Ухвала суду № 9014153, 02.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                                                                      К-4680/08 м. Київ          

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

                     Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 04.09.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 р.

у справі № А 18/407-07 (22-а-6077/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, -

                     ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 04.09.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 р., позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Яготинської МДПІ від 20.07.2007 р. № 0000152300/0. Визнано право ТОВ «Українська Молочна Компанія»на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за 5-й місяць 2007 року у сумі 1773333,00 грн.

Яготинська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст.7, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та порушення судом першої інстанції норм процесуального права: п. 3 ст. 71, ч. 4 ст. 160, ч. 1 ст. 163, 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

04.06.2007 р. ТОВ»Українська Молочна Компанія»подало до Яготинської МДПІ Київської області (Згурівське відділення) податкову декларацію за травень місяць 2007 року та заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1773333,00 грн.

На підставі акту перевірки № 134-2301-34099131 від 20.07.2007 р. Яготинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2007 р. № 0000152300/0, яким, з посиланням на п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Законгу України «Про податок на додану вартість», встановлено відсутність права ТОВ «Українська Молочна Компанія»на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1773333грн.

Встановлюючи спірним податковим повідомленням-рішенням відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, податкова інспекція виходила з того, що обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Нарахований податковий кредит не пов'язаний з придбанням або спорудженням (будівництвом) основних фондів, оскільки реконструкція та добудова не є тотожними поняттями спорудженню (будівництву) основних фондів. Позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних без фактичної поставки робіт, оскільки податкова накладна видається тільки при передачі продавцем товарів.

Одним із основних видів діяльності позивача є розведення великої рогатої худоби. Позивач виконує інвестиційний проект «Створення сучасного молочного комплексу в с.Великий Крупіль Згурівського району Київської області», у зв’язку із чим за рахунок власних та кредитних коштів проводить реконструкцію корівників та здійснює будівництво молочної ферми та придбаватиме шведське обладнання для зберігання та переробки молока. Заключним етапом виконання проекту є купівля корів (нетелів) не менше 2000 голів.

ТОВ «Українська Молочна Компанія»у травні 2007 року проводились роботи з реконструкції приміщень корівників з молочним блоком та пункту штучного запліднення з добудовою приміщень для утримання великої рогатої худоби.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно із п.п. «а»п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Із змісту наведеної норми Закону випливає, що за умови нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів не застосовуються встановлені цією нормою обмеження права на бюджетне відшкодування до особи, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до складу податкового кредиту віднесений податок на додану вартість у сумі 1083333,33грн., сплачений виконавцеві ремонтно-підготовчих робіт за договором підряду № 15/06/06 від 15.06.2006 р., та податок на додану вартість у сумі 690000,00 грн., сплачений постачальникові сільськогосподарського обладнання за договором купівлі-продажу № 28/06 від 01.12.2006 р.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий кредит, сформований за рахунок сплаченого податку на додану вартість за договором підряду № 15/06/06 від 15.06.2006 р., можна розцінювати як нарахований внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, оскільки реконструкція та добудова основних фондів поліпшують їх якість, збільшують їх вартість та доводять до стану, придатного для використання у господарській діяльності.

Поняття «будівництво» охоплює спорудження нового об’єкта, реконструкцію, розширення, добудову, реставрацію і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт, що випливає із Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 р. № 205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05. 2001 р. за №433/5624.

Суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій про виникнення у позивача права на податковий кредит за першою із подій, визначених у п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату робіт.

Відповідно, податкове зобов’язання з поставки товарів (робіт, послуг) у постачальника, в силу вимог п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, виникло на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, які виникають за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Виходячи із приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), та п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, який забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, виписана податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця і підтверджує податковий кредит покупця, у даному випадку, на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату робіт.

Враховуючи викладене, доводи податкової інспекції, наведені у касаційній скарзі, про те, що податкова накладна видається тільки при передачі продавцем товарів (робіт, послуг), у зв’язку із чим позивач не мав права на податковий кредит внаслідок здійснення авансової оплати, визнаються судом касаційної інстанції такими, що суперечать вищенаведеному законодавству.

На підставі викладеного та враховуючи, що порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, судом касаційної інстанції не встановлено, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                   УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 04.09.2007 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 р. –без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

          Судді                                                            Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

          О.І. Степашко