Рішення № 90160877, 15.04.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.04.2020

Справа № 334/1048/19

Провадження № 2/334/555/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

15 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лапі М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та визначення порядку користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та визначення порядку користування житлом, в обґрунтування якого зазначила, що їй на підставі свідоцтва №50 від 19.02.2018 року «Про придбання майна з електронних торгів», належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , яка до торгів належала ОСОБА_3 , який станом на теперішній час є користувачем цієї квартири.

Окрім неї, співвласниками в рівних долях (кожному по 1/3 частині) вказаної квартири є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з технічним паспортом, квартира має житлову площу 51,8 кв.м., загальну площу 84.3 кв.м. та складається з: коридору № 1 площею 12.0 кв.м.; комор №№ 2,5,7,11 відповідно площею 1,1 кв.м., 0.5 кв.м.. 2,5 кв.м., 1,8 кв.м.; з кухні № 3 площею 7,6 кв.м.; з ізольованої жилої кімнати № 4 площею 17,1 кв.м.; з ізольованої жилої кімнати № 6 пл.18,4 кв.м.; з жилої кімнати № 10 площею 16.3 кв.м., з ванни № 8 площею 2,7 кв.м., з вбиральні № 9 пл. 1,3 кв.м., з лоджії площею 2,0 кв.м з балкону площею 1,0 кв.м.

Позивачка зазначила, що відповідачі у добровільному порядку відмовляють їй у вселенні до квартири, не надають комплект ключів від вхідних дверей квартири та відмовляються визначитися з порядком користування її житловим приміщенням, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості належним чином здійснювати санітарно-технічне обслуговування приміщення, не має можливості провести його технічну інвентаризацію, обстежити, замінити, відремонтувати (у разі необхідності) перед опалювальним сезоном відповідні мережі водо- , тепло - , газо - , електро - постачання, після чого укласти відповідні договори з підприємствами, що надають відповідні послуги, та не має можливості користуватися зазначеними послугами.

Просить суд усунути їй перешкоди у вільному володінні та користуванні 1/3 часткою квартири АДРЕСА_1 , шляхом вселення її до вказаної квартири; визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши їй у постійне користування ізольовану житлову кімнату АДРЕСА_2 , 3 кв.м. АДРЕСА_3 2.0 АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у постійне користування житлові кімнати № АДРЕСА_5 площею 17,1 кв.м., № 6 площею 18,4 кв.м. АДРЕСА_6 площею 1,0 кв.м.; та залишивши у спільному користуванні АДРЕСА_7 12,0 кв.м.; комори №№ 2,5,7,11 відповідно площею 1.1 кв.м., 0,5 кв.м., 2,5 кв.м., 1,8 кв.м.; кухню № 3 площею 7,6 кв.м.; ванну № 8 площею 2,7 кв.м., вбиральню № 9 площею 1,3 кв.м.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

Позивачка в судове засідання не з`явилася. Її представник ОСОБА_6 суду подав заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позову наполягає та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Відзив на позов не подали, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно, належним чином, згідно вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали, у зв`язку з чим, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України зі згоди позивачки, суд ухвалює заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Приписами статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За правилами статті 150 Житлового кодексу України, власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні приписи містить і стаття 383 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 51,80 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом від 19.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Н.Ю. (зареєстровано в реєстрі за №50) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 114466134 від 19.02.2018 року.

Згідно вказаного свідоцтва, належна позивачці частина квартири до проведення 18.01.2018 року Державним підприємством «СЕТАМ» електронних торгів з реалізації нерухомості, належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 3115, виданого 20.10.1999 року ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», згідно якого співвласниками (кожен по 1/3 частині) квартири АДРЕСА_1 були: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Наразі співвласником вказаної квартири є ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Користувачем квартири також являється колишній співвласник квартири ОСОБА_3 , право власності якого на 1/3 частину квартири припинено внаслідок продажу з аукціону з метою виконання боргових зобов`язань в рамках виконавчого провадження.

