Ухвала суду № 9014151, 26.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-21517/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар                                                            Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача                                                            Нижного С.В.

відповідача                                                            Гоцко Р.В.

                                                                      Ясніцької Т.С.

прокурор Генеральної

прокуратури України                                        Турової Ю.А.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008

у справі №7/1

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг»

до                              Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про                              скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У травні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-промисловий холдінг” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Міжнародний фінансово-промисловий холдінг”) звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.07.2004 №73237/0, №74237/0, від 20.07.2004 №79237/0, №80237/0, №81237/0, №82237/0, від 05.08.2004 №832302/0 (справа №25/442 за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-промисловий холдінг” про стягнення податкового боргу в розмірі 10729258,50 грн.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2005 зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-промисловий холдінг” до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було виділено в самостійне провадження та присвоєно даній справі №25/344.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що викладені в актах перевірки висновки податкового органу, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг»було правомірно включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах суми податку на додану вартість, визначені у податкових накладних, які отримані від контрагентів позивача.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006, позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: від 09.07.2004 №73237/0, від 09.07.2004 №74237/0, від 20.07.2004 №79237/0, від 20.07.2004 №80237/0, від 20.07.2004 №81237/0, від 20.07.2004 №82237/0, від 05.08.2004 №832302/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007 судові рішення були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування визначено те, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з’ясовано обставини справи, рішення обґрунтовані лише самим фактом наявності податкових накладних, що визнано судами належною підставою формування податкового кредиту та право платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Першою та апеляційною інстанціями не було з’ясовано та встановлено, чи сплачувались податки продавцями товару та чи мали операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер.

Також судами, всупереч приписам частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлено предмет доказування у справі, не зобов’язано податковий орган надати в необхідному обсязі докази на обґрунтування своїх доводів та не витребувано необхідних та достатніх доказів з власної ініціативи.

При новому розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судам норм матеріального права та відмовити у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 14.05.2004 до 07.07.2004 відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача щодо правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість за період з 01.11.2003 по 30.11.2003

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено додатковий акт від 07.07.2004 №76/23-7-31812890 до акту перевірки від 04.03.2004 №14/23-7-31812890.

Відповідно до додаткового акту від 07.07.2004 №76/23-7-31812890 у перевіряємий період позивачем відповідно до договору від 01.11.2003 по накладній №14 від 14.11.2003 було придбано у ПП «Смунк»товар (арматуру прохідну запорну для нафтохімічних станцій) на загальну суму 3422597,62 грн. (податок на додану вартість - 570432,94 грн.). При цьому за даними вказаного акту розрахунки за товар не проводились.

Крім того, позивачем у вказаний період було укладено договори з ТОВ «Сільгосп- завод «Широковський»: №35 від 10.11.2003, №36 від 11.11.2003, №37 від 12.11.2003, №38 від 13.11.2003, №39 від 14.11.2003, №40 від 17.11.2003.

          На виконання вказаних договорів позивачем придбано товар (паркет) на загальну суму 14116033,61 грн. (податок на додану вартість –2352672,27 грн.). Продавцем (ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський») було виписано позивачу податкові накладі №100 від 10.11.2003, №101 від 11.11.2003, №102 від 12.11.2003, №103 від 13.11.2003, №104 від 14.11.2003, №105 від 17.11.2003.

          При цьому, на думку відповідача, позивачем також не проводилася оплата вартості отриманого товару (паркету), оскільки за отриманою від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси інформацією підприємство не є виробником паркету, не має виробничих потужностей, транспортних засобів та кваліфікованих працівників для виробництва паркету. Таким чином, позивачем порушено приписи пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР), так як до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість без фактичного придбання товару, вартість якого включається до складу валових витрат.

          На підставі додаткового акту від 07.07.2004 №76/23-7-31812890 ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення - рішення: від 09.07.2004 №74237/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в poзмipi 1720 137,00 грн. та від 09.07.2004 №73237/0, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в poзмipi 1332 260,00 грн.

