Рішення № 90145905, 02.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2020 р. справа № 300/475/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні обчислення та виплати компенсації втрати частини доходів, нарахування трьох процентів річних від простроченої суми; зобов`язання нарахувати три проценти річних від простроченої суми, обчислити та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 18.06.2009 по день фактичної виплати пенсії, а саме 28.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 у справі №0907/2а-6657/2011, яка набрала законної сили 28.02.2011, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 у справі №31721/11 та ухвали Івано-Франківського міського суду від 19.09.2011, якими був визначений порядок нарахування і виплати позивачці пенсії, управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську здійснило перерахунок пенсії, проте кошти на виконання вищенаведених рішень суду на картковий рахунок зараховано тільки 28.08.2019. На думку позивача, відповідно до норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 передбачене право громадян на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.24-25).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.03.2020. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що на виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 у справі №0907/2а-6657/2011, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 №31721/11 та ухвали Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 позивачу проведено перерахунок пенсії та доплату в сумі 64296,91 грн, яку включено у додаткові відомості на виплату пенсії. У зв`язку з відсутністю фінансування коштів з Державного бюджету виплата коштів на виконання рішення суду не була проведена. Додатково зазначає, що на законодавчому рівні, відповідальність за своєчасну виплату коштів по рішенню суду покладено на Державну казначейську службу. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 28.02.2018 передано до органів Державної виконавчої служби довідку про нараховану суму 64296,91 грн, вказані кошти 28.08.2019 позивачці були виплачені органами Казначейської служби. Оскільки, головним управлінням не порушено порядку та строків передбачених Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ № 440 від 03.09.2014, а позивачка вже отримала кошти, тому правові підстави для зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів - відсутні. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.30-34).

14.05.2020 на адресу суду від позивачки, надійшла відповідь на відзив, згідно якої, зазначено, що твердження відповідача про те, що виплата позивачу пенсії здійснена несвоєчасно через відсутність відповідного фінансування Державного бюджету України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиконання державним органом покладених на нього зобов`язань. Додатково зазначає, що спір у даній справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.47-49).

Позивачкою вищенаведена відповідь на відзив була надіслана відповідачу, що підтверджується квитанціями про відправлення (а.с.50). Однак, заперечення у строк, встановлений судом відповідач не подав, поважних причин ненадання заперечень у встановлений судом строк не повідомив.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та їй встановлено III групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з наслідками аварії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0722833 (а.с.7-8).

Постановою Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та зобов`язано провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії як інваліду третьої групи, інвалідність пов`язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС з 18 червня 2009 року, відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням вже виплачених сум, яка набрала законної сили 28.02.2011 (а.с.66-69).

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 №31721/11, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2011 по справі № 2а-6657/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про призначення та перерахунок виплат - повернуто відповідачу (а.с.70-71).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19.09.2011, роз`яснено резолютивну частину постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 по адміністративній справі №0907/2-а-6657/2011 та зазначено, що суд зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з 18.06.2009 провести ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії інваліда III групи, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет на відповідні роки з виплатою недоплаченої суми державної та додаткової пенсії та проводити нарахування і виплату такої пенсії в межах дії цих норм з урахуванням положення ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 у справі №0907/2а-6657/2011, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 №31721/11 та ухвали Івано-Франківського міського суду від 19.09.2011 позивачці проведено перерахунок пенсії та доплату в сумі 64296,91 грн, але кошти на картковий рахунок поступили 28.08.2019, що підтверджується історією по картковому рахунку ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем(а.с.10).

11.02.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 (а.с.9).

Листом від 28.02.2020 № 370-284/С-02/8-0900/20, відповідач повідомив позивачці про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить одноразовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація (а.с.22-23).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивачка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також Закон №1058-IV), яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни на території України і не мають разового характеру.

Отже, визначальною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Водночас, положеннями Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Пунктами 5-7 Порядку №159 встановлено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 по справі №814/1428/18, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17.

Таким чином, оскільки в межах спірних правовідносин, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, тобто з вини пенсійного органу за період з 18.06.2009, що встановлено постановою Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 у справі №0907/2а-6657/2011, яка набрала законної сили 28.02.2011, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати по день фактичної виплати пенсії, а саме 28.08.2019.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відтак, доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивачки на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивачки, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Таким чином, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що виплату позивачу нарахованих коштів було здійснено Державною казначейською службою України, а відтак, безпідставним є зобов`язання відповідача провести нарахування компенсації за порушення строків виплати нарахованих сум пенсії на виконання рішення суду є недоречними, з огляду на встановлені обставини справи та висновки суду, зроблені на підставі аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Так, відповідно до пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Недоречним є покликання сторони відповідача на ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ, оскільки в спірному випадку підставою звернення позивача з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми є посилання на порушення пенсійним органом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не вищенаведеної норми.

Стосовно тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми нарахованої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (надалі, також Суд) та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Судом підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Суду по справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок про те, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що оскільки право на перерахунок та виплату пенсії, яке виникло на підставі постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 у справі №0907/2а-6657/2011, яка набрала законної сили 28.02.2011, однак, з вини пенсійного органу нарахування здійснено лише 28.08.2019, що відповідно до статей 1, 2 Закону України №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 є підставою виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 18.06.2009 2009 по день фактичної виплати пенсії, а саме, 28.08.2019.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати 3 проценти річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Варто зазначити, що грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

При цьому, ч.5 ст.11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 цього Кодексу у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань.

За таких обставин норми ЦК України, зокрема, які регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті в порядку виконання постанови суду.

Таким чином, проаналізувавши зміст наведених норми, суд вважає, що передбачене нарахування на суму боргу 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі, та виникли на стадії виконання рішення суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 12.11.2018 року у справі № 826/22868/15 та від 08.11.2019 року у справі № 826/22865/15.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, слід задовольнити частково, а саме: визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні обчислення та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 18.06.2009 по 28.08.2020 та зобов`язати обчислити та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 18.06.2009 по день фактичної виплати пенсії, а саме 28.08.2019. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні обчислення та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 18.06.2009 по день фактичної виплати пенсії, а саме 28.08.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області обчислення та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011 у справі №0907/2а-6657/2011, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 №31721/11 та ухвали Івано-Франківського міського суду від 15.02.2011, за період з 18.06.2009 по день фактичної виплати пенсії, а саме 28.08.2019, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.