Рішення № 90106856, 04.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9035/20

Провадження № 2-а/761/202/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Шевченківський районний суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

за участю секретаря: Ганущака А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, старшого лейтенанта Маховки Миколи Миколайовича, 1 батальйону, 1 рота про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

в березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, старшого лейтенанта Маховки Миколи Миколайовича, 1 батальон, 1 рота про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, згідно з яким просить суд:

-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК 18 №2225759 від 10.03.2020 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Маховка М.М. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 , закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в місті Києві (код ЄДРПОУ 39856296) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати понесені в зв`язку з наданням правової допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в місті Києві (код ЄДРПОУ 39856296) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 15 000 (п`ятнадцять) грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Маховки М.М. серії ЕАК 18 №2225759 від 10.03.2020 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП в розмірі 340 грн., згідно якої вказано, що ОСОБА_1 , 10.03.2020 року керував у місті Києві по проспекту Миколи Бажана, транспортним засобом Mercedes-Benz S 500, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якого було нанесено на лобове скло покриття, що обмежує оглядовість з місця водія і порушує його прозорість чим порушив п.п. 31.4.7. Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, позивач вказує, що з зазначеною постановою не згодний та вважає її незаконною з наступних підстав.

Так, в позові зазначено, що він 10 березня 2020 року рухався в транспортному засобі Mercedes-Benz S 500, державний номерний знак НОМЕР_2 , у місті Києві по проспекту Миколи Бажана, 1-е, був зупинений патрульним автомобілем. До автомобіля ОСОБА_1 підійшов співробітник патрульної поліції ОСОБА_2 та попросив пред`явити документи, а саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, а також повідомив, що на його автомобілі затоноване лобове скло, що є порушенням правил дорожнього руху. Переглянувши його документи, записавши дані, інспектор пішов до патрульного автомобіля, де самостійно заповнив бланк постанови, та повідомив, що на позивача складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому не розглянув справу по суті, як того вимагають норми статей 278-280 КУпАП, не ознайомив з його правами, передбаченими статтями 268 КУпАП та 63 Конституції України та не оголосив статтю яку порушив. На його наполягання, щодо об`єктивного розгляду справи інспектор не відреагував та одразу виніс постанову без участі ОСОБА_1 , не розглянувши справу по суті. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи та свідки, та взагалі з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Крім того, зазначає, що постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано пояснення позивача, надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснено права та обов`язки, враховано особу порушника, розглянуто клопотання в разі їх наявності, не зазначені докази вчинення адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх прав, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 26.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача - адвокат Сухарко А.В. подала через канцелярію суду (вх.№46481 від 04.06.2020) клопотання про доручення до матеріалів справи попередній розрахунок від 18.03.2020 та копію платіжного доручення. При цьому просила судовий розгляд провести без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив, відзив суду не направляв.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 10.03.2020 року Інспектором Управління патрульної поліції у місті Київ, лейтенантом поліції 1 батальйону 1 роти Маховком Миколою Миколайовичем винесено постанову Серії ЕАК №2225759 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн.

При цьому, як зазначено у вказаній постанові, 10.03.2020 року о 14 год. 30 хв. 36 секунд за адресою: м.Київ, проспект Миколи Бажана, 1/е, водій, керуючи транспортним засобом, у якого було нанесено на лобове скло покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршує прозорість, а саме плівка чорного кольору, чим порушив п. 31.4.17 ПДР, за що ч.1 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.

В свою чергу, згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ч.1 ст.121 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. «в» п. 31.4.7 (в) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів, зокрема, якщо встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю.

Згідно примітки до вказаного пункту ПДР вбачається, що на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів;

Відповідно наказу № 534 від 13.10.2008 року МВС України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобі під час їх експлуатації» На автомобільних дорогах і вулицях можуть бути перевірені КТЗ незалежно від їх призначення, місця реєстрації та належності,

крім автомобілів: швидкої медичної допомоги, оперативних та аварійно-рятувальних служб, військових і дипломатичних

представництв, консульських установ іноземних держав, а також тих, що рухаються в колонах.

За результатами перевірки складається Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу (далі - Акт перевірки) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, копія якого надається водієві КТЗ.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, в даному випадку, поліцейський визначив ступінь тонування скла автомобіля ОСОБА_1 , без застосування спеціальних вимірювальних приладів, крім того, акт перевірки технічного стану ТЗ не складався та його копія ОСОБА_1 не видавалась, - оскільки доказів протилежному матеріли справи не містять.

Відповідач по справі не надав суду доказів в обґрунтування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

З урахуванням наведеного, в даному випадку, слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами самого факту порушення позивачем п. 31.4.7 (в) ПДР України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині скасування постанови серії ЕАК 18 №2225759 від 10.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП України.

Крім того, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС, суд приходить до висновку про закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до висновків про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст вказаних норм вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України,якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., стороною позивача не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з діями зазначеного суб`єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

При цьому, згідно зі ст.222 КУпАП, саме до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.122 КУпАП.

А у відповідності до ч. 2 цієї статті, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, приймаючи спірну постанову, відповідач - інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві, старший лейтенант 1 батальйону, 1 роти Маховка М.М., - діяв в межах наданих йому повноважень та з дотриманням порядку, визначеного КУпАП.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу, то суд не вбачає правових підстав для задоволення такої вимоги у зв`язку з наступним.

Відповідно до норм ч.ч. 1 і 3 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Порядок повернення понесених витрат на правову допомогу визначений ст. 134 КАС. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження обставини понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом в суді цієї справи позивачем були надано до суду: копію Договору про надання правової допомоги від 16.03.2020, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням - виконавцем «МАМКА ТА ПАРТНЕРИ», предмет якого визначено в п. 1.1, а саме: «виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнтів та надавати іншу допомогу клієнту на умовах і у порядку, що визначені цим договором, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інші чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати для виконання цього договору; та квитанцію про сплату 1000,00 грн. правничої допомоги (надалі - Договір).

Вартість послуг та порядок проведення розрахунків за цим договором визначається - Додатковою угодою (п.4.1. Договору).

Крім того, до вказаного Договору долучено представником позивача попередній розрахунок від 18.03.2020 до договору про надання правової допомоги від 16.03.2020 та копію платіжного доручення про сплату 10000,00 грн.

Крім того, долучено і договір про співробітництво між адвокатом Сухарко А.В. та АО «МАМКА ТА ПАРТНЕРИ» який містить посилання на умови Договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 .

Проаналізувавши зміст перелічених документів суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено обставини узгодження сторонами (позивачем та Адвокатським бюро) обсягу фактично наданих послуг правничої допомоги визначених п. 4 Договору, оскільки: в порушення вимог п.4.1. - до матеріалів справи не додано Додаткової угоди якою визначено вартість послуг; в порушення вимог п.4.7. Договору - до матеріалів справи не долучено відповідний акт, складений за результатами надання правової допомоги, який підписаний представниками кожної із сторін, до якого не долучено докази направлення клієнту електронний зв`язком або поштою, оскільки наданий представником позивача попередній розрахунок від 18.03.2020 до договору про надання правової допомоги від 16.03.2020, - таким не являється.

У зв`язку з вищенаведеним, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, старшого лейтенанта Маховки Миколи Миколайовича, 1 бат., 1 роти про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.121, ст.ст.247 п.1, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5-10, 21,72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, старшого лейтенанта Маховки Миколи Миколайовича, 1 батальон 1 рота про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.

Постанову від 10.03.2020 року серії ЕАК 18 №2225759 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП України - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови 10.03.2020 року серії ЕАК 18 №2225759.

В іншій частині задоволення позову - відмовити.

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор 1 батальйону, 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві, старший лейтенант Маховка Микола Миколайович: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.

Повний текст складений 04.06.2020.

Суддя: