Рішення № 90124553, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/13977/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 підтвердити період її пільгового стажу за списком №2 з 22.08.1992 по 29.10.1999, в який вона працювала на посадах рафінувальника та дробильника гуми на КП «Завод «Вулкан», призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до її заяви від 19.12.2017, виплачувати призначену пенсію з 19.12.2017, - неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підтвердити період пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №2 з 22.08.1992 по 29.10.1999, в який вона працювала на посадах рафінувальника та дробильника гуми на КП «Завод «Вулкан», призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до її заяви від 19.12.2017, виплачувати призначену пенсію з 19.12.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що перелічені вище посади віднесені до списку №2, з урахуванням того, що на підприємстві, де працювала ОСОБА_1 , було проведено атестацію робочих місць, за результатами якої усі професії, за якими остання працювала, атестовано, на підтвердження чого останньою надано копію відповідних наказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві останній виповнилось лише 50 років, натомість, у силу ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на отримання пільгової пенсії виникає після досягнення 55 років. Крім того, спірний період трудового стажу не підтверджено як пільговий, з огляду на відсутність атестації робочого місця дробильника резини та робочі місця на дільницях сортування, а пакування у цеху гумового взуття не передбачені Списками №2.

Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останньою додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням наданих копій наказів про атестацію робочих місць на підприємстві, де остання працювала.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 19.12.2017 про призначення пенсії за віком, з огляду на наявний в останній пільговий стаж за списком №2.

Листом від 03.03.2018 №1784/17 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено гр. ОСОБА_1 про те, що у пільговий стаж за списком №2 враховано періоди з 01.11.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 16.10.2000, з 07.06.2001 по 19.08.2003. Для врахування періоду з 14.12.1989 по 29.10.1999 до пільгового стажу за списком №2 у зв`язку з ліквідацією заводу «Вулкан» ОСОБА_1 запропоновано звернутись до Управління з оригіналами наданих останньою копій документів, що підтверджують період роботи за списком №2 на зазначеному підприємстві, та з витягом з Єдиного державного реєстру про ліквідацію КП «Завод «Вулкан» для подання документів до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на Комісію.

Листом від 11.10.2018 №92488/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві гр. ОСОБА_1 повідомлено про те, що рішенням Комісії №1 від 18.06.2018 останній підтверджено право на зарахування періодів роботи останньої в якості учня рафінувальника з 14.12.1989 по 14.01.1990, рафінувальником з 15.01.1990 по 09.04.1992 на КП «Завод «Вулкан» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вказаним рішенням відмовлено у підтвердженні права на зарахування періодів роботи в якості рафінувальника та одночасно дробильника резини з 10.04.1992 по 29.10.1999 на КП «Завод «Вулкан» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки робочі місця дробильника резини та робочі місця у підрозділі «Резидент» не атестовані.

Листом від 18.02.2019 №32061/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено гр. ОСОБА_1 про те, що рішенням Комісії №9 від 12.02.2019 останній підтверджено право на зарахування періодів роботи останньої в якості учня рафінувальника з 14.12.1989 по 14.01.1990, рафінувальником з 15.01.1990 по 21.08.1992 на КП «Завод «Вулкан» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У той же час, вказаним рішенням відмовлено у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає прав на призначення до пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи останньої в якості: (1) рафінувальника та одночасно дробильника резини й укладальника-пакувальника з 22.08.1992 по 29.10.1999 на КП «Завод «Вулкан», оскільки робочі місця дробильника резини й укладальника-пакувальника не атестовані, відсутнє нарахування заробітної плати у січні 1993 року та відсутні відомості про атестацію робочих місць у підрозділі «Резидент», починаючи з 01.08.1998. Робочі місця на дільницях сортування, пакування у цеху гумового взуття не передбачені списками №2; (2) з 01.11.1999 по 19.08.2003 у ТОВ «Вулкан-Правекс», оскільки документи про ліквідацію ТОВ «Вулкан-Правекс» без визначення правонаступника на розгляд Комісії не надані.

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення ст. 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно з яким, «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, приписами п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У той же час, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, а також вказано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII у редакції, чинній станом на момент розгляду справи судом).

