Рішення № 90118758, 24.06.2020, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1808/19

Провадження № 2/273/7/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

24 червня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Новицького Є. А.

за участю:

секретаря судового засідання Макарчук І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Нечипоренко І.П. ,

представника третьої особи Якухна О.М..

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Баранівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (вул.. Городецького, 13, м. Київ, 01001), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 (с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область) про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що, Наказ № 126/5 Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 15.01.2019 року порушує норми матеріального та процесуального права, є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

При цьому зазначає, що протягом 2015-2016 років, відповідно до ст. 328 ЦК України на підставі цивільно-правових угод, у співвласників пайового фонду сільськогосподарського кооперативу «Діброва» (Житомирська область, Баранівський район, с. Дубрівка) ним було придбано право власності на майнові паї.

Діючи в межах існуючого законодавства, з метою виділення майна в натурі, придбані ним свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного Сільськогосподарського підприємства, було обмінено у підприємства-користувача СГК (Діброва» на єдиний майновий сертифікат серія НОМЕР_1 від 20.08.2018 року одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна.

Керуючись п.51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна, технічний паспорт на будівлі були подані разом із заявою до державного реєстратора Баранівської міської ради Житомирської області для здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду заяви, 28.08.2018 року було надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 135654939) про реєстрацію майна (реєстраційний номер 1630548718206).

В грудні 2018 року, йому стало відомо що на адресу реєстрації його дружини ОСОБА_4 , яка зареєстрована окремо від їхнього фактичного місця проживання ( АДРЕСА_2 ) і взагалі ніякого відношення не має щодо реєстрації права власності на майно, надійшов лист Міністерства юстиції України № 4/32335-33-18/19к від 03.12.2018 року та копія скарги громадянина ОСОБА_5 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора або територіального органу Міністерства юстиції України. Дата реєстрації скарги в Міністерстві юстиції України 10.10.2018 року.

Про задоволення скарги ОСОБА_5 у повному обсязі, йому стало відомо з Наказу Міністерства юстиції України від 15.01.2019 року № 126/5, надісланого листом Міністерства юстиції України від 18.01.2019 року вих. № 11/32335-33-18/19к.

Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що вказаним Наказом Міністерства юстиції України від 15.01.2019 року № 126/5 було порушено його права та законні інтереси щодо здійснення його прав та законних інтересів.

При цьому зазначає, що Комісія, задовольняючи скаргу в повному обсязі, повинна була провести службове розслідування стосовно дій державного реєстратора, відповідно до ст.ст.64,65,71 Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Також, ОСОБА_1 зазначає, що скарга ОСОБА_5 розглядалася з 10.10.2018 року по 15.01.2019 року що становить 97 днів, що свідчить про порушення Комісією строків розгляду вказаних скарг.

16.10.2019 ухвалою Баранівського районного суду прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади.

11.11.2019 ухвалою Баранівського районного суду клопотання ОСОБА_3 задоволено, до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_3 ;

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову. Крім того, подав письмові заперечення на відзив згідно якого він не погоджується з позицією та доводами відповідача вказаних у відзиві на позовну заяву. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що приймаючи рішення по скарзі, Міністерство юстиції України порушило вимоги ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755 - IV вийшовши за терміни та межі її розгляду, прийнявши рішення по двом реєстраційним діям. Також ОСОБА_1 зазначає, що члени комісії розглядали лише скаргу яка надійшла 10.10.2018. В рекомендованій частині Комісії та наказовій частині наказу Міністерства юстиції України №126/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» також йдеться про одну скаргу ОСОБА_5 від 09.10.2018. Крім того, ОСОБА_1 вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність подачі для державної реєстрації прав, що набуваються не в результаті вчинення нотаріальних дій, або не на підставі документів, виданих органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, документів, що визначають обсяг цивільної правоздатності, дієздатності фізичних та юридичних осіб, а також обсяг повноважень представника фізичної чи юридичної особи. Таку позицію, позивач обґрунтовує тим, що перевірка цивільної дієздатності юридичної особи здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, може бути здійснена кожним охочим і в будь - який час. Крім того , вважав протиправною вимогу комісії в частині подачі рішення Загальних зборів членів кооперативу про виділення йому у власність нежитлової будівлі. Також, наполягав на тому, що він всі документи подав, а державний реєстратор не роз`яснив порядок реєстрації.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, при цьому, подала до суду відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що позивач стверджує, що ні самої скарги, ні доповнень до скарги останньому надані не були, однак твердження позивача в абз. 2 ст. 6 уточненої позовної заяви протирічать його твердження викладеним в абз. 3 ст. 3 заяви, а саме «в грудні 2018 року мені стало відомо, що на адресу реєстрації моєї дружини ОСОБА_4 , яка зареєстрована окремо від нашого фактичного місці проживання ( АДРЕСА_2 ) і взагалі ніякого відношення не має щодо реєстрації права власності на майно, надійшов лист Міністерства юстиції України М 4/32335-33-18/19К від 03.12.2018 року та копія скарги громадянина ОСОБА_5 на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора або територіального органу Міністерства юстиції України.» Тобто ще в грудні 2018 року Позивач був ознайомлений з суттю скарги, у зв`язку з чим порушень п. 11 Порядку № 1128 зі сторони Мін`юсту не вбачається.

Окрім того, в скарзі поданої до Мін`юсту від 10.10.2018 скаржниця вважає, що вищевказане рішення прийнято незаконно та порушує права засновників СГК «ДІБРОВА», так як жодних рішень та зборів засновників, з питань виділення майна в натурі, передачі третім особам не відбувалось, а вирішення цих питань належить до виключної компетенції зборів засновників.

Скаржницею на підтвердження порушеного права разом із скаргою подано, зокрема, статут СГК «ДІБРОВА», установчий договір про створення та діяльність СГК «ДІБРОВА», а також список засновників сільськогосподарського кооперативу «Діброва» зазначено 54 фізичні особи, серед яких в п. 16 зазначено безпосередньо скаржниця « ОСОБА_3 », даний список затверджений 21.02.2000 року.

Також згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з моменту перенесення відомостей про Сільськогосподарський виробничий кооператив «Діброва» склад засновників кооперативу не змінювався, і станом на даний час зазначено безпосередньо 54 фізичні особи.

Водночас до заяви ОСОБА_1 поданої державному реєстратору не додано установчих документів, що визначають обсяг цивільної правоздатності та дієздатності СГК «ДІБРОВА», зокрема, не додано статуту СГК «ДІБРОВА», а також рішення (протокол) Загальних зборів членів кооперативу про виділення ОСОБА_1 у власність нежитлової будівлі.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 подав до суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 згідно яких заявлений позов вважав таким, що задоволенню не підлягає. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 здійснив купівлю-продаж майнових сертифікатів та подальшу реєстрацію речових прав з грубим порушенням чинного законодавства України. Також, третьою стороною подано до суду письмові пояснення в яких він зазначає, що у голови СГК "Діброва" були відсутні повноваження на виділення пайового майна та передачу його ОСОБА_1 , право розпоряджатися майном співвласників реорганізованого КСП належить тільки останнім на підставі рішення зборів співвласників.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлені судом обставини справи.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 8 772.7 м. кв. (а.с. 72).

Вказана реєстрація була здійснена державним реєстратором Бабюк О.А. на підставі:

Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, підприємства та печаткою;

Акта приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 67, 68).

Згодом, вказане майно було внесено до статутного фонду ТОВ «Молочне Сузір`я" (а.с. 73).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.01.2019 №126/5 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 №42718788, прийняте державним реєстратором Баранівської міської ради Житомирської області Бабюк О.А. та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 20.11.2018 ;44135895, прийняте державним реєстратором Управління, агропромислового розвитку, архітектури та житлово-комунального господарства Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с. 14).

Практика застосування Європейського суду з прав людини щодо забезпечення захисту прав людини і основоположних свобод.

Виходячи із вимог Закону, то однією із умов скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права (далі - державна реєстрація прав) є рішення суду, яке набрало законної сили. Так, згідно статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду.

Суд зауважує, що в силу положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 15.01.2019 №126/5.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Порядок № 1127).

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Вказана норма знайшла своє відображення в Пункті 57-1 «Порядку про державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127

При цьому, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що оскаржуване рішення 1 прийнято державним реєстратором Бабюк О.А. за результатом розгляду заяви, поданої ОСОБА_1 , до якої додано, зокрема, акт приймання-передачі від 20.08.2018, складений головою СГК «ДІБРОВА» Коваленком М.В. , свідоцтво від 20.08.2018, видане головою СГК «ДІБРОВА» Коваленком М .В. (а.с. 16-18, 67 - 69).

Зазначені обставини свідчать про те, що оскільки для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств заявником для такої державної реєстрації подано акт приймання-передачі від 20.08.2018, складений Коваленком М.В. від імені СГК «ДІБРОВА» та ОСОБА_1 , свідоцтво від 20.08.2018, видане Коваленком М.В. від імені СГК «ДІБРОВА» державний реєстратор Бабюк О.А. мала виконати вимоги пункту 57і Порядку № 1127 щодо перевірки обсягу цивільної правоздатності та дієздатності СГК «ДІБРОВА», а також обсяг повноважень Коваленка М.В. , що діяв від імені зазначеної юридичної особи, шляхом отримання та перевірки установчих документів такої юридичної особи.

Таким чином, державним реєстратором Бабюк О.А. на порушення вимог пункту 57-1 Порядку № 1127 не було належним чином перевірено обсяг цивільної правоздатності та дієздатності СГК «ДІБРОВА», а також обсяг повноважень Коваленка М.В. , оскільки до заяв не було додано статуту СГК «ДІБРОВА», а також рішення (протокол) Загальних зборів членів кооперативу про виділення ОСОБА_1 у власність нежитлової будівлі.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно п. 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, свідоцтво про право власності на майновий пай видається сільською радою.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що належним документом для державної реєстрації є не будь-який майновий сертифікат із відміткою підприємства правонаступника, а тільки той, що виданий сільською радою, яке оглянуто у судовому засіданні.

У позовній заяві та рішенні Мінюста вказано про те, що свідоцтво про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 від 20.08.2018 на ім`я ОСОБА_1 виписано СГК «Діброва», а не сільською радою.

Невідповідність поданих на реєстрацію документів вимогам нормативно-правових актів підтверджено також і відповіддю Дубрівської сільської ради від 13.04.2020, а тому реєстратор повинен був відмовити у вчиненні реєстраційної дії внаслідок невідповідності поданого документа вимогам закону та неможливості встановити належність майна попереднім власникам, наявність їх згоди на відчуження майна.

Одночасно, суд вважає, що під час розгляду скарги ОСОБА_5 не було допущено порушення норм законодавства, адже повідомлення про такий розгляд надіслано усім сторонам , а також за зареєстрованим місцем проживання дружини ОСОБА_1 .

Вказані факти свідчать про те, що хоч повідомлення про розгляд скарги й було надіслане за зареєстрованим місцем проживання дружини ОСОБА_1 всупереч п. 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128, але матеріали справи містять інші докази повідомлення всіх сторін про розгляд даної скарги, де ОСОБА_1 також був повідомлений, знав про час і місце розгляду справи, брав участь у її розгляді, шляхом подачі відповідних документів (а.с.31-35 Т.2).

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 був повідомленим про час та місце розгляду скарги, а тому, його доводи про протилежне є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть бути підставами для задоволення позову.

Окрім того, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 в частині порушення Міністерством юстиції України п. 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 з огляду на те, що Комісія не отримала підтвердження щодо наявності у громадянки ОСОБА_3 права на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства СГК «Діброва».

Вказані твердження суд вважає необґрунтованими, адже суб`єкт оскарження подав скаргу, яка відповідає вимогам ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та містить відомості про скаржника.

При цьому, до скарги долучено список засновників сільськогосподарського кооперативу «ДІБРОВА», з якого вбачається, що ОСОБА_3 рахується в числі його засновників (а.с 154 т. 1).

Згідно ст. 7 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу, що відповідає приписам.

Згідно ст. 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є: одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом.

З викладеного вбачається, що засновник кооперативу може бути виключно особа яка сплатила вступний внесок та пай у розмірах визначених статутом.

При цьому, позивачем не доведено та не надано рішень та зборів засновників СГК «ДІБРОВА» про те, ОСОБА_3 була виключена із числа засновників СГК «ДІБРОВА» та що її свідоцтво про право власності на майновий пай члена СГК «ДІБРОВА» на момент подачі вказаної скарги до Міністерства юстиції України було анульовано.

Згідно п.4, 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177. список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується зборами співвласників. Майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видасться нове свідоцтво. Аналогічно нове свідоцтво видається у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

З огляду на викладене, суд бере до уваги повідомлення Дубрівської сільської ради про те, що ОСОБА_3 включена рішенням зборів співвласників №3 від 30.04.2001 до списку осіб, які мають право на майновий пай колишнього КПС «Лан» (правонаступник СГК «Діброва»). А також інформацію про те, що до Дубрівської сільської ради не надходили передбачені п. 14 Порядку визначення розміру майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2001 №177, документи про відчуження ОСОБА_3 належного їй майнового паю і нове свідоцтво у разі набуття у власність майнового паю іншій особі не видавалося. (а.с. 221-223 т. 2).

При цьому, суд визнає неналежним доказом копію повідомлення СГК «Діброва» про списки осіб, які мають право на майновий пай сільськогосподарського кооперативу «Діброва» адресоване Дубрівській сільській раді, адже вказане повідомлення не містить відмітки про вручення передбачене пункту 5 підрозділу 2 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 (в редакції станом на 18.06.2015)

Одночасно, суд визнає неналежним доказом викопіювання із зошиту реєстрації майнових сертифікатів, адже він складений у довільній формі та достеменно встановити за що саме розписалася та що отримала ОСОБА_3 не можливо.

Cуд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що Міністерством юстиції України не було проведено службового розслідування відносно державного реєстратора Баранівської міської ради Бабюк О.А., адже вказані дії не передбачені ст.. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» та не можуть впливати на процес розгляду скарги.

Одночасно, суд вважає, що розглядаючи вказану скаргу ОСОБА_5 Міністерством юстиції України порушено строк її розгляду передбачений Законом України «Про звернення громадян».

Не зважаючи на викладене, на думку суду вказане порушення в сукупності із іншими встановленими обставинами не може впливати на законність прийнятого рішення та бути основою для його скасування.

З огляду на викладене, суд вважає, що Міністерство юстиції України скасовуючи рішення про реєстрацію речових прав посилаючись на обставини вказані у відзиві на позовну заяву, діяло відповідно до вимог чинного законодавства України, а ті порушення які були допущені не є достатніми для скасування прийнятого рішення.

Щодо вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 №42718788 та від 20.11.2018 №44135895.

Як зазначалося вище, суд не вбачає підстав для скасування Наказу Міністерства юстиції , України від 15.01.2019 №126/5 через порушення норм чинного законодавства України державним реєстратором Бабюк О.А. під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 №42718788.

Як наслідок, суд не вбачає підстав для поновлення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 №42718788 прийняте державним реєстратором Бабюк О.А. та для поновлення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.11.2018 №44135895 винесене державним реєстратором Захарчуком Р.О., адже воно було прийняте в результаті та завдяки попередньому, а саме рішенню про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 №42718788.

Позиція суду щодо заявленого позову.

Отже, оскільки рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а обов`язок доводити ті чи інші обставини покладається виключно на сторони, суд вважає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно квитанцій №1392666 та №1389298 позивачем було сплачено судовий збір загальною сумою в розмірі 2 305 грн 20 коп (а. с. 76, 85).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що судом відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявленого позову, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на його користь сплаченого судового збору розмірі 2 305 грн 20 коп.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (вул.. Городецького, 13, м. Київ, 01001), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 (с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область) про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сил и після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено: 30.06.2020.

Суддя: Є.А. Новицький