Постанова № 9009682, 09.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2009                                                                                           № 37/438

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Марковська В.В. (довіреність № Д07/2009/09/28-1

від 28.09.2009 р.)

від відповідача - Поліщук Л.П. (довіреність № 730 від 25.09.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2009

у справі № 37/438 (суддя

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Лук"янівка" Шевченківської районної у м. Києві ради

про                                                   стягнення 182503,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (далі – позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора „Лук’янівка” Шевченківської районної у м. Києві ради (далі – відповідач) про стягнення з останнього 172407,28 грн. основного боргу, 8355,83 грн. інфляційних втрат та 1740,56 грн. 3 % річних.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 98482,26 грн. основного боргу, 9996,98 грн. інфляційних втрат та 1467,08 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 р. у справі № 37/438 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85210,86 грн. основного боргу, 9996,98 грн. інфляційних втрат та 1467,08 грн. 3 % річних.

Часткова відмова в задоволенні позовних вимог мотивована тим, що у розрахунку позовних вимог за договором № 71266 в частині суми, на яку спожито електричну енергію за травень 2009 року, позивачем було включено також 13271,40 грн. В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено, що ці кошти складають вартість електричної енергії, спожитої протягом листопада 2008 року – травня 2009 року без обліку за актом порушень Правил користування електричною енергією від 25.05.2009 р., а не за договором № 71266.

За таких обставин, враховуючи, що при розгляді даної справи позивачем до прийняття рішення по суті спору не змінювалися та не уточнювалися підстави позовних вимог, тоді як заявлені позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору № 71266 від 26.06.2007 р. про постачання електричної енергії, а не на позадоговірному споживанні електричної енергії, встановленому актом порушень від 25.05.2009 р., то позовні вимоги про стягнення 13271, 40 грн. основного боргу з підстав, заявлених Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати в частині відмови у стягненні 13271,40 грн. основного боргу та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача 98482,26 грн. основного боргу, 9996,98 грн. інфляційних втрат та 1467,08 грн. 3 % річних.

Скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було досліджено, що сума 13271,40 грн. (включена у розрахунок позовних вимог за травень 2009 року) є вартістю спожитої електричної енергії при самовільному підключенні до електромереж за наявності договору.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – зміні, з наступних підстав.

Між сторонами по справі був укладений договір №71266 від 26.06.2007 р. про постачання електричної енергії (далі – Договір), відповідно до пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Проаналізувавши умови зазначеного договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Як вбачається з п. 1 додатку 2.2 до Договору, розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Згідно п. 2 додатку 2.2 до Договору, споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання.

В силу п. 13 додатку 2.2. до Договору, протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до звітів відповідача та рахунків позивача за період з 01.12.2008 р. до 01.06.2009 р. відповідачем за договором № 71266 було спожито електричної енергії на суму 390663, 14 грн., а оплачено – лише на суму 305452, 28 грн. Зобов’язання щодо оплати товару на решту суми – 85210, 86 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 13271,40 грн. (суми, на яку спожито електричну енергію за травень 2009 року). Судом першої інстанції вірно зазначено, що ці кошти складають вартість електричної енергії, спожитої протягом листопада 2008 року – травня 2009 року без обліку за актом порушень Правил користування електричною енергією від 25.05.2009 р.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки заявлені позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору № 71266 від 26.06.2007 р. про постачання електричної енергії, а не на позадоговірному споживанні електричної енергії, встановленому актом порушень від 25.05.2009 р., то позовні вимоги про стягнення 13271,40 грн. основного боргу з підстав, заявлених Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Крім того, п. 6.41. ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

На підставі акта порушень у відповідності до п. 6.42. ПКЕЕ уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2009 р. на підставі п. 6.41 ПКЕЕ уповноваженими представниками позивача було складено акт порушень № 0003489, відповідно до якого мало місце самовільне підключення Відповідачем до електромереж за наявності договору № 71266.

На виконання вимог ПКЕЕ вищезазначений акт було підписано представником відповідача, проведено комісію з розгляду даного акту порушень, про що складено відповідний протокол, та надано Відповідачу розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно Постанови Верховного Суду України (Судової палати у господарських справах) від 12 червня 2007 року нарахована сума за актами порушення ПКЕЕ може бути стягнена тільки на підставі окремого рішення суду, а також зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення з позовом до суду і підлягають оцінці судом відповідно до вимог ст. 43 ГПК.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.

З вищевикладеного вбачається, що законом на господарський суд покладено обов'язок повно і всебічно встановити всі обставини справи та застосувати самостійно закон, навіть, якщо таку норму сторона спору не вказала.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також той факт, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін, а споживання електричної енергії без договору не допускається, суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача про стягнення 13271,40 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 9996,98 грн. інфляційних втрат за період з січня 2009 року до квітня 2009 року включно та 1467,08 грн. 3 % річних за період з 01.01.2009 р. до 30.04.2009 р. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором №71266 від 26.06.2007 р., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 9996,98 грн. інфляційних втрат за період з січня 2009 року до квітня 2009 року та 1467,08 грн. 3 % річних за період з 01.01.2009 р. до 30.04.2009 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач обгрунтував апеляційну скаргу належним чином, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 р. – зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу та судових витрат, в решті рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 1099 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 66 грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Крім того, при зверненні до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення в частині відмови у стягненні 13271,40 грн. основного боргу, позивачем було сплачено до Державного бюджету України 549,73 грн., тоді як підлягало сплаті державне мито в розмірі 66,36 грн., що складає 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 483,37 грн. підлягає поверненню Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго”.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2009 р. у справі № 37/438 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Лук’янівка” Шевченківської районної у м. Києві ради (вул. Довнар-Запольського, 6, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 34966076) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(вул. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 98482 (дев’яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 26 коп. основного боргу, 9996 (дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 08 коп. 3 % річних, 1099 (одну тисячу дев’яносто дев’ять) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 66 (шістдесят шість) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.”

В іншій частині рішення залишити без змін.

На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” (вул. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 37 коп. державного мита, яке було зайво сплачене згідно платіжного доручення № 6037 від 22.10.2009 р. (оригінал платіжного доручення залишається в матеріалах справи № 37/438).

Матеріали справи № 37/438 повернути до Господарського суду м. Києва.

Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.12.09 (відправлено)