На підставі викладеного, суд одразу звертає увагу, що приписами п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII у редакції, чинній станом на момент розгляду справи судом, передбачено право на пенсію на пільгових умовах жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відтак, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, станом на момент розгляду справи судом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула права на отримання пенсії на пільгових умовах.

Разом з тим, ст. 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , остання з 14.12.1989 прийнята у цех №4 учнем рафінувальника у Київському заводі штучної шкіри «Вулкан», з 15.01.1990 ОСОБА_1 присвоєно 4 розряд рафінувальника цеха №4, а з 10.04.1992 ОСОБА_1 присвоєно другу професію - дробильника гуми 4 розряду цеха №4. Також, у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис №10, згідно з яким, цеха №1,4 та ділянка №5 приєднані з 01.09.1998 до підрозділу «Резидент» з виробництва гумових деталей низу взуття. Згідно із записом №11 у трудовій книжці ОСОБА_1 , останню 29.10.1999 звільнено з огляду на переведення.

У силу п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (надалі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до п. 4.2 Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Згідно з п. 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання, згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (надалі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку №442 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць, відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п.п. 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 153 КЗпП України пеередбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме: про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Як наслідок, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у п.п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вказала про неправомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявними у матеріалах справи копіями наказів Колективного підприємства Київський завод «Вулкан» від 06.07.1994 №86, від 30.09.1994 №131, від 27.07.1998 №69, а також наказу Закритого акціонерного товариства «Вулкан-Правєкс» від серпня 2000 року №100 затверджено перелік робочих місць професій та посад, робітникам яких підтверджено право на пільгову пенсію згідно зі Списком №2, зокрема дробильника гумових відходів цеху №4 та рафінувальника цеха №4, у тому числі й підрозділу «Резидент».

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами - копіями трудової книжки ОСОБА_1 та архівної довідки Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.06.2017 №32948 - вбачається, що позивач з 14.12.1989 прийнята у цех №4 учнем рафінувальника у Київському заводі штучної шкіри «Вулкан», з 15.01.1990 ОСОБА_1 присвоєно 4 розряд рафінувальника цеха №4, з 10.04.1992 ОСОБА_1 присвоєно другу професію - дробильника гуми 4 розряду цеха №4, а з 29.10.1999 останню звільнено з огляду на переведення.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що у період з 22.08.1992 по 29.10.1999 ОСОБА_1 виконувала роботу в якості рафінувальника та одночасно дробильника резини, проте, не підтверджено виконання останньою роботи в якості укладальника-пакувальника, що вказано в якості підстави для відмови у зарахуванні стажу за вказаний період при призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2. При цьому, факт не нарахування заробітної плати у січні 1993 року не є законодавчо мотивованою підставою для відмови у врахуванні періоду роботи позивача в якості рафінувальника та одночасно дробильника гуми 22.08.1992 по 29.10.1999 як стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

На підставі викладеного, суд виходить з того, що підстави для відмови у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи позивача в якості рафінувальника та одночасно дробильника резини з 22.08.1992 по 29.10.1999 на КП «Завод «Вулкан», про які вказано відповідачем у листі від 18.02.2019 №32061/03, а також у відзиві, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Як наслідок, суд вказує про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 підтвердити період її пільгового стажу за списком №2 з 22.08.1992 по 29.10.1999, в який вона працювала на посадах рафінувальника та дробильника гуми на КП «Завод «Вулкан», а також щодо відмови призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви від 19.12.2017 є протиправними, з огляду на що, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід зобов`язати підтвердити період пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №2 з 22.08.1992 по 29.10.1999, в який вона працювала на посадах рафінувальника та дробильника гуми на КП «Завод «Вулкан», призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви від 19.12.2017.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 24.07.2019 №84, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає присудженню на його користь у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 77, 246, 257-263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 підтвердити період її пільгового стажу за списком №2 з 22.08.1992 по 29.10.1999, в який вона працювала на посадах рафінувальника та дробильника гуми на КП «Завод «Вулкан», а також щодо відмови призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви від 19.12.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підтвердити період пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №2 з 22.08.1992 по 29.10.1999, в який вона працювала на посадах рафінувальника та дробильника гуми на КП «Завод «Вулкан», призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви від 19.12.2017.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 грн. (семисот шістдесяти восьми грн. 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок