Рішення № 90112167, 28.12.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/903/15-ц

провадження № 2/691/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань Кочетової І.І.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Городище Черкаської області, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_2 , за участі у справі третіх осіб: Відділу Державного земельного агентства в Городищенському районі Черкаської області, Реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення прав,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 року до Городищенського районного суду Черкаської області, на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, надійшли матеріали цивільної справи № 691/903/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Відділу Державного земельного агентства в Городищенському районі Черкаської області, Реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення прав.

Рух справи в суді, зміст позовної заяви та короткий зміст судових рішень.

31.07.2015 року в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду з позовною заявою звернувся його представник згідно довіреності ОСОБА_3 , вважає, що права ОСОБА_1 на земельну ділянку порушені, та просив: 1) Скасувати рішення Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 11.11.2014 року № 26-7/VІ «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність громадянину ОСОБА_2 , яка вирішила: Затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,1249га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно кадастру Державного Комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 (схемі а "01.03" в межах Петриківської сільської ради (1.1.); Відвести земельну ділянку площею 1,249га АДРЕСА_1 до земель комунальної власності Петриківської сільської ради (1.2.); Передати земельну ділянку у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (1.3.); 2) Визнати незаконним та скасувати кадастровий номер 7120386000:01:006:0002 плану на земельну ділянку, яка була передана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,1249 га по АДРЕСА_1 ; 3) Зобов`язати ОСОБА_2 усунути всі перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача та повернути майно, яке розташоване на земельній ділянці; 4) Заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які дії по знесенню приміщення, в тому числі і вирізку дерев на земельній ділянці, яку він отримав згідно рішення Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області №26-7/VІ від 11.11.2014 року; 5) скасувати державну реєстрацію кадастрового номеру 7120386000:01:006:0002 на земельну ділянку, відведену ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 . В рахунок відшкодування понесених витрат стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (аркуш 2 - 4 том 1).

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16.11.2015 року (аркуш 70, 71 - 73 том 1), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року (аркуш 113, 114 - 116 том 1), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (аркуш 153 - 155 том 1). З тих підстав, що суди не надали належної правової оцінки наявним у справі доказам. При дослідженні погосподарської книги Петриківської сільської ради № 5 за 1991 - 1995 року та погосподарської книги № 1 за 2011 - 2015 року, суди не звернули уваги та не надали оцінки тій обставині, що земельна ділянка загальною площею 0,55 га. належала ОСОБА_4 , після успадкування ОСОБА_5 будинку померлого, була зменшена до 0,17 га, про що зазначено у погосподарській книзі № 1 за 2011 - 2015 року за № 109. Судами не з`ясовано причини та обставини поділу спірної земельної ділянки та зменшення її розміру на 0,38 га.. Не досліджено та не надано оцінки підставам передачі Петриківською сільською радою ОСОБА_2 частини спірної земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, зокрема: сарай літ."Б" та вбиральня "№1", що належали на праві приватної власності ОСОБА_6 , а згодом ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 16 серпня 1995 року № 3042 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 травня 2015 року. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

19.08.2016 року вищенаведений позов прийнятий до провадження, призначено судовий розгляд цивільної справи № 691/903/15-ц (аркуш 158 том 1).

В обґрунтування заявлених вимог по позові від 31.07.2015 року, представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем своєї бабусі – ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 45,8 кв.м, зазначений літерою «А-1», а також сарай «Б», убиральня «№1». В користуванні його спадкодавця, до часу її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася земельна ділянка площею 1,249 га, розташована по АДРЕСА_1 , яка, в установленому законом порядку, ніколи не вилучалася та сам спадкодавець від неї не відмовлялася. Дану земельну ділянку вона успадкувала від свого брата ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 16.08.1995 року № 3042, виданого Городищенською державною нотаріальною конторою. 11.11.2014 року, тобто через 3 місці після смерті спадкодавця, Петриківська сільська рада прийняла рішення № 26-7/VІ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , якою користувалась до дня смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після померлого брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши біля будинку земельну ділянку площею, близько 0,06 га. Частина земельної ділянки, на якій розташований сарай, позначений літерою «Б», що належить йому на праві приватної власності , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, залишався на незаконно переданій земельній ділянці ОСОБА_2 .. В кадастровому плані відведеної земельної ділянки, не зазначена межа з його земельною ділянкою та не вказано власника, окрім земель сільської ради (аркуш 2 - 4 (13) том 1).

21.11.2016 року представник позивача уточнив позов, у ході судового розгляду цивільної справи, після скерування справи ВССУ на новий розгляд, посилаючи на те, що під час проведення судових засідань в Городищенському районному суді було оглянуто погосподарську книгу № 5 за 1991 - 1995 роки і було встановлено, що в особистому господарстві діда ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (хутір Кудинівка) рахувалася земельна ділянка площею 0,57 га з яких під забудовою 0,02га. В даній книзі також мається запис, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням виконавчого комітету Петриківської сільської ради №35 від 21.07.1995 року, було вирішено, що в зв`язку із смертю ОСОБА_4 відкрити спадщину для оформлення документів на ОСОБА_5 з виділенням земельної ділянки. В даному рішенні виконкому сільської ради не вказано розмір виділеної ОСОБА_5 земельної ділянки. Розмір земельної ділянки взагалі не вказувався. Згідно Книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Петриківської сільської ради за 1993 - 2010 роки відомостей про те, що ОСОБА_4 у приватну власність виділялась земельна ділянка, взагалі відсутні. Про те на арк. 20 під №324 зазначеної книги міститься запис про те, що ОСОБА_5 , для ведення особистого підсобного господарства передано земельну ділянку площею 0,17 га на хуторі Моргунів у с. Петрики на підставі рішення Петриківської сільської ради від 28.12.1994 року та рішення від 5 вересня 1997 року №6-22. Про походження даного запису в Книзі реєстрації громадян, представник Петриківської сільської ради не могла надати суду ніяких пояснень. В отриманому з Архіву Городищенської РДА - в рішенні Петриківської сільської ради про приватизацію земельних ділянок від 5.09.1997 року №6-22, прізвище ОСОБА_5 взагалі відсутнє. З урахуванням викладеного та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, просив: Скасувати рішення Петриківської сільської ради від 11.11.2014 року №26-7/УІ «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність громадянину ОСОБА_2 (1); Скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності, серія та номер 30642936, виданий 08.12.2014 року, видавник: реєстраційна служба Городищенського районного управління юстиції Черкаської області, згідно якої вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності у ОСОБА_2 (2); Зобов`язати ОСОБА_2 усунути всі перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і повернути майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.05.2015 року (3); Визнати право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , жителем АДРЕСА_2 , в порядку спадкоємства після ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 , в розмірі 0,57 га, що складається з 0,17 га приватизованої земельної ділянки згідно запису №324 в по господарській книзі, 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (Згідно рішення Петриківської сільської ради від 23.09.2014 року) і 0,23 га для ведення підсобного господарства, яка була в користуванні іще покійного ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 (4); В рахунок відшкодування понесених витрат стягнути на користь ОСОБА_1 3780,80грн., що складаються з 1680,80 судового збору і 2100 грн. за надання правової допомоги, солідарно з відповідачів Петриківської сільської ради, Городищенського району і ОСОБА_2 (5).

Узагальнені позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 27.03.2017 року позов підтримав, та просив задовольнити, пояснивши, що у 2014 році померла його бабуся ОСОБА_5 , якій на праві приватної власності належав будинокб АДРЕСА_1 , з часом він зруйнувався, ще до її смерті, так як ним ніхто не користувалися, також не користувалися і земельною ділянкою, близько 10 років. До смерті ОСОБА_5 приїздили кожного місяця літа до будинку та земельної ділянки, саду, де збирали плоди, ягоди, і ніяких проблем не було. Перед смертю років десять ОСОБА_5 хворіла, була нерухома, догляд здійснювала вже покійна його мати. В смт. Вільшана, Городищенського району, проживають родичі, родина ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які на початку 2013 року, повідомили, що земельну ділянку бабусі ОСОБА_5 використовує ОСОБА_2 , зі працівників слів сільської ради він лише користується нею. ОСОБА_2 добре знали, придбав будинок напроти земельної ділянки ОСОБА_5 , а потім почав її використовувати в своїх цілях. В 2014 році ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_2 на земельній ділянці використовує техніку та не збирається повертати земельну ділянку. Коли приїхав, на хутір, щоб поговорити з ОСОБА_2 , останній повідомив, що якщо будуть перешкоджати в користуванні земельною ділянкою, як зазначив вже його, приватизована, то буде відстрілюватися. В цей час бабуся ОСОБА_5 ще була жива. Поїхав у сільську раду, щоб з`ясувати, повідомили, що земельна ділянка близько 1га. приватизована ОСОБА_2 .. Голова сільської ради не повідомляв, що від земельної ділянки відмовлялися. За життя ОСОБА_5 подали заяву на приватизацію земельної ділянки, про що свідчить рішення Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області, вересень 2014 року. Успадкувавши по документах будинок на хут. Кудинівка в с. Петрики, Городищенського району, Черкаської області, до Петриківської сільської ради про надання йому земельної ділянки не звертався. Дід садив сад, прадід пішов з даного будинку на війну та не повернувся, дорога пам`ять, в зв`язку з чим і звернувся до суду. Документи, які б підтверджували власність (користування) земельною ділянкою на хут. Кудинівка в с. Петрики, Городищенського району, Черкаської області, його родини, чи діда, чи ОСОБА_5 , її розмір, відсутні. ОСОБА_2 незаконно використовує частину земельної ділянки, що належала ОСОБА_5 .. Архівні дані підтверджують те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мали земельну ділянку загальною площею 0,55га.. ОСОБА_2 на даний час займає, має у власності, земельну ділянку біля житлового будинку, яку займав ОСОБА_4 , потім ОСОБА_5 , залишивши біля будинку б АДРЕСА_1 лише 0,06 га..

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовну заяву, з урахуванням уточнень позову від 21.11.2016 року, вказуючи на прийняте судом касаційної інстанції рішення.

Представник відповідача Петриківської сільської ради Гибало Н.П. позов не визнала, надала заперечення, в обґрунтування зазначає, що земельна ділянка на яку претендує позивач у своїх позовних вимогах, ніколи не перебувала в оренді, користуванні чи власності самого позивача та його спадкодавця ОСОБА_5 . До лютого 1995 року вищевказана земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_4 . ОСОБА_5 в 1995 році звернулась до Петриківської сільської ради, за дозволом на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , про що було прийнято відповідне рішення. Ніяких інших звернень і заяв, щодо земельної ділянки в ОСОБА_5 не надходило, відповідно і рішення щодо будь-якої форми власності на дану земельну ділянку на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , та інших спадкоємців не приймалося. З 1995 року по 2014 рік дана земельна ділянка ніким не використовувалась (крім випасання худоби місцевими жителями), за неї не сплачувались земельні податки та знаходилась в занедбаному стані. В 2014 році надійшла заява від місцевого жителя ОСОБА_2 (члена сім`ї учасника АТО) щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою на дану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Його заява була задоволена, про що прийнято відповідне рішення на законних підставах. Копії всіх рішень, що стосуються даної судової справи були подані до суду. Інших рішень що стосуються даної земельної ділянки не приймалося Петриківською сільською радою. Просила суд врахувати дані обставини при прийнятті рішення.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_12 позовні вимоги не визнали, заперечили, посилаючись на те, що позивач, згідно свідоцтва про право на спадщину, земельної ділянки не успадковував, сама ОСОБА_5 не мала в користуванні спірної земельної ділянки, оскільки позивач не надав про це ніяких доказів, відповідач ОСОБА_2 купив у 2011 році будинок у громадянина Грудненка, навпроти будинку Дулинської, та як повідомив громадянин ОСОБА_13 , в сільській раді йому надали землі після смерті ОСОБА_14 , ще до 2006 року, яку він до 2011 року ( до продажу будинку) обробляв, на даний час ОСОБА_13 уже помер. Згідно чинного законодавства, позивач мав би право успадкувати якусь земельну ділянку, якби вона належала спадкодавцю на праві приватної власності, проте і таких доказів суду він не надав, тому просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Городищенському районі заперечив проти задоволення позовних вимог та підтримав позицію представника відповідача Петриківської сільської ради.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції в судове засідання не з`явився, повідомлявся належно, через канцелярію суду надійшла заява, в якій просили справу розглядати без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Установлені судом фактичні обставини справи.

17.09.2014 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. відкрито спадкову справу №88/2014, номер у спадковому реєстрі НОМЕР_1 , за заявою доньки померлої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Цього ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_6 спадкоємець померлої ОСОБА_5 , донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Побіянської Н.Б. подала заяву, повідомивши, що відмовляється від прийняття спадщини, яка за заповітом так і за законом, в тому числі від обов`язкової частки, після померлої матері ОСОБА_5 , на користь своєї сестри, доньки померлої ОСОБА_15 ..

22.11.2014 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся із заявою, та повідомив приватного нотаріуса, про те, що приймає всю спадщину після смерті заповідача ОСОБА_5 , що 02.02.1994 року на його ім`я склала заповіт за реєстром № 201, яка на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження: належний їй житловий будинок з відповідними надвірними будівлями і спорудами в хут. Кудинівка село Петрики Городищенського району Черкаської області, і земельну ділянку, заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся із заявою до приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Побіянської Н.Б., про видачу свідоцтва про право на спадщину, та згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкував житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45,8 кв. м., житловою площею 31,5 кв. м., що складається в цілому з житлового будинку, зазначеного на плані літерою "А-1", а також: сарай "Б", убиральня "№1". Із зазначенням, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, що зареєстрований в реєстрі за № 1892, спадкової справи № 88/2014, що вказаний житловий будинок належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Городищенською держконторою Черкаської області, 16.08.1995 року, за № 3042 в реєстрі.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 (позивач) успадкував після смерті своєї баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , житловий будинок б/ АДРЕСА_1 . Будь-які дані, про те, що померла ОСОБА_5 у користуванні чи власності мала земельну ділянку, її розмір, спадкоємцем (позивачем у справі) не було надано та приватний нотаріус в ході здійснення нотаріальних дій не встановила.

Разом з тим, як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом № 3042 від 16.08.1996 року, ОСОБА_5 успадкувала вказаний житловий будинок з надвірними спорудами після смерті ОСОБА_4 , на земельній ділянці держфонду, на хуторі Кудинівка с. Петрики, Городищенського району. Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу б/н на хуторі Кудинівка, станом на 09.06.1995 року, останній складався з житлового будинку «А», 1921 року побудови, сараю «Б» та вбиральні «№1».

Відповідно записів погосподарської книги Петриківської сільської ради № 5 за 1991-1995 роки (№1-43) за ОСОБА_4 значилася земельна ділянка загальною площею 0,55 га, з яких: 0,02 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд, 0,53 га - для ведення особистого підсобного господарства. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його спадкоємцем згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 16 серпня 1996 року є ОСОБА_5 ..

Рішень сільської ради, їх номерів та дат, згідно з якими свого часу, ОСОБА_4 а потім ОСОБА_5 була надана у користування чи у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,55, позивачем не зазначено, до суду не надано, а судом під час розгляду цивільної справи, не встановлено.

Архівна копія рішення Петриківської сільської ради від 21 липня 1995 року, про розгляд заяв громадян села, містить дані, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 відкрито спадщину для оформлення документів на ОСОБА_5 , з виділенням земельної ділянки.

Згідно з погосподарською книгою Петриківської сільської ради № 1 за 2011-2015 роки, за ОСОБА_5 значилася земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,17 га. Підстави набуття нею цієї земельної ділянки не зазначені.

Той факт, що за ОСОБА_5 до дня смерті числилася земельна ділянка, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою № 222 від 10.08.2015 року, що видана Виконавчим комітетом Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Згідно Книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Петриківської сільської ради за 1993-2015 роки, відомостей про те, що ОСОБА_4 у приватну власність передавалась хоч якась земельна ділянка, відсутні. Проте на арк. 20 під №324 зазначеної книги міститься запис про те, що ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства передано земельну ділянку площею 0,17 га на хуторі Моргунів с. Петрики на підставі рішення Петриківської сільської ради від 5 вересня 1997 року № 6-22.

Архівна копія рішення Петриківської сільської ради про розгляд заяв громадян села на приватизацію земельних ділянок №6-22 від 5 вересня 1997 року, що надана на запит суду, вказаний запис у Книзі не підтвердила, так як прізвище ОСОБА_5 у ньому відсутнє.

Походження цього запису, представник Петриківської сільської ради, пояснити не змогла, вказуючи, що на той час не працювала в сільській раді, та вказала, що запис не є підставою для приватизації земельної ділянки, підставою є рішення виконкому, або сільської ради за заявою особи, та звертає увагу, що в село Петрики Городищенського району Черкаської області входить як хутір Моргунів, так і хутір Кудинівка.

Згідно довідки № 250 від 17.09.2015 року виданої Виконавчим комітетом Петриківської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_5 по питанню приватизації до сільської ради не зверталася та податок за земельну ділянку в АДРЕСА_1 не сплачувала, земельна ділянка не використовувалася.

У погосподарській книзі Петриківської сільської ради за 2006-2010 роки, відомості про ОСОБА_5 взагалі відсутні, так як пояснила представник Петриківської сільської ради, в зазначений період, згідно діючого порядку, відомості про помешкання в яких ніхто не проживав, до погосподарських книг не вносилися.

Позивачем в суді не доведено розмір земельної ділянки, на території Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області, у селі Петрики (хутір Моргунів, хутір Кудинівка), що був на час смерті у користуванні, володінні, власності ОСОБА_5 , та на яку міг би він претендувати як спадкоємець.

Оцінка аргументів позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, інших учасників у справі та висновки суду.

За нормами ч. ч.1. 2 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч.2 ст.158 Земельного кодексу України).

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в т.ч. шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ст.152 ЗК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Згідно з підпунктом 8 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин визначає стаття 26 цього Закону. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З аналізу наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що право розпорядження землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України № 6-84цс14 від 03.09.2014).

За нормами ч. ч.1, 4 ст.30 діючого на той час Земельного Кодексу України, в редакції від 22.06.1993 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою. Право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів згідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.

Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у сільських населених пунктах повинен бути не більше 0,25 гектара (ч. ч. 1, 2 ст.67 ЗК України, в редакції від 22.06.1993 року).

За нормами ст.56 ЗК України, в редакції від 22.06.1993 року, для ведення особистого підсобного господарства, громадянам, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара. Збільшення розмірів земельних ділянок до 2 гектарів може провадитись за погодженням з обласною Радою народних депутатів.

Згідно з Декретом КМ України «Про приватизацію земельних ділянок», від 26.12.1992 року, дія ст.23 ЗК України (документи, що посвідчують право на земельну ділянку) була зупинена, та сільські Ради народних депутатів було зобов`язано забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Безоплатна передача провадилася один раз, про що обов`язково мала робитися місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувалося відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пункти 3 - 7 ст.17 (Передача земельних ділянок у власність Радами народних депутатів) діючого на той час ЗК України в редакції від 22.06.1993 року, передбачали, що громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарними органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Суд звертає увагу на обставини, встановлені ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13 липня 2016 року, щодо необхідності, з'ясування причин та обставин поділу спірної земельної ділянки та зменшення її розміру, дослідження та надання оцінки підставам передачі Петриківською сільською радою ОСОБА_2 частини спірної земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості.

З пояснень у судовому засіданні представника відповідача Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області Гибало Н.П., з 1995 року ОСОБА_5 по питанню приватизації до сільської ради не зверталася та податок за земельну ділянку в с. Петрики хутір Кудинівка вул. Чапаєва Городищенський район Черкаської області не сплачувала, земельна ділянка не використовувалася, на час прийняття спадщини позивачем та розгляду справи в суді, житловий будинок був не придатний для користування, оскільки, з плином часу та без належного догляду, повністю зруйнувався, будівля сараю взагалі була відсутня, а дерев`яна вбиральня, також знаходилася в неробочому стані, на що позивач та його представник не заперечували.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та прийнятого за результатами їх розгляду рішення Петриківської сільської ради про надання в користування чи у приватну власність земельної ділянки будь-якого розміру, по АДРЕСА_1 хуторі Кудинівка в селі Петрики, відсутні. За з'ясованих обставин, спадкодавець позивача, ОСОБА_5 не мала права власності на вищенаведену земельну ділянку, адже успадкувала будинок після смерті ОСОБА_4 на землі держфонду. Ніколи не проживала в даному домоволодінні, не була зареєстрована в ньому і не здійснювала за ним догляд, що призвело до повного його руйнування. Лише у липні 2014 року, ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до Петриківської сільської ради про надання їй цієї земельної ділянки не надавши при цьому довідки про своє не використане право на земельну ділянку за місцем своєї реєстрації та проживання. Петриківська сільська рада надала їй дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку на якій знаходилось її домоволодіння розміром 0.07 га.. На час прийняття Петриківської сільською радою даного рішення остання вже померла, про що сільську раду не повідомили.

Всупереч статті 81 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що успадкував та набув право власності (користування) на належну ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 1,249 га чи будь-якого іншого розміру, в АДРЕСА_1 , на підставі рішень, прийнятих з 1995 року на користь останньої, у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .. Як і те, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5 у 2015 році на житловий будинок в АДРЕСА_1 , станом на час прийняття рішення судом, звертався до сільської ради з питання оформлення земельної ділянки.

Отже, враховуючи наведе вище, виходячи з предмету спору, обставин справи, норм закону, вважаю, що позов задоволенню не підлягає, оскільки відсутні належні докази того, що позивач ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_5 успадкував право користування чи право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , в тому числі, й розміром 0,57 га., що складається з 0,17 га. приватизованої земельної ділянки (запис №324 погосподарської книги), 0,07 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку (рішення Петриківської сільської ради від 28.09.2014 року), 0,23 га. для ведення підсобного господарства, яка була в користуванні покійного ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 (чи будь-якого іншого розміру), а Петриківська сільська рада Городищенського району Черкаської області своїм рішенням від 11.11.2014 року, № 26-7/VІ ««Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність громадянину ОСОБА_2 » порушила законні права та інтереси позивача як спадкоємця покійної ОСОБА_6 , що є підставою до скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, серія та номер: 30642936, виданий 08.12.2014 року видавник: реєстраційна служба Городищенського районного управління юстиції Черкаської області, згідно якої вказана земельна ділянка належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , як і зобов'язання усунути всі (без зазначення конкретних) перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і повернення майна, яке розташоване на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.05.2015 року.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що позивач не довів своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись п.п.3-7 ст.17, ч. ч. 1, 4 ст. 30, ст.56, ч. ч. 1, 2 ст.67 ЗК України, в редакції від 22.06.1993 року, Декретом КМ України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року, ст. ст. ст. ст. 7, 10, 12, 13, 82, 141, 235, 247, 259, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Петриківської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_2 , за участі у справі третіх осіб: Відділу Державного земельного агентства в Городищенському районі Черкаської області, Реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення прав, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення/отримання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. П. Синиця