Рішення № 90124322, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/2874/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій та стягнення суми,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач) в якому просить стягнути з відповідача суму не виплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) за 13 робочих днів за грудень 2017 року у розмірі 4 427,70 грн., стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) з дати звільнення - 13.12.2017 року по день фактичного перерахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

01 квітня 2019 року представник відповідача надіслав до суду клопотання про залишення позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.240 КАС України.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч.6. ст.162 КАС України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходив службу на посаді поліцейського роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Києві.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.12.2017 року №552 о/с позивача, в званні старший лейтенант поліції, було звільнено зі служби в Національній поліції України.

Станом на день звільнення 13.12.2017 року вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 2 роки 6 місяців 28 днів.

При звільненні позивач наголошував на тому, що за 13 повних відпрацьованих днів він мав право отримати 4 427,70 грн. одноразової грошової допомоги, проте відповідачем відповідна допомога при звільнені виплачена не була.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 року, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційний адміністративний суд від 10.07.2019 року, по справі №826/320/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.12.2017 року №1852 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.12.2017 року №552 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.03.2018 року №242 о/с «Про внесення змін до деяких наказів Департаменту патрульної поліції» в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 у наказі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.12.2017 року №552 о/с;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 157 482,57 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп.;

- звернуто до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;

- звернуто до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 745,31 грн.

Таким чином, у зазначеній частині позовних вимог фактично з відповідача було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку, який мав бути проведений з позивачем при його звільненні. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 року набрала законної сили 10.07.2019 року.

Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання всіх сум, що належать йому в день звільнення, гарантоване статтею 116 КЗпП України, звернувся до суду з даним позовом, вимагаючи стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в порядку ст. 117 КЗпП України.

Тому, на думку позивача, за період з 14.12.2017 року по день фактичного розрахунку відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки - 429 днів до моменту подання позовної заяви - 15.02.2019 року.

Також, на думку позивача, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити йому суму невиплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) за 13 днів за грудень 2017 року у розмірі - 4 427,70 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 94 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Однак вказаним Порядком не передбачено правил виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний суд у постанові від 06.06.2018 року у справі № 803/1105/16 (провадження № К/9901/11863/18) також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 04.12.2019 №825/742/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що у день звільнення позивача зі служби 13.12.2017 року відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме: грошове забезпечення за 13 відпрацьованих днів.

Доказів щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем суду надано не було. А відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому суд зазначає, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, з відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У відповідності до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідки про доходи позивача за 2017 рік (а.с.26) позивачу за період проходження служби було нараховано грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням: за жовтень 2017 року - 10 558,38 грн., за листопад 2017 року - 10 932,23 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складає 352,31 грн. (21 490,61 грн. / 61 день).

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за період з 14.12.2017 року (наступний день після звільнення) по 15.02.2019 року (день звернення до суду з відповідним позовом) (429 днів) складає 151 140,99 грн. (352,31 грн. х 429 днів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин принципу співмірності під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було висловлено касаційною інстанцією в постанові Верховного суду від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а адміністративне провадження №К/9901/9908/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 вказала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суд вважає за необхідне враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача та інших обставин справи.

Виходячи із обставин справи, принципів законності та справедливості, зважаючи на те, що позивач мав право на звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при розгляді вимог щодо невиплати належних йому сум, проте не скористався ним, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за період з дня звернення до суду з відповідним позовом - 19.02.2019 року по день набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 року, а саме - 10.07.2019 року, що становить 141 день (4 місяці 21 день). А отже, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яка буде співмірною з урахуванням усіх обставин справи, становитиме 49 675,71 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму не виплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) за 13 днів за грудень 2017 року, у розмірі 4 427,70 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 70 коп.).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 19.02.2019 року по 10.07.2019 року в розмірі 49 675,71 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять грн. 71 коп.)

В решті позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій