Рішення № 90155860, 01.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/13671/19

Провадження № 2/219/908/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Єлісеєвої С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Військової частини А0693 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

позивач ВЧ А0693 звернувся із позовом про визнання відповідача винним у заподіянні шкоди державі в особі ВЧ А0693 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ВЧ А0693 матеріальної шкоди в розмірі 40 760,17 грн., а також судовий збір в сумі 3842,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині В2970, умовне найменування військової частини змінено на А0693, в м. Бахмут Донецької області, на посаді командира реактивного артилерійського дивізіону, який на час подання позову звільнений з військової служби Збройних Сил України. Відповідно до результатів внутрішньо фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово - господарської діяльності військової частини - польова пошта В2970, за період з 01.11.2015 по 01.08.2016, виявлено переплати грошового забезпечення та підйомної допомоги у військовій частині - польова пошта В2970 на загальну суму 2382233,93 грн., а саме, грошове забезпечення - 1698203,92 грн., підйомна допомога - 1260,56 грн., податок з доходів фізичних осіб - 303906,99 грн., єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 378862, 46 грн. Через безконтрольність за обліком особового складу з боку відповідача, у зв`язку з не поданням ним даних щодо перебування старшого лейтенанта ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції, який в період з 30.03.2016 - 29.04.2016 перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції, сума переплати склала 1180,00 грн.; щодо перебування сержанта ОСОБА_3 в зоні проведення антитерористичної операції, який з період з 30.04.2016 - 18.05.2016 перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції сума переплати склала 696,77 грн., всього переплата на суму - 1876,77 грн. Крім того, службовим розслідуванням встановлено обставини та службових осіб через безконтрольність з боку яких, неподання рапортів про позбавлення премії, було допущено переплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину у зв`язку з несвоєчасним поданням рапортів про припинення врахування та виплату грошового забезпечення, позбавлення премії, несвоєчасне проведення службових розслідувань, не доведення стройовою частиною відділення персоналу штабу частини наказів командира військової частини - польова пошта В2970 до фінансово-економічної служби, що призвело до переплат грошового забезпечення, а саме з боку підполковника ОСОБА_4 , командира реактивного артилерійського дивізіону на суму 38883,40 грн. Загальна сума збитку, яка заподіяна державі в особі військової частини А0693 з вини ОСОБА_4 , складає 40760,17 грн.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за привалами загального позовного провадження (а.с.69).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.05.2020 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті (а.с.121-122).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. ст. 128 ЦПК України, надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ст. ст. 128 ЦПК України, надав суду заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив розглянути справу у його відсутність та відмовити у позові.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що він в період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року виконував обов`язки командира бригадної артилерійської групи в/ч В2970, з липня 2015 року по травень 2016 року виконував обов`язки командира реадн браг в/ч В2970 (А0693), при цьому обов`язки начальника штабу реадн - першого заступника командира реадн браг в/ч А2970 (А0693) виконував майор ОСОБА_5 , та на вказаний період посада ОСОБА_1 , як командира реадн, прирівнювалась до посади командира батальйону, тому обов`язки з обліку особового складу в дивізіоні на ОСОБА_1 не покладались, відповідно до Статуту ВС ЗС України. До складу дивізіону входило 3 батареї, 2 окремих взводи та медичний пункт, дивізіон був лінійного підпорядкування та підпорядковувався безпосередньо командиру в/ч В2970 та його заступникам. Командири батарей, окремих взводів та медичного пункту прирівнювались за повноваженнями до командирів рот відповідно до Статуту ВС ЗСУ та користувались відповідними правами та обов`язками. Відповідні командири, командири взводів, командири відділень були прямими начальниками для осіб нижчого начальницького та рядового складу цих підрозділів. Тому, прямий обов`язок з контролю за поверненням військовослужбовців з відпусток, звільнень, контролю за особовим складом батарей, окремих взводів та медичного пункту, повністю покладався на командирів батарей, відокремлених взводів, командирів відділень, головного сержанта взводу та командира (роти, взводу, батареї). ОСОБА_1 був для вищевказаних військовослужбовців начальницького та рядового складу прямим начальником, при цьому, в його безпосередньому підпорядкуванні знаходились чотири заступники, у тому числі начальник штабу дивізіону, три командира батарей, двох окремих взводів та медичного пункту, а всього десять військовослужбовців. Відповідні обов`язки щодо контролю за безпосередньо підпорядкованим йому особовим складом чотирма заступниками покладалися на ОСОБА_1 особисто та