Ухвала суду № 901018, 05.07.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 291\07 Головуючий 1 інстанції:Мінаєва О.М.

Категорія : визнання Доповідач:Подобайло З.Г.

нечинним повідомлення-рішення

Ухвала

Іменем України

05 липня 2007 рокум. Харків

Судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді - Сіренко О.І.

Суддів - Подобайло З.Г.

- МельніковоїЛ.В.

за участю секретаря судового засідання Спесивцевої О.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача Літвінцева О.О., Єрбоменко А.В.

представникивідповідачів :1. Плескач І.С.

2.- Орехова С.М.

Прокурора Белашов А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Фрунзенського району м. Харкова, за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові та за апеляційною скаргою ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від16.03.2007 року по справі№АС-41/20-07.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт», м. Харків

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

3-тя особа СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

За участю прокурора Фрунзенського району м. Харкова

про визнання нечинним повідомлення-рішення

встановив :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт» звернувся до суду господарського суду Харківської області з адміністративним позов до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення № 0000232604/0 від 01.12.2006р., прийнятого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі висновків додаткового акту перевірки № 3125/23-416/23759288 від 29.11.2006р.

Постановою господарського суду Харківської області від16.03.2007 року по справіза позовом ТОВ фірма «Тагіт» до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, 3-тя особа СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, за участю прокурора Фрунзенського району м. Харкова про визнання не чинним повідомлення-рішення, позов задоволено.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять судове рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ фірмі «Тагіт» відмовити.

Прокурор вважає, що господарським судом Харківської області неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, вважає, що твердження суду щодо недодержання ДПІ вимог ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України" є безпідставним, оскільки ДПІ не проводила ні нову перевірку, ні повторну перевірку, як стверджує позивач, а лише склала додатковий акт за результатами перевірки від 25.01.06р., твердження суду про порушення ДПІ Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства є безпідставним.

СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. абз. б п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.997р. № 168 « Про податок на додану вартість», ст. 67 Конституції України та ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», також судом не враховані вимоги підпункту 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону , обґрунтовує свої вимоги посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не згодна з постановою господарського суду Харківської області від 16.03.07р. з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники відповідачів та прокурор у справі підтримали свої апеляційні скарги.

Позивач, ТОВ фірма «Тагіт» по справі заперечує проти доводів , викладених в апеляційних скаргах, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, про що зазначив в запереченнях на апеляційні скарги.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заперечення на апеляційні скарги.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями до нього) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у податковій декларації по ПДВ за квітень 2005 року позивачем заявлено податкового кредиту на суму 9211263,0 грн., уточнюючим розрахунком за червень 2006 року підприємство збільшило податковий кредит за квітень 2005 року на суму 831108,0 грн. та заявило вказану суму до відшкодування у зв»язку з чим працівниками ДПІ у Фрунзенському районі відповідно з планом перевірки, затвердженим начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на виконання вимог п.9 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість із бюджету відповідно податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2005 року, наданих відповідачу 16.05.2005 року та 16.06.2005 року та уточнених даних за червень 2005 року по податковій декларації з ПДВ за квітень та травень 2005 року, наданих позивачем 22.06.2005 року, згідно яких задекларовано до відшкодування податок на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 831108,0 грн., за травень 2005 року в сумі 769000,0 грн. шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану і вартість.

Перевірка проводилась 30.12.2005 року, з 10.01.2006 року по 19.01.2006 року. При перевірці податкових накладних, включених до реєстру, відповідачем встановлено, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2005 року суму 148875,02 грн. по податковій накладній № 6761 від 30.04.2005 року, виписаній ПФ «Орнатус» на загальну суму 893250,14 грн., в якій не зазначено адресу покупця, перевіркою встановлено порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2005 р. на 148875,0 грн., про що складено акт перевірки № 256/23-516 від 25.01.2006 року на підставі якого начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 000000/2340/0 від 31.01.2006р., яке не є предметом розгляду даної справи.

В цьому акті перевірки відповідачем зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, відповідачем буде складено додатковий акт до зазначеного акту перевірки та вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки. Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена додаткова позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість із бюджету відповідно податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2005 року, згідно яких задекларовано до відшкодування податок на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 831108,0 грн., за травень 2005 року - 769000 грн. шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість, про що складений додатковий акт № 3125/23-416/23759288 від 29.11.2006р. до акту № 256/23-516 від 25.01.2006 року, згідно якого встановлено порушення підприємством пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації за квітень 2005 року на суму 729225,0 грн. На підставі пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 та акту перевірки № 3125/23-416/23759288 від 29.11.2006р. начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232604/0 від 01.12.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2005 року у розмірі 729255,0 грн. Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації за квітень 2005 року на суму 729225,0 грн. оскаржуваним податковим повідомленням рішенням став вказаний в додатковому акті перевірки факт не підтвердження перевіркою придбання товарів позивачем на цю суму по господарській операції з приватним підприємством «Марк» на підставі отриманої ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова відповіді від Харківської ОДПІ від 08.02.2006 року за № 736/7/23-117 від 08.02.2006 року на його запит , з якої вбачається, що провести зустрічну перевірку ПП «Марк» не можливо у зв»язку з вилученням документів СУ УМВД в Харківській області згідно протоколу вилучення документів від 21.07.2005 року .

З наданих документів вбачається, що в ході перевірки перевіряючими ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова досліджувались господарські операції позивача з ПП «Марк», в акті перевірки № 256/23-516/23759288 від 25.01.06р., в п.3.6 «Перевірка правильності визначення сум податкового кредиту» податковими інспекторами вказано, що основними постачальниками ТОВ фірма «Тагіт» був ПП «Марк» та позивачем отримано від цього підприємства продукти харчування, лікеро-горілчані виробиу квітні 2005 року на загальну суму 18729040,0 грн., ПДВ 3121507,0 грн., розрахунки проведено на суму 30553276,0 грн., у травні на суму 26984546,0 грн., ПДВ 4497274,0 грн. розрахунки проведено на суму 19300000,0 грн. ( сторінки 12-14 акту перевірки, а.с. 44,45).

Судом встановлено, що відповідачем (ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова) з метою проведення зустрічної перевірки з ПП «Марк» до Харківської ОДПІ направлено запит № 348/7/26-538 від 19.01.06р. для підтвердження податкового кредиту ТОВ фірма «Тагіт» за квітень 2005 року не на суму 3121507,0 грн. ( вказана в акті перевірки як сума ПДВ за квітень 2005 року), а на суму 4497424,00 грн. (вказана сумою ПДВ за травень 2005 року) ( а.с.28).

ДПІ у Фрунзенському районі, отримавши з Харківської ОДПІ відповідь від 08.02.2006 р. на свій запит ( а.с.29) в якій вказано, що звітність підприємство «Марк» надає, податкові зобов'язання ПП «Марк» за квітень 2005 року складають 3768199,0 грн., податковий кредит 3759482,0 грн., за травень 2005року - податкові зобов'язання 3835150,0 грн., податковий кредит 3834905,0 грн., приходить до висновку про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки : (цитується акт перевірки, сторінка 4, а.с.15)« до Харківської ОДПІ було надано запит № 348-7/26-538 від 19.01.2006р про проведення зустрічної перевірки ПП ''Марк'", залученого до схеми постачання ТОВ фірми «Тагіт» у квітні 2005р. на суму податкового кредиту 4497424,0 грн. 08.02.2006р. була отримана відповідь за № 736/7/23-117 у якій зазначено, що проведення зустрічної перевірки між СПД не можливо у зв'язку з тим, що документи вищевказаного ПП «Марк» вилучені СУ УМВД в Харківській області згідно протокола вилучення документів від 21.07.05р. та вказано, що сума податкових зобов'язань .згідно наданої ПП «Марк» податкової звітності за квітень 2005р. складає 3768199,0 грн. розбіжність - 729225,0 грн. В порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку по ставці, згідно пункту 6.1. статті 6 вищезазначеного Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), підприємство ТОВ фірма «Тагіт» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту' за квітень 2005р. суму ПДВ у розмірі 729225,0 грн., включивши до податкового кредиту суму товарів, придбання яких не підтверджено. Відповідно відповіді, отриманої від Харківської ОДПІ відносно ПП "Марк" зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування підприємством ТОВ фірма "Тагіт" за квітень 2005р.у розмірі 729225,0 грн.»

Колегія суддів зазначає, що з боку державного органу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова має місце помилка , яке призвела до ухвалення керівником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова Криволаповим А.В. неправомірного, незаконного податкового повідомлення-рішення за № 0000232604/0 від 01.12.2006р. про зменшення ТОВ фірмі «Тагіт» суми бюджетного відшкодування за квітень 2005 року з розмірі 729225,0 грн., оскільки при підготовці запита до Харківської ОДПІ для підтвердження податкового кредиту ТОВ фірма «Тагіт» за квітень 2005 року його працівниками вказана сума податкового кредиту травня 2005 року та порушення встановлюється шляхом простого математичного розрахунку: кредит травня 2005 року ТОВ фірми «Тагіт» у розмірі 4497424 - (мінус) податкові зобов»язання ПП «Марк» за квітень 2005р. 3768199 = розбіжність у розмірі 729225 на яку зменшується бюджетне відшкодування за квітень 2005 року спірним податковим повідомленням-рішенням, тобто податковий орган вважає, що сума податкового кредиту відповідного звітного періоду платника податку повинна дорівнюватися податковим зобов»язанням його контрагента, що не передбачено не лише нормою пп.7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на чому наполягає ДПІ, а і жодної іншої нормою цього Закону і будь-якого іншого закону з питань оподаткування.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення зустрічної перевірки та складання додаткового акту перевірки суперечить і Конституції України і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки:

Статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України “Про податок на додану вартість”.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 11-1 Закону України від 04.12.1990року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Судом першої інстанції правомірно встановлено та зазначено, що зустрічна перевірка ПП "Марк" не проводилась, а правова норма, на яку посилається відповідач, як на підставу на проведення невиїзної позапланової перевірки підприємства позивача та складання додаткового акту перевірки № 3125/23-416/23759288 від 29.11.2006р. свідчить про відсутність законних підстав для проведення додаткової перевірки позивача з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість із бюджету за квітень, травень 2005 року. Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ( ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) діяв всупереч законодавчо встановленому способу, здійснюючи додаткову перевірку та складаючи додатковий акт на підставі якого прийнято спірне рішення та додаткова позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість із бюджету відповідно податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2005 року та уточнюючих розрахунків проведена відповідачем без законних на то підстав, а складений акт № 3125/23-416/23759288 від 29.11.2006р. визнається незаконним. Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, в акті перевірки від 29.11.2006 року відповідачем не вказано склад порушення, не підтверджено документально встановлені порушення, не зазначений період фінансово-господарської діяльності в якому позивачем дане порушення здійснено, не викладені пояснення посадових осіб перевіряємого підприємства, крім того, акт не підписаний посадовими особами підприємства (ні директором, ні головним бухгалтером) та відсутні посилання на відмову позивача від підписання акту. Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000232604/0 від 01.12.2006р. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг є помилковими. Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурора Фрунзенського району м. Харкова, апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові та апеляційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від16.03.2007 року по справі№АС-41/20-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 16 березня 2007 року по справі № АС-41/20-07 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 10 липня 2007 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Подобайло З.Г.

Мельникова Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Подобайло З.Г.