Рішення № 90116238, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/4045/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4045/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, вимоги №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та вимоги №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 13.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-8426-50/67У;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-8426-50/67.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 13.04.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 16.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги № Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року та вимоги №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року, було залишено без руху, з підстав передбачених ст. 122,123,160,161 КАС України.

4. 30.04.2020 року позивачем усунув недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 16.04.2020 року.

5. Ухвалою суду від 05.05.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року та вимоги №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі №160/4045/20 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 05.05.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-8426-50/67У;

- вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-8426-50/67;

- відомості ЄДРПОУ щодо реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця;

- докази направлення позивачу оскаржуваних рішень;

- докази отримання позивачем оскаржуваних рішень податкового органу;

- відомості (інформацію) чи є позивач платником ЄСВ станом на 31.10.2019 року;

- докази здійснення позивачем підприємницької діяльності станом 31.10.2019 року;

- відомості (інформацію) чи перебував позивач у спірний період у трудових відносинах та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 19.05.2020 року позивачем було подано заяву про зміну предмета позову.

8. У подальшому, 20.05.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-8426-50/67У;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-8426-50/67;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2020 року №Ф-8426-50/67.

9. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки). Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надати письмовий відзив на позовну заяву з урахуванням збільшення позовних вимог протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали, а також зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали надати належним чином завірену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2020 року №Ф-8426-50/67, разом із доказами направлення та доказами отримання позивачем оскаржуваного рішення, а також інші докази щодо суті спору.

10. 25.05.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

11. 25.05.2020 року також від відповідача надійшли заперечення щодо відшкодування витрати на професійна правничу допомогу.

12. 05.06.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог з додатками та доказами направлення ОСОБА_1 , а також із витребуваними судом доказами по справі.

13. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

16. Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.06.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

17. У позовній заяві, позивач зазначив про те, що 16.05.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було формовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-8426-50/67У, згідно якої станом на 11.10.2019 позивач має борг в розмірі 21030,90 гривень.

18. 06.11.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-8426-50/67, згідно якої станом на 31.10.2019 року позивач має борг в розмірі 26539,26 гривень.

19. У лютому 2020 року, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-8426-50/67, згідно якої станом на 31.10.2020 року позивач має борг в розмірі 29 293,44 гривень.

20. На думку позивача, вимоги про сплату боргу (недоїмки) є такими, що винесені податковим органом протиправно та у порушення вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

21. Позивач також зазначив, що дійсно має статус фізичної особи-підприємця, однак, з 2000 року ним не здійснюється підприємницька діяльність, доходів він не отримує, звітність до податкових органів не подає, на його думку правові підстави для сплати ЄСВ у нього відсутні.

22. Вказав, що з 2000 року працює у ПАТ АКБ «АРКАДА». Цей факт підтверджується Наказом № 122-к-І від 06.09.2000 року та копією його трудової книжки, згідно якої позивача було прийнято на посаду ведучого спеціаліста у відділ програмного забезпечення АКБ «Аркада» та у подальшому переведено на посаду начальника сектору банківських інформаційних технологій та програмно-технічного забезпечення Відділення АКБ "Аркада" у м. Дніпро.

23. Таким чином, на його думку, у період, за який відповідачем сформовано податкові вимоги про сплату недоїмки, позивач працював в АКБ «АРКАДА», де отримував заробітну плату, з якої утримувався єдиний внесок.

24. Позивач отримує заробітну плату, як найманий працівник, єдиний внесок сплачений його роботодавцем згідно положень Закону №2464-VІ.

25. Отже, на його думку, він не є страхувальником в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, він є застрахованою особою, та обов`язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску покладається відповідно на його роботодавця.

26. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

27. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

28. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що згідно відомостей облікових даних позивача. 08.04.1999 було внесено запис щодо держави реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

29. 15.04.1999 року позивача було взято на облік у контролюючого органу, як фізичну особу підприємця.

30. Відомості щодо припинення позивачем підприємницької діяльності до контролюючого органу не надходили.

31. Таким чином, з 15.04.1999 року позивач перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець.

32. Вказали, що за спірний період позивач не подавав будь-якої звітності та перебував на загальній системі оподаткування.

33. Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

34. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

35. Враховуючи, зазначені зміни у статті 7 Закону №2464, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

36. Згідно з абз.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464, строк сплати єдиного внеску для фізичних осіб -підприємців на загальній системі оподаткування за 2017 рік до 10 лютого наступного року, тобто 09.02.2018 року.

37. На підставі викладеного, 09.02.2018 року автоматично було нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць), як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування.

38. Згідно з абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464. (в редакції з 01.01.2018 року), фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

39. Відповідач надав до суду детальний розрахунок боргу відповідно до оскаржуваних позивачем вимог, а саме:

вимога від 16.05.2019 року №Ф-8426-50/67 включає нарахування:

- за 2017 рік по строку 09.02.2018 року за звітний рік в сумі 8448 гривень;

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 гривень);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року – 2457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року – 2457,18 гривень;

- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 – 2457,18 гривень;

- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року – 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173,00 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2754,18 гривень).

40. Вимога від 06.11.2019 року №0-8426-50/67 на суму 26539,26 гривень включає несплачену суму заборгованості згідно попередньої вимоги та нарахування:

- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року - 2754,18 гривень;

- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 гривень.

41. Вимога від 12.02.2020 року №0-8426-50/67 включає нарахування включає несплачену суму заборгованості згідно попередньої вимоги та нарахування:

- за 3 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 року - 2754,18 гривень.

42. На підставі ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 року №469(449) податковим органом були сформовані та належним чином направлені вимоги про сплату боргу (недоїмки), які наразі оскаржуються позивачем в судовому порядку.

43. На думку відповідача, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтованих підстав для звільнення від сплати сум нарахованого єдиного внеску.

44. Щодо сплати ЄСВ за позивача роботодавцем, зазначили про таке.

45. На думку податкового органу, посилання позивача на те, що він безперервно працює на підприємстві і саме відповідна установа, в якій він працює на умовах трудового договору, як роботодавець, сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у визначеному законодавством розмірі, не є обґрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки позивач працював та наразі працює на підприємстві з основним видом діяльності за кодом ВЕД 64.19 - інші види грошового посередництва, в той час коли основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 за кодом ВЕД 52.74 - ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку.

46. Таким чином, види діяльності позивача за трудовим договором та як фізичної особи-підприємця не співпадають.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

47. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код ОКПП НОМЕР_1 ) з квітня 1999 року перебуває на обліку в Правобережному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець та, як платник загальної системи оподаткування.

48. Як зазначило ГУ ДПС у Дніпропетровській області у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відомості щодо припинення позивачем підприємницької діяльності по податкового органу не надходили. Вид діяльності згідно КВЕД 52.74 - ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку. Перебуваючи на обліку в контролюючому органі позивач про отримані доходи не звітував, податкову звітність не подавав.

49. Відповідно до наказу №122-к-1 від 06.09.2000 року позивач прийнятий на роботу до АКБ «АРКАДА» (наразі ПАТ АКБ «АРКАДА»), на посаду провідного спеціаліста до відділу програмного забезпечення.

50. Згідно наказу №62-к-1 від 01.03.2005 року позивача переведено на посаду начальника сектору банківських інформаційних технологій та програмно-технічного забезпечення Відділення АКБ "Аркада" у м. Дніпро.

51. Отже, починаючи з 2000 року та по день подання цієї позовної заяви позивач був працевлаштований у АКБ «АРКАДА» (наразі - ПАТ АКБ «АРКАДА»).

52. Вищевказане також підтверджується трудовою книжкою позивача, ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи.

53. Згідно довідки ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, роботодавцем позивача, у період з 2000 року по 2019 рік, сплачувалися страхові внески, згідно положень чинного законодавства.

54. Враховуючи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків про те, що позивачем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись Законом України №2464 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховані ФОП ОСОБА_1 щоквартальні нарахування.

55. У ході проведення інвентаризації даних, які обліковувалися в інтегрованій картці платника єдиного внеску, ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі ІКП були відображені щоквартальні нарахування:

- за 2017 рік по строку 09.02.2018 року за звітний рік в сумі 8448 гривень;

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 гривень);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року – 2457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року – 2457,18 гривень;

- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 – 2457,18 гривень;

- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року – 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173,00 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2754,18 гривень);

- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року - 2754,18 гривень;

- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 гривень;

- за 3 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 року - 2754,18 гривень.

56. Отже, враховуючи наявність боргу, керуючись абз.1 п. 4 р. VІ Інструкції №449 податковим органом, на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за якими розраховані нарахування єдиного соціального внеску, відповідачем були сформовані такі вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску:

- 16.05.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8426-50/67У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 21030,90 гривень.;

- 06.11.2019 року податковим органом відносно позивача було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8426-50/67 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539,26 гривень;

- 12.02.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8426-50/67 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29293,44 гривень.

57. Згідно складеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги від 16.05.2019 року №Ф-8426-50/67У про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 21030,90 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 11.10.2019 року.

58. Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року, складеної податковим органом, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 26539,26 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 31.10.2019 року.

59. Згідно складеної відповідачем вимоги від 12.02.2020 року №Ф-8426-50/67 про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 29293,44 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 31.01.2020 року.

60. Загальна сума податкового боргу скала 76863,60 гривень.

61. Вказані вище вимоги були направлені на зареєстровану адресу позивача поштовим зв`язком рекомендованим листом з повідомленням.

62. Як зазначає відповідач, поштове відправлення, яким направлялась вимога від 16.05.2019 року №Ф-8426-50/67У повернуто до податкового органу – 05.09.2019 року, у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Вимога від 06.11.2019 року №Ф-8426-50/67 на суму 26539,26 грн. та вимога від 12.02.2020 року №Ф-8426-50-67 на суму 29293,44 грн., були направлені на адресу позивача, однак рекомендоване повідомлення про вручення, наразі не повернулось до контролюючого органу.

63. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач виявив, що у нього була заблокована особиста банківська карта за постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

64. 13.01.2020 року позивач отримав у державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області постанову про відкриття виконавчого провадження №60771590.

65. У подальшому позивач звернувся до адвоката за юридичною допомогою, та 28.01.2020 року сторони уклали договір про надання правової допомоги.

66. 30.01.2020 року до канцелярії виконавчої служби позивачем була подана заява про ознайомлення із виконавчим провадженням із зняттям фотокопії документів.

67. 04.02.2020 року позивачем було зроблено фотокопії матеріалів виконавчого провадження, у тому числі вимоги від 16 травня 2019 року №Ф-8426-50/67У.

68. Отже, позивач фактично отримав вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) лише - 04.02.2020 року.

69. 13.02.2020 року адвокат, в інтересах позивача, подав до Державної податкової служби України скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-8426-50/67У, проте, податковому органом було прийняте рішення, оформлене листом №9784/6/99-00-08-06-01-06 від 18.03.2020 року про залишення її скарги без розгляду.

70. У травні 2020 року позивачем, засобами поштового зв`язку, було отримано вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року на суму 29293,44 гривень.

71. Так, не погодившись із вищезазначеними вимогами №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) щодо нарахованих сум боргу у загальному розмірі 76863,60 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування податковим органом зазначеної суми.

72. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

73. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

74. За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

75. Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

76. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

77. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

78. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

79. Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

80. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

81. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

82. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

83. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

84. У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

85. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

86. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

87. На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

88. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

89. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

90. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач, з вересня 2000 року та по день подання цієї позовної заяви працював та працює у АКБ «АРКАДА» (наразі ПАТ АКБ «АРКАДА»), що також підтверджується копією трудової книжки позивача (копія якої наявна в матеріалах справи).

91. Роботодавцем позивача, тобто АКБ «АРКАДА» (наразі ПАТ АКБ «АРКАДА») було нараховано та своєчасно перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок.

92. Вищевикладене також підтверджується довідкою ОК-5, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, копія якої наявна в матеріалах справи.

93. До того ж, слід звернути увагу на те, що доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

94. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

95. Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

96. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у період, за який винесені оскаржувані вимоги (2017-2020 роки), нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і, як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

97. Однак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

98. Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані вимоги податного органу не можна вважати правомірними.

99. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

100. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги, винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі, яка складає 76863,60 грн., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

101. Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновків, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, вимоги №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та вимоги №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

102. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

103. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

104. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

105. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

106. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

107. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).

108. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

109. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

110. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

111. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ в подвійному розмірі, позивачу ОСОБА_1 .

112. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, вимоги №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та вимоги №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року, підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-8426-50/67У на суму 21030,90 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску; визнанню протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 року №Ф-8426-50/67 на суму 26539,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а також визнанню протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 року №Ф-8426-50/67 на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

113. Щодо розплоду судових витрат.

114. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

115. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

116. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн., в рахунок витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити таке.

117. Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

118. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

119. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

120. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

121. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

122. Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

123. З аналізу вищенаведених процесуальних норм видно, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

124. Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копію договору про надання правової допомоги №09.04/20-а від 09.04.2020 року, копію квитанції №ПН №1821 від 10.04.2020 року про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 3000,00 грн. за надання юридичних послуг згідно договору №09/04/20-а від 09.04.2020 року, ордер серія ДП№1360/000021 від 09.04.2020 року, копію рахунку на юридичні послуги від 09.04.2020 року та відповідно опис робіт (надання послуг) згідно договору №09.04/20-а про надання правової допомоги від 22.01.2020 року.

125. Разом із тим, аналіз змісту наданих до суду документів щодо правничої допомоги не містить детального опису робіт (наданих послуг), до договору №09.04/20-а про надання правової допомоги від 09.04.2020 року, а також часу, витраченого на виконання послуг адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не містить конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.

126. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

127. Така ж правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

128. Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи ціну позову, та конкретні обставини справи, яка не є складною та судові засідання у якій не проводилися, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

129. При прийнятті цього рішення, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

130. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

131. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-8426-50/67У від 16.05.2019 року, вимоги №Ф-8426-50/67 від 06.11.2019 року та вимоги №Ф-8426-50/67 від 12.02.2020 року – задовольнити.

132. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-8426-50/67У на суму 21030,90 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

133. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 року №Ф-8426-50/67 на суму 26539,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

134. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 року №Ф-8426-50/67 на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

135. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

136. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_3 ).

137. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

138. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

139. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

140. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

141. Повний текст судового рішення складено 30.06.2020 року.

Суддя В.В Ільков