Вирок № 90094433, 26.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 1-кп/235/169/20

Справа № 235/2314/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Карабан І.І.

секретар судового засідання Димитрієва О.А.

за участю прокурорів Панченкової Д.А., Мироненко О.Т.

захисників Дорофієнка В.В., Верченко О.О.

неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

законних представників неповнолітніх

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого Варцаби О.Д.

представника служби у справах дітей Гергуленко Н.О., Горбань В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019050410000333 від 17 лютого 2019 року, за обвинуваченням

неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійська (нині м.Покровськ) Донецької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, навчається в 11 класі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 12 в м.Покровську, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого, проживає разом з бабою ОСОБА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України,

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м Красноармійська (нині м.Покровськ) Донецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, навчається в Покровському професійному ліцеї, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2019 року приблизно об 23.00 годин (точного часу не встановлено) неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися біля продуктового магазину «Візит», який розташований на перехресті вул. Захисників України та вул. Прокоф`єва в м. Покровську Донецькій області. У зазначений час біля магазину перебував також ОСОБА_5 , який в компанії своїх знайомих вживав спиртні напої.

17 лютого 2019 року приблизно об 00.10 годин ОСОБА_6 вирішив йти додому та пішов від магазину по вул. Прокоф`єва. Побачивши, що ОСОБА_6 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та йде один, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з корисливих спонукань, за ініціативою останнього вступили між собою у злочинну змову, направлену на скоєння нападу на ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном, та з цією метою пішли за ОСОБА_9

17 лютого 2019 року приблизно об 00.30 годин, безпосередньо реалізовуючи свій єдиний злочинний намір, направлений на скоєння нападу на ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наздогнали ОСОБА_8 біля приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , та, діючи за попередньою змовою групою осіб, напали на нього і застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілого, схопивши його за обидві руки, удвох поштовхом повалили потерпілого ОСОБА_8 на землю, після чого неповнолітній ОСОБА_1 наніс йому не менше трьох ударів руками в область голови та обличчя, спричинивши потерпілому ОСОБА_5. тілесні ушкодження у вигляді гострої легкої закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, множинні гематоми м`яких тканин волосистої частини голови, численні садна шкіри лівої області навколо ока; тупої травми носа: травматичний набряк м`яких тканин носа, гостра зовнішня кровотеча з носових ходів; забитої рани слизової оболонки і м`яких тканин верхньої губи справа в проекції другого міжзубного проміжку, а неповнолітній ОСОБА_2 - не менше трьох ударів ногами в область тулуба, спричинивши потерпілому ОСОБА_5. фізичній біль, після чого, керуючись корисливими мотивами, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно заволоділи належними ОСОБА_5. грошовими коштами в сумі 120 гривень, мобільним телефоном марки «Nokia Х2-02», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , вартістю 382 гривні 50 копійки разом із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» НОМЕР_3 та карткою пам`яті об`ємом 1 Gb, які не являють для потерпілого ніякої матеріальної цінності, та банківською карткою для виплат № НОМЕР_4 , відкритою в AT «КБ «Приватбанк», на якій знаходилися грошові кошти в сумі 509 гривень 03 копійки.

Продовжуючи свої злочині дії, під час вчинення нападу неповнолітній ОСОБА_1 , діючи групою осіб з неповнолітнім ОСОБА_2 , став вимагати у потерпілого ОСОБА_8 пін-код від його банківської картки з метою заволодіння грошовими коштами, які на ній зберігалися. На вимоги ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_6 повідомив йому хибний пін-код, що не дало змоги неповнолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в подальшому заволодіти грошовими коштами, які зберігалися на цій банківській картці.

Після заволодіння грошовими коштами та майном потерпілого ОСОБА_8 , неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись надалі викраденим ними майном на власний розсуд.

Внаслідок розбійного нападу, вчиненого неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_5. було заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров`я, та завдано матеріальну шкоду у розмірі вартості викраденого майна на загальну суму 502 гривні 50 копійок.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.2 ст.187 КК України, а саме за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, під час здійснення розбійного нападу на потерпілого серед особистого майна потерпiлого ОСОБА_5 у кишенi куртки останнього неповнолiтнi ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виявили банкiвську картку для виплат № НОМЕР_4 , вiдкриту в АТ «КБ «Приватбанк», яка згiдно ст. 1 Закону України «Про iнформацiю» вiд 02.10.1992, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 14.7 ст. 14 Закону України «Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi» вiд 05.04.2001, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електроннi документи та електронний документообiг» вiд 22.05.2003, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банкiвську дiяльнiсть» вiд 07.12.2000, є електронним платiжним засобом - платiжною карткою, тобто офiцiйним документом, виданим АТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 , як держателю спецiального платiжного засобу та належного йому.

Виявив вказану банкiвську картку у потерпілого ОСОБА_5 , неповнолiтнi ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з корисливих спонукань, за iнiцiативою останнього, вступили мiж собою у злочинну змову, направлену на викрадення вказаної банківської картки, з метою подальшого викрадення з неї грошових коштiв. Безпосередньо реалізовуючи свій єдиний злочинний намiр, направлений на викрадення вказаної банківської картки, у зазначений час, тобто 17 лютого 2019 року приблизно о 00.30 годин, неповнолiтнiй ОСОБА_1 , дiючи за попередньою змовою групою осiб з неповнолiтнiм ОСОБА_2 , перебуваючи на дiлянцi мiсцевості бiля приватного домоволодiння за адресою: АДРЕСА_4 , умисно, з корисливих мотивiв, викрали вказану банківську картку, пiсля чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись надалі викраденим ними зазначеним офіційним документом на власний розсуд.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.1 ст.357 КК України, а саме за викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 в суді повністю визнав свою провину у злочинах, що йому інкримінується, зазначивши, що розкаюється у скоєному, від надання показань по суті обвинувачення відмовився. Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди визнав частково, цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди - не визнав, цивільний позов прокурора про відшкодування шкоди на лікування потерпілого - визнав повністю. Виступаючи в судових дебатах та з останнім словом вказав, що жалкує про свої дії і приносить вибачення потерпілому.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 в суді повністю визнав свою провину у злочинах, що йому інкримінується, зазначивши, що розкаюється у скоєному, від надання показань по суті обвинувачення відмовився. Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди визнав частково, цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди - не визнав, цивільний позов прокурора про відшкодування шкоди на лікування потерпілого - не визнав. Виступаючи в судових дебатах та з останнім словом вказав, що визнає свою провину, йому соромно на свої дії, жалкує про них.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді показала, що онука виховує сама, оскільки він не має батьків. Онук врівноважений, добро поводить себе в дома, слухає її, не дуже добре навчається, але до школи з приводу його поведінки її не викликали. Виступаючи в судових дебатах, зазначила, що впевнена, що її онук в подальшому таких дій вчиняти не буде, просила не позбавляти його волі.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в суді показала, що сина виховує самостійно з 8-9 років, після того як розійшлася з його батьком. У сина належне виховання, у них довірливі відносини, син не агресивний, допомагає їй по господарству, прислуховується до її думку, вона має на нього вплив та здатна його контролювати. Виступаючи в судових дебатах, просила строго сина не карати, прийняти справедливе рішення.

Крім визнання своєї провини обвинуваченими, їх вина повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, порядок та об`їм яких визначений в порядку ч.1 ст.349 КПК України.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в суді дав показання, що 16 лютого 2019 року близько 23 години йшов зі святкування дня народження, був трішечки в стані алкогольного сп`яніння і по дорозі зайшов до магазину «Візит», розташованого по вулиці Прокоф`єва в м.Покровську, з ним були колеги по роботі. Він побув в магазині приблизно 30 хвилин, випив 2 пляшки пива, після чого пішов додому один, а колеги залишилися. Біля «Візиту» бачив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 там не бачив. Від магазину йшов в навушниках, слухав музику, і біля будинку АДРЕСА_4 йому нанесли удар ззаду. Оскільки удар був неочікуваний, то він впав спочатку на бік, а потім самостійно перевернувшись на спину. В нього зразу почали нишпорити по кишенях, витягнули телефон, гроші в сумі 100-120 гривень та картку. Було двоє осіб, один із яких сів йому на живіт та став наносити удари в район обличчя : чотири удари кулаком в ніс, в область правового ока наніс два-три удари, в щелепу наніс два удари, запитуючи при цьому пін-код від банківської картки. . Він побачив, що це був ОСОБА_1. ОСОБА_1 запитував пін-код картки і коли він назвав йому невірний пін-код, то ОСОБА_1 припинив наносити удари та зліз з нього. Другий хлопець стояв поруч і наніс йому два-три удари ногою по ребрам з правої сторони, але хто це був він не знає, оскільки його не зміг роздивитися. Коли вони пішли, то він втратив свідомість. Потім до нього підійшла жінка, яка проживає в сусідньому будинку - АДРЕСА_5 чи АДРЕСА_4 , і допомогла йому підвестися Потім він пішов додому, але по дорозі втратив свідомість і додому потрапив тільки близько 3 години ночі. Мама викликали швидку допомогу і його забрали до лікарні, але потім відпустили. Наступного дня йому знову стало гірше і він потворно звернувся до лікарні. В лікарні знаходився на лікуванні 10 днів з діагнозом - струс головного мозку, був синець під оком, тріснута губа. На лікування витратив 4374 грн. 24 травня 2019 року ОСОБА_2 відшкодував йому витрати в повному обсязі, в з в`язку з чим він в цій частині позову відмовляється від претензій до нього, а ОСОБА_1 22 липня 2019 року відшкодував йому матеріальні збитки в сумі 2000 гривень, а тому просить стягнути з нього залишок - 247 гривень. Моральна шкода йому спричинена тим, що він не працював, в нього часто боліла голова.

Свідок ОСОБА_19 , яка допитана за клопотанням представника потерпілого, в суді дала показання, що близько 23 години лягла спати, але почула, що почали гавкати собаки. Вона виглянула на вулицю і побачила, що два хлопці б`ють ногами людину. Вона включила світло, сподіваючись, що це зупинить нападників, але це не допомогла. Сама вона побоялася виходити і спостерігала через калитку. Нападників роздивитися не змогла, бачила тільки, що вони невеликого зросту, були в темному одязі і в одного світлий капюшон. Облич їх не бачила, але чула, що голоси молоді і один із них запитував пін-код. Чоловік, що лежав на землі, назвав чотири цифри, і один із хлопців перепитав чи вірний це код. Подія тривала приблизно 10-15 хвилин. Після того як вони пішли, вона вийшла за двір та підійшла до чоловіка, що лежав на землі, він був без свідомості, на ньому був кров та бруд. Вона привела його до свідомості і запропонувала викликати швидку допомогу. Він відмовився і сказав, що спробує дійти до дому самостійно. Вона бачила, що в нього розбити ніс та губи.

Також свідок в судовому засіданні вказала на присутнього в залі потерпілого як на особу якому надавала допомогу.

Свідок ОСОБА_20 в суді дав показання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 його друзі, з останнім він бачиться майже кожного дня. Коли вони були біля магазину "Візит", то пили там чай. Він бачив, що ОСОБА_5 пив алкогольні напої. Через деякий час ОСОБА_5 пішов. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відійшли на деякий час, були відсутні 10-15 хвилин, а коли повернулися, то він побачив у них телефон та небагато грошей. І ОСОБА_5, і ОСОБА_2 з ОСОБА_1 пішли в одному напрямку. Про подію дізнався наступного дня від працівників поліції.

Свідок ОСОБА_23 в суді дав показання, що в компанії з ОСОБА_20, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_24 на початку 10 години вечора прийшли до магазину "Візит", де в альтанці, що розташована поруч, пили чай. Біля зупинки була якась компанія, але чи був серед них потерпілий він не знає. В його присутності ОСОБА_1 з ОСОБА_2 далеко від них не відходили, були у весь час в полі зору. Через деякий час він з ОСОБА_24 пішов геть, а інші залишилися..

Свідок ОСОБА_25 в суді дав показання, він разом з ОСОБА_20, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_26 прийшли до магазину "Візит", де вирішили випити чай та розійтися по домівках. Через деякий час він пішов додому і близько 22 години вже був вдома.

Також досліджені матеріали кримінального провадження.

17 лютого 2019 року в Покровському ВП ГУНП України прийнято усну заяву ОСОБА_5 про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 17 лютого 2019 року приблизно о 00.30 годині, за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вулиця Прокоф`єва, спричинивши тілесні ушкодження, відкрито заволоділи належним йому мобільним телефоном марки «NokiaX202» з сім-картою з номером НОМЕР_3 та банківською карткою АТ «Приватбанк», що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12019050410000333 від 17 лютого 2019 року за попередньою кваліфікацією за ч.2 ст. 186 КК України (т.1 а.с.1,6,7) В подальшому постановою старшого слідчого Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Полєвим В.А. склад кримінального правопорушення перекваліфіковано з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 187 КК України (т.1 а.с. 80-81) Також до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050410000593 18 березня 2019 року внесено відомості про умисне заволодіння неповнолітніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належною ОСОБА_5 банківською карткою для виплат № НОМЕР_4 АТ «КБ «Приватбанк», надана правова кваліфікація за ч.1 ст. 357 КК України (т.1 а.с. 85) Постановою прокурора Красноармійської місцевої прокуратури Панченковою Д.А. від 18 березня 2019 року кримінальні провадження № 12019050410000333 від 17 лютого 2019 року та № 12019050410000593 від 18 березня 2019 року об`єднано в одне провадження за № 12019050410000333 (т.1 а.с. 90)

Відповідно до медичної довідки Покровської міської лікарні від 19 лютого 2019 року № 112, ОСОБА_5 звертався до приймального відділення Покровської ЦМЛ 17 лютого 2019 року о 03.50 годині, був оглянутий черговим лікарем та лікарем-хірургом, встановлено діагноз: забій м`яких тканин обличчя, лікування не потребує (т.1 а.с. 14,15)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 лютого 2019 року з фототаблицею до нього, встановлено, що місцем кримінального правопорушення є відкрита ділянка місцевості, за адресою: АДРЕСА_4 . Між автомобільною дорогою та тротуаром для пішоходів є земельна ділянка, яка на момент проведення огляду не засаджена та частково вкрита снігом. Приблизно на цій ділянці місцевості, як показав потерпілий ОСОБА_5 , який був присутній під час огляду, і відбулось відкрите заволодіння майном (т.1 а.с. 17-20)

Відповідно до протоколу огляду речей від 17 лютого 2019 року з фототаблицею до нього, в приміщенні службового кабінету №11 Покровського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 . добровільно надав для огляду мобільний телефон марки «Nokia». ОСОБА_1 , за участю якого проводився огляд, зазначив, що вказаний мобільний телефон він разом з ОСОБА_27 , знаходячись в районі магазину «Візит», що розташований по вулиці Прокоф`єва в м. Покровськ Донецької області, викрали у невідомого чоловіка, при цьому сім-карту витягнули та викинули (т.1 а.с. 22-25). В подальшому зазначений мобільний телефон постановою від 18 березня 2019 року визнано речовим доказом та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 (т.1 а.с. 91-92,93)

Згідно висновку експерта №2/20-234 від 27 лютого 2019 року ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону торгової марки «Nokia» моделі «X2-02», IMEI-1: НОМЕР_1 ; IMEI-2: НОМЕР_2 , який був раніше у використанні, станом на 17 лютого 2019 року, могла становити 382,50 гривень (т.1 а.с. 37-42)

Відповідно до карти виїзду швидкої медичної допомоги №2236, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлено до приймального відділення Покровської ЦРЛ 17 лютого 2019 року з 3.45 години по 3.55 години із діагнозом: струс головного мозку, перелом кісток носа (т.1 а.с. 45)

Відповідно до карти виїзду швидкої медичної допомоги №2284, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлено до Покровської ЦРЛ та оглянуто лікарем невропатологом 17 лютого 2019 року з 15.15 години по 15.25 години із діагнозом: струс головного мозку (т.1 а.с. 46)

Згідно довідки Покровської ЦРЛ №01-17/709 від 05 березня 2019, ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 18 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року (11 ліжко-днів). (т.1 а.с. 48)

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №29 у ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: гостра легка закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, множиннi гематоми м`яких тканин волосистої частини голови, численнi садна шкiри лiвої областi навколо ока; тупої травми носа: травматичний набряк м`яких тканин носа, гостра зовнiшня кровотеча з носових ходiв; забитої рани слизової оболонки i м`яких тканин верхньої губи справа в проекцiї другого мiжзубного промiжку. Дані пошкодження, які складають в комплексі легку закриту черепно-мозкову травму, утворилися незадовго до первісного звернення за медичною допомогою в результаті не менше трикратного ударного тангенціального (шляхом тертя і ковзання) впливу у відповідні анатомічні області голови тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, або при зіткненні з такими, якими могли бути як кулак, так і взута нога, і взяті в своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров`я, як вимагають для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 дня (т.1 а.с. 58-60)

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07 березня 2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року старшим слідчим СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Полєвим А.В. отримано інформацію, а саме: фото-відео фіксацію з банківською карткою АБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на ім`я потерпілого ОСОБА_5 на банкоматі №187 АТ «Ощадбанк», який розташований за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вулиця Захисників України, 31 (ПрАТ «УкрБуд»), які проводилися 17 лютого 2019 року в період часу з 00 годин 30 хвилин до 08 годин 00 хвилин (т.1 а.с. 64-66)

Відповідно до протоколу від 10 березня 2019 року старшим слідчим СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області переглянуто компакт-диск з фотознімками, що були надані банківською установою АТ АБ «Ощадбанк», який був вилучений під час тимчасового доступу до документів 07 березня 2019 року (т.1 а.с. 67-73) В подальшому зазначений оптичний диск з файлами фотофіксації з банкомату №187 постановою від 18 березня 2019 року визнано речовим доказом (т.1 а.с. 91-92)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 14 березня 2019 року потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 17 лютого 2019 року близько о 00 годині 30 хвилин разом з іншим чоловіком, знаходячись на ділянці місцевості біля приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , застосувавши до нього насильство умисно заволоділи грошовими коштами, мобільним телефоном та банківською карткою (т.1 а.с. 74-79)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 27 березня 2019 року, який проведено за участю ОСОБА_1 , який на той час мав статус підозрюваного, та який, проявляючи злочинну обізнаність, показав за яких обставин він з ОСОБА_2 , спричинивши тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 , відкрито заволоділи належним йому мобільним телефоном та банківською карткою АТ «Приватбанк», вказавши місце та спосіб нанесення ударів, а також показав місце розташування банкомату «Ощадбанк», де в подальшому він намагався зняти грошові кошти, а також місце де викинув картку. Додатком до протоколу є відеозапис слідчої (розшукової) дії та фототаблиця (т.1 а.с. 181-189)

Відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №312 від 26 березня 2019 року, ОСОБА_1 страждає несоціалізованим розладом поведінки на тлі педагогічної запущеності. В період здійснення інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент інкримінованого йому діяння не перебував у тимчасово-хворобливому стані, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. Потребує амбулаторне спостереження у психіатра за місцем проживання. Присутні ознаки розумової відсталості (інтелектуального недорозвинення) не зв`язані з психічним розладом. Є виражені індивідуально-психологічні характеристики, безпосередньо пов`язані з основним клінічним діагнозом, які істотно впливали на його поведінку в досліджуваній ситуації і впливають в даний час. ОСОБА_1 може в достатній мірі розуміти фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій, критично їх оцінювати і передбачати їх можливі наслідки (т.1 а.с. 162-168)

Відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №313 від 26 березня 2019 року, ОСОБА_2 є психічно здоровим. В період здійснення інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент інкримінованого йому діяння не перебував у тимчасово-хворобливому стані, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час яким-небудь хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. В застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.с. 174-179)

Зібрані по кримінальному провадженню докази є належними та допустимими у відповідності до статей 85,86 КПК України.

А тому, суд не може погодитися з позицією сторони захисту щодо необхідності визнання доказів, а саме: добровільної згоди на огляд житла чи іншого володіння особи, наданої ОСОБА_1 , протоколу огляду речей від 17 лютого 2019 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, рапорт від 22 лютого 2019 року, довідки АТ КБ "Приватбанк" від 22 лютого 2019 року, клопотання про призначення судової-товарознавчої експертизи, ухвалу слідчого судді від 20 лютого 2019 року, висновок експерта від 27 лютого 2019 року № 2/20-234, протокол тимчасового доступу до документів від 05 березня 2019 року, клопотання про призначення судової медичної експертизи від 22 лютого 2019 року, ухвалу про проведення експертизи від 26 лютого 2019 року, висновок експерта № 29, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07 березня 2019 року, протокол огляду речей від 10 березня 2019 року, протокол пред`явлення особи для впізнання, протокол проведення слідчого експерименту від 27 березня 2019 року, недопустимими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина друга цієї ж статті встановлює , що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Недопустими можуть визнаватися саме докази, а не будь-які письмові матеріали та процесуальні рішення.

Статтею 99 КПК України визначено поняття документів у кримінальному процесі.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Частиною 2 ст.99 КПК України наведено перелік таких документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що добровільна згода на огляд житла, доручення слідчого про проведення слідчих(розшукових) дій, рапорт оперуповноваженого, клопотання слідчого про призначення експертиз та ухвали слідчого судді за результатами розгляду таких клопотань не відповідають вказаним критеріям і відповідно не є документами в розумінні процесуального джерела доказів, і відповідно не підлягають оцінці на предмет допустимості як окремі докази. Разом з тим, вказані документи, що носять як інформативний характер, так і результат процесуальної діяльності певних службових осіб в межах їх компетенції, слідчого судді, можуть бути взяті до уваги з метою оцінки тих документів, що є процесуальними джерелами доказів, і які підлягають перевірці на предмет їх належності та допустимості.

