Рішення № 90129589, 01.07.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1306/20

Провадження №2/226/510/2020

РІШЕННЯ

іменем України

26.06.2020 місто Мирноград

Димитровський міській суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, і в обґрунтування вимог зазначив, що з 12.03.2018 по 11.10.2019 він працював прохідником підземним 5 розряду у відповідача, 11.10.2019 був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення він не працював, але прибув до відділу кадрів підприємства та ознайомився із наказом, отримав під підпис свою трудову книжку. При звільненні йому була нарахована заробітна плата і компенсація за невикористану відпустку, але остаточний розрахунок було здійснено лише 02.04.2020. 28.01.2020 він надсилав відповідачеві заяву з проханням виплатити всі належні йому суми та надати довідку про середньоденну заробітну плату, але відповідач відмовився отримувати листа. Таким чином, сума середнього заробітку обрахована ним самостійно. Просив стягнути з ТОВ «Краснолиманське» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 117052,75 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

До суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Малькевич Є.А. не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі, в заяві позивач наполягав на задоволенні позову.

Відповідачем ТОВ «Краснолиманське» наданий судові відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнані. Згідно з відзивом позивач дійсно працював на підприємстві за вказаною ним посадою і у вказаний період. В день звільнення 11.10.2019 він не працював, з вимогою про повний розрахунок не звертався, отже, вина власника у невиплаті належних сум ним не доведена. Посилання позивача на надсилання підприємству вимоги про проведення розрахунку не може бути взятим до уваги судом, оскільки підтверджень, що направлялася саме ця заява, немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача ОСОБА_2 подане суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

29.05.2020 ухвалою судді відкрите провадження у справі (спрощене позовне провадження), відповідача зобов`язано надати судові відомості про розмір середньоденного заробітку позивача та кількість відпрацьованих ним днів у вересні-жовтні 2019 року, запропоновано подати судові відзив на позовну заяву. Призначено розгляд справи на 26.06.2020.

24.06.2020 судом отримано відзив ТОВ «Краснолиманське» із додатками.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 10.03.2018 по 11.10.2019 працював у ТОВ «Краснолиманське» прохідником підземним 5 розряду, був звільнений наказом №231/к від 11.10.2019 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.9).

На здійснений в інтересах позивача адвокатський запит щодо розміру середньоденного та середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , а також на заяву позивача з проханням виплатити належні йому при звільненні суми відповідь відповідачем не надана, поштове відправлення повернене ОСОБА_1 без вручення (а.с.13-15).

Відповідно до виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 заробітна плата в сумі 4242,11 грн перерахована йому відповідачем 02.04.2020 (а.с.12).

З довідки №85/1 від 24.06.2020, наданої відповідачем на вимогу суду, вбачається, що у вересні 2019 року позивачем відпрацьовано 21 день, за які йому нараховане 22977,11 грн заробітної плати, а його середньоденний заробіток складає 1094,15 грн (а.с.29).

V. Оцінка суду.

Враховуючи неявку сторін до суду суд вважає за можливе розглянути справу без їхньої участі на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання, на що звертає увагу суд, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Розмір середньоденного заробітку позивача за відомостями, наданими відповідачем, становить 1094,15 грн.

Відповідачем у наданому відзиві не спростовано, що повний розрахунок з ОСОБА_1 ним здійснено 02.04.2020. Оскільки позивача звільнено 11.10.2019, період для обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється з 12.10.2019 по 02.04.2020 включно і складає 119 робочих днів.

Посилання відповідача у наданому відзиві як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що ОСОБА_1 в день звільнення не працював, а потім не звертався до підприємства із вимогою про здійснення виплати всіх належних йому коштів, не впливає на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, як наголосила, серед іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, законодавство України не передбачає обов`язку працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. В діях позивача, на думку суду, відсутні ознаки недобросовісності або будь-якого зловживання правом, а відтак наявні підстави для стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Наведеній практиці продовжує слідувати Верховний Суд, зокрема, у постанові від 15.06.2020 у справі №337/1279/17.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача мала підлягати сума 130203,85 грн із розрахунку 1094,15 грн середньоденного заробітку, помножених на 119 робочих днів за період прострочення з 12.10.2019 по 02.04.2020 включно.

В той самий час, розглядаючи справу в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 117052,75 грн, як це просить позивач у позовній заяві.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За приписами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1170,50 грн, сплачений ОСОБА_1 при пред`явленні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,10-13,141,259,263,265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, ДП «ВК «Краснолиманська», код за ЄДРПОУ 32281519) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 117052 (сто сімнадцять тисяч п`ятдесят дві) гривні 75 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області або безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До наведених вище строків застосовуються положення п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Повне рішення суду складене 01.07.2020.

Суддя: В.С. Салькова