Рішення № 90128123, 30.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

30.06.2020 Справа № 756/2088/20

Унікальний № 756/2088/20

Провадження № 2/756/3374/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року суддя Оболонського районного суду м.Києва Яценко Н.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2020 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 червня 2018 року нею було підписано заяву анкету до Договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» щодо відкриття карткового рахунку Монобанк № НОМЕР_1 в гривні, при отримання якого було встановлено кредитний ліміт в розмірі 30 000 грн.

За повідомленням від 15 січня 2019 року в мобільному додатку «Монобанк» позивачу встановлено обмеження на картковому рахунку.

Позивачем встановлено, що 14 січня 2019 року на адресу відповідача надійшла постанова про арешт коштів боржника від 09.01.2019 року, винесена в рамках виконавчого провадження № 49753955 при примусовому виконанні виконавчого листа №127/7318/14-ц, що 19.05.2015 року виданий Вінницьким міським судом Вінницької області. А в подальшому, на адресу відповідача надійшла платіжна вимога на списання коштів в розмірі 5193798,39 грн.

Позивач стверджує, що 12 лютого 2019 року та 03 травня 2019 року співробітники АТ «Універсал Банк» самовільно здійснили банківську операцію по списанню з картки позивача на користь Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області суму коштів в розмірі 7857,63 грн. та 8560 грн., які не були особистими коштами позивача, а кредитними, адже на момент проведення відповідної операції банком на картці позивача особистих коштів не було.

Після самовільного списання відповідачем з карткового рахунку кредитних коштів Банк на списані кошти почав нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, штрафи за прострочення кредиту, у зв`язку з чим у позивача виникла кредитна заборгованість.

Такі дії, на думку позивача, є порушенням «Інструкції про безготівкові розрахунки», затвердженої Постановою Національного банку України за №22 від 20.01.2004 року та Закону України «Про Банки і банківську діяльність».

З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідач починаючи з січня 2019 року створив позивачу кредитну заборгованість на загальну суму 21 661 грн. та, з урахуванням витрачених коштів на поїздку до Києва задля врегулювання спору, загальний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди становить 22 601 грн.

Крім того зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в перебуванні позивача в постійному стресі протягом 10 місяців, тиску, погрозах зі сторони працівників відповідача, які чинились на позивача, порушенні нормального ритму життя, що призвело до погіршення стану здоров`я. Постійна напруга, хвилювання, остійні переживання щодо погашення кредитної заборгованості по картковому рахунку штучно створену відповідачем та закриття карткового рахунку з метою уникнення в подальшому аналогічних дій відповідача, необхідність звернення за позикою, завдали позивачу значного стресу.

Враховуючи те, що суб`єктом відповідальності за шкоду заподіяну позивачу, є відповідач, позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

За наведених обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 22 061 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. а також судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду 21.02.2020 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В квітні 2020 року від АТ «Універсал Банк» надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та у задоволені позову просив відмовити. Зазначив про необґрунтованість тверджень позивача щодо здійснення списання грошових коштів за рахунок кредитного ліміту задля виконання платіжних вимог державного виконавця. Стверджує, що списання грошових коштів з рахунку позивача здійснювалося виключно в межах власних надходжень ОСОБА_1 на її рахунок після накладення арешту.

Вважає, що при обслуговуванні ОСОБА_1 банком не було допущено жодних порушень Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про споживче кредитування».

Скориставшись своїм правом позивачем було подано відповідь на відзив. Вказує, що відповідачем було повідомлено неповну інформацію щодо руху коштів по картковому рахунку позивача. Стверджує, що кошти які були внесені позивачем на картковий рахунок з січня 2019 року фактично йшли на погашення кредитних зобов`язань, та були зараховані саме як погашення кредитних зобов`язань.

Наголошує, що особистих коштів, які б належали позивачу та відповідно, за рахунок яких могло бути виконання вимоги виконавця, на картці позивача не було, відповідно списання грошових коштів відбулось за рахунок коштів належних відповідачу.

Вважає, що такими діями відповідач створює позивачу кредитну заборгованість та відповідно вимагає здійснити погашення кредитної заборгованості та відсотків по кредиту, який позивач за період 2019 року не отримувала.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заявлена позивачем до стягнення сума за своїм розміром не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням норми ч.6 ст.279 ЦПК України , а тому клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 червня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття карткового рахунку Монобанк.

На виконання умов укладеного Договору, позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 , спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 14 січня 2019 року на адресу Банку надійшла Постанова про арешт коштів боржника від 09.01.2019, винесена при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/7318/14-ц, виданого 19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області.

На виконання вказаної Постанови про арешт коштів боржника Банком було накладено арешт на рахунок позивача № НОМЕР_2 , про що повідомлено ОСОБА_1 у мобільному додатку.

12 лютого 2019 року відповідач здійснив примусове списання коштів з рахунку позивача в сумі 7857, 63 грн. за вимогою державного виконавця № 7/6 від 05.02.2019 року на виконання виконавчого листа № 127/7318/14-ц, виданого 19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області.

Крім того, 03 травня 2019 року Банком вдруге здійснено списання коштів з рахунку позивача в сумі 8560 грн., в межах залишку грошових коштів, у зв`язку з надходженням на адресу Банку платіжної вимоги державного виконавця № 7/6 від 25.04.2019 року.

Вважаючи, що списання зазначених коштів, а також нарахування відсотків, штрафів за прострочення кредиту, стало наслідком створення відповідачем позивачу кредитної заборгованості на загальну суму 21 661 грн., ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Приписами ст. 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів встановлюються главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

Так, пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 р., визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Банк також приймає до виконання постанову про арешт коштів, надіслану виконавцем у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронних довірчих послуг, захисту інформації.

Згідно п. 9.9 Інструкції, кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що списання коштів із рахунку позивача 12 лютого 2019 року в розмірі 7857, 63 грн. та 03 травня 2019 року в сумі 8560 грн. здійснено на вимогу державного виконавця на виконання виконавчого листа №127/7318/14-ц, виданого 19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області.

Позивач стверджує, що визначена сума коштів, яка була перерахована відповідачем з картки позивача на рахунок Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області є кредитними коштами, при цьому на час проведення таких операцій Банком, особистих коштів на рахунку позивача не було.

В той же час, як вбачається з наданої відповідачем банківської виписки, списання грошових коштів з рахунку позивача, що відбулось 12 лютого 2019 року в розмірі 7857, 63 грн. та 03 травня 2019 року в сумі 8560 грн. здійснено Банком в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта.

Разом з тим, суд звертає увагу, що отримані в кредит кошти від банківських установ є власністю клієнта, як і грошові кошти, які останній особисто вносить на погашення кредитних зобов`язань.

При цьому, позивачем не наведено посилання на Закон, яким заборонено накладати арешт на кошти боржника отримані останнім в кредит від банківських установ.

Доказів оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника, як і звернень позивача до державного виконавця з питанням зняття арешту з рахунку, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що отримавши постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, банк був зобов`язаний прийняти вказану постанову до виконання. Здійснюючи списання грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , згідно платіжної вимоги державного виконавця Банк діяв в межах та у спосіб, встановлений законом.

У зв`язку з цим, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивач про стягнення з Акціонерного товариства «Універсал Банк» матеріальної шкоди у розмірі 22 601 грн., а також і вимоги про стягнення з на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., як похідної.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 634, 1066, 1067, 1068, 1074 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19 , код ЄДРПОУ 21133352) про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя