Рішення № 90145332, 01.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 рокуСправа № 160/5272/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 00026003203;

- податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 0002513203;

- податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 0002523203.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 00026003203, № 0002513203 та № 0002523203 прийняті відповідачем за результатами фактичних перевірок АЗС, де здійснює господарську діяльність ТОВ «НОРДГАЗ», за висновками яких було встановлено факт реалізації скрапленого газу без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Проте, позивач не погоджується з висновками перевірок про порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням, оскільки вважає, що порушень закону з боку позивача допущено не було. ТОВ «НОРДГАЗ» не ухилялось від приписів Закону №481 та отримало ліцензії на оптову торгівлю пальним вже 01.07.2019 р. (в день набрання чинності Закону №481 в редакції Закону №2628-VIII). У перші 10 днів дії Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в редакції Закону №2628-VIII підприємство зареєструвало близько 16 станцій та не ухилялось від свого обов`язку отримати ліцензію, що доводиться наступними обставинами: АЗС, що розташована у м. Дніпро по вул. Заводська, 21-а, заява щодо отримання ліцензії була сформована та направлена 05.07.2019 р.; АЗС, що розташована у смт. Слобожанське по вул. Кримська, 101Г, заява щодо отримання ліцензії була сформована та направлена 30.08.2019 р.; АЗС, що розташована у смт. Слобожанське по вул. Кримська, 101В щодо отримання ліцензії була сформована та направлена 30.08.2019 р. Тобто ліцензія була отримана одразу після набрання Законом України №481 чинності та до дати початку проведення перевірки. Також позивач зауважив, що жодним нормативно-правовим актом не зазначено дату подання заяв на отримання відповідних ліцензій, а з урахуванням природи та змісту змін заяви можуть прийматися не раніше набрання чинності Законом України від 23.11.2018 р. №2628-VIII, в діях позивача відсутні склад правопорушення та вина (умисел). Окрім того, у період з 01.07.2019 р. по 12.07.2019 р. встановлено факт некерованої втрати живлення системи керування спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами та паливно-роздавальними колонками, про що свідчить акт 0135-19 від 29.07.2019 р., отриманий від ТОВ «Сервіс НД». Вказані обставини призвели до збою та замикання акумуляторів та подання некоректної звітної інформації з АГЗП до податкових органів. Відтак, касові апарати протягом часу могли відправляти до податкових органів хибну інформацію. Крім того, позивач акцентував на порушенні з боку відповідача імперативних строків для винесення рішень про накладення санкцій, тобто протягом 10-ти днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки. Отже, враховуючи, що в діях позивача як учасника господарських відносин відсутня протиправна поведінка, наявність збитків державі і вина в порушенні правил здійснення господарської діяльності, оскаржувані рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/5272/20 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 09.06.2020 року.

09.06.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що доводи позивача про безпідставність податкових повідомлень-рішень є хибними. Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ). Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі паливом. Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019 р., відтак, саме з 01.07.2019 р. платники податків, які здійснюють діяльність з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі паливом, мають здійснювати таку діяльність виключно за наявності відповідної ліцензії. Відповідач зазначив, що під час проведення фактичних перевірок господарських одиниць (АЗС) Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» виявлено факти здійснення останнім реалізації (відпуску) пального (скрапленого газу) без наявності відповідної діючої ліцензії. Початок дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС, що розташована у м. Дніпро по вул. Заводська, 21-а - з 05.07.2019 р., початок дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС, що розташована у смт. Слобожанське по вул. Кримська, 101Г - з 30.08.2019 р., початок дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС, що розташована у смт. Слобожанське по вул. Кримська, 101В - з 30.08.2019 р. Виявлене зафіксовано у відповідних актах та стало підставою для прийняття рішень про накладення штрафних санкцій. Також відповідач зазначив, що листом ДФС України від 30.05.2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17 повідомлено Головні управління ДФС у областях та у м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним), починаючи з 12.06.2019 року, при цьому, головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019 року. Щодо винесення рішень після спливу відведеного строку для їх прийняття відповідач зауважив, що це не повинно розцінюватися як обставина, що виключає фінансову відповідальність платника податків з огляду на те, що зміст та форма оскаржених рішень чітко визначають характер порушень, допущених позивачем. З огляду на зазначене вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах та у спосіб, що визначені законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивачем не надано.

Представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечував та просив відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини, проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

09.06.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обережною відповідальністю «НОРДГАЗ» зареєстровано юридичною особою 24.02.2017 р., про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за кодом 41174573.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності товариства є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30.).

Товариство з обережною відповідальністю «НОРДГАЗ» здійснює реалізацію пального на відповідних господарських одиницях (АЗС) на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, зокрема:

- ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 05.07.2019 року реєстраційний номер: 04670314201900414, терміном дії з 05.07.2019 р. по 05.07.2024 р., адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Ленінський район, вул. Заводська, буд. 21/а, АЗС (а.с. 37); згідно з відміткою В.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поточні сплати за ліцензію - сплачено з 05.07.2019 р. по 05.07.2020 р.

- ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 30.08.2019 року реєстраційний номер: 04170314201900504, терміном дії з 30.08.2019 р. по 30.08.2024 р., адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 101/В, АЗС (а.с. 40); згідно з відміткою В.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поточні сплати за ліцензію - сплачено з 30.08.2019 р. по 30.08.2020 р.

- ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 30.08.2019 року реєстраційний номер: 04170314201900505, терміном дії з 30.08.2019 р. по 30.08.2024 р., адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 101/Г, АЗС (а.с. 43); згідно з відміткою В.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поточні сплати за ліцензію - сплачено з 30.08.2019 р. по 30.08.2020 р.

26.02.2020 р. на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2020 року № 905-п та направлень на перевірку №1096 та №1097 від 26.02.2020 р., посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ТОВ «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) за адресою господарської одиниці АЗС, розташованої: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 21/А, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2020 року № 9743/04-36-32-03/41174573.

За висновками акту від 27.02.2020 року № 9743/04-36-32-03/41174573 встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, а саме: роздрібна торгівля пальним без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Висновки акту від 27.02.2020 року № 9743/04-36-32-03/41174573 обґрунтовані наступним.

На АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Ленінський район, вул. Заводська, буд. 21/а, здійснює діяльність ТОВ «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) встановлено факт реалізації пального, а саме: газу скрапленого без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 р. по 05.07.2019 р. згідно з АІС «Податковий блок», підсистема «Аналітична система», чеки РРО, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року.

При перевірці використано дані АІС «Податковий блок», підсистема «Аналітична система», чек РРО №7431 на суму 462грн. від 01.07.2019 р.

Під час проведення перевірки здійснена реалізація газу скрапленого на суму 199,90грн. (чек №7138 від 26.02.2020 р.).

У акті від 27.02.2020 року № 9743/04-36-32-03/41174573 зазначено, що оператор Фоміна А. відмовилась від підписання акту, про що складено відповідний акт.

Копію акту направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано 03.03.2020р.

01.04.2020 р. на підставі акту від 27.02.2020 року № 9743/04-36-32-03/41174573 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002603203 від 01.04.2020, згідно з яким до ТОВ «НОРДГАЗ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000 грн.

Копію податкового повідомлення-рішення №0002603203 від 01.04.2020 р. направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням та отримано 05.05.2020 р.

04.03.2020 р. на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.03.2020 року № 1040-п та направлень на перевірку №1267 та №1268 від 04.03.2020 р., посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ТОВ «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) за адресою господарської одиниці АЗС, розташованої: смт. Слобожанське, вул. Кримська, 101/Г, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2020 року № 10857/04-36-32-03/41174573.

За висновками акту від 05.03.2020 року № 10857/04-36-32-03/41174573 встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, а саме: роздрібна торгівля пальним без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Висновки акту від 05.03.2020 року № 10857/04-36-32-03/41174573 обґрунтовані наступним.

На АЗС за адресою: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 101/Г, здійснює діяльність ТОВ «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) встановлено факт реалізації пального, а саме: газу скрапленого без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 р. по 30.08.2019 р. згідно з АІС «Податковий блок», підсистема «Аналітична система», чеки РРО, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року. Під час проведення перевірки здійснена реалізація газу скрапленого на суму 199,88грн. (чек №5297 від 04.03.2020 р.).

При перевірці використано дані АІС «Податковий блок», підсистема «Аналітична система», чек РРО №6558 на суму 499,5грн. від 28.07.2019 р.

У акті перевірки від 05.03.2020 року № 10857/04-36-32-03/41174573 зазначено, що оператор Дзюрич О.М. відмовилась від підписання акту, про що складено відповідний акт.

Копію акту перевірки направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано 11.03.2020 р.

01.04.2020 р. на підставі означеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002513203 від 01.04.2020, згідно з яким до ТОВ «НОРДГАЗ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000 грн.

Копію податкового повідомлення-рішення форми «С» №0002513203 від 01.04.2020 направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням та отримано 05.05.2020 р.

04.03.2020 р. на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.03.2020 року № 1041-п та направлень на перевірку №1266 та №1265 від 04.03.2020 р., посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ТОВ «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) за адресою господарської одиниці АЗС, розташованої: смт. Слобожанське, вул. Кримська, 101/В, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2020 року № 10859/04-36-32-03/41174573.

За висновками акту від 05.03.2020 року № 10859/04-36-32-03/41174573 встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, а саме: роздрібна торгівля пальним без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Висновки акту від 05.03.2020 року № 10859/04-36-32-03/41174573 обґрунтовані наступним.

На АЗС за адресою: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 101/В, здійснює діяльність ТОВ «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) встановлено факт реалізації пального, а саме: газу скрапленого без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за період з 01.07.2019 р. по 30.08.2019 р. згідно з АІС «Податковий блок», підсистема «Аналітична система», чеки РРО, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року. Під час проведення перевірки здійснена реалізація газу скрапленого на суму 199,88грн. (чек №6427 від 04.03.2020 р.).

При перевірці використано дані АІС «Податковий блок», підсистема «Аналітична система», чек РРО №1660 на суму 399,92грн. від 04.08.2019 р.

У акті перевірки від 05.03.2020 року № 10859/04-36-32-03/41174573 зазначено, що оператор Бебеш О.В. відмовилась від ознайомлення та підписання акту, про що складено відповідний акт.

Копію акту перевірки направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано 11.03.2020 р.

01.04.2020 р. на підставі означеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002523203 від 01.04.2020, згідно з яким до ТОВ «НОРДГАЗ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000 грн.

Копію податкового повідомлення-рішення форми «С» №0002523203 від 01.04.2020 направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням та отримано 05.05.2020 р.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п. п. 19-1.1.16-19-1.1.19 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.

Відповідно до п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Спеціальним Законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP).

Закон № 481/95-BP зазнав змін, внесених в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п`ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019 в частину підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі Закон № 2628-VIII).

Так, відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 р. згідно із Законом № 2628-VIII, імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування.

Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, в редакції з 01.07.2019 р., передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривен.

Поряд з цим, Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII врегульовані суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (далі Закон № 222-VIII).

Статтею 1 Закону № 222-VIII визначено термін «ліцензування», тобто це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону (із змінами несеними Законом України №2725-VIII від 16.05.2019, які набрали чинності 22.05.2019 року) передбачено, що ліцензуванню підлягає виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 222-VIII, державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає:

у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі Закону № 2628-VIII та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі - Закон № 139-IX).

Так, з 01.07.2019 р., із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону № 222-VIII викладено у редакції, згідно з якою дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

З 18.12.2019 року, після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абз. 1 1 ч. 2 ст. 2 Закону № 222-VIII визначено, що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (ч. 3 ст. 3 Закону № 222-VIII).

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (ч. 1 ст. 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (ч. 2 ст. 20 Закону № 222-VIII).

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність з реалізації пального на відповідних господарських одиницях (АЗС) на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним:

ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 05.07.2019 року реєстраційний номер 04670314201900414,

ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 30.08.2019 року реєстраційний номер 04170314201900504,

ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 30.08.2019 року реєстраційний номер 04170314201900505.

Відповідачем проведені фактичні перевірки господарських одиниць (АЗС) позивача та виявлено факти здійснення роздрібної торгівлі пальним до моменту отримання відповідних ліцензій, а саме:

- адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Ленінський район, вул. Заводська, 21/А, АЗС, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 05.07.2019 року реєстраційний номер 04670314201900414 терміном дії - з 05.07.2019 р. Податковим органом виявлено реалізацію пального (скрапленого газу) на вищевказаній АЗС у період з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року;

- адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, 101/В, АЗС, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 30.08.2019 року реєстраційний номер 04170314201900504 терміном дії - з 30.08.2019 р. Податковим органом виявлено реалізацію пального (скрапленого газу) на вказаній АЗС у період з 01.07.2019 року по 30.08.2019 року;

- адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, 101/Г, АЗС, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 30.08.2019 року реєстраційний номер 04170314201900505 терміном дії - з 30.08.2019 р. Податковим органом виявлено реалізацію пального (скрапленого газу) на вищевказаній АЗС у період з 01.07.2019 року по 30.08.2019 року.

В обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкції відповідачем у відзиві зазначено, що зміни щодо обов`язкового ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним прийняті Законом України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII, вступили у дію з 01.07.2019 р. Відтак, з 01.07.2019 р. набрали чинності зміни до Закону №481 щодо обов`язкового ліцензування діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, проте, позивачем не отримано своєчасно відповідну ліцензію за місцем провадження діяльності, тому нарахування штрафу за реалізацію з 01.07.2019 р. пального без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі правомірне. При цьому, відповідач зазначив, що листом ДФС України від 30.05.2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17 повідомлено Головні управління ДФС у областях та у м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним), починаючи з 12.06.2019 року, при цьому, головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019 року.

Суд критично оцінює означену позицію відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 р. згідно із Законом № 2628-VIII, встановлено, що роздрібна торгівля пальним здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видається за заявою суб`єкта господарювання уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, в редакції з 01.07.2019 р., передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривен.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 р. № 545, яка згідно з п. 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019 року, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. № 609, викладенням у новій редакції, згідно якою територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним.

Виходячи із норм Закону №481, постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545), відповідач фактично отримав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 01.07.2019 року, тобто з дня, коли за здійснення роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

Суд вважає, що у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а територіальні органи ДФС лише з 01.07.2019 року отримали право видавати відповідні ліцензії, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.

Посилання відповідача на лист ДФС України від 30.05.2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17, яким повідомлено Головні управління ДФС у областях та у м. Києві щодо набрання чинності з 01.07.2019 року змін до Закону № 481 та зазначено, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним), починаючи з 12.06.2019 року, при цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019 року, не враховуються судом.

Вказаний лист не є нормативно-правовим актом, він не адресований суб`єктам господарювання. Листом встановлюються можливий строк подання документів для майбутнього ліцензування (з 12.06.2019 року), однак, станом на 12.06.2019 року територіальний орган ДФС не мав статусу органу ліцензування діяльності з реалізації пального з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545).

Крім того, позивач, не маючи такого листа з викладеною інформацією, правомірно оцінював днем виникнення повноважень на прийняття документів та видачі ліцензії відповідачем саме 01.07.2019 року, що з урахуванням положень ст. 15 Закону №481 щодо строку для розгляду заяви і вирішення питання про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі, виключало можливість отримати відповідні ліцензії з 01.07.2019 року.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги те, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, до 01.07.2019 року Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 №2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому, Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.

З 01.07.2019 року обов`язковість ліцензування господарської діяльності з реалізації пального визначена Законами № 481/95-BP та № 222-VIII.

Лише з 18.12.2019 р. внесено зміни до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено, що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як торгівля пальним. До 18.12.2019 р. дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення.

Законом № 481/95-BP з 01.07.2019 р., окрім обов`язковості ліцензування діяльності з реалізації пального, з 01.07.2019 р. встановлюється відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення діяльності з реалізації пального без ліцензії. У той час, коли Законом № 222-VIII передбачається строк достатній, але не менш як два місяці, у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування для реалізації цих змін.

Так, відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно з яким у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання (до 01.09.2019 року).

Позивач як суб`єкт господарювання виконав свій обов`язок та у межах вказаного строку отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним:

від 05.07.2019 року реєстраційний номер 04670314201900414, терміном дії з 05.07.2019 р. по 05.07.2024 р., адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Ленінський район, вул. Заводська, буд. 21/а, АЗС (а.с. 37); згідно з відміткою В.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поточні сплати за ліцензію - сплачено з 05.07.2019 р. по 05.07.2020 р.;

- від 30.08.2019 року реєстраційний номер 04170314201900504, терміном дії з 30.08.2019 р. по 30.08.2024 р., адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 101/В, АЗС (а.с. 40); згідно з відміткою В.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поточні сплати за ліцензію - сплачено з 30.08.2019 р. по 30.08.2020 р.;

- від 30.08.2019 року реєстраційний номер 04170314201900505, терміном дії з 30.08.2019 р. по 30.08.2024 р., адреса місця торгівлі: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 101/Г, АЗС (а.с. 43); згідно з відміткою В.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поточні сплати за ліцензію - сплачено з 30.08.2019 р. по 30.08.2020 р.

З набранням чинності 01.07.2019 року змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення лише з 01.07.2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та невстановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вказаного балансу та допущення непропорційності, що на переконання суду є неприпустимим.

Враховуючи, що до 18.12.2019 р. Закон № 222-VIII не поширювався виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, позивач, як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб`єктами владних повноважень, норм абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 222-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 2 п.п. 5.4 п. 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Абзацом 3 п.п. 3.1 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Так, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У цій справі також підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 справа № 1-6/2018, яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.

Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципу верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); « Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті неприйнятності доводів відповідача про те, що винесення рішень після спливу відведеного строку для їх прийняття не повинно розцінюватися як обставина, що виключає фінансову відповідальність платника податків), сформовану, зокрема у справі «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування до позивача як суб`єкта господарювання штрафу у цьому випадку є неправомірним, держава в особі відповідача як суб`єкта владних повноважень не дотрималась позитивного обов`язку, встановленого законом, щодо строку для запровадження змін до ліцензування діяльності, не надавши час на приведення діяльності у відповідність до вимог закону, що призвело до незаконного та непропорційне втручання у право на мирне володіння майном згідно з ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.04.2020 року № 0002603203, № 0002513203 та № 0002523203 прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і не відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, сплачений позивачем судовий збір за подання цієї позовної заяви до суду в сумі 11250 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 242-243, 245-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» (пров. Тбіліський, буд. 4/10, офіс 308Б, м. Київ, 03055, код ЄДРПОУ 41174573) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «С» від 01.04.2020 року №0002603203.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «С» від 01.04.2020 року №0002513203.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «С» від 01.04.2020 року №0002523203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» (код ЄДРПОУ 41174573) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 11250 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський