Постанова № 9010476, 18.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2009 р. Справа № 16/160-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

першого позивача: не з’явився.

другого позивача: Ювченко Г.І., дов. б/н від 08.08.09 року.

відповідача: Чайченко О.В., дов. б/н від 20.05.2009 року; Захарченко С.П. - голова правління ТОВ "Ремпобуттехніка"; Андросова Н.Б. - головний бухгалтер.

Прокурор –не з‘явився

< Список >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання заступника прокурора Сумської області (вх. № № 3220 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 01.10.09 року по справі № 16/160-09

за позовом Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі 1) Сумської міської ради, 2) Управління майна комунальної власності Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми,

про стягнення 260584,68 грн.

встановила:

Прокурор Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської ради та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради ,першого та другого позивачів, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", відповідача, 260584,68 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 14.07.2004р. по 14.07.2007р.

У заяві про збільшення позовних вимог прокурор просив стягнути з відповідача крім неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 14.07.2004р. по 14.07.2007р. в розмірі 260584,68 грн. також суму неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 27.01.2009р. по 27.07.2009р. в сумі 509550,42 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.10.2009 року у справі № 16/160-09 (суддя Моїсеєнко В.М.) в задоволенні позовних вимог прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської ради та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремпобуттехніка” відмовлено повністю.

Прокурор з цим рішенням місцевого господарського суду від 01.10.2009р. у справі № 16/160-09 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить вказане рішення скасувати, прийняти інше рішення, яким повністю задовольнити його позовну заяву. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного ним рішення суд не врахував норми статей 526,549, 552 Цивільного кодексу України, не застосував факти, встановлені в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009р. у справі № 9/376-09, внаслідок чого дійшов невірного висновку про існування між другим позивачем та відповідачем договірних правовідносин стосовно оренди нежитлового приміщення та відсутності у другого позивача права на стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення її повернення.

Апеляційне подання обґрунтовує тим, що позивач не пропустив встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності для вимоги про стягнення з відповідача неустойки, так як відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності призупиняється у зв‘язку з існуванням невідворотніх подій –наявністю судових справ та рішень ради, які визнавали відповідача орендарем спірного приміщення і які втратили юридичну силу лише після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року у справі № 9/376-07.

Також зазначає, що з аналізу змісту постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року у справі № 9/376-07, яка має преюдиціальне значення для даної справи відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що договір оренди спірного приміщення, між сторонами не є укладеним..

В письмових уточненнях до апеляційної скарги від 18.11.2009 року № 05/1-1566 прокуратури Сумської області, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 суму боргу у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 14.07.2004 року по 14.07.2007 року в розмірі 260 584,68 грн. та також суму неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 27.01.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 36 234,54 х 2 = 72 469,08 грн., всього зазначаючи загальну суму стягнення - 333 053,76 грн.

Прокурор та представник першого позивача-Сумської міської ради в судові засідання 03.12.2009 року та 08.12.2009 року не з‘явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №5951740, №594990 та №5951694 про вручення працівникам прокуратури Сумської області, прокуратури Харківської області та першому позивачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 03.12.2009 року та 08.12.2009 року.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників прокуратури та першого позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Другий позивач - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради у відзиві на апеляційне подання та його представник у судових засіданнях 03.12.2009 року та 08.12.2009 року підтримав апеляційне подання, просить його задовольнити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Свою позицію по справі обґрунтовує тим, що відповідач без достатніх правових підстав використовує спірне приміщення, договір оренди якого від 15.05.97 року було достроково розірвано рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2004 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2004 року. Також вказує на те, що постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року у справі № 9/376-07 скасоване рішення місцевого господарського суду по справі від 09.07.2007 року № 9/376-07, яким договір оренди спірного майна визнавався дійсним.

Зважаючи на це, другий позивач вважає, що відповідач на підставі статті 785 Цивільного кодексу України зобов‘язаний сплатити йому неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач ТОВ "Ремпобуттехніка" у відзиві на апеляційне подання та його представники у судових засіданнях 03.12.2009 року та 08.12.2009 року проти доводів апеляційного подання заперечують, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційне подання - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовують тим, що зі змісту пункту 1 частини 1 статті 263 Господарського кодексу України та позиції Вищого господарського суду України , викладеній в інформаційному листі від 05.05.2005 року №01-8/775 випливає, що підставою для зупинення строку позовної давності у зв‘язку з непереборною силою не може бути наявність судових рішень та рішень ради, на які посилається прокурор в апеляційному поданні.

Також вказує на те, що постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2008 року у справі №9/376-07, яка має юридичну силу, встановлено факт використання відповідачем спірного приміщення на підставі усного договору, у зв»язку з чим підстави для стягнення неустойки за неповернення вказаного приміщення відсутні.

В судовому засіданні 08 грудня 2009 року оголошувалась перерва до 9:30 год. 14 грудня 2009 року для складання та підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційного подання, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається слідуюче.

21.01.1997р. виконкомом Сумської міської ради народних депутатів було прийняте рішення № 25 “Про передачу в оренду нежитлових приміщень”, на підставі якого відповідачу було передано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 1057,5 кв.м., розташоване в м. Суми по вул. Набережна ріки Стрілки,8.

На виконання зазначеного рішення між відділом комунального майна Сумської міської ради народних депутатів ( орендодавцем) та відповідачем ( орендарем) було укладено договір довгострокової оренди № ФДМ-003 терміном до 15.05.2017 року.

19.04.2004р. господарським судом Сумської області по справі № 3/148-04 прийняте рішення про дострокове розірвання вищезазначеного договору оренди.

Зазначене судове рішення вступило в законну силу 14.07.2004р. постановою Харківського апеляційного господарського суду.

02.08.04р. Розпорядженням міського голови № 614—Р «Про передачу в оренду нежитлових приміщень»було передано ТОВ «Гермес»нежитлові приміщення у будинку № 8 по вулиці Набережна р. Стрілка у м. Суми площею 1057,5 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами в оренду строком на 5 років.

Рішенням Сумської міської ради ІУ скликання ХХХІІІ сесії від 21 грудня 2005 року № 1517 –МР «Про оренду нежитлового приміщення у будинку № 8 по вул.. Набережна р. Стрілка було запропоновано в.о. міського голови скасувати пункт 1.16.1 зазначеного Розпорядження міського голови № 614—Р «Про передачу в оренду нежитлових приміщень»щодо передачі ТОВ «Гермес»нежитлові приміщення у будинку № 8 по вулиці Набережна р. Стрілка у м. Суми площею 1057,5 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами в оренду строком на 5 років; Управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської ради розірвати договір оренди вказаного нежитлового приміщення з ТОВ «Гермес»та укласти договір оренди з ТОВ «Ремпобуттехніка».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2009 р. була залишена без змін постанова господарського суду Сумської області та ухвала Харківського апеляційного господарського суду у справі № АС 3/61-06 про скасування рішення Сумської міської ради від 21.12.05 №1517 - МР «Про оренду нежитлового приміщення у будинку № 8 по вул. Набережна р. Стрілки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.04р. виконання рішення господарського суду Сумської області у справі № 3/148-04 від 19.04.2004 року зупинялось до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.04р. рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2004 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2004 року у справі № 3/148-04 були залишені без змін.

09.07.2007 р. господарським судом Сумської області було прийняте рішення у справі № 9/376 - 07 відповідно до якого визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 8, укладений між відповідачем та позивачем 2.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009р. рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2007р. по справі № 9/376-07 скасоване, вказана справа направлена на новий розгляд до господарського суду Сумської області .

Отже, рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2004 року по справі № 3/148-04 про дострокове розірвання вищезазначеного договору оренди є чинним та не виконаним, оскільки приміщення відповідачем не звільняється.

Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів не може погодитись з висновком господарського суду Сум ської області щодо помилковості посилань прокурора Сумської області на те, що строк позовної давності стосовно вимог про стягнення неустойки за період з 14.07.2004 року по 14.07.2007 року призупинився з 21.12.2005 року в зв'язку з прийняттям Сумською міською радою рішення від 21.12.2005 року № 1517 - МР, відповідно до якого позивача 2 зобов'язано укласти договір оренди вищевказаного нежитлового приміщення з відповідачем та продовжився 26.05.2009 року в зв'язку з прийняттям Вищим адміністративним судом України ухвали про залишення без змін ухвали Харківського апеляційного господарського суду по справі № 3/61 - 06 від 16.11.2006 року про скасування рішення Сумської міської ради від 21.12.2005 року № 1517 –МР та, що оскільки дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, тобто з 16.11.2006 року та саме з цієї дати необхідно обраховувати строк позовної давності про стягнення неустойки, а також , що строк позовної давності про стягнення неустойки за період до 14.07.2007 року закінчився 16.11.2007 року, а тому у відповідності до ст. 258, 267 Цивільного кодексу України слід було відмовити в задоволенні вимог прокурора Сумської області в частині стягнення з відповідача неустойки за вказаний період та вважає даний висновок помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, в т.ч. позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини четвертої та п‘ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зазначена правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.

Таким чином, колегія суддів вважає зазначені вище обставини такими, що неможливо було проконтролювати та прогнозувати з боку позивача та такими, що об»єктивно перешкоджали йому у пред»явленні позову, наявність яких є безумовною підставою вважати поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності, отже, його порушене право підлягає захисту.

З цих підстав перебіг позовної давності для подання позивачем позову про стягнення неустойки слід рахувати з моменту вступу в силу рішення господарського суду Сумської області у справі № 3/148-04 після його апеляційного перегляду, тобто з 14.07.2004 року.

Разом з цим, причинами, які колегія суддів вважає поважними, що потягли пропущення строку позовної давності для пред»явлення позову необхідно зазначити слідуючі факти та події, які відбувались у відповідних періодах та об»єктивно перешкоджали позивачу в пред»явленні позову, а саме -

з 02.08.2004 року у зв'язку з прийняттям міським головою м .Суми розпорядження від 02.08.2004 року № 614 - МР про визнання ТОВ «Гермес»орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, 8 ;

з 16.08.2004 року у зв'язку з прийняттям Вищим господарським судом України ухвали від 16.08.2004 року про зупинення виконання рішення господарського суду Сумської області у справі № 3/148-04 до 09.11.2004 року, тобто до прийняття Вищим господарським судом України постанови від 09.11.2004 року про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Ремпобуттехніка»; з 21.12. 2005 року прийняттям рішення Сумської міської ради ІУ скликання ХХХІІІ сесії від 21 грудня 2005 року № 1517 –МР «Про оренду нежитлового приміщення у будинку № 8 по вул.. Набережна р. Стрілка», яким було запропоновано в.о. міського голови скасувати пункт 1.16.1 зазначеного Розпорядження міського голови № 614—Р «Про передачу в оренду нежитлових приміщень»щодо передачі ТОВ «Гермес»нежитлові приміщення у будинку № 8 по вулиці Набережна р. Стрілка у м. Суми площею 1057,5 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами в оренду строком на 5 років; Управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської ради розірвати договір оренди вказаного нежитлового приміщення з ТОВ «Гермес»та укласти договір оренди з ТОВ «Ремпобуттехніка»до 26.05.2009 року, тобто, до прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали про залишення без змін постанови господарського суду Сумської області та ухвали Харківського апеляційного господарського суду у справі № АС 3/61-06 про скасування рішення Сумської міської ради від 21.12.2005 року №1517 - МР «Про оренду нежитлового приміщення у будинку № 8 по вул. Набережна р. Стрілки»; з 09.07.2007 року, у зв'язку з прийняттям господарським судом Сумської області рішення у справі № 9/376 –07, відповідно до якого визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 8, укладений між відповідачем та позивачем 2 –до 27.01.2009 року до прийняття постанови Вищим господарським судом України , якою рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2007року по справі № 9/376-07 скасовано, вказана справа направлена на новий розгляд до господарського суду Сумської області ;

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в період з 02.08.2004 року по 26.05.2009 року, позивач з поважних причин не скористався своїм правом на звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що своє звернення до суду з позовом з пропущенням позовної давності позивач довів, обґрунтувавши це зазначеними вище обставинами - наявністю судових справ та рішень ради, які визнавали ТОВ «Ремпобуттехніка»орендарем зазначеного нежитлового приміщення.

У зв'язку з наведеним, висновок господарського суду Сумської області про пропуск прокурором строку позовної давності на звернення до господарського суду Сумської області про стягнення з відповідача на користь позивача 2 неустойки за період з 27.01.2009 року по 27.02.2009 року є помилковим та спростовується наведеними вище обставинами.

Отже, при ухваленні господарським судом Сумської області оскаржуваного рішення, ним було невірно застосовано до даних правовідносин норми ст. 267 ЦК України, що в свою чергу призвело до невірного вирішення спору по суті та, відповідно, прийняття незаконного рішення.

Правовою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині господарський суд Сумської області зазначає ту обставину, що визнаний дійсним рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року у справі № 9/376 - 07 договір оренди, укладений між позивачем 2 та відповідачем, не визнаний Вищим господарським судом України недійсним, а лише постановою Вищого господарського суду України від 27.01.09 скасоване судове рішення про визнання договору дійсним та справа направлена на новий розгляд.

Однак, з таким висновком господарського суду Сумської області , колегія суддів не може погодитись, оскільки відповідно до статті 111 - 12 ГПК України вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, касаційна інстанція у вищевказаній постанові, скасовуючи рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року у справі № 9/376 - 07 в повному обсязі зазначила, що відповідно до ст. 793 ЦК України договір оренди приміщення укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

Таким чином, суд дійшов хибного висновку, що між сторонами існує усний договір оренди приміщення.

Фактично, зазначивши вказані обставини, можна дійти висновку про те, що договір оренди приміщення між сторонами не був укладений, оскільки він не вміщує в собі необхідних реквізитів, таких як - підпис та печатка орендодавця, як це визначено ст. 207 ЦК України.

Разом з тим, касаційна інстанція у своїй постанові дійшла висновку, що статтею 16 ЦК України не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав як «визнання договору дійсним».

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, які встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Беручи до уваги, що у даній справі беруть участь ті самі сторони, що і у справі № 9/376 - 07, колегія суддів вважає, що посилання господарського суду Сумської області в оскаржуваному рішенні на дійсність договору оренди у зв'язку з тим, що його не визнали недійсним, не відповідає висновкам, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.09 року та дійсним обставинам справи.

Невірним також є висновок господарського суду Сумської області в оскаржуваному рішенні про те, що оскільки відповідач продовжує сплачувати орендну плату та пеню за її несвоєчасну оплату, то позивач 2 фактично визнав наявність факту існування договірних орендних відносин.

Вказане спростовується висновком, викладеним Вищим господарським судом України в постанові від 27.01.2009 року, в якій касаційна інстанція встановила, що договір оренди № ФМД - 003 від 15.05.1997 року, що існував раніше, розірваний за рішенням суду від 19.04.2004 року. Сплачувати плату за майно орендар зобов'язаний до поверненню його орендодавцеві.

Такий обов'язок орендаря визначений у п.5.4. вказаного договору оренди і має виконуватись відповідно до вимог ст. 526 ЦК України.

Отже, враховуючи факт, що встановлений касаційною інстанцією, та ту обставину, що відповідачем на час ухвалення оскаржуваного рішення, не виконане рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2004 року, тобто, не передано нежитлове приміщення позивачеві 2, колегія суддів вважає, що останній має право не тільки отримувати від відповідача плату за користування майна до його повернення, а й у відповідності до п.2 ст.785 ЦК України має право на отримання сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з цим, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а відповідно до п.2 ст.552 цього ж Кодексу, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд Сумської області, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю з»ясував обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та порушив норми матеріального права, у зв‘язку з чим рішення господарського суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача суму неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 27.01.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 36 234,54 х 2 = 72 469,08 грн., відмовивши в задоволенні решти позовних вимог в цій частині позову, оскільки для вимог щодо стягнення неустойки відповідно до ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

В решті позову слід рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційне подання задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.10.2009 року у справі № 16/160-09 скасувати частково і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми (м. Суми, просп. Курський, 14, р/р 260090491 в СОФ АКБ Соцрозвитку, МФО 337018, код 05399461) на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (м. Суми, вул.. Горького, 21, отримувач міський бюджет м. Суми, р/р 34226999700002, МФО 837013, код платежу 22080401, банк отримувача ГУДКУ в Сумській області) 72 469,08 грн.–неустойки за період з 27.01.2009 року по 27.07.2009 року, в решті відмовити.

В частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки за період з 14.07.2004р. по 14.07.2007р. рішення господарського суду Сумської області від 01.10.2009 року у справі № 16/160-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми (м. Суми, просп. Курський, 14, р/р 260090491 в СОФ АКБ Соцрозвитку, МФО 337018, код 05399461) на користь державного бюджету України 1087,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя