Постанова № 9016008, 16.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 грудня 2009 р. № Б24/191-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалувід 08.10.2009 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ Б24/191-09 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдкомплект", м. Дніпропетровськ

до боржниказакритого акціонерного товариства "Стройинвест", м. Дніпропетровськ

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Лещинський А.В. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2009 року порушено провадження у справі № Б24/191-09 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Стройинвест" (далі –Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдкомплект" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2009 року Боржника визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лещинського А.В. При цьому, Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська зобов'язано надати суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом та наявність податкового боргу тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року (суддя –Л.М. Калиниченко) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, вимоги кредиторів визнані такими, що вважаються погашеними, а повноваження ліквідатора та провадження у справі припинені.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська (далі –Інспекція, ДПІ) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким поновити ліквідаційну процедуру.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції ст.ст. 19, 67 Конституції України, норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 4, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 125 Земельного кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що в результаті ліквідаційної процедури ліквідатором визначена та підтверджена кредиторська заборгованість відповідних кредиторів, у тому числі і Інспекції. Також суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що на запити ліквідатора Боржника до державних органів були отримані відповіді, згідно яких майна Товариства не виявлено, у зв'язку з чим задоволення кредиторських вимог не відбувалось і такі вимоги вважаються погашеними. Крім цього, суд встановив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статус відомостей про юридичну особу Боржника не підтверджено. На підставі викладених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі.

Однак, переглядаючи в касаційному порядку оскаржувану ухвалу суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними в ній висновками та вважає за необхідне зазначити, що при здійсненні провадження у справі, місцевим господарським судом не були перевірені наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Так, нормами п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У зв'язку із вищевикладеним слід зазначити, що такі ознаки, як наявність кредиторських вимог до боржника та, зокрема, відсутність його керівних органів за місцезнаходженням є обов'язковими складовими предмету спору у справі про банкрутство відсутнього боржника, а їх наявність є підставою для порушення відповідної справи про банкрутство, прийняття постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом та здійснення подальшого провадження у справі тощо. Відсутність будь-якої із складових предмету заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону виключає можливість порушення та здійснення провадження у такій справі.

Між тим, встановивши факт того, що керівні органи Боржника відсутні за місцезнаходженням і це підтверджено наявним у справі витягом з Єдиного державного реєстру, суд першої інстанції припустився порушень, зокрема, вимог п. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Нормами п. 8 ст. 19 вказаного закону визначено, що у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Отже, визначена норма передбачає альтернативу щодо запису про юридичну особу: або запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Однак, як вбачається, витяг з Єдиного державного реєстру стосовно Боржника від 13.05.2009 року № 3483816 (т. 1 а.с. 16-18) містить в розділі "статус відомостей про юридичну особу" одночасно два записи: "статус відомостей про юридичну особу не підтверджено - відсутність за місцезнаходженням", що протиричить визначеним нормам п. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

При цьому слід зазначити, що перевіряючи підстави для здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства та визнання останнього банкрутством в порядку ст. 52 Закону про банкрутство суд в постанові від 23.06.2009 року також послався на визначений витяг, як на підтвердження відсутності керівних органів юридичної особи Боржника за місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, як відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому витяг з Єдиного державного реєстру, на який послався суд першої інстанції, не може бути належним доказом на підтвердження відсутності керівних органів Боржника за його місцезнаходженням.

Крім цього, у якості правової підстави для порушення справи про банкрутство Товариства у відповідній заяві ініціюючий кредитор послався на виникнення у Боржника заборгованості за договором купівлі-продажу від 12.02.2008 року (копія якого також була додана до заяви ініціюючим кредитором) у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань щодо поставки Боржником обумовленої в договорі продукції (т. 1 а.с. 2-4, 9-11). Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за цим договором зобов'язання у Боржника виникають у разі 100 % або часткової предоплати за продукцію, що мала бути поставлена Товариством, тоді як судом не встановлено та заявником до заяви про порушення справи про банкрутство Боржника не були надані докази здійснення згаданої предоплати, а, відповідно, і виникнення у Товариства зобов'язань перед ініціюючим кредитором, які були покладені в основу вимог при зверненні із заявою та порушенні провадження у справі про банкрутство.

Окрім викладеного, суд касаційної інстанції враховує, що порушуючи провадження у справі про банкрутство Товариства та здійснюючи провадження у цій справі суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в порушення вимог п. 1 ст. 7 Закону про банкрутство та ст. 54 ГПК України заява про порушення справи про банкрутство Товариства взагалі не підписана (т. 1 а.с. 2-4).

Отже, зазначене вище свідчить про те, що справа про банкрутство Товариства, як відсутнього боржника, була порушена за відсутністю передбачених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство підстав для її порушення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що призначаючи постановою про визнання Товариства банкрутом ліквідатором Боржника арбітражного керуючого, не розглянувши взагалі питання про можливість призначення ліквідатором ініціюючого кредитора, місцевий господарський суд порушив вимоги ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин справи та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що порушуючи провадження у справі про банкрутство Товариства, приймаючи постанову про визнання його банкрутом та оскаржувану ухвалу у справі, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про визнання Товариства банкрутом, як відсутнього боржника, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, у зв’язку з чим, прийняті у справі постанова про визнання банкрутом та оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а провадження у справі про визнання банкрутом Товариства, як відсутнього боржника, підлягає припиненню, як порушене безпідставно. Враховуючи викладений висновок, касаційні вимоги Інспекції щодо прийняття нового рішення про поновлення ліквідаційної процедури задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 54, п. 11 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 р. та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2009 р. у справі № Б24/191-09 скасувати.

3.          Провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства "Стройинвест" припинити.

4.          Державному реєстратору (виконавчий комітет Дніпропетровської міської Ради, 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. К Маркса, 75, код ЄДРПОУ: 04052092) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2009 р. та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 р. у справі № Б24/191-09 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Стройинвест" (м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 1, ідентифікаційний код 24439835), поновивши запис про його державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко                                        

О.Є. Короткевич