          Крім того, в період з 12.07.2004 до 19.07.2004 ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Міжнародний фінансово - промисловий холдінг»за період з 01.10.2003 по 31.10.2003.

          За результатами вказаної перевірки було складено додатковий акт від 19.07.2004 №82/23-7-31812890 до акту перевірки від 19.12.2003 №82/23-707-31812890.

          За даними вказаного додаткового акту у перевіряємому пepіоді відповідно до умов договору №54 від 02.10.2003 позивачем було придбано у ПП «Смунк»товар (арматуру прохідну запорну для нафтохімічних станцій) на загальну суму 9 840 000, 00 грн. (податок на додану вартість - 1 640 000, 00 грн.). Приватним підприємством «Смунк»позивачу було виписано податкові накладні №1 від 18.10.2003, №2 від 19.10.2003, №4 від 21.10.2003, №5 від 22.10.2003, №6 від 25.10.2003, №7 від 26.10.2003, №8 від 27.10.2003, №9 від 28.10.2003, №10 від 29.10.2004.

          Проте, як встановлено податковим органом в ході проведення оперативно-розшукових заходів, фактично придбання арматури прохідної запорної для нафтохімічних станцій у ПП «Смунк»не здійснювалось. Товар на даному підприємстві не зберігався, оскільки складські приміщення в нього відсутні. Таким чином, мала місце безтоварна операція.

          Kpiм того, позивачем у вказаний період було укладено договір купівлі - продажу від 20.10.2003 з ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський».

          На виконання договору позивачем було придбано товар (обладнання для вирощування грибів) на загальну суму 1 658 682, 34 грн. (податок на додану вартість - 331 736, 47 грн.). Але, в ході здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-промисловий холдінг” з питання правильності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень 2003 року податковим органом встановлено, що розрахунки за товарно-матеріальні цінності не проводилися.

          На підставі додаткового акту від 19.07.2004 №82/23-7-31812890 відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 20.07.2004 №79237/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в poзмipi 1971736,00 грн.; від 20.07.2004 №80237/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в poзмipі 985868,00 грн.

          В період з 13.07.2004 до 20.07.2004 ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення сум податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово - промисловий холдінг»по взаємовідносинах з ПП «Смунк», ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський», ПП «Аделаїда-3», ПП «Зірка –2002»за період з 01.12.2003 по 30.04.2004.

          За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки № 83/23-7-31812890 від 20.07.2004, згідно з яким на думку відповідача позивачем порушено пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки фактично мали місце безтоварні операції, метою яких є не законне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету.

          Свої рішення суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що чинне на момент проведення господарських операцій законодавство України та судова практика передбачали, що для формування податкового кредиту з наступним відшкодуванням податку на додану вартість з бюджету ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг»було достатньо мати певне від’ємне значення податкових зобов’язань, заявити відповідну суму в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди, зазначивши при цьому бажаний напрямок такого відшкодування, та мати при цьому належним чином оформлені підтверджуючі первісні документи за господарськими операціями (договори, акти приймання-передачі, накладні, у тому числі податкові), що й було зроблено та зазначили, що у даному випадку сам факт наявності податкових накладних підтверджує сплату позивачем суми податку на додану вартість продавцям (постачальникам) товару.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками місцевого та апеляційного судів, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи, виходячи лише з самого факту наявності у позивача податкових накладних, виданих його контрагентами. На думку суду касаційної інстанції, наявність цих податкових накладних є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету, але не вичерпною. До того ж, суди не досліджували самі податкові накладні, оскільки в матеріалах справи є лише копії зазначених податкових накладних на які суди послалися як на доказ.

          Судом першої та апеляційної інстанцій не враховано та не досліджено факт наявності кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача та не перевірено належним чином доводи податкового органу щодо безтоварності спірних господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

          Суди попередніх інстанцій при розгляді справи зазначені вимоги процесуального закону порушили, також, не врахували висновків та мотивів з яких скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007, та які відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи неповноту розгляду справи, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук