Рішення № 90123770, 01.07.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2602/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 липня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 1 квітня 2020 року № 193672 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Управління соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації від 18 березня 2020 року № 0-291 і від 23 березня 2020 року № 0-302;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з тимчасової посади головного спеціаліста відділу прийому документів усіх видів допомог та опрацювання пільг Управління соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації, у зв`язку із виходом основного працівника з відпустки по догляду за дитиною відповідно до частини другої статті 85 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу».

30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вперше було встановлено довічно інвалідність II групи за загальним захворюванням, та 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, за формою затвердженою додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зі змінами). Вказаною заявою позивач просила Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести її з одного виду пенсії на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Листом від 30 квітня 2020 року № 2200-0301-8/16855 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 , що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01 квітня 2020 року № 193672 їй відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу», нормами якого не передбачено призначення даного виду пенсії.

Вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на пенсію по інвалідності згідно із законом України "Про державну службу".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року суд відкрив спрощене позовне провадження у цій справі.

Суд, ухвалою від 22.06.2020, відмовив у задоволені клопотання представника позивача про проведення судового засідання у цій справі у режимі відеоконференції.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 1 квітня 2020 року № 193672 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків заробітку, зазначеного в довідках Управління соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації від 18 березня 2020 року № 0-291 і від 23 березня 2020 № 0-302, немає. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1082271 від 30.10.2017 є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання) і отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

27 грудня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з тимчасової посади головного спеціаліста відділу прийому документів усіх видів допомог та опрацювання пільг Управління соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації, у зв`язку із виходом основного працівника з відпустки по догляду за дитиною відповідно до частини другої статті 85 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу».

26.03.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Листом від 30 квітня 2020 року №2200-0301-8/16855 відповідач відмовив позивачу провести перерахунок пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", оскільки з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VIII (далі - Закон №889), відповідно до якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-Х11 (далі - Закон №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону № 3723 мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Відповідно до статті 90 Закону №889 та частини 3 Порядку пенсії по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також пенсії державним службовцям, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889 відсутні.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України від 01.04.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" №889, нормами якого не передбачено призначення даного виду пенсії.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася в суд з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Судом установлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить 25 років 8 місяці 10 дні, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1082271 від 30.10.2017.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Водночас, стосовно аргументів відповідача, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.

Суд, вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Одночасно, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13 лютого 2019 року, а відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 1 квітня 2020 року № 193672 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Управління соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації від 18 березня 2020 року № 0-291 та від 23 березня 2020 року № 0-302.

Щодо позовної вимоги щодо звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно із вимогами статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, вимога щодо звернення до негайного виконання рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01 квітня 2020 року №193672 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Управління соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації від 18 березня 2020 року № 0-291 та від 23 березня 2020 року № 0-302, з урахуванням проведених виплат.

Виплату пенсії в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 липня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.М. Майстер