Рішення № 90141971, 24.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

24.06.20

Справа № 754/7934/18

Провадження № 2/522/2068/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Севастопольське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до апеляційного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, в котрому просив суд стягнути з останнього на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ: 23697280) заборгованість за кредитним договором № 91/2013 від 30.05.2013 року яка станом на 29.01.2018 р. склала 437 068,35 грн., а також судові витрати.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №91/2013 від 30 травня 2013 року. Відповідно до п. 1.1 договору банк надав позичальнику кредит в сумі 286 200 грн. на строк з 30 травня 2013 року по 29 травня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 16% річних. Кошти було перераховано на рахунок ФФБПАТ «Севастопольський» з призначенням платежу - за квартиру, згідно договору про участь в ФФБ № ФФБ/А-7-118 від 29.05.2013 р. від ОСОБА_1 . Таким чином банк виконав взяті на себе зобов`язання. Позичальник зобов`язувався повертати суму кредиту щомісячно з 1-го та не пізніше 28-го числа кожного місяця в сумі 1590 грн до 29.05.2028 року. Проценти за умовами договору сплачувались позичальником згідно умов кредитного договору та Договору про надання часткової компенсації процентів №62 від 30.05.2013 року за рахунок власних коштів в розмір 3% річних та за рахунок коштів часткової компенсації процентів, внесених Одержувачем бюджетних коштів згідно умов Договору про надання часткової компенсації процентів у розмірі 13% річних. Проте відповідач покладених на нього обов`язків не виконав, внаслідок чого станом на 29.01.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 437 068,35 грн. з яких заборгованість по кредиту строкова - 197 160 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 72 905,51 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3433,16 грн., прострочена заборгованість за процентами - 163 569,68 грн.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язання за спірним Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №91/2013-П від 30.05.2013 р. за умовами якого відповідачка зобов`язувалась перед банком нести солідарну відповідальність разом із Відповідачем за невиконання зобов`язання перед кредитором. У зв`язку з вищевикладеним позивач, з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №91/2013 від 30.05.2013 р. в розмірі 437 068,35 грн.

15 червня 2018 року ухвалою апеляційного суду міста Києва задоволено клопотання позивача та підсудність цивільної справи визначена Деснянському районному суду міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, а також призначено підготовче засідання.

26 вересня 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат Хоменко Я.І. звернулась до суду з клопотанням про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме Севастопольське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

26 вересня 2018 року представником ОСОБА_1 адвокатом Хоменко Я.І. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнали, посилаючись на те, що відповідач приймав участь у фонді фінансування будівництва по програмі будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З метою сплати вартості об`єкта інвестування двокімнатної квартири НОМЕР_4 загальною площею 64,7 кв. м. отримав кредит в ПАТ АБ «Украгазбанк» за договором № 91/2013 від 30 травня 2013 року. Цього ж дня було укладено Договір №62 про надання часткової компенсації процентів від 30.05.2013 р. за умовами якого Севастопольське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відповідно до умов якого проценти в розмірі 13 % річних компенсуються Фондом бюджетних коштів. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно без оформлення заставної від 30 травня 2013року (номер в реєстрі №1098) предметом якого є забезпечення вимог позивача, які випливають із кредитного договору №91/2013 від 30.05.2013 року щодо повернення кредиту в розмірі 286 200 грн. та сплати 16% річних. Предметом іпотеки є майнові права на квартиру НОМЕР_4 яка є об`єктом інвестування у відповідності до договору № ФФС/А-7-118 від 29 травня 2013 року про участь в Фонді фінансування будівництва виду А по програмі будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після прийняття квартири за актом приймання-передачі та отримання відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_3 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 від 30 липня 2013 року до кредитного договору та Договору іпотеки. Предметом іпотеки виступили вже не майнові права, а безпосередньо квартира. Після 20 лютого 2014 року відповідач покинув Автономну республіку Крим внаслідок збройної агресії Російської федерації та окупації АР Крим та разом із дружиною, яка проходить військову службу в Збройних Силах України переїхав до м. Одеси. За таких підстав вважає, що він звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків відповідно до ст. 14.2 закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим», зважаючи на те, що позивач, не надає суду інформацію та докази того, що кредитний договір укладений з відповідачем є іпотечним, оскільки стосується придбання майнових прав, а в подальшому квартири розташованої (зареєстрованої) на території АРК, що після укладення такого договору була тимчасово окупована, в якості забезпечення кредитного договору об`єктом іпотеки виступає ця ж сама квартира. Відповідачем передано в іпотеку банку майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення іпотечного договору була тимчасово окупована, а тому надані правовідносини розповсюджується дії ст. 14.2 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та відповідач будучи зареєстрованим як внутрішньо переміщена особа, звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, оскільки об`єктом іпотеки є квартира розташована в м. Севастополі, розташованому на тимчасово окупованій території. Також позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами до 28 числа кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитом, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, доходимо висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів а користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися і моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Тобто позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості по кредиту та простроченої заборгованості за процентами за період з травня 2014 року по травень 2015 року не підлягають задоволенню. При цьому, виходячи з пунктів договору 13 % з 16% за користування кредитними коштами компенсуються за рахунок Держави через Фонд. Зважаючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення поточної та простроченої заборгованості за процентами, відповідач вважає, що позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що частково заявлені до неналежного відповідача та непідтвердженими належним розрахунком, а тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09 жовтня 2018 року представником ОСОБА_1 адвокатом Хоменко Я.І. подано до Деснянського районного суду м. Києва клопотання про передачу справи за підсудністю.

16 жовтня 2018 року представником Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» за довіреністю Недзельською О.І. на електронну адресу суду, а згодом 22 жовтня 2018 року засобами поштового зв`язку, подано уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

16 жовтня 2018 року ухвалою суду позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (вул. Балківська, 33, м. Одеса, 65029).

20 листопада 2018 року за результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.

26 листопада 2018 року ухвалою суду справу прийнято до свого провадження та продовжено підготовче провадження по справі.

28 січня 2019 року ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позову та просила відмовити в задоволенні позову з аналогічних у попередньому відзиві підстав. Додатково посилалась на те, що оскільки станом на сьогодні АРК продовжує залишатись тимчасово окупованою територією, вважає, що позов ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» є абсолютно незаконним, а тому не підлягає задоволенню. Вона є військовослужбовцем, що після окупації АР Крим та м. Севастополя продовжила службу на материковій частині України, а тому вважає, що в зв`язку із дією особливого періоду в Україні з 17 березня 2014 року до спірних правовідносин слід застосувати вимоги ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та до закінчення в країні особливого періоду ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» не має права нараховувати будь-які штрафи та проценти за користування кредитними коштами, відтак позовні вимоги в частині стягнення поточної та простроченої заборгованості за процентами на загальну суму 167 002,84 грн. не підлягають задоволенню.

15 лютого 2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Севастопольське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Код ЄРПОУ 25632913, Місцезнаходження: 73039, Херсонська область, м. Херсон, проспект 200-річчя Херсона, будинок 38, корпус 6, телефон НОМЕР_1, факс: НОМЕР_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2.

15 липня 2019 року згідно протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Третя особа - Севастопольське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» письмових пояснень не надало, участь представника у судовому засіданні не забезпечило, про час і місце розгляду справи повідомлялось неодноразово належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини справи:

29 травня 2013 року між відповідачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний», який є Управлінням Фонду фінансування будівництва виду А по програмі будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено Договір №ФФС/А-7-118 про участь в фонді фінансування будівництва виду А по програмі будівництва багатоквартирного житлового будинку. Об`єктом інвестування виступала двокімнатна квартира на 8 поверсі НОМЕР_4 загальною площею 64,7 кв.м. За умов п. 4.3 цього договору ціна об`єкта інвестування складає 381 730,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 82-89).

Відповідно до квитанції №2 від 29.05.2013 р. ОСОБА_1 внесено 95 521,00 грн., в якості внеску до ФФБ згідно договору. Та ще 9,00 грн. було перераховано на користь ФФБ 31.05.2018 року на підставі квитанції №3 на суму 9 грн. (а.с. 90).

30 травня 2013 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №91/2013 від 30 травня 2013 року, відповідно до п. 1.1.-1.4. якого Відповідач отримав кредит в розмірі 286 200 грн. на фінансування об`єкту будівництва квартири НОМЕР_4 , відповідно до умов договору № ФФС/А-7-118 від 29 травня 2013 р., строком з 30 травня 2013 року по 29 травня 2028 року, з процентною ставкою 16% річних з метою виплати зобов`язання за Договором № ФФС/А-7-118 від 29 травня 2013 р. (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.5 Договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ФФБ ПАТ «Севастопольстрой». Розділом ІІ Кредитного договору встановлено, що кредит забезпечується договором іпотеки майнових прав на нерухоме майно без оформлення заставної від 30 травня 2013 року та банком приймаються майнові права на об`єкт інвестування. Після введення в експлуатацію будівництва, оформляється нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору позичальник здійснює повернення суми кредиту щомісячно з 1-го та не пізніше 28-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місцем отримання кредиту в розмірі не менше 1/180 від суми отриманого кредиту, що становить 1590 грн.

Пунктом 3.2 Кредитного договору врегульовано порядок сплати процентів. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно умов цього договору та з урахуванням умов Договору про надання часткової компенсації процентів №62 від 30 травня 2013 року, зокрема але не виключно, за рахунок власних коштів у розмірі 3% річних та за рахунок коштів часткової компенсації процентів, внесених Одержувачем бюджетних коштів згідно умов Договору про надання часткової компенсації процентів у розмірі 13% річних. Невнесення або несвоєчасне внесення Одержувачем бюджетних коштів суми компенсації процентів у відповідності до Договору про надання часткової компенсації процентів не впливає на обов`язок Позичальника сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами в строки, визначені цим пунктом Договору, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4 цього Договору.

30 травня 2013 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та Севастопольським Регіональним управлінням Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» (далі - Фонд) в особі Директора Ситової Ю.Б., діючої на підставі Положення укладено тристоронній Договір № 62 про надання часткової компенсації процентів від 30.05.2013 року. Відповідно до п. 1.1. предметом договору є відшкодування згідно з Порядком здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджений постановою КМУ від 25 квітня 2012 р. № 343 (далі Порядок № 343) Фондом від імені Держави - частини процентів за Кредитом в порядку та на умовах визначених Кредитним договором від 30 травня 2013 року № 91/2013 (а.с. 94-97).

Пунктом 1.2.4. Договору № 62 розмір процентів за користування кредитом - 16% річних, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно умов Кредитного договору та з урахуванням умов цього Договору, зокрема але не виключно, за рахунок власних коштів у розмірі 3% річних та за рахунок часткової компенсації процентів, внесених Фондом бюджетних коштів згідно умов Договору про надання часткової компенсації у розмірі 13%.

30 травня 2013 року відповідно до договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно без оформлення заставної посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Стрельченко О.В, зареєстрованого в реєстрі за № 1098 укладеного між позивачем та відповідачем, предметом договору є забезпечення вимог позивача які випливають із кредитного договору №91/2013 від 30.05.2013 року щодо повернення кредиту в розмірі 286 200 грн. та сплати 16% річних. П. 2.1 визначено, що предметом іпотеки є майнові права на квартиру НОМЕР_4 яка є об`єктом інвестування у відповідності до договору № ФФС/А-7-118 від 29 травня 2013 р. про участь в Фонді фінансування будівництва виду А по програмі будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 91-93).

31 травня 2018 року довідкою про право довірителя на отримання у власність об`єкта інвестування в Фонді фінансування будівництва виду А по програмі будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , засвідчується факт внесення ОСОБА_1 в ФФС суми в повному розмірі 381 730,00 грн. грошових коштів за об`єкт інвестування (а.с. 98).

31 травня 2013 року ОСОБА_1 прийняв квартиру НОМЕР_4 за актом приймання-передачі квартири (а. с. 99 ).

В подальшому, 15 липня 2013 року ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 100).

В той же час, зважаючи на те, що квартира придбана відповідачами в шлюбі дана квартира виступає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У зв`язку з оформленням та реєстрацією права власності на квартиру 30 липня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору від 30 травня 2013 року №91/2013 про внесення змін до п. 4.1.1. Кредитного договору, а також Договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки від 30.05.2013 р., який посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., та зареєстровано в реєстрі за №1768, зі змісту якого вбачається, що предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 та зареєстрована державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі 25.06.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 105185185000 (а.с.101-102).

