Рішення № 90096427, 23.06.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2103/20

Провадження №2-а/442/38/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Медведика Л.О.,

з участю секретарів Далявської Л.І., Паньків Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Капітана В.С., другого відповідача - управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії лейтенанта поліції Капітана Валерія Сергійовича інспектора 1 батальйону 3 роти Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Закарпатській області протиправними та скасувати постанову серії ЕАК № 1630295 від 16.10.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позову, покликається на те, що 16.10.2019 року приблизно о 12:20 год.на 717 км на автодорозі Київ -Чоп (дорожня станція «Нижні Ворота») він керував автомобілем марки «Хюндай Таксон» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений лейтенантом поліції Капітаном Валерієм Сергійовичем за порушення ПДР, а саме за невиконання вимог знаку 3.41 «Контроль». ОСОБА_2 щодо нього була винесена постанова серії ЕАК № 1630295 від 16.10.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 255 грн.Вважає постанову незаконною, необґрунтованою і складеною з порушенням закону. Зазначає, що вказана постанова не містить жодні належні та допустимі докази, на підставі яких поліцейським про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.04.2020 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав зазначених у ньому. Просив його задоволити.

Представник Управління патрульної поліції у Закарпатській області в судове засідання не з`явився. Від нього надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому заперечує щодо задоволення заявлених позивачем вимог та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що постанова винесена уповноваженою собою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши метеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Постановою серії ЕАК №1630295 від 28 червня 2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в poзмірі 255 грн. за те, що він цього ж числа о 12 год.20 хв. на 717 км автодороги Київ-Чоп, керуючи транспортним засобом «Хюндай Таксон» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль», чим порушив п.8.4.в. ПДР України - порушення вимог заборонних знаків.

Судом встановлено, що позивач слідував на автомобілі по трасі Київ-Чоп. Не відреагував на вимогу знаку 3.41 і не зупинився, за що був зупинений інспектором поліції й на нього було накладене стягнення згідно ч.1 ст. 122 КУпАП.

В своїх поясненнях наданих суду він чітко визнав факт недотримання ним вимог згаданого дорожнього знаку, але пояснював, що його дії були правомірними з огляду на положення пунктів 3.41 ч.2 та 12.10. ч.2 ПДР в їх системному взаємозв`язку.

Однак, таке трактування норм Правил позивачем, суд розглядає як помилкове з огляду на те, що у відповідності до наведених норм, за їх змістом, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством, лише за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Для випадку недотримання вимог проїзду без зупинки перед контрольним пунктом - у них подібних застережень немає.

До цього, слід зазначити і те, що згідно схеми організації дорожнього руху на стаціонарному контрольному посту «Н. Ворота», перед знаками обмеження швидкості руху 3.29 додатково встановлено відповідний дорожній знак 6.10, який попереджав про наближення до відповідного об`єкта, як це і передбачено ч.1 п.12.10. ПДР.

Крім того, згідно вимог пунктів 1.4., 1.5. ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Проїжджаючи свідомо без зупинки на вимогу знака 3.41 позивач такими своїми діями потенційно наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, які мали всі підстави розраховувати, що він буде виконувати вимоги Правил. І така потенційна небезпека загрожувала наслідками, які за своєю небезпекою, значно переважають сам факт переконання позивача в неправильності схеми організації дорожнього руху на окремій ділянці шляху.

Разом з тим, помилковим є і застереження відповідача у п.3 його відзиву про те, що дане правопорушення фіксувалося в автоматичному режимі.

Згідно ч.2 ст.33 КУпАП, особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відтак, обставини як фіксування, так і розгляду даного правопорушення не відповідають ні процедурі, регламентованій у наведених статтях, ні способу визначення суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченому ст. 141 КУпАП.

Отже, дане правопорушення, зафіксованим в автоматичному режимі не є, бо фіксувалося безпосередньо поліцейським, а сам, можливо наявний, відеозапис порушення, міг бути виключно доказом такого фіксування.

Таким же помилковим, є і твердження відповідача, зазначене у п.4 його відзиву про те, що дана справа не підлягає розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом як адміністративним з огляду на положення ч.1 ст.22, ч.1 ст.25 КАС України.

Поряд з тим, зважаючи на вищенаведені приписи норм статтей 141 , 279-1-279-4 КУпАП, відповідачем грубо порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені 249 КУпАП. Це доводиться відеозаписом проведеним позивачем, зокрема періодом від 11:30 до 12:50 хвилин. У цьому проміжку розмови позивача з інспектором поліції, перший просить забезпечити йому право на правову допомогу адвоката при розгляді його справи, а другий відповідає, що не може нічим допомогти і відмовляє у даному праві.

Такими діями інспектор порушив КОНСТИТУЦІЙНІ права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності в ЦІЛОМУ, і наведеною статтею 249 КУпАП ЗОКРЕМА, що є безумовною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Така позиція суду у повній мірі узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа №524/9827/16-а; адміністративне провадження №К/9901/20742/18 від 18 лютого 2020 року).

Насамкінець, позовна вимога в частині визнання дій поліцейського протиправними не підлягає задоволенню з огляду на те, що інспектор у такій справі не є належним відповідачем і не діє як самостійний суб`єкт владних повноважень, а виступає від імені органу Національної поліції.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно з ч. 5 ст. 285 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачами не виконано обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на них статтею 77 КАС України, у зв`язку із чим дана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 19, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задоволити частково.

Скасувати постанову серії ЕАК № 1630295 від 16.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. на ОСОБА_1 .

Стягнути з Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції в користь Сокольника Олександра Анатолійовича 420,40 грн. судового збору.

На рішення можна подати апеляційну скаргу до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Медведик Л.О.