Ухвала суду № 90102616, 19.06.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1552/20

Провадження № 2/456/869/2020

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

19 червня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Стрийської загальноосвітньої школи № 6 І-ІІІ ступенів про зобов`язання надати інформацію.

Окрім того, позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити Стрийській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6 вилучати для знищення і знищувати класний журнал 4-Б класу за 2018-2019 навчальний рік та довідки, на підставі яких до вказаного класного журналу вносились записи щодо відсутності на заняттях учениці ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 22.05.2020.

Разом з тим, після вивчення заяви про забезпечення позову судом відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України вирішено розгляд такої проводити в підготовчому судовому засіданні 22.05.2020.

22.05.2020 представник відповідача Стрийської загальноосвітньої школи № 6 І-ІІІ ступенів Стасенко Л.Л. подала суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачкою при подачі позову не сплачено судовий збір. Розгляд вказаного клопотання просила проводити за її відсутності, заяву про забезпечення позову заперечила.

Ухвалою від 22.05.2020 задоволено клопотання представника відповідача та вищевказаний позов залишено без руху.

12.06.2020 представником відповідача подано заяву про повернення ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову на підставі ч. 9 ст. 153 ЦПК України, оскільки останньою не сплачено судовий збір при її поданні.

Позивачка ОСОБА_1 при подачі позову, покликаючись на ч. 3 ст. 211 ЦПК України, клопотала про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки розгляд питання про повернення заяви про забезпечення позову проводився судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши долучені до неї матеріали, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід повернути з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме: до неї не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Частина 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» чітко розмежовує поняття «заява» та «позовна заява». Відтак такою не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Слід звернути увагу, що ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору.

Так, зокрема, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 7 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 подано разом з позовом до Стрийської загальноосвітньої школи № 6 І-ІІІ ступенів про зобов`язання надати інформацію. ОСОБА_1 зазначає, що діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що ч. 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення, що стосується також і заяви про забезпечення позову.

З цього приводу слід зазначити, що відповідні норми необхідно враховувати в системному зв`язку зі ст. 56 ЦПК України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом чи заявою про забезпечення позову в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 діє як законний представник малолітньої в розумінні ч. 1 ст. 59 ЦПК України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатись до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України.

Представництво інтересів іншої особи у суді не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах малолітньої (неповнолітньої) дитини, від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, підстави для яких для звільнення від сплати судового збору встановлені п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Аналіз вказаної норми дає підстави дійти висновку, що Закон не відносить малолітніх (неповнолітніх) дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.

Такий правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 в справі № 640/109/19, ухвалі Верховного Суду від 15.01.2018 в справі № 607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 в справі № 367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 в справі № 754/16008/17.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у відповідних судових рішеннях Верховного Суду.

За таких обставин, ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір за звернення до суду із заявою про забезпечення позову, яка подана разом з позовом до Стрийської загальноосвітньої школи № 6 І-ІІІ ступенів про зобов`язання надати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2102 грн.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102х0,2=420,40).

ОСОБА_1 окремого клопотання про звільнення (відстрочення, зменшення), крім покликання в позові на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору не заявляла. Документи, що підтверджують сплату ОСОБА_1 судового збору у встановлених порядку і розмірі при подачі заяви про забезпечення позову останньою не надано.

Таким чином, ОСОБА_1 до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, сума якого відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та дорівнює 420,40 грн.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а тому таку слід повернути заявниці.

Керуючись ст.ст. 151-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявниці.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.В.Гула