Ухвала суду № 90153326, 02.07.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Єдиний унікальний номер № 277/271/19

Провадження № 1-кп/0285/202/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Нагорнюка Ю.В.,

суддів Літвин О.О., Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Клечковської М.М.,

прокурора Бондарчук О.І.,

захисників - адвокатів Піки М.М., Врублевського М.М., Коцура Т.І., Галагуза В.В., Кока В.А.

представника потерпілих Первової О ОСОБА_1 О ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Нагорнюк О.І.,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження № 277/271/19 (12018060300000170) по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білка, Коростенського району, Житомирської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Малий Яблунець, Ємільчинського району, Житомирської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин, Житомирської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263, ч 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, мешканця АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України

встановив:

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки строк дії запобіжних заходів спливає, розгляд кримінального провадження триває та продовжують існувати ризики, враховані при обранні їм запобіжного заходу у такому вигляді, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник Піка М.М. покладаються на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Врублевський М.М. покладаються на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник Кока В.А. заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу своєму підзахисному на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України чи особисту поруку керівника комунального закладу. Як альтернативу тримання під вартою визначити співрозмірний із заподіяною шкодою та матеріальним станом обвинуваченого заставу. В обгрунтування клопотання покладається на міцні соціальні зв`язки обвинуваченого (має постійне місце проживання, дружину, на утриманні малолітню дитину); ризики, заявлені стороною обвинувачення, на думку захисника є загальними та абстрактними.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_9 подала заяву про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_5 . Захисник та обвинувачений заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник потерпілих – Нагорнюк О.І. підтримала думку прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі ст. 9 Конституції України, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів приходить до висновку, що тривале тримання під вартою може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W.v. Switzerland judgement» of 26 January 1993, Series A no.254-A, p.15, §30).

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів приймає до уваги те, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, колегія суддів приймає до уваги те, що обвинувачений вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини під час умовно-дострокового звільнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому провадженні, тобто процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися, і, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням

повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому умисного особливо тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, наявність таких фактів, що обвинувачений ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки в даному випадку, не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Дослідивши письмову заяву ОСОБА_9 з додатками про бажання взяти особу на поруки обвинуваченого ОСОБА_5 , вимоги ст.180 КПК України суд приходить до наступних висновків.

Вимогами статті 180 КПК України визначено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Аналізуючи зазначені вимоги чинного кримінального процесуального законодавства та заяву про бажання взяти особу на поруки, суд приходить до висновку, що заява не містить доказів, що особа реально спроможна забезпечити процесуальну належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 і, як наслідок, не виключає наявних ризиків, зокрема ризику продовження чи повторення протиправної поведінки ОСОБА_5 .

За вищенаведених обставин, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, у зв`язку з чим приходить до висновку, що клопотання захисника Коки В.А. та заява ОСОБА_9 про взяття обвинуваченого ОСОБА_5 на поруки задоволенню не підлягає.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Суд також вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 27, 107, 177, 178, 183, 184, 194, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання захисника Коки В.А. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 – відмовити.

В задоволенні заяви директора КУ “Ємільчинського інклюзивно-ресурсного центру” Опрі Катерини Василівни про бажання взяти обвинуваченого ОСОБА_5 на поруки — відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 30 серпня 2020 року.

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 серпня 2020 року.

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 (шістдесят) днів до 31 серпня 2020 року з покладенням на нього наступних обов`язків:

1) з`являтися до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Житомирського району, Житомирської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора, який здійснює повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Оскарження ухвали згідно положень КПК України не передбачено.

Головуючий:

Судді: