Ухвала суду № 90116854, 24.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/397/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Барбадин-Дунець Н.М.,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, яким просить суд:

1. Визнати причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.

2. Визнати звільнення позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС, згідно з наказом від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним;

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

4. Поновити ОСОБА_1 на роботі на займаній посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС чи на іншій рівнозначній посаді з 27.04.2015 року.

5. Зобов`язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу із 27.04.2015 року по день ухвалення рішення суду із утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

6. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Разом із позовом позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою. В обґрунтування заяви вказала, що на час звільнення перебувала у декретній відпустці, відповідно не знала і не могла знати про звільнення, окрім цього позивач зазначила, що наказ про звільнення не отримувала до моменту звернення та видачі його Закарпатською митницею ДФС, а тому вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними та просить суд поновити строк звернення з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою. Також вказаною ухвалою суду визначено, що питання щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску буде з`ясовано під час підготовчого провадження.

08 квітня 2019 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та накладення штрафу. Дане клопотання мотивує тим, що оскаржуваним наказом Закарпатської митниці ДФС від 27.04.2015 №442-о позивача було звільнено з роботи з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Листом від 27.04.2015 №07-70-03-1-04-39/3684 позивача було повідомлено про звільнення із займаної посади та направлено завірену копію вказаного наказу, який позивач отримала 30.04.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вказаного листа. Окрім цього позивачем було подано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 01.01.2015 по 27.04.2015, що вкотре підтверджує факт обізнаності позивача про оскаржуваний наказ.

12 квітня 2019 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд розглянути наступні позовні вимоги:

1. Визнати причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом та із позовом про визнання протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби від 27.04.2015р. №554-кв «Про припинення відпустки для догляду за дитиною» поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.

2. Прийняти заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до розгляду із позовною заявою ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у Закарпатському окружному адміністративному суді.

3. Позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити повністю.

4. Визнати звільнення позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС, згідно з наказом від 27.04.2015р. № 442-о «Про звільнення ОСОБА_1 », незаконним.

5. Визнати протиправним та сканувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби віл 27.04.2015р. №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

6. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби від 27.04.2015р. №554-кв «Про припинення відпустки для догляду за дитиною».

7. Поновити ОСОБА_1 на роботі, на займаній до звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС чи на іншій рівнозначній посаді, із 27.04.2015р.

8. Зобов`язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, із 27.04.2015 року по день ухвалення рішення суду, із утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

9. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

10 червня 2019 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої просить суд розглянути позовні вимоги в наступній редакції:

1. Визнати причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог, шляхом відмови від частини позовних вимог, поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.

2. Визнати звільнення позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС, згідно з наказом від 27 04.2015р. № 442-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », незаконним.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби від 27.04.2015р. №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби від 27.04.2015р. №554-кв «Про припинення відпустки для догляду за дитиною».

5. Поновити ОСОБА_1 на роботі, на займаній до звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці ДФС чи на іншій рівнозначній посаді, із 27.04.2015р.

6. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частин 1-3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №260/397/19 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Адміністративна справа №260/397/19 надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року задоволено заяву головуючого судді Дору Ю.Ю. про самовідвід.

У зв`язку з самовідводом судді Дору Ю.Ю., у провадження якого перебувала адміністративна справа № 260/397/19, для подальшого розгляду справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дану справу розподілено на суддю Калинич Я.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження судді Калинич Я.М. та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Також ухвалою встановлено питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску з`ясувати під час підготовчого провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 21 травня 2020 року поновлено провадження у справі.

09 червня 2020 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. У клопотанні зазначає, що підтвердженням факту отримання позивачем листа від 27.04.2015 №07-70-03-1-04-39/3684 є факт подання позивачем, у зв`язку із звільненням, Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 01.01.2015 по 27.04.2015. Також зазначає, що обізнаність позивача із фактом звільнення підтверджується фактом невиходу на роботу 08.04.2016 року після закінчення відпустки без збереження заробітної плати, яка була надана наказом Закарпатської митниці від 08.04.2015 №397-кв на період з 08.04.2015 по 07.04.2016. Вважає, що наведені обставини вказують, що позивачу було достеменно відомо про звільнення ще в квітні 2015 року та відсутність поважних причин для пропуску звернення до суду із позовною заявою.

24 червня 2020 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду №121/24/07-70-10 від 04.06.2020р. по справі №260/397/19, яке подано Закарпатською митницею ДФС не підлягає до задоволення, оскільки у Висновку експерта №9127 від 15.05.2020р. не зазначено про обставини, які описує відповідач, як підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а інші обставини, які зазначені в клопотанні від 04.06.2020р. вже розглядалися за ідентичним клопотанням відповідача від 08.04.2019р. - Восьмим апеляційним адміністративним судом, за результатами якого винесено постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по справі №260/397/19, якою скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №260/397/19 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В підготовчому засіданні позивач та представник позивача заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, викладених у поданому запереченні проти клопотання. Просили суд відмовити у задоволенні такого.

Відповідач явку свого представника в підготовче засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналогічні норми містили положення частин 1, 2 та 3 статті 99 КАС України в редакції Закону чинного на час винесення оскаржуваних наказів з даним адміністративним позовом.

Тобто строк звернення до суду у спірних правовідносинах є спеціальним.

Наслідки пропущення строку звернення визначені у статті 123 КАС України, зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку та коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про порушення свого права.

Статтею 232 Кодексу законів про працю України визначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами, зокрема працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

Також стаття 233 Кодексу законів про працю України встановлює, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже з аналізу наведених положень необхідно зробити висновок, що захист порушених прав позивача за заявленими позовними вимогами детально врегульовано саме КАС України та Кодексом законів про працю України.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Чопської митниці №1444-к від 30.09.2011 «Про надання відпустки для догляду за дитиною» надано ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 03.10.2011 по 02.10.2012.

Наказом Чопської митниці №1838-кв від 28.09.2012 «Про надання відпустки для догляду за дитиною» надано ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 03.10.2012 по 07.05.2015.

Згідно наказу Закарпатської митниці №397-кв від 08.04.2015 «Про надання відпустки для догляду за дитиною» надано ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.04.2015 по 07.04.2016.

А наказом Закарпатської митниці №554-кв від 27.04.2015 «Про припинення відпустки для догляду за дитиною» припинено ОСОБА_1 27.04.2015 відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною у зв`язку з тим, що дитина потребує домашнього догляду, надану їй наказом Закарпатської митниці №397-кв від 08.04.2015 «Про надання відпустки для догляду за дитиною».

Позивачка 27.03.2019 подала заяву до Закарпатської митниці ДФС в якій просила надати належним чином завірену копію наказу про її звільнення та оригінал трудової книжки.

Закарпатська митниця ДФС надала відповідь в якій зазначено про можливість прибути до управління по роботі з персоналом Закарпатської митниці ДФС за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, для отримання оригіналу трудової книжки та повідомлено про направлення завіреної копії наказу від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 » який вручений 30.04.2015 відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового відправлення про направлення ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , наказу від 27.04.2015 №442-о «Про звільнення ОСОБА_1 », однак позивача заперечувала про отримання відповідних документів.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.05.2020 року за №9127 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №8800015194435 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, а також, що підпис від імені ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 01.01.2015 по 27.04.2015 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до довідки приватного комплексу Сонячна Гора №2 від 07.03.2019 року, виданої ОСОБА_1 про те, що в період з 28.04.2015 - 07.05.2015 року вона із сім`єю відпочивала в готельному комплексі «Сонячна Гора», який знаходиться в м. Виноградів, вул. Копанська, 224Д, про що підтверджує ОСОБА_2 .

Суд також зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б достовірно підтверджували отримання наказу про звільнення позивачем, натомість, як свідчать матеріали справи, копію трудової книжки ОСОБА_1 не вручено, що підтверджує, зокрема, відповідь Закарпатської митниці ДФС ще з моменту звільнення.

Окрім того, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 14.08.2019 року дійшла висновку, що відсутність вищевказаних доказів в матеріалах справи (які зможуть достовірно стверджувати про отримання наказу про звільнення позивачки) унеможливило доступ позивача до правосуддя та прийняття рішення суду по суті оскаржуваного наказу.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Так, Європейський суд з прав людини у п.27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Також суд зазначає, що обставини, які зазначені в клопотанні від 04.06.2020р. вже розглядалися за ідентичним клопотанням відповідача від 08.04.2019р. - Восьмим апеляційним адміністративним судом, за результатами якого винесено постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по справі №260/397/19, якою скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №260/397/19 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказану постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 року відповідач до у касаційному порядку не оскаржував.

Як наслідок у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

Всі викладені з цього приводу заперечення представника відповідача суд вважає неприйнятними по вказаним вище мотивам.

Керуючись ст.ст. 169, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30 червня 2020 року.

СуддяЯ. М. Калинич