Постанова № 9009672, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 31/248

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Удоєва Л.Д. – довіреність №06-52 від 27.01.2009 р.;

відповідача-1:                    не з’явився;

відповідача-2:                    Алямкін В.В. – довіреність від 07.10.2009 р.

третьої особи:                    Кошарський О.В. – довіреність №01/17-1226 від 19.10.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2009

у справі № 31/248 (суддя

за позовом                               Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:           Міністерство палива та енергетики України

про                                                   розірвання договору та стягнення частини прибутку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. у справі №31/248 позов Державного підприємства “Полтавське управління геофізичних робіт” (далі – ДП “Полтавське управління геофізичних робіт”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газові автомобільні заправки” (далі – ТОВ“Газові автомобільні заправки”, відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” (далі – ТОВ “РосУкрОйл”, відповідач-2) про розірвання договору та стягнення частини прибутку було задоволено повністю. Розірвано Договір № 1 від 27.10.2004 року про спільну діяльність, укладений між Державним підприємством “Полтавське управління геофізичних робіт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” з ініціативи учасника-1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” на користь Державного підприємства “Полтавське управління геофізичних робіт”, 42грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газові автомобільні заправки” 42 грн. 50коп. державного мита та 59 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

ТОВ “РосУкрОйл” в скарзі зазначає, що вважає рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, судом не визначено норми матеріального і процесуального права, котрі слід було застосовувати до даних спірних правовідносин та було надано не належну правову оцінку доказам і не всебічно з’ясовано усі обставини справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Відповідач-1 у поясненнях до апеляційної скарги підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. ТОВ “Газові автомобільні заправки” просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі. Як вбачається з апеляційної скарги та пояснень до неї, з боку відповідачів жодних дій, які б порушували умови договірних правовідносин та майнові інтереси держави не вчинялось. Навпаки, оспорювані договори укладались саме для отримання прибутку від сумісної діяльності сторонами, зокрема, і Державою. Так, на користь Держави перераховано прибуток в сумі 400000грн. Після втручання у зазначені господарські правовідносини без законних на те підстав посадових осіб Міністерства палива та енергетики України учасники спільної діяльності прибутку не отримують, а в разі розірвання оспорюваних договорів, збитки будуть завдані не лише сторонам, а й Державі. Крім цього, відповідач-1 стверджує, що майно, що може бути відчужене, в розпорядженні спільної діяльності відсутнє.

Ухвалою від 17.08.2009 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 13.10.2009 р.

13.10.2009 р. розгляд справи був відкладений на 28.10.2009 р. в зв’язку з неявкою представника відповідача-1.

Ухвалою Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.

В судове засідання 28.10.2009 р. з’явились представники сторін, які надали пояснення по суті спору.

Ухвалою від 28.10.2009 р. на підставі ст. 27 ГПК України, судовою колегією з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство палива та енергетики України (далі – Мінпаливенерго, 3-я особа), в зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 25.11.2009 р.

У поясненнях на апеляційну скаргу Мінпаливенерго апеляційні вимоги не визнало, зазначило, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

25.11.2009 р. у судовому засіданні було оголошено перерву на 08.12.2009 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив та письмові пояснення на неї, заслухавши пояснення представників сторін і 3-ої особи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

27.10.2004 р. між ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” (учасник-1) та відповідачем 2 – Товариство з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” (учасник-2, інвестор) був укладений Договір № 1 про спільну діяльність (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов’язались спільно діяти шляхом об’єднання своїх вкладів та зусиль в сфері опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, видобутку та реалізації вуглеводнів, для досягнення визначеної мети, в тому числі отримання прибутку від спільної господарської діяльності.

Відповідно п. 4.4. Додаткової угоди від 08.06.2005р. до Договору учасники домовились спільно інвестувати програму робіт, передбачену договором, в наступних пропорціях: учасник – 2 (інвестор) – 60% вартості робіт (у відповідності з п. 3.2. Договору); Учасник-1 – 40% вартості робіт (у відповідності з п. 3.3.1. Договору).

За умовами п. 15.4. Договору, зазначений Договір був складений у чотирьох оригінальних примірниках, по одному для кожного з Учасників, один – для Податкової адміністрації України, один – для Міністерства палива та енергетики України.

Договір про спільну діяльність був перевірений Міністерством палива та енергетики України, про що було надано відповідь про відповідність вимогам чинного законодавства (лист № 29-189 від 06.06.2005 р.).

Відповідно до розділу 5 Договору “Порядок ведення спільної діяльності” для координації спільних дій Учасників, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань, Учасники створюють Комітет управління спільною діяльністю, до складу якого входять три представника Учасника-2 та два представника Учасника-1. Кожному представникові належить один голос. Комітет управління приймає рішення щодо контролю виконання Програми робіт та бюджету спільної діяльності та вирішення будь-яких питань, що їх стосуються, також контролює розподіл прибутку та покриття збитків спільної діяльності, визначення умов та цін реалізації вуглеводнів, у разі необхідності приймає інші рішення щодо ведення спільної діяльності.

Формою роботи Комітету управління є засідання, які проводяться один раз на три місяці у звітний квартал (планові) або за пропозицією одного із Учасників, і є повноважними за умов представництва обох Учасників Договору.

Рішення комітету управління оформлюється протоколом, що підписується всіма присутніми на його засіданні членами та вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість голосів. У разі, якщо при голосуванні за будь-яке рішення голоси розділились нарівно, вирішальним вважається голос Голови комітету управління.

Згідно п. 15.1. Договору питання, пов’язані зі зміною розмірів внесків Учасників, припиненням спільної діяльності, прийомом нових Учасників, внесенням змін і доповнень до цього Договору, вирішуються шляхом підписання Учасниками додаткових угод згідно чинного законодавства України.

Також, відповідно до п. 15.2. Договору умови цього Договору мають рівну зобов’язальну силу для Учасників і можуть бути змінені тільки за їх взаємною згодою з обов’язковим укладенням додаткової угоди.

Умовами Договору про спільну діяльність № 1 від 27.10.2004 р. не визначено порядок погодження Податковою Адміністрацією і Міністерством палива та енергетики України Договору про спільну діяльність, або укладених між Сторонами спільної діяльності на виконання Договору та Додаткових угод.

Таким чином, на виконання умов зазначених пунктів Договору, Позивач та Відповідач-2 домовилися про укладення Додаткової угоди до Договору №1 про спільну діяльність від 27.10.2004 р., яку підписали 08.06.2005 р.

За умовами п. 4.4. Додаткової угоди від 08.06.2005 р. до Договору, Учасники домовилися доповнити Договір пунктами, що визначають спільне інвестування програми робіт, передбачених договором, в наступних пропорціях: учасник-2 (інвестор) – 60 % вартості робіт (у відповідності з п. 3.2. Договору), а учасник-1 – 40% вартості робіт (у відповідності з п. 3.3.1. Договору).

15.09.2008 р. на засіданні Комітету управління спільною діяльністю №11/1 було прийнято рішення про заміну учасника Договору про спільну діяльність № 1 від 27.10.2004 р. з переходом відповідних прав та обов’язків за вказаним договором від ТОВ “РосУкрОйл” до ТОВ “Газові Автомобільні Заправки”, а саме ТОВ “РосУкрОйл” не пізніше 01.01.2009р. передає ТОВ “Газові Автомобільні Заправки” всю документацію по спільній діяльності, в тому числі прийняті на себе фінансові обов’язки, а ТОВ “Газові Автомобільні Заправки”, в свою чергу, не пізніше 01.01.2009 р. приймає всю передану документацію разом з фінансовими обов’язками ТОВ “РосУкрОйл”, оформляє всі необхідні документи, передбачені діючим законодавством для виконання робіт оператора спільної діяльності з наступним виконанням всіх фінансових обов’язків.

Також, було прийнято рішення, що ТОВ “РосУкрОйл” до 01.01.2009 р. продовжує виконувати обов’язки оператора спільної діяльності в повному обсязі. На засіданні було вирішено щодо розподілу часток в спільній діяльності, а саме інвестування програми робіт, передбачених договором, в наступних пропорціях: ТОВ “Газові Автомобільні Заправки" (інвестор) – 60% вартості робіт (у відповідності з п. 3.2. Договору), a Державне підприємство “Полтавське управління геофізичних робіт” – 40% вартості робіт (у відповідності з п. 3.3.1. Договору).

На виконання рішення Комітету управління спільною діяльністю, 16.09.2008 р., між ДП“Полтавське управління геофізичних робіт” та ТОВ “РосУкрОйл” і ТОВ “Газові Автомобільні Заправки” було укладено і підписано Додаткову угоду до Договору про спільну діяльність № 1 від-27.10.2004 р. щодо заміни учасника Договору, порядку прийому-передачі прав та обов’язків за Договором та про розподілення часток в спільній діяльності, яка набрала чинності з моменту її підписання сторонами.

Головним контрольно-ревізійним управлінням України (далі – КРУ) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливенерго за 2006-2007 роки та завершений звітний період 2008 року. Під час даної перевірки було перевірено діяльність і ДП “Полтавське управління геофізичних робіт”.

За результатами перевірки, 29.08.2008 р. КРУ було надіслано до Кабінету Міністрів України пропозицію №06/12/1019, в які повідомлялось, що відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” (далі – Підприємство) та ТОВ “РосУкрОйл” (далі – Товариство) передбачено, що внески учасників у спільну діяльність становлять 4 та 6 тис. грн. відповідно, з розподілом чистого прибутку пропорційно внескам (40 % та 60 %). Підприємство надає для дослідження та розробки 2 свердловини Наташинського родовища Східно-Опішнянського блоку, а витрати, пов’язані зі спільною діяльністю, здійснюються коштом Товариства. Однак, фактично понесені 2005 року ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” витрати на отримання спеціального дозволу на користування надрами Наташинського родовища Східно-Опішнянського блоку в сумі 793 тис. грн. не пред’явлені до відшкодування ТОВ “РосУкрОйл”, а зараховані до власних витрат.

Крім того, під час укладення договору про спільну діяльність не враховано вартості свердловин, яка згідно з експертною оцінкою дорівнювала 816,8 тис. гривень.

Водночас, за даними інформації, наданої ТОВ “РосУкрОйл”, яке веде бухгалтерський облік спільної діяльності, станом на 01.04.2008 внески суб’єктів господарювання – учасників спільної діяльності становлять 4,9 тис. грн., з яких 2260,9 тис. грн. – внески ТОВ “РосУкрОйл” і лише с грн. (0,2 %) – ДП“Полтавське управління геофізичних робіт”, що не відповідає умовам договору та рішення щодо зміни частки внесків у спільну діяльність ТОВ “РосУкрОйл” з Полтавське управління геофізичних робіт” не узгоджувалося.

Причому ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” не здійснює контролю за спільною діяльністю: за час ведення спільної діяльності проведено лише 2 протокольних наради, якими визначено обсяги видобутку газу, у підприємства бракує інформації щодо витрат Товариства, які пов’язані зі спільною діяльністю. Товариство надає ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” звітність про результати спільної діяльності за формою “Звіт про фінансові результати”, яка не надає інформації про виконання передбачених договором заходів.

Довідково КРУ повідомляло, що станом на 01.04.2008 ТОВ “РосУкрОйл” видобуто 3 млн. куб.м. газу, реалізація якого не проводилася і через відсутність прибутку від спільної діяльності його розподіл не здійснювався.

КРУ зазначило, що викладене свідчить про вимивання обігових коштів державного Підприємства та наявність передумов до повної втрати контролю ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” над спільною діяльністю за спірним договором.

Керуючись викладеним, КРУ пропонувало вжити заходів щодо розірвання договору про спільну діяльність, укладеного між ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” та ТОВ “РосУкрОйл”.

08.10.2008 р., на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 08.09.2008р. № 43752/1/1-08, Міністерство палива та енергетики України направило на адресу ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” лист №07/31-1212 про вжиття термінових заходів щодо розірвання Договору № 1 від 27.10.2004р. про спільну діяльність.

05.11.2008 р. Міністерством палива та енергетики України було видано Наказ № 540 про розірвання договору про спільну діяльність, відповідно до якого директору ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” необхідно у термін до 03.11.2008 р. вжити заходів стосовно припинення участі у договорі № 1 від 27.10.2004 р., укладеному між ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” та ТОВ “РосУкрОйл”.

19.11.2008 р. ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” на виконання наказу Міністерства палива та енергетики України № 540 від 05.11.2008 р. на адресу ТОВ “РосУкрОйл” (м. Київ, вул. Кролівницького, 1) було направлено додаткову угоду про розірвання Договору (лист вих. №06 863).

16.02.2009 р. листом № 6/09-01 відповідач-1 повідомив, що згідно Додаткової угоди від 16.09.2008р. до Договору з ТОВ “РосУкрОйл” до відповідача-1 перейшли відповідні права і обов’язки за вказаним договором, в зв’язку з чим просить позивача виконати всі необхідні погодження з Мінпаливенерго України для забезпечення господарської діяльності відповідача-1, як нового оператора спільної діяльності з позивачем.

25.03.2009 р. листом № 01-163/1 від 20.03.2009 р. відповідач-2 повідомив, що відповідно до Додаткової угоди від 16.09.2008 р. до Договору здійснено заміну учасника договору з переходом відповідних прав та обов’язків за вказаним договором з ТОВ “РосУкрОйл” до відповідача-1 з 01.01.2009 р.

Відповідач стверджує, що 14.04.2009 р. ТОВ “Газові Автомобільні Заправки” звернулося до Міністерства палива та енергетики України (лист. вих. № 12/08-2009) з питанням щодо скасування наказу Мінпаливенерго від 05.11.2008 р. № 540 і, відповідно, необхідності розірвання договору про спільну діяльність № 1 від 27.10.2004 р.

26.05.2009 р. Мінпаливенерго України була надана відповідь (лист вих. № 03/31-0682) з приводу підтримки пропозиції ТОВ “Газові автомобільні заправки” та було прийнято рішення розглянути питання скасування наказу Мінпаливенерго України від 05.11.2008 р. № 540 і відповідно скасування необхідності розірвання договору спільної діяльності для здійснення геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки Наташинського родовища на Східно-Опішнянському блоці від 27.10.2004 р., укладеного з ТОВ“РосУкрОйл” на найближчому засіданні Міжвідомчої групи з питань доцільності виконання угод про спільну діяльність у сфері надрокористування.

Судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, в зв’язку з наступним:

14.07.2009р. на адресу господарського суду м. Києва Відповідач 2 направив телеграму, у якій просив розгляд справи відкласти у зв’язку з зайнятістю 15.07.2009 р. представника Відповідача 2 в іншому процесі у місті Донецьку.

Господарським судом м. Києва було проігноровано клопотання відповідача-2 та постановлене рішення за відсутності Відповідачів, чим позбавлено останніх права та можливості спростувати позовні вимоги ДП “Полтавське управління геофізичних робіт”.

Київський апеляційний господарський суд зазначає, що при прийнятті рішення про розірвання договору № 1 від 27.10.2004 р. про спільну діяльність суд першої інстанції застосував положення ч. 3 ст. 651 та ст. 1142 Цивільного кодексу України. Проте, закріплені у зазначених положеннях ЦК України норми матеріального права не підлягали застосуванню до відносин сторін, оскільки судом не було встановлено, що з боку Позивача мав місце односторонній правочин – заява про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність. Навпаки, судом було встановлено, що Позивач направляв на адресу Відповідача-2 лист №06-753 від 09.10.2008 р. разом з угодою про розірвання договору про спільну діяльність, тобто з боку Позивача мала місце пропозиція укласти угоду про розірвання договору про спільну діяльність, яку Відповідач не акцептував.

Рішення, також, обґрунтовано тим, що Додаткова угода від 16.09.2008р. до договору про спільну діяльність не була зареєстрована у Податковій адміністрації та не була погоджена з Міністерством палива та енергетики. У зв’язку з цим, суд звертає увагу на те, що у договорі про спільну діяльність не передбачено, що додаткові угоди до нього підлягають реєстрації у Податковій адміністрації та погодженню з Мінпаливенерго. Крім того, ні в чинному законодавстві України, ні в договорі про спільну діяльність вказані обставини (відсутність реєстрації в ДПА та погодження з Мінпаливенерго) не зазначені в якості правової підстави для розірвання договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього. Тим більше, як правильно, зазначається у апеляційній скарзі ТОВ “РосУкрОйл”, додаткова угода була належним чином погоджена з усіма учасниками спільної діяльності та оформлена у відповідності з вимогами договору про спільну діяльність та чинного законодавства.

Місцевий господарський суд у рішенні, як на підставу для розірвання договору про спільну діяльність та додаткової угоди до нього, посилається на ст. 652 ЦК України (істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору).

З позовної заяви від 13.04.2009 р. № 06-234 та змісту рішення вбачається, що під істотною зміною обставин як Позивач, так і суд розуміють прийняття Кабінетом Міністрів України доручення від 08.09.2008р. №43752/1/1-08 про вжиття заходів щодо припинення договорів про спільну діяльність, які можуть призвести до порушення інтересів держави та заволодіння державним майном, а також видачу на його виконання Міністерством палива та енергетики України наказу від 05.11.2008 р., відповідно до якого у строк до 03.11.2008 р. Позивач був зобов’язаний вжити заходів стосовно припинення участі у договорі про спільну діяльність.

Разом з тим, ні у позовній заяві, ні в рішенні суду не враховано, що в силу п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК однією з обов’язкових умов, необхідних для розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, судом не було встановлено, що у зв’язку з виконанням договору про спільну діяльність та додаткової угоди до нього мало місце ущемлення державних інтересів чи заволодіння державним майном, а також не було встановлено того, що подальше виконання цього договору може призвести до таких наслідків. Договір про спільну діяльність не містить положень, які б створювали передумови для заволодіння державним майном. Невипадково договір був успішно погоджений з Мінпаливенерго та зареєстрований у ДПА.

Позивачем не надано, а судом не досліджено жодного доказу того, що у зв’язку з відносинами сторін за договором про спільну діяльність позивачу була завдана шкода, яка б значною мірою позбавляла його того, на що він розраховував при укладанні договору. Натомість, платіжними дорученнями № 63 від 22.06.2009 p., № 65 від 25.06.2009 p., № 69 від 13.07.2009 p., № 70 від 13.07.2009 p., № 71 від 13.07.2009 р. підтверджується, що позивач у повному обсязі отримує за договором про спільну діяльність те, на що він розраховував, а саме – отримує прибуток.

Докази того, що виконання договору про спільну діяльність та додаткової угоди до нього порушило чи може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, відсутні.

Як вбачається з листа Мінпаливенерго України від 02.09.2009 р. за №02/17-1659, що був направлений на адресу позивача, в ньому, зокрема, зазначено: “Міністерство палива та енергетики України вважає договір про спільну діяльність від 27.10.2004 р. №1 таким, що порушує майнові інтереси Держави, шляхом видобування та реалізації вуглеводнів на умовах завідамо економічно невигідних для Держави”. Як вбачається з матеріалів справи, ДП “Полтавське управління геофізичних робіт” звернувся з позовом про розірвання спірного договору на виконання наказу Мінпаливенерго України від 05.11.2008 р. Підставою для цього були матеріали ревізії по господарській діяльності підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливенерго України за 2006-2008 роки. Про вказані факти перевірки, зокрема, було повідомлено Міністерство та органи прокуратури. Листом Мінпаливенерго України “Про заходи вжиті за результатами перевірки і ревізій КРУ” було повідомлено Кабінет Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам і іншим особам, що приймають участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Державне підприємство “Полтавське управління геофізичних робіт” є суб’єктом господарювання, що засноване і діє на основі лише державної власності, підпорядковане Міністерству палива та енергетики України, яке є Органом управління майном.

А відтак, в порушення вимог ст. 27 ГПК Україна, господарський суд не вирішив питання щодо залучення Міністерства палива та енергетики України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Зокрема, такі організаційно-господарські повноваження закріплені в Законі України “Про управління об’єктами державної власності” від 21.09.2006р.

Відповідно до наведеного Закону управління об’єктами державної власності – це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Одними із суб’єктів управління об’єктами державної власності є – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно ст. 16 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” контроль за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб’єктами управління визначених обов’язків відповідне до законодавства України.

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, місцевими радами, підприємствами – установами, організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” здійснюють органи прокуратури.

Що стосується наведеного у листі товариства розірвання договору про спільну діяльність, то розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 703 “Питання укладення деяких договорів” для підвищення ефективності управління об’єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держав центральним органам виконавчої влади, іншим суб’єктам управління об’єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям науки доручено:

-          забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, ще належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків,

Договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України;

-          вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб’єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна.

Відповідно до статті 116 Конституції України та статті 2 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Реалізуючі свої повноваження, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов’язкові для виконання акти – постанови і розпорядження (стаття 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”).

Відповідно до .статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

В рішенні зазначено, що: “Відповідно до чинного законодавства (ст. 1142 ЦК України) учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність не пізніше як за три місяці до виходу з договору”, але вказаної заяви ТОВ “РосУкрОйл” не отримував.

Як вбачається з матеріалів вищевказаних перевірок та повідомлень, наведені певні недоліки та припущення, які покладені в осонову позову, зокрема: витрати на отримання спеціального дозволу на користування надрами Наташинського родовища в сумі 793 тис. грн. не пред’явлені до відшкодування ТОВ“РосУкрОйл”, а зараховані до власних витрат; під час укладання договору про спільну діяльність не враховано вартість свердловин; не відповідає умовам договору та рішення щодо зміни частки внесків у спільну діяльність ТОВ “РосУкрОйл” з Полтавським управлінням геофізичних робіт”, яке не узгоджувалося, що може завдати шкоди Державі. Тобто, на погляд колегії, здійснення цих дій та усунення цих неузгоджень є правом сторін, а не безперечним обов’язком відповідачів та стосуються прав та обов’язків саме ДП“Полтавське управління геофізичних робіт” та їх повноважень на фінансово-господарську діяльність, що укладається або змінюється виключно в рамках договірних правовідносин.

Як раніше зазначалось, нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, місцевими радами, підприємствами – установами, організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” здійснюють органи прокуратури. З боку правоохоронних органів порушень законодавства з цих питань не встановлено.

В статті 6 Господарського кодексу України зазначено: “загальними принципами господарювання в Україні є.... заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини”. В розумінні статей 33, 34 ГПК України, докази, на які посилається позивач та обставини, якими обґрунтовуються вищенаведені позовні вимоги на час розгляду справи належним чином не доведені та безперечних доказів з цих питань, наприклад рішенням або вироком суду, не надано.

Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з Міністра юстиції України, викладеними в листі-відповіді за зверненням щодо фактів порушення законодавства з боку посадових осіб Мінпаливенерго щодо належності та допустимості доказів у процесі їх доведення в рамках конкретних правовідносин та недопущення порушень з боку органів законодавчої, виконавчої та судової влади статті 6 Конституції України, якою передбачено здійснення цими органами своїх повноважень, а саме в межах, встановлених Конституцією України.

За таких обставин відсутні жодні правові підстави для розірвання договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої прийняте судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” на рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2009 р. в справі №31/248 – задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2009 р. в справі №31/248 – скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Полтавське управління геофізичних робіт” (36007, м.Полтава, вул. Заводська, 16, р/р 26002173073080 в Регіональному управлінні КБ “Приватбанк”, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00147921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” (Юр.адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 4-Г, р/р 26009013989001 у ВАТ КБ “Південкомбанк” МФО 335946, код ЄДРПОУ 32208910) суму державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу № 31/248 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.12.09 (відправлено)