Постанова № 90092038, 24.06.2020, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 3/356/165/20

Справа № 356/352/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2020 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Головного управління Державної податкової служби у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 17.09.1996 РНОКПП НОМЕР_2 , фізичної особи-підприємця,

за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2020 до Березанського міського суду Київської області від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 553 від 10.06.2020, у відповідності до якого о 11 годині 28 хвилин в день складення протоколу в магазині-кафе в АДРЕСА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме реалізовував товар, який не облікований у встановленому законом порядку: відсутні накладні на товар, що відображено у матеріалах перевірки, акті фактичної перевірки, відомості не облікованих товарів, що є порушенням вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Розглянувши поданий адміністративний матеріал та додані до нього документи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, у відповідності до статті 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності і визначається законом.

За змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п. 24 рішення від 20.07.2006; заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що

термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6

передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...)

питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів

(...)".

В рішенні по справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) (п. 114 рішення від 28.11.2002; заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.

Так, за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед інших, вирішує і питання щодо належності до його компетенції даної справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, а також підтверджується доданими до нього документами, місцем вчинення громадянином ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, є АДРЕСА_2 , що, з урахуванням відомостей електронного довідника “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”, знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Березанського міського суду Київської області.

З огляду на правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, підстав для розгляду справи про адміністративне правопорушення за місцем проживання порушника не встановлено.

Згідно з абз. 2 п.12 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного без додержання вимог статті 256 цього Кодексу, вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

З системного аналізу змісту положень ч. 1 ст. 257 КУпАП, п.п. 1, 16 розділу ІІ Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства

фінансів України від 02.07.2016 № 566, вбачається, що у випадку, якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, вирішення питання про направлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, є компетенцією посадової особи органів доходів і зборів, яка, відповідно до приписів ч. 1 ст. 255 КУпАП, уповноважена складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, ст. 155-1 КУпАП.

Відтак, враховуючи вказане, під час підготовки справи до розгляду встановлено, що Березанський міський суд Київської області не має правових підстав для розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, а тому приходить до висновку про необхідність повернення адміністративного матеріалу для належного оформлення та направлення до належного суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 276, 278 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП повернути до Головного управління Державної податкової служби у Київській області для належного оформлення та направлення до належного суду з дотриманням правил територіальної юрисдикції.

Постанова суду оскарженню не підлягає.

Суддя: І. О. Капшученко