В зв`язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеного в договору нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання договору Іпотеки

Також, 30.07.2013 року ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі начальника відділення № 332/11 Мирошник С . М. та ОСОБА_3 підписано акт огляду нерухомості, що пропонується/знаходиться в якості забезпечення зобов`язань (а.с.103).

Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації відбулась окупація Автономної республіки Крим. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, оскільки інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, а також щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідачі покинули Автономну республіку Крим та належну на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки від 15.06.2015 року № 5105/005132 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 є особою, яка перемістилась з окупованої території в АДРЕСА_7 . Термін дії довідки продовжено до 14.12.2016 р. (а.с.104-105).

ОСОБА_2 згідно із посвідченням офіцера НОМЕР_5 та військовим квитком НОМЕР_3 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та є офіцером (а.с. 178-181).

Як слідує з довідки №42/435 від 26.12.2018 р. ОСОБА_2 є лейтенантом та перебуває на військовій службі в військовій частині А1017, з 01.08.2014 р. по теперішній час (а.с. 184).

Відповідно до довідки від 15.06.2015 року № 5105/005131 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_2 перемістилась з окупованої території в АДРЕСА_7 . Термін дії довідки продовжено до 14.12.2016 р. (а.с.185-186).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За приписами ст. 9 цього ж Закону внутрішньо переміщена особа має право на, серед іншого, на: отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування; проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування; інші права, визначені Конституцією та законами України.

Довідки, що були видані внутрішньо переміщеним особам до 13 січня 2016 року, і які були дійсними на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», також є чинними та діють безстроково, крім довідок, дію яких було скасовано з підстав передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до статті 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внесено зміни до абзацу дев`ятого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" та визначено документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя є тимчасово окупованою.

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 08.04.2016 року, останній просив голову правління АБ «Укргазбанк» не нараховувати відсотки упродовж строку окупації території АР Крим та анулювати нараховані банком відсотки за весь період з початку тимчасової окупації (а.с. 106).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами; іпотечний борг - основне зобов`язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Предметом Кредитного договору №91/2013 було фінансування об`єкта будівництва відповідно до умов договору про участь в ФФБ №ФФБ/А-7-118 від 29 травня 2013 року, сам договір містить положення про забезпечення кредиту шляхом укладення договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно без оформленої застави від 30 травня 2013 року відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належні йому майнові праві. Відповідно до договору про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки від 30.05.2013 року предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_3 .

Тому, Кредитний договір №91/2013 від 30.05.2013 року, укладений між сторонами, є іпотечним кредитом.

Згідно статті 14.2. Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» передбачено, що упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

Відповідач будучи зареєстрованим як внутрішньо переміщена особа, з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим відповідно до Закону звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за кредитним договором №91/2013 від 30.05.2013 р., оскільки об`єктом іпотеки є квартира розташована в м. Севастополі, на тимчасово окупованій території, аж до моменту завершення тимчасової окупації.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 437 068,35 грн. з яких заборгованість по кредиту строкова - 197 160 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 72 905,51 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3433,16 грн., прострочена заборгованість за процентами - 163 569,68 грн. не підлягають задоволенню.

При цьому, аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року № 755/22632/15-ц.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як відомо, особливий період наступив 17 березня 2014 року відповідно до рішення про часткову мобілізацію, оголошеного Указом Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII, особливий період, згідно Закону України «Про оборону України», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст.1). Відповідно до постанови Верховного суду у справі № 521/12726/16-ц та листа Верховного суду до начальника Генерального штабу Збройних сил України в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази на підтвердження тих обставин, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних сил України на неї та членів її сім`ї розповсюджується дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає, що і за цих підстав позовні вимоги в частині стягнення поточної та простроченої заборгованості за процентами на загальну суму 167 002,84 грн. не підлягають задоволенню.

Що стосується посилання відповідачів на пропуск позивачем строків позовної давності, суд не приймає дані доводи до уваги, оскільки за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

За таких обставин, проаналізувавши зазначене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ст.ст. 526, 598, 617, 625, 629, 651,652, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Севастопольське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення заборгованості в сумі 437068,35 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01 липня 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська