Ухвала суду № 90156132, 01.07.2020, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.

№провадження 2-а/356/15/20

Справа № 356/364/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2020 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА від 28.03.2020.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив поновити пропущений строк на подання позовної заяви, посилаючись на те, що він строк пропустив з поважних причин, через хворобу.

За змістом положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», а також ст. 7 КАС України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (п. 27) та у рішенні від 30.05.2013 «Наталія Михайленко проти України» (п. 31) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до вимог п.п. 5-6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), а також чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно положень ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Отже, ст. 289 КУпАП є спеціальною нормою права для правовідносин, які виникають при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а тому повинна в обов`язковому порядку застосовуватись при визначенні строку звернення до суду в адміністративному судочинстві зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 28.03.2020 поліцейським Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Левченком О. С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 763149, якою громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, копію вказаної постанови вручено ОСОБА_1 як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в день її складення, про що свідчить його підпис на постанові.

Обґрунтовуючи дотримання строку на звернення з даним позовом до суду, позивач посилався на положення ст. 121 КАС України та вказував, що пропустив строк на звернення що суду з адміністративним позовом з поважних причин, так як хворів.

Так, з долучених до матеріалів клопотання про поновлення пропущеного строку листків непрацездатності серії АДЮ № 987217 від 19.03.2020, серії АДЧ № 011492 від 08.04.2020 та серії АДЮ № 991107 від 09.04.2020, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в період часу з 19.03.2020 по 02.04.2020 включно, на стаціонарному лікуванні - з 03.04.2020 по 08.04.2020 включно та був знову переведений на амбулаторне лікування з 09.04.2020 по 17.05.2020 включно.

Разом з тим, до суду разом із позовною заявою позивач звернувся лише 24.06.2020, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням на конверті, відтак, з пропуском процесуального строку на звернення до суду з позовом, встановленого ст. 289 КУпАП.

Будь-яких інших обґрунтувань причин поважності незвернення до суду у встановлені законом матеріали не містять.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що в адміністративному позові позивачем не наведено обґрунтованих доказів, які б вказували на існування об`єктивних обставин, що зумовили пропуск ним строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з положеннями п.п. 8, 11 частини 2 статті 160 КАС України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім того, за правилами, встановленими ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, всупереч вказаним положенням КАС України, позивачем при зверненні до суду зазначені вимоги дотримані не були.

Так, згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами частини 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Ставки сплати судового збору за подання до адміністративного суду позовних заяв встановлені ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2020 року встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу або посадової особи (окрім визначених в п.п. 1-2 вказаної частини) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Зі змісту положень вказаних правових норм вбачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») було передбачено сплату державного мита, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП порядку оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення вказує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження, в тому числі, щодо звільнення від сплати державного мита, визначені і діють у редакції Закону України від 24.09.2008 № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Разом з тим, 01.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким передбачено, що за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (їх посадових осіб), сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено вказаним Законом.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Визначальним у випадку звільнення від сплати судового збору є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Отже, системний аналіз наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору дає підстави для висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, висновки якої щодо застосування норм права, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, а також не надано документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Крім того, позивачем при зверненні до суду в позові не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також не надано власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, як того вимагають приписи п.п. 8, 11 ч. 2 ст. 160 КАС України.

Водночас, за правилами, встановленими ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

На вимогу ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 94 КАС України).

В той же час, долучені до матеріалів позовної заяви позивачем копії документів не засвідчені належним чином, а додана копія оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 763149 неякісно виготовлена за допомогою засобів копіювально-розмножувальної техніки, є повністю нечитабельною, не підлягає візуальному відтворенню та не дає змоги встановити зміст документа.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості дотримання встановлених процесуальних вимог при оформленні позовної заяви, передбачених ст. 161 КАС України, шляхом реалізації права на витребування доказів, передбаченого ч. 1 ст. 80 КАС України, а також у спосіб, визначений ч. 2 ст. 94 КАС України, а саме шляхом подання примірника (копії) спірної постанови, врученої (надісланої) позивачу в порядку, передбаченому п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, з якої виготовлено копію постанови для суду, долучену до матеріалів позовної заяви при зверненні позивача.

При цьому, суд вказує, що статтею 95 КАС України передбачено порядок повернення оригіналів письмових доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, позивач має усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме: обґрунтувати причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду; долучити до позовної заяви документ(и), що підтверджує(ють) сплату позивачем судового збору у відповідному, визначеному за правилами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмірі, а саме 0,4 х 2 102 грн. = 840,80 грн. на р/р №

UA888999980313181206000010754, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів: УК у м.Березань/Березань/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, ЄДРПОУ: 36999805, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; долучити до позовної заяви оригінали та/або належним чином засвідчені копії доданих до неї документів належної якості для відповідача, а також для суду; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відтак, проаналізувавши подану позивачем позовну заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху на підставі ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 169 КАС України, у зв`язку з тим, що подана з пропущенням процесуального строку на звернення до суду та без додержання вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121-123, 161, 169 КАС України, ст. 289 КУпАП, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Капшученко