відповідач – у відзиві.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач частково оплатив товар, в результаті чого заборгованість станом на день подачі позову до суду склала 105892,20 грн. Вказане позивач підтверджує банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, в актах звірки розрахунків між сторонами станом на 27.04.2009 р. та 26.11.2009 р., завірені копії яких представлені позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 105892,20 грн. При цьому в акті від 27.04.2009 р. вказано сальдо станом на 03.04.2009 р. в сумі 78835,40 грн. В обґрунтування наявності такого сальдо позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 03.04.2009 р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача на користь позивача складала 78835,40 грн. Всі акти звірок підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направив відповідачу претензію № 334 від 13.07.2009 р. з вимогою оплатити основний борг в сумі 105892,20 грн. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 16.07.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 5/08/08 від 05.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 5/08/08 від 05.08.2008 р. передбачили здійснення 100% передоплати товару. В усіх специфікаціях до договору сторони також встановили істотною умовою здійснення поетапної попередньої оплати. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку поставки товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач його прийняв. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з передоплати на оплату з відстрочкою платежу на невизначений строк.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 334 від 13.07.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, поставлений за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 16.07.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 17.07.2009 р. по 23.07.2009 р. включно, а вже з 24.07.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

30.11.2009 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому підтвердив факт здійснення поставки товару за спірними видатковими накладними згідно договору поставки № 5/08/08 від 05.08.2008 р. та визнав наявність в нього заборгованості перед позивачем на суму 105892,20 грн.

Проти позовних вимог відповідач заперечує тим, що, по–перше, в 2009 р. сторонами не було укладено жодної специфікації до договору № 5/08/08 від 05.08.2008 р.; по–друге, на думку відповідача, термін оплати договором не передбачений, у зв’язку з чим строк оплати заборгованості на суму 105892,20 грн. для нього не наступив.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що специфікації до договору № 5/08/08 від 05.08.2008 р., які були укладені в 2009 році, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги згідно ст. 36 ГПК України як належні докази у даній справі. Крім того, судом встановлено, що строк оплати товару для відповідача наступив у період з 17.07.2009 р. по 23.07.2009 р., про що було зазначено вище.

За таких обставин заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 105892,20 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 11.7 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 11707,06 грн.

Відповідно до п. 11.7 договору за порушення покупцем строків оплати продукції він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1522,05 грн., інфляцію в розмірі 1694,27 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, 3% річних та інфляції судом встановлено, що позивач припустився суттєвої помилки по періоду нарахування, неправильно визначивши початок прострочення виконання грошового зобов’язання з 03.04.2009 р., тоді як фактично прострочення виникло з 24.07.2009 р. Таким чином розрахунки позивача є цілком невірними та судом до уваги не приймаються.

За власними розрахунками суду сума пені, 3% річних та інфляції нараховується за період з 24.07.2009 р. (початок періоду прострочення виконання грошового зобов’язання згідно ст. 530 ЦК України) по 30.09.2009 р. (кінець періоду нарахування, визначений самим позивачем) та складає:

1)          пеня: (105892,20 грн. х 22% х 20 днів : 365 днів) + (105892,20 грн. х 20,5% х 49 днів : 365 днів) = 1276,51 грн. + 2914,21 грн. = 4190,72 грн.;

2)          3% річних: 105892,20 грн. х 3% х 69 днів : 365 днів = 600,54 грн.;

3)          інфляція (нараховується за вересень 2009 р., за липень та серпень 2009 р. інфляція не нараховується у зв’язку з тим, що індекс складав менше 100%, тобто фактично відбувалася дефляція): 105892,20 грн. х 100,8% = 106739,34 грн. – 105892,20 грн. = 847,14 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11707,06 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4190,72 грн. В частині стягнення пені на суму 11707,06 грн. – 4190,72 грн. = 7516,34 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1522,05 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 600,54 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1522,05 грн. – 600,54 грн. = 921,51 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1694,27 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 847,14 грн. В частині стягнення інфляції на суму 1694,27 грн. – 847,14 грн. = 847,13 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач надав до суду заяву від 27.11.2009 р., в якій просив суд повернути позовну заяву позивачу без розгляду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв’язку з тим, що позивач, на думку відповідача, сплатив витрати з інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., замість 236,00 грн.

Вказану заяву відповідача суд залишає без задоволення на підставі того, що, по–перше, вона була подана до суду після порушення провадження у справі; по–друге, з матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив витрати з інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. за платіжними дорученнями № 463 від 30.09.2009 р. на суму 118,00 грн., № 475 від 06.10.2009 р. на суму 118,00 грн., оригінали яких з відмітками банку про проведення платежу додані до позову.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Данко-Ізол” (юридична адреса: 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3; код ЄДРПОУ 33176162; рахунок 26000002325000 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь приватного підприємства “Технотрон” (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Комунарів, 3; поштова адреса: 84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 58/122; код ЄДРПОУ 13521077; рахунок 26003230531341 в Донецькому обласному АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) суму 111530,60 грн. (а саме: основний борг на суму 105892,20 грн., 3% річних в розмірі 600,54 грн., пеню в сумі 4190,72 грн., інфляцію в розмірі 847,14 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1115,31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,86 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 7516,34 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 921,51 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 847,13 грн.

У судовому засіданні 16.12.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя