Рішення № 90103428, 24.06.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1565/19

Провадження № 2/486/75/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарях Деменко К.Л., Коршак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" про встановлення факту трудових відносин,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Дригіна Р.А. та Чорного В.І.

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" (далі - ТОВ "Укравест"), в якому просив встановити факт трудових відносин між ним та відповідачем, роботи на посаді техніка-електрика, в період з 01 липня 2019 року по 13 серпня 2019 року включно, зобов`язати директора ТОВ "Укравест" внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу на посаду техніка-електрика з 01 липня 2019 року та запис про звільнення з посади техніка-електрика за власним бажанням з 13 серпня 2019 року та стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату з надурочними та оплатою праці у вихідні дні в розмірі 28390 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 14 серпня 2019 року по день фактичного прийняття рішення із розрахунку, що одна година робочого часу становить 85 грн.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що з 01 липня 2019 року по 13 серпня 2019 року він працював техніком-електриком у ТОВ "Укравест". При звільненні підприємство не розрахувалось з ним у повному обсязі, а саме здійснило виплату заробітної плати за липень 2019 року не в повному обсязі, а заробітну плату за серпень не сплатило взагалі, мотивуючи це тим, що оскільки він працював на підставі цивільно-правового договору, заробітну плату за липень йому виплачено з відрахуванням вартості спецодягу, а заробітну плату за серпень не сплатять, оскільки він не пропрацював повний місяць.

З таким твердженням не згоден, вважає, що укладена між ним та підприємством цивільно-правова угода № 17/4 містить явні ознаки трудового договору, оскільки підставою для підписання документів, який підтверджує виконання робіт, є табель робочого часу з встановленою кількістю необхідних для відпрацювання годин на місяць, інструменти, засоби та форму для забезпечення робочого процесу надаються підприємством, також підприємством оформлюється спецропуск для перебування на території Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" (далі - ВП ЮУ АЕС) та передбачена відповідальність за перебування на робочому місці в нетверезому стані. Робота здійснювалась бригадою щоденно, у робочий час з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку.

Зазначив, що фактично відпрацьований ним час в будні дні складав 10 годин, а у вихідні - 5 годин. Одна година праці дорівнює 85 грн., таким чином за липень 2019 року йому не недоплатили 8500 грн., а за період з 01 серпня 2019 року по 13 серпня 2019 року за 110 відпрацьованих годин йому не сплатили 9350 грн.

Також, посилаючись на вимоги ст.ст. 50, 106 КЗпП України, зазначив, що йому не було виплачено надурочні - дві години кожного дня у сумі 5440 грн., а відповідно до вимог ст. 107 КЗпП України не було сплачено за роботу у вихідні дні у сумі 5100 грн.

Вважає, що в зв`язку з несвоєчасною виплатою належних йому, як звільненому працівнику сум, має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14 серпня 2019 року по 09 вересня 2019 року у сумі 12240 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що предметом цивільно-правових договорів є кінцевий результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. У даному випадку кінцевим результатом роботи позивача було здача в експлуатацію енергетичної установки. Роботи позивачем виконувались на енергоблоці № 3 ВП ЮУ АЕС, що має особливий правовий та охоронюваний режим. Зазначені роботи необхідно було виконати до 31 грудня 2019 року, тому була поставлена вимога пропрацювати 308,5 годин на місяць, що слугувало механізмом вчасного виконання взятих на себе зобов`язань зі сторони виконавця. Табелюванням, на яке посилається позивач, як на ознаку трудового договору, було фіксування входу та виходу особи на територію об`єкту з особливим правовим режимом. Виконання роботи на території ВП ЮУ АЕС, надання доступу до інструментарію, забезпечення робочого місця, тривалість робочого дня, на які посилається позивач, відповідають вимогам цивільно-правової угоди, зумовлені специфікою роботи на АЕС, і ніяк не свідчать про існування трудових відносин.

Посилання відповідача на те, що йому не було виплачено всі суми, належні до виплати, є недоречним, оскільки п. 3.4. Угоди передбачено, що у разі якщо виконавець не відпрацює повний робочий місяць, винагорода йому не нараховується.

Недоречним є посилання на надурочну роботу, роботу у вихідні та святкові дні, оскільки позивач працював на підставі цивільно-правової угоди, а не трудового договору. Просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що ТОВ "Укравест" йому було запропоновано роботу з заробітною платою 22000 грн. З даною пропозицією погодився та з 01 липня 2019 року писав заяву у вигляді угоди. Писали заяву ОСОБА_11 , передавали ОСОБА_6 в м. Южноукраїнськ. Трудову книжку не вимагали та нікому її не надавав. Журнал з інструктажу підписував ТОВ "Укравест". Для виконання роботи йому було видано спецодяг, наряди, ним було пройдено ЛПП. Робота була за розкладом, в тому числі був виділений час для обідньої перерви. Щоденно при відкритті наряду йому було надано інструмент, який містив інвентарний номер. Працював він у складі бригади, бригадиром якої був ОСОБА_6 . Здійснювали роботи по демонтажу електрокабелю. Вважає, що наведене свідчить про існування між ним та ТОВ "Укравест" трудових відносин. Заробітну плату обіцяли 22000 грн., однак за липень сплатили не повному обсязі, мотивуючи тим, що це аванс, в наступному місяці буде і аванс, і зарплата. Акту приймання наданих послуг не підписував. Всі виплати повинні були виплачуватись готівкою.

Представник позивача пояснила, що умови роботи, перелічені позивачем, свідчать про наявність між ним та ТОВ "Укравест" трудових відносин. Наведене також підтверджується відсутністю акту приймання-передачі виконаних робіт, відсутністю певної роботи, яку необхідно було виконати, спец-навчанням, здачею іспиту, робота не на власний ризик і кошти, а на підприємство. Фактично виконувались посадові обов`язки. Угодою передбачено прийняття на посаду електрика, а не виконання робіт з метою введення ВП ЮУ АЕС, що сам ОСОБА_1 не міг виконати. Також п. 2.2. Угоди передбачено винагороду за виконану роботу, а не за кінцевий результат. Пунктом 3.7. Угоди передбачена відповідальність за перебування в нетверезому стані на робочому місці, а пунктом 3.6. передбачена матеріальна відповідальність, яка передбачена КЗпП. Виплачувалась винагорода за наслідками табелювання, нічний робочий час, обідня перерва, наведене свідчить про наявність трудових відносин між ТОВ "Укравест" та позивачем. Також додала, що видатковий касовий ордер від 17 вересня 2019 року позивач не підписував, кошти за даним ордером не отримував. Поставив підпис за отримання 14500 грн. на місці.

Представник відповідача ОСОБА_8 зазначив, що позов є необґрунтованим. Між позивачем та ТОВ "Укравест" чітко вбачаються цивільно-правові відносини. Трудові відносини передбачають заяви про прийняття на роботу, інструктажі та надання допуску. Позивача ж не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не було надано доказів його робочого часу. Посилання на табелювання, це ніщо інше, як умови проходу на режимний об`єкт, де виконувались роботи. Кінцевим результатом роботи є здача певними зусиллями об`єкта - ремонту третього блоку. Трудові правовідносини передбачають наявність у позивача трудової книжки, однак такого доказу до суду ним надано не було. Невідомо кому позивач здавав іспит, про який зазначає його представник та хто видавав йому посвідчення теж невідомо. Позивачу виплачувалась винагорода, а не заробітна плата. Як позивачу перераховувались кошти, не знає. Кінцевим результатом вказав виконання електроремонтних робіт на блоку № 3, монтаж електрокабелю, це одноразово та тривалість роботи три місяці. Зазначений обсяг робіт виконує бригада.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що позивачем не підтверджено розрахунок суми заробітної плати. В угоді зазначено про роботу понаднормово, тому підстави для стягнення даних сум відсутні. В пункті 11 Угоди термін "посада", вказано в розумінні професійний рівень особи, а не посада в межах товариства. Кінцевим результатом роботи була заміна кабелю. Копія акту виконаних робіт з ОСОБА_1 є. Табель, на який посилається позивач, дійсно вівся, однак для обліку часу перебування працівників на території ВП ЮУ АЕС. Пункт 3.6. Угоди, який передбачає матеріальну відповідальність за виданий інвентар, наявний в даній угоді в зв`язку з тим, що ВП ЮУ АЕС видавало зазначені інструменти субпідряднику в особі ТОВ "Укравест", а останній в свою чергу передбачив в зазначеній угоді відповідальність працівників за його збереження.

Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог, заслухавши позивача, представників сторін та свідків, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 липня 2019 року між ТОВ "Укравест" та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правову угоду № 17/4, відповідно до умов якої виконавець приймається на посаду технік-електрик та зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи на енергоблоці № 3 ВП ЮУ АЕС та передати виконані роботи замовнику у встановлені ним строки, виходячи з технічного завдання. Замовник, в свою чергу, зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити виконану виконавцем роботу.

Підставою для оплати є підписання документа, який підтверджує виконання робіт Виконавцем, яким є Акт приймання наданих послуг на об`єкті: енергоблок № 3 ВП ЮУ АЕС та табель робочого часу. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 23000 грн. за відпрацьованих 308,5 годин в місяць. При умові, якщо виконавець не відпрацює повний місяць, винагорода не нараховується.

Замовник надає виконавцю проживання за власний рахунок, одноразове харчування на території ВП ЮУ АЕС, інструменти, засоби та форму для забезпечення робочого процесу, які виконавець зобов`язаний підтримувати в належному стані.

Іншими умовами угоди передбачено, що на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організовує виконання цього договору відповідно до його умов та вимог цивільного законодавства. Виконавець виконує Договір, використовуючи виключно матеріал, обладнання та устаткування замовника й відповідає за неправильне їх використання.

Строк дії угоди з моменту підписання і до 31 грудня 2019 року.

14 червня 2019 року ОСОБА_1 було видано посвідчення електромонтажника підрозділу "Укравест".

ВП ЮУ АЕС було надано звіт перебування в захищеній зон ВП ЮУ АЕС ОСОБА_1 за період з 01 липня 2019 року 00:00:01 по 13 серпня 2019 року 23:59:59.

З даного звіту вбачається, що ОСОБА_1 , як працівник підрядника ТОВ "Укравест", перебував на території ВП ЮУ АЕС, зокрема зафіксовано вхід та вихід до режимного об`єкту через контрольно-пропускні пункти з 09 липня 2019 року по 13 серпня 2019 року.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з червня 2019 року працював в ТОВ "Укравест" інженером-енергетиком, звільнився приблизно в грудні 2019 року. Окрім нього на об`єкті працював ОСОБА_1 . З ним було укладено цивільно-правову угоду, оскільки були обмежені строки виконання робіт. Інструменти та одяг для виконання робіт було надано замовником. Хто здійснював розрахунок не знає.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 пояснив, що з 2014 року він є заступником директора ТОВ "Укравест". Візуально пам`ятає ОСОБА_1 , який працював на підприємстві в 2019 році. Відповідач здійснював виконання робіт по субпідряду і ОСОБА_1 залучався до виконання певного обсягу робіт. Працював на підставі договору ЦПХ. Робочим місцем ОСОБА_1 було ВП ЮУ АЕС. У ОСОБА_1 був наряд допуск до робочого місця № 70/09. Для виконання робіт інвентар видавався ВП ЮУ АЕС, оскільки роботи здійснювались на режимному об`єкті. Акту приймання-передачі матеріальних цінностей між ТОВ "Укравест" та ВП ЮУ АЕС укладено не було. Акт приймання передачі виконаних робіт з ОСОБА_1 підписаний 17 вересня 2019 року.

17 вересня 2019 року ТОВ "Укравест" та ОСОБА_1 було підписано акт прийому виконаних робіт до цивільно-правового договору підряду № 29/07 від 01 липня 2019 року, а саме монтажу кабелю контрольованого з кріпленням - 120,241 м. З врахуванням обсягу виконаних робіт, узгоджена сторонами винагорода склала 1200 грн., чим засвідчують, що робота виконана виконавцем замовникові належним чином, відповідно до умов Договору, а також вимог, що звичайно ставляться до таких або подібних послуг (робіт), сторони претензій одна до одної не мають.

Зазначену суму ОСОБА_1 було виплачено згідно видаткового касового ордеру від 17 вересня 2019 року

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Стаття 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає загальне поняття цивільно-правового договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18) та знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 523/15079/16-ц (Провадження № 61-5503св19), від 16 квітня 2020 року у справі № 554/3983/18 (Провадження № 61-15384 св 19), від 18 вересня 2019 року у справі № 226/101/16-ц (Провадження № 61-21696св18).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 виконував роботи на ВП ЮУ АЕС у складі бригади підрядної організації ТОВ "Укравест" на підставі цивільно-правової угоди № 17/4.

У вказаній цивільно-правовій угоді не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, зазначено лише, виконання будівельно-монтажних робіт на енергоблоці № 3, тобто процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не встановлює обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображено в акті їх приймання, при цьому не містяться у ньому і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, сторонами не складено жодного акту виконаних робіт за даним цивільно-правовим договором. При цьому суд критично оцінює акт прийому виконаних робіт договору підряду № 29/07 від 17 вересня 2019 року, оскільки позивач фактично звільнився 13 серпня 2019 року, тобто за місяць до складання акту, сума, зазначена у акті, не відповідає умовам укладеної угоди.

В угоді зазначено, про те, що ведеться табель робочого часу та винагорода сплачується за 308,5 відпрацьованих годин на місяць. При умові, якщо виконавець не відпрацює повний місяць винагорода не нараховується, що також свідчить, що виконання роботи направлено не на кінцевий результат.

Окрім того, позивач працював у складі бригади, інших працівників ТОВ "Укравест", керував якою бригадир, тому ОСОБА_1 був позбавлений можливості сам організовувати свою роботу і виконувати її на власний ризик, що є однією з характерних ознак цивільно-правового договору.

Неможливість самостійно розпоряджатись робочим часом підтверджується і у п. 5.2. угоди, відповідно до якої координація процесу виконання роботи покладається на уповноваженого представника замовника в особі ОСОБА_12 та полягає в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання та якості.

Інструменти засоби та форма для робочого процесу надається замовником, а на виконавця покладено обов`язок прийняти вказане майно, підтримувати його в належному стані та передбачена повна матеріальна відповідальність за його пошкодження або втрату.

Підсумовуючи усі надані докази та пояснення, враховуючи розбіжності у поясненнях представників відповідача щодо обсягу та найменування необхідних та виконаних робіт, врахувавши, що 14 червня 2019 року ОСОБА_1 ТОВ "Укравест" було видано посвідчення електромонтажника та надано допуск до роботи, встановлено його місце роботи, виконання ним трудових функцій в інтересах наймача з використанням наданих йому інструментів, засобів та форми, з щомісячною виплатою заробітної плати, із встановленим обсягом робочого часу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Укравест".

Вимогами ст. 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, а саме основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статей 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

На виконання вимог ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року, відповідачем не було надано інформації про виплату заробітної плати ОСОБА_1 та розрахункової відомості, тому за основу розрахунків суд приймає звіт про перебування в захищеній зоні ВП ЮУ АЕС ОСОБА_1 .

Як вбачається з звіту про перебування в захищеній зоні ВП ЮУ АЕС, ОСОБА_1 перебував на робочому місці 257 годин, з них 181 годину у липні та 76 годин у серпні 2019 року.

Відповідно до угоди винагорода за 308,5 відпрацьованих годин становить 23000 грн. на місяць, та відповідно 74,55 грн. за годину (23000 грн. : 308,5 год.).

Таким чином за липень 2019 року до сплати позивачу належало 13493,55 грн.

Позивач стверджує, що йому було сплачено 14500 грн., таким чином, заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 за липень відсутня.

За серпень належить до сплати 5665,80 грн. (76 год. х 74,55 грн./год).

Що стосується вимоги про стягнення оплати за роботу у святкові і неробочі дні, за правилами п. 2 ч. 1 та ч. 2 статті 107 КзпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Згідно звіту перебування в захищеній зоні позивачем було відпрацьовано за період з 01 липня 2019 року по 13 серпня 2019 року 8 вихідних днів по 6 годин, а всього 48 годин.

З відрахуванням середнього часу перерви для відпочинку і харчування - 1 година щоденно, тривалість роботи у вихідні дні становить 40 годин, при умові погодинної оплати 74,55 грн. на годину, ОСОБА_1 повинно бути сплачено 2982 грн.

За змістом статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 62 КзпП України, надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Оплата роботи в надурочний час, за правилами статті стаття 106 КзпП України за погодинною системою оплати праці робота оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Позивачем, згідно того ж звіту перебування в захищеній зоні було відпрацьовано з 15 липня 2019 року по 19 липня 2019 року 52 години. З відрахуванням середнього часу перерви для відпочинку і харчування - 1 година щоденно, при п`ятиденному робочому тижні, тривалість надурочних годин складає 7 год.

За тих же умов за період з 22 липня 2019 року по 26 липня 2019 року відпрацьовано 53 години, з яких надурочно 6 годин; з 29 липня 2019 року по 02 вересня 2019 року відпрацьовано 50 годин, з яких надурочно - 5 годин.

За період з 09 липня 2019 року по 12 липня 2019 року, з 05 серпня 2019 року по 09 серпня 2019 року надурочних годин відпрацьованих позивачем не встановлено.

Таким чином, загальна кількість надурочних годин відпрацьованих позивачем складає 17 годин (7год. + 6 год.+ 5год.) при погодинній оплаті 74, 55 грн./год до виплати ОСОБА_1 за роботу в надурочний час належить 1267,35 грн.

Загальна сума невиплаченої ОСОБА_1 в день звільнення заробітної плати становить 9915,15 грн.

Вимогами статті 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі № 750/5365/18 (Провадження № 61-46989св18) дійшов висновку, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Матеріалами справи підтверджується, що у день звільнення 13 серпня 2019 року, остаточний розрахунок з позивачем проведено не було. Виплата належних коштів до дня ухвалення рішення також проведена так не була.

Таким чином, відповідачем порушено приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України в частині строків виплати позивачу остаточного розрахунку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Так, як встановлено в судовому засіданні основна заробітна плата за липень 2019 року та серпень 2019 року ОСОБА_1 становить 19159,35 грн (13493,55+5665,80), додаткова заробітна плата 4249,35 грн. (1267,35 грн. надурочні + 2982 грн. за роботу у вихідні дні), а всього 23408,70.

За вказаний період ним було відпрацьовано 32 дні, а тому середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 731,52 грн. (23408,70 грн. : 32 (кількість робочих днів)).

До стягнення з відповідача на користь позивача належить сума середньомісячного заробітку, яку належить присудити позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку та складає 158008 грн. (731,52 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) х 216 днів (кількість днів затримки)).

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У відзиві на позову заяву зазначено, що позивач власноруч написав заяву про його звільнення за власним бажанням. Протилежного відповідачем не доведено. Після написання зазначеної заяви з 13 серпня 2019 року на роботу не виходив, трудові обов`язки не виконував, а тому підстав для виплати заборгованості за час вимушеного прогулу, зазначеної позивачем в розрахунку відшкодування заборгованості із виплати заробітної плати від 15 червня 2020 року, немає.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності. При влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що укладена сторонами цивільно-правова угода № 17/4 від 01 липня 2019 року не передбачала передачі трудової книжки. В судовому засіданні також позивач підтвердив, що трудову книжку до ТОВ "Укравест" не надавав, її не вимагали.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що трудова книжка знаходиться у ТОВ "Укравест".

Оскільки трудова книжка ОСОБА_1 не надавалась підприємству, питання щодо його звільнення не вирішувалось, тому позовні вимоги в частині зобов`язання внести записи та видати трудову книжку не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 133 ЦПК України визначено розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з позову ОСОБА_1 було заявлено одну майнову вимогу та одну немайнову вимогу, які було задоволено.

Зважаючи на те, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору па підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 2102 грн. за немайнову вимогу та 1580,08 грн. за майнову вимогу, а всього 3610,08 грн.

Також, за правилами ч.ч 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В позові зазначено, що він планює понести судові витрати орієнтовно у розміті 7 тис грн.

Разом з тим, позивачем та його представником не поданий фактичний розрахунок судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" про встановлення факту трудових відносин задовольнити частково.

Встановити факт трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравест" в період з 01 липня 2019 року по 13 серпня 2019 року включно на посаді техніка-електрика.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за серпень 2019 року у сумі 5665 (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень 80 копійок, оплату за роботу у вихідні дні в сумі 2982 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) гривні, оплату роботи в надурочний час 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 35 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку з 13 серпня 2019 року по 24 червня 2020 року в сумі 158005 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ять) гривень 32 копійки, а всього 167926 (сто шістдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 47 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" на користь держави 3610 (три тисячі шістсот десять) гривень 08 копійок судового збору.

Повне ім`я позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне найменування відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравест", вул. Кудрявська, 23 м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 31090597.

Повне рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

________

Повне рішення складено 26 червня 2020 року