Ухвала суду № 90105825, 15.06.2020, Деснянський районний суд міста Києва

1-кп/754/749/20

Справа № 754/4115/20

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Шмигельського Д.І.,

за участю секретаря: Вакулюк Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100030008081 від 08.11.2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого кранівником у ТОВ «Мастербуд», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

з участю сторони обвинувачення: - прокурора Апаріна І.В.,

з участю сторони захисту: - обвинуваченого ОСОБА_1 ,

- захисника Ненюка А.О.,

за участю потерпілого: - ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час розгляду справи від потерпілого ОСОБА_2 надійшло клопотання про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні № 12019100030008081 від 08.11.2019 року, в якому просить накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме на автомобіль «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 .

Своє клопотання цивільний позивач обґрунтовує тим, що у добровільному порядку відповідач відмовився відшкодовувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду, завдану ним внаслідок ДТП, через що він був змушений звернутися до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні.

Посилаючись на викладене, а також на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, цивільний позивач ОСОБА_2 просить з метою забезпечення цивільного позову, накласти арешт на вищезазначений транспортний засіб, що належить обвинуваченому ОСОБА_1 .

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно не підтримав та зазначив, що автомобіль «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , не є власністю обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ненюк А.О. проти клопотання заперечували, посилаючись на те, що автомобіль «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , є власністю матір`ю обвинуваченого, тому накладення арешту на вказаний транспортний засіб призведе до порушення прав та законних інтересів іншої особи.

Заслухавши думку учасників удового провадження, дослідивши матеріали клопотання, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно ч. 3 ст. 174 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною десятою ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником об`єкту нерухомого майна - автомобіль «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , на який цивільний позивач ОСОБА_2 просить накласти арешт, є матір обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 не є власником майна, на яке заявник просить накласти арешт, підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ч. 5 ст. 128, 170-173 КПК України, ст. 41 Конституції України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання цивільного позивача ОСОБА_2 про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Д.І. Шмигельський