Згідно технічної документації, квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 51,8 кв.м., загальною площею 84.3 кв.м., складається з: коридору № 1 площею 12.0 кв.м.; комор №№ 2,5,7,11 відповідно площею 1,1 кв.м., 0.5 кв.м.. 2,5 кв.м., 1,8 кв.м.; з кухні № 3 площею 7,6 кв.м.; з ізольованої жилої кімнати № 4 площею 17,1 кв.м.; з ізольованої жилої кімнати № 6 пл.18,4 кв.м.; з жилої кімнати № 10 площею 16.3 кв.м., з ванни № 8 площею 2,7 кв.м., з вбиральні № 9 пл. 1,3 кв.м., з лоджії площею 2,0 кв.м з балкону площею 1,0 кв.м.

Згідно Довідок Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 28.05.2019 року, за адресою: АДРЕСА_8 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Інформація про місце реєстрації ОСОБА_4 відсутня.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості вселитися у квартиру за вказаною адресою, оскільки відповідачі чинять їй у цьому перешкоди, не надають ключа від вхідних дверей та добровільно не впускають її до квартири, чим порушують її право власності на квартиру.

16.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до судового експерта Кобець Ю.В. для проведення експертного будівельно-технічного дослідження за визначенням порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Висновку експерта № 79 від 21.01.2019 року, враховуючи площу житлових кімнат, визначити можливі варіанти порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , між співвласниками з урахуванням їх часток (по 1/3) та місць загального користування, є неможливим, оскільки на 1/3 частину необхідно виділити житлової площі 17,26 кв.м, а площа житлових кімнат складає: кімната №4 площею 17,1 кв.м, кімната №6 площею 18,4 кв.м, кімната №10 площею 16,3 кв.м.

У в`язку з вказаним, позивачці було запропоновано варіант порядку користування квартирою, з незначним відступом від часток співвласників. Так, загальна площа квартири складає 84,3 кв.м., в тому числі житлова площа складає 51,8 кв.м., на 1/3 частину квартири припадає загальної площі 28,1 кв.м (84,3х1/3), в тому числі житлової площі 17,26 кв.м. (51,8х1/3).

Згідно запропонованого експертом варіанту порядку користування спірною квартирою:

Першому співвласнику на 1/3 частину пропонується виділити кімнату № АДРЕСА_5 площею 17,1 кв.м, балкон площею 1,0 кв.м, АДРЕСА_9 площею 18,1 кв.м (синій колір, дивись додаток №1). Підсобні приміщення: коридор №1 площею 12,0 кв.м,. комору №2 площею 1,1 кв.м, кухню №3 площею 7,6 кв.м, комору №5 площею 0,5 кв.м, ванну №8 площею 2,7 кв.м, туалет №9 площею 1,3 кв.м, загальною площею 25,2 кв.м, залишити в загальному користуванні (жовтий колір, дивись додаток АДРЕСА_7 ). Таким чином, площа квартири, яка пропонується виділити першому співвласнику, з урахуванням площ підсобних приміщень загального користування, складає 25.82 кв.м ([1 7,1 + 1,0]+[(18,1x25,2)/59,1 ]), що на 2,28 кв.м менше ніж необхідно на 1/3 частину, та складає 31/100 (25,82/84,3) частин квартири.

Другому співвласнику на 1/3 частину пропонується виділити кімнату №6 площею 18,4 кв.м, комору №7 площею 2,5 кв.м, загальною площею 20,9 кв.м (зелений колір, дивись додаток №1). Підсобні приміщення: коридор №1 площею 12,0 кв.м, комору №2 площею 1,1 кв.м, кухню №3 площею 7.6 кв.м, комору №5 площею 0,5 кв.м, ванну №8 площею 2,7 кв.м, туалет №9 площею 1,3 кв.м, загальною площею 25,2 кв.м, залишити в загальному користуванні (жовтий колір, дивись додаток №1і). Таким чином, площа квартири, яка пропонується виділити другому співвласнику, з урахуванням площ підсобних приміщень загального користування, складає 29,81 кв.м ([18,4+2,5]+[(20,9х25,2)/59.1 ]), що на 1,71 кв.м більш ніж необхідно на 1/3 частину, та складає 7/20 (29,81 /84,3) частин квартири.

Третьому співвласнику на 1/3 частину пропонується виділити кімнату АДРЕСА_10 площею 16,3 кв.м, комору №11 площею 1,8 кв.м, лоджію площею 2,0 кв.м, загальною площею 20,1 кв.м (червоний колір, дивись додаток №1). Підсобні приміщення: коридор №1 площею 12,0 кв.м, комору №2 площею 1,1 кв.м, кухню №3 площею 7,6 кв.м, комору №5 площею 0,5 кв.м, ванну №8 площею 2,7 кв.м, туалет №9 площею 1,3 кв.м, загальною площею 25,2 кв.м, залишити в загальному користувачні (жовтий колір, дивись додаток №1). Таким чином, площа квартири, яка пропонується виділити третьому співвласнику, з урахуванням площ підсобних приміщень загального користування, складає 28,67 кв.м ([16,3+1,8+2,0]+[(20,1х25,2)/59,1]), що на 0,57 кв.м більш ніж необхідно на 1/3 частину, та складає 17/50 (28,67/84,3) частин квартири.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 (справа №6-951цс),- суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб (позивача у даному випадку), і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що права позивачки, як співвласника майна, порушуються відповідачами, якими створені позивачці перешкоди у здійсненні нею права користування нерухомим майном, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що обраний позивачкою. При цьому, відповідачами не надано до суду жодних доказів у спростування доводів позову, а тому, вимоги про усунення перешкод шляхом вселення позивачки у квартиру АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч.ч. 1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За положеннями ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Отже, за результатами розгляду судом даної справи встановлено, що сторони, будучи співвласниками нерухомого майна, самостійно і добровільно не можуть визначити порядок користування вказаною квартирою, а тому даний спір підлягає судовому розгляду.

Суд вважає, що порядок користування квартирою за вказаним позивачкою варіантом є таким, що забезпечить права та інтереси її та відповідачів щодо користування приміщеннями квартири. При цьому, судом враховуються такі обставини: технічні характеристики квартири, розміщення кімнат, їх площа, наявність лоджій, балконів; фактичне проживання на даний час у квартирі осіб, їхню участь в утриманні житла; незначне відступлення розміру реальних часток ідеальним і неможливість забезпечити їх точну відповідність; такий порядок користування спільною квартирою найбільше враховує баланс інтересів кожного із співвласників.

Крім того, слід зазначити, що суд не вирішує спір щодо розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне нерухоме майно і не порушує їх прав як власників.

Отже, позовні вимоги щодо встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 у відношенні позивачки, підлягають задоволенню за варіантом, що запропонований експертом і про який просить позивачка, а саме: слід виділити ОСОБА_1 у користування ізольовану житлову кімнату АДРЕСА_11 . В користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виділяються житлові кімнати № 4 площею 17,1 кв.м., № 6 площею 18,4 кв.м. АДРЕСА_6 площею 1,0 кв.м., залишивши у спільному користуванні АДРЕСА_7 площею 12,0 кв.м.; комори №№ 2,5,7,11 відповідно площею 1.1 кв.м., 0,5 кв.м., 2,5 кв.м., 1,8 кв.м.; кухню № 3 площею 7,6 кв.м.; ванна № 8 площею 2,7 кв.м., вбиральню № 9 площею 1,3 кв.м. При цьому судом враховується, що у разі настання, припинення чи зміни певних обставин, такий порядок користування сторонами може бути змінений.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 280-283, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , перешкоди у користуванні 1/3 часткою квартири АДРЕСА_1 , вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , у квартиру АДРЕСА_1 .

Визначити порядок користування вказаною квартирою, виділивши ОСОБА_1 у користування ізольовану житлову кімнату АДРЕСА_11 , виділивши в користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 житлові кімнати № АДРЕСА_5 площею 17,1 кв.м., № 6 площею 18,4 кв.м., балкон площею 1,0 кв.м., залишивши у спільному користуванні сторін по справі: коридор № 1 площею 12,0 кв.м.; комори №№ 2,5,7,11 відповідно площею 1.1 кв.м., 0.5 кв.м., 2.5 кв.м., 1,8 кв.м.; кухню № 3 площею 7.6 кв.м.; ванну № 8 площею 2.7 кв.м., вбиральню № 9 пл. 1.3 кв.м.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.