Ухвала суду № 9013246, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-6341/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Брайка А.І.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007

у справі №А27/245

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до          Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про          визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(далі по тексту – позивач, ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту –відповідач, Новомосковська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2006 №0000352301/3.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі Новомосковська ОДПІ, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Новомосковської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань правильності обчислення і справляння місцевих, ресурсних та не податкових платежів бази відпочинку «Сонячна»ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» за період з 01.01.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2006 №15/232/05393056.

          В акті перевірки зазначено, згідно рішення Новомосковської районної ради №6-6/ХХІV від 23.01.2003 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території району», рішень Орлівщанської сільської ради від 21.11.2003 і 26.01.2005 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території сільської ради запроваджено на території сільської ради сплату курортного збору до місцевого бюджету.

          Позивачем розрахунки курортного збору до податкової інспекції не надавались, збір не нараховувався та не сплачувався за період з II кварталу 2004 року по III квартал 2005 року за 1377 осіб на загальну суму 2340,90 грн. (згідно книги реєстрації відпочиваючих).

          На підставі висновків акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.08.2006 №0000352301/3, яким визначено суму податкового зобов’язання ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»з курортного збору в розмірі 4656,64 грн. в тому числі 2340,90 грн. –основний платіж і 2315,74 грн. –штрафні санкції.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, до бази відпочинку позивача прибували особи за путівками. Відпочинок працівників позивача саме за путівками виключає необхідність сплати позивачем курортного збору.

          Згідно частини 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», від сплати курортного збору звільняються особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку.

          Посилання відповідача на те, що судами попередніх інстанцій не враховано рішення Новомосковської районної Ради двадцять четвертого скликання шостої сесії № 6-6/ХХІV від 23.01.2003 та рішення Орлівщинської сільської ради від 21.11.2003 та від 26.01.2005 є необґрунтованим, оскільки дані рішення не є нормативно-правовими актами.

          Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанції зроблений помилковий висновок щодо того, що після ведення дії мораторію у зв’язку з порушенням справи про банкрутство, нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання податкових зобов’язань позивачем, здійснено відповідачем неправомірно.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

          Стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначає, що заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

          Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а тому, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

          Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006 та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)А.І. Брайко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук Головуючий Судді О.І. Степашко