Рішення № 90129592, 30.06.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/713/20

ЄУН № 226/713/20

Провадження №2/226/367/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-Плюс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим під час судового розгляду, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-Плюс» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що з 28.08.2019 по 09.12.2019 він перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДДС-Плюс», працюючи майстром гірничим підземним з повним робочим днем в шахті. 09.12.2019 на підставі наказу № 311-к від 09.12.2019 він був звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. При звільненні з роботи відповідач в порушення вимог трудового законодавства не здійснив з ним остаточного розрахунку, здійснивши його остаточно лише 14.01.2020. Вказуючи на те, що затримка розрахунку при звільненні склала 23 дні, позивач просить суд в порядку ст.117 КЗпП України, виходячи з його середньоденного заробітку, що становить 730,48 грн, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 16801,04 грн.

Згідно наданого суду відзиву на уточнені позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач проти позову заперечує, вважаючи вимоги позивача незаконними та безпідставними. В якості аргументів на користь своєї позиції, не заперечуючи того факту, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся 14.01.2020 шляхом перерахування на його картковий рахунок залишку заборгованості з заробітної плати в сумі 3460,73грн., зазначає, що при звільненні позивача з роботи вони досягли з ним усної домовленості про те, що остаточний розрахунок з ним відбудеться у січні 2020, а додана позивачем копія заяви про звільнення з роботи вказує на те, що на час звільнення ним отримані всі виплати від підприємства і претензій до ТОВ «ДДС-ПЛЮС» він не має.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 28.08.2019 року по 09.12.2019 року перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДС-Плюс», працюючи майстром гірничим підземним з повним робочим днем під землею (а.с.4).

Згідно наказу №311-к від 09.12.2019 року позивач був звільнений з роботи на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується записами його трудової книжки та не спростовується відповідачем (а.с.4).

Згідно відзиву відповідача, трудову книжку ОСОБА_1 отримав у день звільнення, отже останнім днем його роботи є 09.12.2019 (а.с.36).

Як свідчать досліджені судом докази, остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 не здійснено, на що вказують зарплатні відомості та відомості розподілу витрат ТОВ «ДДС-ПЛЮС», згідно яких позивачу вже після його звільнення 20.12.2019 року було перераховано заробітну плату в сумі 4166,04 грн., а 14.01.2020 – залишок заборгованості з заробітної плати в сумі 3460,73 грн.(а.с.43,44,46,47).

Згідно ст.21 Закону України «Про оплату праці», ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в ст.116 цього Кодексу, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).Так як сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, суд не бере до уваги доводи відповідача, спростовані у судовому засіданні позивачем, про усну домовленість між сторонами щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем не у день звільнення, як того вимагає закон від роботодавця, а у більш пізній термін.

Механізм розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, відповідно до абз.3 п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Згідно п.5 зазначеного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, при чому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

Згідно довідки відповідача, середньоденний заробіток позивача, погоджений сторонами, складає 730,48 грн. (а.с.42). Кількість днів затримки розрахунку становить 23 дні, отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 09.12.2019 року по 14.01.2020 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 16801,04 грн. (810,42грн. х 23 дні).

Так як відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним при подачі до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі ст.ст.47,116,117 Кодексу Законів про працю України, керуючись ст.ст.12-13, 81, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-Плюс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-Плюс», (ЄДРПОУ 37085252), місце розташування: м.Павлоград, Дніпропетровська область, вул.Ватоліної, буд.12, оф.6,7, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16801 (шістнадцять тисяч вісімсот одна) грн. 04 коп. з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального Кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст.354 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Л.І.Клепка