Рішення № 90128000, 01.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11824/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Новобудова» звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за жилово-комунальні послуги, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування. Відповідно до авізо № 215 від 01.11.2004 року АТ ХК «Київміськбуд» передало ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування в основні фонди житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого 07.10.2004 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29.09.2004 року № 1783-С/К1 та зареєстрованого в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 12.10.2004 року у реєстрову книгу №393-49 за реєстровим № 43999.

У період часу з березня 2015 р. по жовтень 2016 р. включно у будинку та квартирі за вказаною адресою ТОВ «Новобудова» безперебійно надавались житлово-комунальні послуги в тому числі і з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідач зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг належним чином не виконувала, користується житлово- комунальними послугами, але плату за житлово - комунальні послуги не вносила, в результаті чого виникла заборгованість за період з березня 2015 року по жовтень 2016 року у сумі 8132 грн. 26 коп., з яких: 7 048 грн. 80 коп. заборгованість по сплаті за житлово - комунальні послуги; 185 грн. 81 коп. - 3% річних від простроченої суми; 897 грн. 65 коп. - індекс інфляції.

4 серпня 2017 р. ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва по даній справі було відкрито провадження.

14 березня 2019 р. ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва було задоволено заяву про самовідвід судді Яровенко Н.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 р. головуючим по даній справі було визначено суддю Гончарука В.П.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви та письмових поясненнях, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Дії відповідача в судових засіданнях були спрямовані на затягування судового розгляду справи та її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач категорично заперечувала проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що зазначена справа не підсудна Дніпровському районному суду м.Києва, позивач ТОВ «Новобудова» не має процесуальних прав на звернення з даним позовом до суду, так - як у позивача відсутнє право на сам будинок АДРЕСА_3 ) , так - як існує спір про право, в спірній квартирі відповідач не проживає, що достовірно відомо позивачу, та не користується житлово - комунальними послугами та не зобов`язана за них сплачувати, а також правочини, що були укладені між АТ ХК «Київміськбуд» та ТОВ «Новобудова» про передачу будинку в експлуатацію та обслуговування, авізо за № 215 від 01.11.2004 року є нікчемними, так - як не посвідчені нотаріально та не внесені до державного реєстру, крім того у відповідача відсутні будь - які договірні правовідносини з позивачем на надання останнім житлово - комунальних послуг, надавши до суду в огрунтування своєї позиції письмові пояснення.

Всебічно, повно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 319, 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як убачається відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 ( свідоцтво про право власноті на квартиру видане 07.10.2004 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29.09.2004 року № 1783-С/К1 та зареєстрованого в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 12.10.2004 року у реєстрову книгу №393-49 за реєстровим № 43999).

ТОВ «Новобудова» було балансоутримувачем будинку, в якому розташована квартира відповідача відповідно до авізо № 215 від 01.11.2004 року відповідно до якого АТ ХК «Київміськбуд» передало ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування в основні фонди житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування.

Також в судовому засіданні встановлено, що свої обов`язки, визначені нормативно-правовими актами, виконавці житлово-комунальних послуг виконують належним чином, тобто своєчасно та якісно. Проте, відповідач ОСОБА_2 всупереч діючому законодавству України, протягом тривалого періоду, а саме з березня 2015 року по жовтень 2016 року ухиляється від виконання своїх обов`язків по сплаті за житлово-комунальні послуги у зв`язку з чим у ОСОБА_2 перед виконавцями житлово-комунальних послуг виникла заборгованість, з врахуванняміндексу інфляції та 3% відсотків річних у сумі 8 132 грн. 26 коп.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 626, 627, 628, 629, 631 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 68 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Таким чином, з вищевикладених обставин вбачається, що відповідачем не сплачуються грошові кошти за надані житлово-комунальні послуги в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України, власники квартир зобов`язані брати участь у витратах по утриманню квартири і придомової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим дотриманням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком-оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Також, як убачається з матеріалів справи що у позивача та відповідача на протязі тривалого періоду часу виникають спірні правовідносини стосовно оплати відповідачем коштів за житлово - комунальні послуги, що підтверджується судовими рішеннями, що на час розгляду справи набули законної сили. ( а.с. 17 - 28 т.1)

Згідно із ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 162 Житлового Кодексу України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207 та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утриманню підлягає - прибудинкова територія.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Виконавець має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону); 3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону; 4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт; 6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг; 7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Виконавець зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати від боржника сплатити гроші за надані послуги. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. При цьому, закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст.625 ЦК України.

Саме такий висновок сформульовано у цілому ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13; від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15; від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15; від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1995цс16 та інших, в яких Верховний Суд України вказав, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Окрім того, наведене кореспондується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, де Велика Палата зазначила, що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи наведене та керуючись ст.с. 1, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість за житлово - комунальні послуги в розмірі 8132 грн. 26 коп., з яких: 7048,80 грн. - основна заборгованість; 185, 81 грн. - 3% річних за прострочення зобов`язання; 897,65 грн. - індекс інфляції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» судові витратив розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 1 липня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ТОВ «Новобудова», місце знаходження : м. Київ, вул.Московська , буд.46/2, ЄДРПОУ 32917247

Відповідач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса місця рєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя: