Рішення № 90150639, 24.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/15892/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс"простягнення 290112,91 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачане з`явились;від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" 290112,91 грн, з яких: 231276,16 грн основного боргу, 49001,69 грн пені, 5387,99 грн інфляційних втрат та 4447,07 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №КС/087-17 від 29.12.2017 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15892/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.12.2019 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

12.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва в межах справи №910/15892/19 надійшли зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" про визнання недійсним п.10.4 договору №КС/087-17 від 29.12.2017 та відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 відзив відповідача на позов залишено без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/15892/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 22.01.2020.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено, у задоволенні заяви відповідача про продовження строку проведення підготовчого провадження відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 зупинено провадження у справі №910/15892/19 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/15892/19 про повернення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/15892/19 з доданими до неї матеріалами.

25.03.2020 матеріали справи №910/15892/19 повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.06.2020.

28.05.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат.

03.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи, посилаючись на введення карантинних заходів щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 відкладено судове засідання з розгляду справи №910/15892/19 по суті на 24.06.2020. При цьому у вказаній ухвалі явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалася.

22.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням карантинних заходів щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, а також з огляду на необхідність проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Представник позивача в судове засідання 24.06.2020 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про проведення судового засідання 24.06.2020 позивач був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2020 не з`явився.

З приводу клопотань відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає таке.

Право учасника справи брати участь у судових засіданнях закріплене у п.2 ч. 1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, п. 2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведені положення законодавства України, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яких достатньо для розгляду справи по суті, а також того, що явка учасників судового процесу не була визнана судом обов`язковою, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у третє судове засідання з розгляду справи по суті не перешкоджає розгляду зазначеної справи за наявними у ній документами. Що ж до необхідності проведення звірки розрахунків, то суд відзначає, що відповідач не був позбавлений можливості здійснити таку звірку протягом розгляду справи і повідомити суд про результати такої звірки.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

29.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" (продавець, позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (покупець, відповідач) було укладено договір №КС/087-17 (договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах і в порядку, погоджених сторонами та встановлених цим договором. Номенклатуру (з посиланням на НТД), кількість, ціну, строк виготовлення та/або поставки, гарантійний строк, а також вимоги до маркування та пакування товару сторони погоджують у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Орієнтовна загальна вартість (ціна) цього договору на дату його укладення складає 5000000,00 грн. Фактична загальна вартість (ціна) цього договору, визначається із загальної суми товару, вказаного у специфікаціях до договору, поставленого продавцем та прийнятого покупцем згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних в період дії цього договору.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Порядок оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, вказаної у відповідній специфікації до договору і отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка з подій відбудеться пізніше).

Пунктом 10.1 договору визначено, що у разі порушення строків оплати вартості товару, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами договору, діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за договором в повному обсязі (п.12.3 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 27.12.2018 сторони домовились, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.03.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного і належного виконання цих зобов`язань.

Згідно зі специфікацією №10 від 06.02.2019 сторони узгодили поставку товару - коло 320 (-9/+3) мм ст 20*2Н4А в кількості 4,45 тон на загальну суму 229620,00 грн з ПДВ зі строком поставки до 20.02.2019 на умовах FCA, порядок оплати - відстрочка платежу 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

Згідно видаткової накладної №25 від 06.02.2019 та товарно-транспортної накладної №С0000000025 від 06.02.2019 продавцем на адресу покупця поставлено, а представником покупця прийнято за довіреністю товар на загальну суму 228072,00 грн з ПДВ.

Згідно зі специфікацією №11 від 06.02.2019 сторони узгодили поставку товару - коло 350 ст 20*2Н4А в кількості 2,36 тон на загальну суму 121776,00 грн з ПДВ зі строком поставки до 20.02.2019 на умовах FCA, порядок оплати - відстрочка платежу 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

Згідно видаткової накладної №27 від 15.02.2019 та товарно-транспортної накладної №С0000000027 від 15.02.2019 продавцем на адресу покупця поставлено, а представником покупця прийнято за довіреністю товар на загальну суму 121776,00 грн з ПДВ.

Як вбачається з додаткової угоди №1 від 23.04.2019 постачальник зобов`язався до 21.05.2019 за свій рахунок вивезти поставлений раніше товар згідно специфікації №11 від 06.02.2019.

Відповідно до накладної на повернення постачальнику №27 від 29.05.2019 покупцем було повернуто товар у кількості 2,14 тон, вартістю 110424,00 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, 16.04.2019 покупцем було сплачено за поставлений продавцем товар 8147,84 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку продавця.

31.07.2019 між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2018 року - липень 2019 року, відповідно до якого заборгованість покупця перед продавцем склала 231276,16 грн.

16.09.2019 позивачем було надіслано відповідачу претензію №639 від 13.09.2019 про оплату заборгованості, однак останній відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами правочину, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 349848,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №25 від 06.02.2019 на суму 228072,00 грн з ПДВ., №27 від 15.02.2019 на суму 121776,00 грн з ПДВ та товарно-транспортними накладними №С0000000025 від 06.02.2019 та №С0000000027 від 15.02.2019.

В подальшому, відповідно до накладної на повернення постачальнику №27 від 29.05.2019 покупцем було повернуто товар у кількості 2,14 тон, вартістю 110424,00 грн та 16.04.2019 сплачено 8147,84 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку продавця.

Як вбачається зі специфікацій №10 від 06.02.2019 та №11 від 06.02.2019 сторони узгодили порядок оплати товару - відстрочка платежу 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач повинен був оплатити за поставлений позивачем за видатковою накладною №25 від 06.02.2019 товар на суму 228072,00 грн у строк до 11.03.2019 включно, а за видатковою накладною №27 від 15.02.2019 на суму 11352,00 грн у строк по 18.03.2019 включно (з урахуванням вихідних, святкових днів та правил обчислення строків).

Однак, як встановлено судом, станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва (08.11.2019 - згідно накладної №560270771 від 08.11.2019), в порушення умов укладеного між контрагентами правочину, Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" було сплачено за поставлений позивачем товар лише 16.04.2019 - 8147,84 грн.

Під час розгляду справи відповідачем надано суду докази оплати суми основного боргу у розмірі 150000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №32795 від 09.12.2019 на суму 50000,00 грн, №68813 від 13.02.2020 на суму 50000,00 грн, №71161 від 10.03.2020 на суму 50000,00 грн, тобто суму основного боргу у розмірі 150000,00 грн за договором було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" вже після звернення позивача з позовом до суду (08.11.2019).

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем основного боргу в загальному розмірі 150000,00 грн після звернення позивача до суду з вказаним позовом, провадження у справі №910/15892/19 в частині стягнення зазначених грошових коштів підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Отже на дату вирішення спору у справі №910/15892/19 по суті, заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача за поставлений останнім згідно умов укладеного між контрагентами правочину товар, складає 81276,16 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4447,07 грн та 5387,99 грн інфляційних нарахувань за період 09.03.2019 по 28.10.2019.

Пунктом 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару у відповідний період, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки відповідачем оплати за поставлений товар з урахуванням умов договору щодо строків оплати, часткової оплати відповідача та положень ст.ст.253, 254 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 4407,99 грн за період прострочення по видатковій накладній №25 від 06.02.2019 з 12.03.2019 по 28.10.2019, а за видатковою накладною №27 від 15.02.2019 з 19.03.2019 по 28.10.2019.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

З урахуванням наведеного вище, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати на суму 2293,17 грн за період з квітня по вересень місяць 2019 року.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 49001,69 грн за загальний період прострочки з 09.03.2019 по 17.10.2019.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст.199 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст.ст.216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.1 договору визначено, що у разі порушення строків оплати вартості товару, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, відповідач у строки, визначені у специфікаціях до договору свого обов`язку зі сплати за отриманий товар не виконав, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені за період прострочки відповідачем оплати за поставлений товар з урахуванням умов договору щодо строків оплати, часткової оплати відповідача та положень ст.ст.253, 254 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 40561,14 грн за період прострочення по видатковій накладній №25 від 06.02.2019 починаючи з 12.03.2019, а за видатковою накладною №27 від 15.02.2019 з 19.03.2019.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а провадження у справі №910/15892/19 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150000,00 грн підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заяви позивача про відшкодування судових витрат, яка надійшла до суду 28.05.2020, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3 - 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що інтереси позивача у судових органах з питань стягнення заборгованості з відповідача довірено представляти Адвокатському об`єднанню "Лев" на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.10.2019 (копію договору додано до заяви).

Як зазначає позивач, у зв`язку із розглядом справи №910/15892/19 в Господарському суді міста Києва позивачем понесено витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8150,00 грн.

До заяви про відшкодування витрат на правову допомогу позивачем додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.10.2019, копію акту від 10.01.2019 прийому-передачі наданих послуг на суму 1575,00 грн, копію акту від 21.11.2019 прийому-передачі наданих послуг на суму 5000,00 грн, копію акту від 06.12.2019 прийому-передачі наданих послуг на суму 1575,00 грн, копії платіжних доручень №434 від 05.12.2019 на суму 1575,00 грн, №426 від 21.11.2019 на суму 5000,00 грн та №453 від 09.01.2020 на суму 1575,00 грн.

Вказаними документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8150,00 грн.

Водночас, суд відзначає, що за приписами ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Суд відзначає, що договір про надання правничої (правової) допомоги від 28.10.2019 між Адвокатським об`єднанням "Лев" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" був укладений ще до звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Однак, в порушення ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України позивачем разом з позовною заявою не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, з якого вбачалось би, що у зв`язку із розглядом справи позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, а також не наведено орієнтовного розміру таких витрат. У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача лише сплачений ним судовий збір у розмірі 4351,69 грн.

За таких обставин, з огляду на положення ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8150,00 грн.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (02122, м.Київ, вул.Магнітогорська, будинок 1А, ідентифікаційний код 37903071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, провулок Широкий, будинок 7, ідентифікаційний код 39360937) 81276 (вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят шість) грн 16 коп основного боргу, пеню у розмірі 40561 (сорок тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн 14 коп., 2293 (дві тисячі двісті дев`яносто три) грн 17 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4407 (чотири тисячі чотириста сім) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 4178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 08 коп.

3. Провадження у справі №910/15892/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150000,00 грн - закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" та п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.07.2020

Суддя Ю.М. Смирнова