останній, відповідно до Статуту ВС ЗСУ, зобов`язаний був повідомляти свого безпосереднього начальника - командира бригадної артилерійської групи ВЧ В2970 (А0693) та його заступників. Крім того, розташування батарей, взводів та медпункту були в різних географічних точках, значно віддалених одна від одної, подекуди на відстані до 10 км, тому він міг перебувати в будь-якому підрозділі або ж в самій частині В2970, у зв`язку з чим, саме ця обставина додатково не могла надавати можливість контролювати облік особового складу складових підрозділів дивізіону, через що безпосередній обов`язок щодо обліку особового складу покладався на начальників цих підрозділів та начальника штабу дивізіону. Кожного дня до штабу військової частини- польова пошта В2970 начальником штабу - першим заступником командира реадн браг військової частини - польова пошта В2970 надсилалися відомості бойового та чисельного складу 1 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта В2970 в електронному та паперовому вигляді з поіменним списком особового складу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта В2970, відсутніх та з якої причини, кожного тижня проводилася звірка особового складу 1 гаубичного самохідио-артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта В2970 в підрозділах дивізіону та зі стройовою частиною військової частини - польова пошта В2970, про що свідчать записи про звірку в книгах обліку особового складу підрозділів. Крім того, з 10.10.2016 року почав спливати строк позовної давності до осіб, які були встановлені за наслідками службового розслідування та до яких було встановлено невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, що призвели до матеріальних збитків, оскільки будь-яких доказів існування обставин, які б давали приводи до продовження загального строку службового розслідування до двох місяців в позовній заяві та додатках до неї не надано, тому вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, що є підставою для відмови в позові. Також, з актом службового розслідування ОСОБА_1 не погоджується, оскільки акт не містить відомостей про умови та причини, що сприяли правопорушенню, ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено, конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення, наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої призначено службове розслідування та неправомірними діями військовослужбовця. Акт службового розслідування від 26.12.2016 року не містить посилання на додатки - матеріали розслідування, які були отримані, складені в ході проведення службового розслідування, тому, на якій підставі командир військової частини видаючи наказ № 1927 від 26.12.2016, перевірив об`єктивність вказаних в акті службового розслідування обставин, осіб з вини яких трапилася подія та осіб дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення, ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення, умови та причини, що сприяли правопорушенню, форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного. Вважає результати акту службового розслідування не об`єктивними, надуманими та такими, що не підтверджуються доказами. Вищевказаний акт службового розслідування не підписаний членами комісії та командиром військової частини, а тому не відповідає вимогам Положення. Відповідачу не надавались на ознайомлення дані службового розслідування та матеріали службового розслідування, в акті відсутній його підпис та підписи всіх інших військовослужбовців, вину яких було встановлено акті та наказі командира військової частини В2790 від 26.12.2016 року № 1927, що позбавило можливості реалізувати право на захист у вигляді подання заперечень та клопотань. Командир військової частини В2970 не виконав обов`язку щодо проведення бесіди з ОСОБА_1 за наслідками розгляду матеріалів розслідування. Про існування наказів № 1927 «Про підсумки службового розслідування за фактом допущених переплат та недоплат грошового забезпечення і підйомної допомоги», наказів № 867 «Про внесення змін до Наказу командира військової частини № 1927 від 26.12.2016», відповідачу було невідомо. Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ № 599 від 25 жовтня 2016 року, відповідача було звільнено з лав ЗСУ, виключено зі списків особового складу військової частини В2970 та знято зі всіх видів забезпечення, а також виплачена в повному обсязі вихідна допомога. Вважає акт проведення службового розслідування за фактом допущених переплат грошового забезпечення і підйомної допомоги від 26.12.2016 року недопустимим доказом, а також, що в ході службового розслідування не доведено протиправної поведінки ОСОБА_1 , оскільки не вказано на положення Статуту ЗСУ, яке було ним порушено та безпосередньо пов`язує його з особами, що вчинили правопорушення та вказує на його безпосередній обов`язок доповідати про правопорушення, вчинені таким особами, не встановлено причинного зв`язку між матеріальною шкодою та поведінкою ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід повністю відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині В2970 в м. Бахмут Донецької області, на посаді командира 1 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, та 19 листопада 2016 року був звільнений з військової служби Збройних Сил України, що підтверджується витягом з наказу командира війкової частини В2970 (по стройовій частині) № 347 від 19.11.2016 (а.с.37).

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України Генерального штабу Збройних Сил України від 17.04.2017 № Д-5/дск умовне найменування військова частина - польова пошта В2970, яке належало 54 окремій механізованій бригаді, змінено на А0693, що підтверджується наказом командира ВЧ В2970 (по стройовій частині) № 176 від 01.07.2017 (а.с.55).

У військовій частині - польова пошта В2970 у грудні 2016 року проведено внутрішній фінансовий аудит фінансово-господарської діяльності та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини за період з 01.11.2015 по 01.08.2016. В результаті вказаного аудиту виявлено незаконні витрати коштів, допущені внаслідок переплат грошового забезпечення та підйомної допомоги у військової частини - польова пошта В2970, на загальну суму 2382233,93 грн.

В акті проведення службового розслідування за фактом допущених переплат та недоплат грошового забезпечення і підйомної допомоги від 26.12.2016 року, зазначено, що через безконтрольність за обліком особового складу з боку відповідача, у зв`язку з не поданням ним даних щодо перебування старшого лейтенанта ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції, який в період з 30.03.2016 - 29.04.2016 перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції, сума переплати грошового забезпечення склала 1180,00 грн.; щодо перебування сержанта ОСОБА_3 в зоні проведення антитерористичної операції, який з період з 30.04.2016 - 18.05.2016 перебував поза межами зони проведення антитерористичної операції сума переплати грошового забезпечення склала 696,77 грн., всього переплата на суму - 1876,77 грн. Крім того, зазначено, що службовим розслідуванням встановлено обставини та службових осіб через безконтрольність з боку яких, неподання рапортів про позбавлення премії, було допущено переплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину у зв`язку з несвоєчасним поданням рапортів про припинення врахування та виплату грошового забезпечення, позбавлення премії, несвоєчасне проведення службових розслідувань, не доведення стройовою частиною відділення персоналу штабу частини наказів командира військової частини В2970 до фінансово-економічної служби, що призвело до переплат грошового забезпечення, а саме з боку підполковника ОСОБА_4 , командира реактивного артилерійського дивізіону на суму - 38883,40 грн. Загальна сума збитку, яка заподіяна державі в особі військової частини А0693 з вини ОСОБА_4 , складає 40760,17 грн. (а.с.10-18).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А0693 № 1927 від 26.12.2016 року за порушення вимог статті 16 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.02.2016 № 67, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2014 № 333, Інструкції з оформлення протоколів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.05.2015 № 222 щодо незадовільного обліку особового складу та ненадання доповіді, підполковника ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності на суму - 1675,35 грн. (а.с.19-21).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А0693 № 867 від 24.06.2019 року пункт 16 акту службового розслідування та наказ командира військової частини - польова пошта В2970 від 26.12.2016 № 1927 "Про підсумки службового розслідування за фактом допущених переплат та недоплат грошового забезпечення і підйомної допомоги" викласти в наступній редакції: "За порушення вимог статті 16 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.02.2016 № 67, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2014 № 333, Інструкції з оформлення протоколів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.05.2015 № 222 щодо незадовільного обліку особового складу та ненадання доповіді, підполковника ОСОБА_4 притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму - 40760,17 грн. (а.с.22-26).

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року (надалі в тексті рішення - Положення).

Відповідно до п. 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Пунктом 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відповідно до п. 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (обмежена матеріальна відповідальність).

Повна матеріальна відповідальність згідно п.13 Положення передбачена у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено у ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на акт проведення службового розслідування за фактом допущених переплат та недоплат грошового забезпечення і підйомної допомоги від 26.12.2016, витяги з наказів командира військової частини В2970 №1927 від 26.12.2016, №867 від 24.06.2019 та довідки розрахунки щодо переплат винагороди військовослужбовцям як на доказ завдання збитків державі в особі військової частини.

Разом з тим, суд зазначає, що акт проведення службового розслідування це виклад встановлених обставин, уповноваженими на те особами, їх особиста думка, які повинні бути підтверджені відповідними доказами. Сам по собі акт проведення службового розслідування не доводить того, що особа заподіяла пряму дійсну шкоду, її протиправну поведінку, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди та винуватість у заподіянні шкоди.

Крім того, вищевказаний акт службового розслідування містить загальні фрази щодо спричинення матеріальної шкоди відповідачем на суму 38883,40 грн. щодо ненадання рапортів про позбавлення премії, тощо, що призвело до переплат грошового забезпечення з боку підполковника ОСОБА_1 без зазначення ПІБ військових, яким переплачена грошова винагорода, сума переплат.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову стосовно грошових вимог (обґрунтованість, правильність розрахунків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Отже, суд встановив, що належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували вину відповідача у заподіянні шкоди військовій частині А0693, окрім акту службового розслідування, висновки якого ґрунтуються на припущеннях, матеріали справи не містять, тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із тим, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для застосування при вирішенні спору строку позовної давності відсутні.

За наслідками розгляду справи судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77 - 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позовних вимог Військової частини А0693, адреса знаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8, ЄДРПОУ 26615169, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк, визначений ст. 354 цього Кодексу, на подання апеляційної скарги, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2020 року.

Суддя О.В. Любчик