Постанова № 9010744, 24.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-41684/08 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2009 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Григоренко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м. Вінниця на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Вінницяхліб» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0000282350/0 від 30.05.2008 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом прийнято не правомірно повідомлення-рішення №0000282350/0 від 30.05.2008 року, а тому є протиправним, та підлягає скасуванню, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка господарської одиниці TOB «Вінницяхліб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складно акт від 23.05.2008 року №1089/2350/00375763.

На підставі цього акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282350/0 від 30.05.2008 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 11179 грн., та застосовано штрафну санкцію в сумі 13609 грн. що становить загальну суму 24788 грн..

З акту перевірки від 23.05.2008 року №1089/2350/00375763, вбачається що ВАТ «Вінницяхліб» в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року несвоєчасно включено суми безповоротної фінансової допомоги (суми заборгованості по отриманим товарно-матеріальним цінностям та послугам, що залишилися нестягнутими після закінчення строку позовної давності, в результаті чого ВАТ «Вінницяхліб» занижено скоригований валовий дохід за І квартал 2007 року на 5887 грн., за II квартал 2007 року на 52 526 грн., за III квартал 2007 року на 24 367 грн. та завищено в IV кварталі 2007 року на 82 780 грн..

Згідно п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Вірно зазначає апелянт, що валовий доход, відповідно до підпункту 4.1.6 вищевказаного закону включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Посадовими особами позивача відмовлено в наданні до перевірки первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, прибуткових накладних на придбання технічно – матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, договорів), по яким виникла кредиторська заборгованість, позовних заяв кредиторів до органів суду та документів, які підтверджують зміну тривалості позовної давності. В наданні письмового пояснення з приводу встановленого порушення посадовими особами.

Перевіркою вірно встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року, позивачем в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року несвоєчасно включено суми безповоротної фінансової допомоги (суми заборгованості по отриманим товарно-матеріальним цінностям та послугам, що залишилися нестягнутими після закінчення строку позовної давності за звітний період.

Актом перевірки встановлено, що ВАТ «Вінницяхліб» в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року не зменшено валові витрати на суму оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей, послуг по яких не здійснено компенсацію вартості постачальникам на загальну суму 44 715 грн., оскільки ВАТ «Вінницяхліб» отриманні товарно-матеріальні цінності та послуги були віднесені до складу валових витрат в попередніх звітних періодах, але сума кредиторської заборгованості по постачальниках залишилась не стягнутою після закінчення терміну позовної давності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, що у зв'язку з тим, що ВАТ «Вінницяхліб» не здійснено компенсацію вартості цих товарів, які воно отримало, то не має підстав для віднесення вартості цих товарів до складу валових витрат, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в пункті 5.1 статті 5 вищезазначеного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000282350/0 від 30.05.2008 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст. ст. 71, 158, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Вінниця - задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року – скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Відкритого акціонерного товариства «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення № 0000282350/0 від 30 травня 2008 року – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови суду виготовлено 30.11.2009 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Собків Я.М.

Бєлова Л.В.