Ухвала суду № 90095974, 26.06.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 592/4127/20 2/335/1745/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання факту, що має юридичне значення, визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ковпаського районного суду м. Суми від 07.04.2020 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Стаднік С.В., до ТОВ «Служба миттєвого кредитування» про визнання факту, що має юридичне значення, визнання кредитного договору недійсним, передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. Дослідивши матеріали заяви на предмет її відповідності вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, приходжу до висновку, що її слід залишити без руху враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, предметом даного позову є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме відсутність укладених кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», а також визнання недійсним кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в редакції позивача, однак в позовній заяві позивачем, в порушення ст.ст. 4, 175 ЦПК України не зазначено, яке саме право позивача порушено відповідачем та не зазначено спосіб захисту його прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ( ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не обґрунтовано мотиви звернення до суду з вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення відповідно до ст.ст. 293 та 315 ЦПК України (які особисті чи майнові права залежать від встановлення юридичного факту і ким цей факт оспорюється).

Приймаючи до уваги, що зазначені недоліки не дають можливості відкрити провадження по справі, суддя вважає необхідним, у відповідності до вимог ст. 185 ЦПК України позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків.

При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання факту, що має юридичне значення, визнання кредитного договору недійсним - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк усунення недоліків заяви, який починає рахуватися з дня отримання позивачем даної ухвали.

Копію ухвали надіслати для відома позивачу.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у строк, встановлений судом, недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Макаров