Що стосується документів, які є процесуальними джерелами доказів, і які відповідно можуть перевірятися на недопустимість, то слід зазначити таке.

Підставами визнання протоколу огляду речей від 17 лютого 2019 року недопустимим доказом є те, що на думку захисника Верченко О.О. ОСОБА_1 було фактично затримано, але протокол у відповідності до ст.208 КПК України не складався, та проведено його обшук з грубим порушенням норм КПК України. Такими порушеннями на переконання захисника є те, що обшук не фіксувався за допомогою аудіо- та відеозапису, а також ОСОБА_1 не був забезпечений захисником при проведенні вказаної слідчої (розшукової) дії та йому не було роз`яснене право у відповідності до ст.18 КПК України та ст.63 Конституції України відмовитися від давання показань та не відповідати на питання.

На думку суду, така позиція сторони захисту не ґрунтується на законі.

Будь-які обставини, що вказують, що ОСОБА_1 був затриманий 17 лютого 2019 року під час судового розгляду не встановлені. Відповідний протокол про затримання обвинуваченого в порядку ст.208 КПК України відсутній. Також не встановлено будь-яких даних, що ОСОБА_1 силою або через підкорення наказу змушений був залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Безпосередньо ні ОСОБА_1 , ні його піклувальник ОСОБА_3 , що була присутня під час проведення вказаної слідчої дії, про вказані обставини не заявляли.

Отже, твердження адвоката Верченко О.О. про нібито затримання неповнолітнього ОСОБА_1 є безпідставним.

Також є безпідставним твердження і про те, що слідча дія, проведена 17 лютого 2019 року старшим слідчим СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Мізенцем С.О. є не оглядом речей, а обшуком особи. Відповідно до протоколу було оглянуте виключно річ - мобільний телефон, що і зафіксовано в протоколі. Оглянута річ за результатами огляду вилучена, належним чином опечатана, і в подальшому була в процесуальному порядку визначена доля вказаного телефону. Зазначення в протоколі заяви ОСОБА_1 щодо походження цього телефону, не є його показаннями. Вказана слідча дія проведена у відповідності до ст.ст.223, 237 КПК України, і обов`язкової фіксації такої слідчої (розшукової) дії за допомогою ауді-відеофіксації не передбачено.

А отже, підстави визнавати цей доказ недопустимим відсутні.

Заявляючи клопотання про визнання довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 22 лютого 2019 року недопустимим, адвокатом не наведено переконливого обґрунтування цього. Посилання на відсутність в цій довідці відомостей про транзакції за рахунком не вказує на недопустимість доказу. Навпаки , під час досудового розслідування та розгляду справи в суді встановлено, що потерпілий повідомив не правильний пін-код, що і завадило викрасти кошти, і вказана довідка саме підтверджує показання потерпілого в цій частині, а також підтверджує належність потерпілому рахунку.

Щодо визнання висновку експерта від 27 лютого 2019 року № 2/20-234 недопустимим, то слід зазначити таке.

Підставою такої заяви є порушення порядку залучення експерта, що полягає в тому, що слідчий суддя самостійно не визначив експерта, а також те, що предметом експертного дослідження став предмет -мобільний телефон, який був отриманий під час незаконного затримання, то відповідно робить недопустимим і висновок експерта, враховуючи принцип " плодів отруйного дерева".

Суд не може погодитися з таким твердженням захисника, оскільки жодних обставин, що залучення експерта не відповідала відповідному порядку, визначеному в ст.ст.242-244 КПК України (в редакції, що діяла на час прийняття вказаного процесуального рішення), не встановлено, зокрема і щодо самостійного визначення слідчим суддею експерта. Та обставина, що слідчий, звертаючись з відповідним клопотанням, висловив пропозицію щодо експертної установи, жодним чином не вказує, що слідчий суддя, залучаючи експерта діяв не самостійно залучаючи експертів Донецького НДЕКЦ МВС України. Також враховуючи, що судом не встановлено порушень при вилучені телефону, що і був предметом експертного дослідження, то відповідно не має підстав вважати висновок експерта з цих підстав недопустимим.

Заява про визнання недопустимим доказам висновок експерта № 29 за результатами судово-медичної експертизи також не підлягає задоволенню. Так, підставами для визнання цього доказу недопустимим захисником зазначено порушення залучення експерта, що також полягає нібито в несамостійному визначенні експерта. Вказане твердження є аналогічним щодо попереднього доказу і судом вже надана оцінка, і не встановлено порушення порядку залучення експерта.

Іншою підставою для визнання доказу недопустимим захисником зазначено, що експерт вивчав медичні документи які не містяться в матеріалах кримінальної справи та обвинуваченому з його захисником не відкривалися в порядку ст.290 КПК України.

Судом встановлено, що медичні документи потерпілого були отримані у визначеному законом порядку, а саме шляхом отримання тимчасового доступу до документів на підставі ухвали слідчого судді, сторона захисту не заявляла клопотання про надання доступу до цих документів, хоча достеменно була обізнана про їх існування, оскільки в матеріалах кримінального провадження є наявним протокол доступу до цих документів, а відповідно зазначене не є істотним порушенням вимог процесуального закону, і не тягне визнання висновку експерта недопустимим.

Саме такий правовий висновок зроблений Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17 провадження № 51-218кмо19), і який полягає в наступному: відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст.290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст.412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст.438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

Заявляючи клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07 березня 2019 року, яким було отримано доступ до фото-відео фіксації транзакцій з банківською карткою потерпілого, адвокатом не наведено підстав для такої заяви.

Недопустимим доказом є доказ, який отриманий не в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Заявляючи клопотання про визнання недопустимим доказом протокол огляду речей від 10 березня 2019 року яким було оглянутий диск з інформацією, тимчасовий доступ до якого був отриманий на підставі ухвали слідчого судді, адвокатом не наведено обставин, що вказують на отримання цього доказу в порушення порядку, встановленого КПК України, а тільки зазначено про неможливість ідентифікувати особу, що користувалася карткою потерпілого. Разом з тим, вказана обставина не вказує на можливість визнавати з цих обставин доказ недопустимим.

Позиція захисника щодо недопустимості речових доказів, оскільки на її переконання майно вилучене під час огляду набуває статусу вилученого майна та підлягає негайному арешту та лише після цього воно набуває статусу речового доказу у кримінальному провадженні, є неприйнятною.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

І саме відповідність зазначеним критеріям робить певний матеріальний об`єкт речовим доказом, а не застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Також слід зазначити, що слідчим прийнято відповідне процесуальне рішення про визнання речовими доказами, як телефону,що був предметом злочинного посягання, так і документів, тимчасовий доступ до яких отримано на підставі ухвал слідчого судді, та вирішено питання про зберігання цих речових доказів.

Суд не може погодитися з заявою захисника про визнання протоколу впізнання недопустимим з підстав його отримання з порушенням вимог ст.228 КПК України.

Такими порушеннями, на думку захисника є те, що перед впізнанням потерпілий надав змістовний опис одного нападника, не описуючи зовсім іншого, що свідчить про обізнаність потерпілого щодо особи якого він він буде впізнавати, а також для впізнання були пред`явлені особи старші на три роки від ОСОБА_1 та відмінної зовнішності, а саме слов`янської , що вказує на наявність відмінностей у віці, зрості, статурі, одязі.

Разом з тим, суд не може погодитися з таким твердженням.

По-перше, потерпілий як під час проведення цієї слідчої дії, так і під час допиту в суді, вказав, що з двох нападників зміг розгледіти тільки одного, який сидів на ньому обличчям до нього і наносив удари. Іншого він взагалі не розгледів. І тому логічно, що під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії потерпілий саме вказав зовнішні ознаки особи, яку розгледів, а ні іншої.

По-друге, суд не може погодитися з наявністю різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі осіб, що пред`являлися для впізнання. Так, всі молоді люди були у верхньому одязі темного кольору, близькі за віком, оскільки три роки різниці у віці не є суттєвими, мали темний колір волосся.

Отже, суд не вбачає істотних порушень при проведенні цієї слідчої дії, і приходить до висновку про отримання цього доказу в порядку ст.228 КПК України, що вказує на його допустимість.

Стосовно заяви про визнання недопустимим доказом слідчого експерименту проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.

Обґрунтовуючи свою заяву захисником зазначено, що на її думку слідчий проводив експеримент з метою фіксування показань ОСОБА_1 .. Також посилалася, що слідчий самостійно відвіз учасників слідчої дії до місця події, до банкомату та місця на пустирі, посилаючись, що сам ОСОБА_1 при цьому ці місця не називав і ніяких пояснень не надавав. Така позиція захисника є суперечливою, оскільки вона посилається нібито на мету слідчого експерименту фіксування пояснень ОСОБА_1 , і посилається при цьому, що останній нічого не пояснював.

Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Відповідно до ч.6 ст.240 КПК України про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, в протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Ознайомившись з протоколом слідчої дії, суд приходить до висновку про дотримання слідчим вищевказаних норм, оскільки протокол містить докладний виклад умов та результатів слідчого експерименту, і проводився з метою перевірки показань обвинуваченого, і саме обвинувачений, який мав статус на той час підозрюваного, вказував на місце де вчинено напад потерпілого, місце де обвинувачений намагався зняти гроші з картки потерпілого та місце, де викинув банківську картку. Вказана слідча дія проводилися за участю законного представника неповнолітнього підозрюваного, його захисника, психолога, понятих. Вказаними особами жодних зауважень щодо проведення слідчого експерименту, його умов, результатів не було зроблено.

Що стосується підстави для визнання вказаного протоколу недопустимим в наслідок відсутності оригіналів технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, що є порушенням ч.3 ст.107 КПК України, то слід зазначити, що відповідно до протоколу слідчої дії, який саме є і обов`язковим при проведені цієї слідчої дії та зміст якого визначений ст.240 КПК України. При цьому, в протоколі зазначені умови відеофіксування, а саме спосіб, що полягав у фіксуванні на карту пам`яті цифрової відеокамери з подальшим перенесенням файлу на оптичний диск. Відеозапис є лише додатком до протоколу, і відсутність оригіналу технічного носія, не робить сам протокол недопустимим, оскільки відеофіксації при проведенні цієї слідчої дії не є обов`язковою.

Отже, проаналізувавши докази в їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що під час судового розгляду доведено, що обвинувачені вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу(розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Вказаний злочин був вчинений обвинуваченими за попередньою змовою групою осіб, оскільки обвинувачені заздалегідь, до його початку, домовилися про спільне вчинення злочину.

Також обвинувачені вчинили викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, оскільки платіжна картка відповідає критеріям офіційних документів.

Таким чином, судовим розглядом встановлена винуватість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 та ч.1 ст.357 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченим суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, дані, що характеризують їх особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшує покарання обвинувачених, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди. Та обставина, що обвинувачені відмовилася від дачі показань в суді не вказує на відсутність зазначеною пом`якшуючої обставини, оскільки докази з розкриття зазначених злочинів збиралися під час досудового розслідування, обвинувачені приймали участь в усіх слідчих діях, що проводилися за їх участю, під час судового розгляду не заперечували обставини, що встановлені під час досудового розслідування, визнали провину в повному обсязі. Позиція адвокатів Верченко О.О. та Дорофієнка В.В. про необхідність виправдання обвинувачених також не заперечує наявність пом`якшуючих обставин у обвинувачених, оскільки останні протягом усього часу досудового розгляду та судового розгляду визнавали провину в повному обсязі, каялася в своїх діях. Також пом`якшуючою обставиною є вчинення злочинів неповнолітніми.

Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених, відсутні.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин та злочин невеликої тяжкості.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 несудимий, має постійне місце проживання, де проживає разом з піклувальником, навчається, за місцем навчання характеризується посередньо, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра в медичних закладах за місцем проживання не перебуває, перебуває на первинному обліку служби у справах дітей, як дитина, позбавлена батьківського піклування, на соціальному обслуговуванні та соціальному супроводі в Покровському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Донецької області не перебуває, при обстеження умов проживання встановлено задовільні умови проживання для неповнолітнього (т.1 а.с.106-107, 111,112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119,120, 122)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 відповідного майна не має. (т.1 а.с.123), відповідно до інформації, наданої територіальним сервісним центром № 1444, авто-мото транспорт за ОСОБА_1 не зареєстрований. (т.1. а.с.125)

Відповідно до досудової доповіді від 13 червня 2019 року у відношенні ОСОБА_1 , зробленої на підставі ухвали суду Покровським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області, відмічено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, зроблено висновок, врахувавши інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, про те, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі можливе та не становить високої небезпеку для суспільства. Також висловлена думка про доцільність покладення на правопорушника, у разі якщо суд прийде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, обов`язку не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а а також проходження неповнолітнім пробаційної програми. (т.2 а.с.100-105)

Також судом враховується звіт, складений головним спеціалістом служби у справах дітей Покровської міської ради ОСОБА_30 , затверджений начальником служби у справах дітей ОСОБА_31 , і відповідно до якого встановлено, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 проживає разом з піклувальником ОСОБА_3 , яка є його бабою, батьки неповнолітнього позбавлені батьківських прав. Для неповнолітнього створені задовільні умови для проживання, у вільний час неповнолітній допомагає рідним у хатніх справах, є потреба у взятті родини під соціальний супровід ПМЦСССДМ. Вважала за можливе обрати покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Спеціаліст служби у справах дітей Покровської міської ради ОСОБА_32 в судовому засіданні підтримала вказаний звіт. (т.3 а.с.9-10)

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 несудимий, має постійне місце проживання, де проживає разом з матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи, навчається, за місцем навчання характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра в медичних закладах за місцем проживання не перебуває, перебуває на обліку служби у справах дітей не перебуває, на соціальному обслуговуванні та соціальному супроводі в Покровському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Донецької області не перебуває, при обстеження умов проживання встановлено задовільні умови проживання для неповнолітнього (т.1 а.с.136, 137, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 149, 150, 152)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 відповідного майна не має. (т.1 а.с.155), відповідно до інформації, наданої територіальним сервісним центром № 1444, авто-мото транспорт за ОСОБА_2 не зареєстрований. (т.1. а.с.154)

Відповідно до досудової доповіді від 13 травня 2019 року у відношенні ОСОБА_2 , зробленої на підставі ухвали суду Покровським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області, відмічено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, зроблено висновок, врахувавши інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, про те, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі можливе та не становить високої небезпеку для суспільства. Також висловлена думка про доцільність покладення на правопорушника, у разі якщо суд прийде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, обов`язку не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а а також проходження неповнолітнім пробаційної програми. (т.2 а.с.107-112)

Також судом враховується звіт, складений головним спеціалістом служби у справах дітей Покровської міської ради ОСОБА_30 , затверджений начальником служби у справах дітей ОСОБА_31 , і відповідно до якого встановлено, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_4 . Для неповнолітнього створені всі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку, у вільний час неповнолітній допомагає матері у хатніх справах, захоплюється грою у футбол, є потреба у взятті родини під соціальний супровід ПМЦСССДМ. Вважала за можливе обрати покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Спеціаліст служби у справах дітей Покровської міської ради ОСОБА_32 в судовому засіданні підтримала вказаний звіт. (т.3 а.с.11-12)

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити неповнолітнім обвинуваченим покарання за ч.2 ст.187 КК України, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, у вигляді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна, враховуючи приписи ст..98 КК України, за якою до неповнолітніх не може застосовуватися такий вид покарання як конфіскація майна.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме: вчинення злочину неповнолітніми, щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину, з урахуванням особи винних, які раніше відповідно до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце мешкання, за місцем проживання характеризується позитивно, частково відшкодували спричинену шкоду, суд приходить до висновку щодо можливості застосування до обвинувачених ст.69 КК України і призначення обвинуваченим покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті.

Що стосується покарання за ч.1 ст.357 КК України, то суд зазначає таке.

Санкція ч.1 ст.357 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

У відповідності до ч.1 ст.99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 навчається у Покровському професійному ліцеї, отримує стипендію, за 5 місяців 2020 року отримав стипендію у розмірі 2710,64 грн.

Отже, враховуючи, що неповнолітній обвинувачений має дохід, то суд приходить до висновку про необхідність призначення неповнолітньому обвинуваченому покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в дохід держави, що буде необхідним і достатім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Остаточне покарання визначити на підставі ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Разом з тим, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, не має, а тому такий вид стягнення до нього застосований не може бути.

Також у відповідності до ст..98 КК України, яка визначає види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх

Вищезазначене робить неможливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ні одного із видів покарання, передбачених санкцією ч.1 ст.357 КК України.

В зв`язку з чим обвинуваченого ОСОБА_1 слід звільнити від покарання за злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України.

Враховуючи, що обвинувачений підлягає звільненню від покарання за злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України, то і положення ст..70 КК України не можуть бути застосовані.

При призначенні покарання неповнолітнім обвинуваченим у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинувачених, і обставини справи, беручи до уваги як висновок досудової доповіді, так звіт служби у справах дітей, суд приходить до висновку про можливість виправлення їх без відбування покарання за вчинений злочин, оскільки вони не представляють великої суспільної небезпеки, розкаялися у вчиненому, сприяли розкриттю злочину, несудимі, а тому вважає за можливе звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.ст.104, 75 КК України.

У відповідності до ч.1 ст.76 КК України на обвинувачених необхідно покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Також, у відповідності до ч.2 ст.76 КК України, суд вважає за можливе покласти на обвинувачених обов"язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що є необхідним та достатнім для їх виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставин, що пом`якшують покарання.

Потерпілим ОСОБА_5 під час досудового розслідування заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, визначивши розмір матеріальної шкоди - 4494 грн. 83 коп, моральної шкоди - 50000 грн. Просив стягнути в рівних частках з неповнолітніх обвинувачених, а в разі відсутності у них майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, у частці якої не вистачає, або в повному обсязі з їх законних представників, у відшкодування матеріальної шкоди - 2247,43 грн, в відшкодування моральної шкоди - 25000 грн. - з кожного. Обґрунтовуючи позов, посилався, що матеріальна шкоди спричинена витратами на лікування та придбання лікарських засобів та препаратів, проведенням лікарських оглядів. Моральна шкода полягає в фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, які позначили негативні зміни у його житті, викликали негативні переживання та спогади, потребу в униканні аналогічних обставин, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи та приниження гідності.

Неповнолітні обвинувачені та їх законні представники позов про відшкодування матеріальної шкоди визнали в повному обсязі, про відшкодування моральної шкоди не визнали.

Суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу першого частини 1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.1179 ЦК України неповнолітня особа ( у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.1182 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

При цьому, відповідно до першого речення ч.2 ст.1179 ЦК України передбачено, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Отже, зобов`язання щодо відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох неповнолітніх осіб, є частковим (а не солідарним). Частки, які підлягають відшкодуванню кожним із неповнолітніх, визначаються за домовленістю між ними, а за відсутністю такої домовленості - визначаються судом.

Враховуючи обставини справи, а саме вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вважаю, що обвинувачені вчинили злочин в результаті якого і було спричинено шкоду, суд приходить до висновку, що обвинувачені повинні нести відповідальність в рівних частках.

Відповідно до розписки, наданої потерпілим, останній отримав від ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 2250 грн і вказав, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого немає. (т.2 а.с.218) Також в судовому засіданні вказав, що неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1 йому відшкодована матеріальна шкода в розмірі 2000 гривень. Разом з цим, потерпілий не скористався можливістю змінити позовні вимоги, а тому вказана обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , та часткового задоволення вимог до ОСОБА_1 .

Разом з тим враховуючи, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_33 не працює, власного доходу не має, то вказана шкода підлягає стягненню з його піклувальника - ОСОБА_3 , і відповідно на користь потерпілого у відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 247 гривень 42 копійки.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під час судового розгляду встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, оскільки потерпілий внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень відчував фізичний біль, проходив лікування, внаслідок чого також було порушеного його звичайний уклад життя, і він вимушений був докладати певних зусиль для організації свого життя в той період. Суд вважає, що обов`язок компенсувати моральну шкоду необхідно покласти на обвинувачених, оскільки саме їх винними діями було пошкоджено здоров`я потерпілого.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість душевних страждань потерпілого, які вони зазнали, важкість вимушених змін в його житті, їх тривалість, ступінь провини обвинувачених, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості і вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 10000 гривень.

Враховуючи обставини справи, а саме вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вважаю, що обвинувачені вчинили злочин в результаті якого і було спричинено шкоду, суд приходить до висновку, що обвинувачені повинні нести відповідальність в рівних частках, а тому на користь потерпілого з неповнолітніх обвинувачених необхідного стягнути по 5000 гривень - з кожного.

При цьому, враховуючи, шо обвинувачений ОСОБА_2 вже досяг повноліття, має власний дохід, то спричинена шкода підлягає стягненню з нього.

Разом з тим враховуючи, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 не працює, власного доходу не має, то вказана шкода підлягає стягненню з його піклувальника - ОСОБА_3 , і відповідно на користь потерпілого у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000 гривень.

Також під час досудового розслідування прокурором Красноармійської місцевої прокуратури Панченковою Д.А. заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Фінансового управління Покровської міської ради Донецької області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Просила стягнути солідарно з обвинувачених на користь Покровської центральної районної лікарні 3623 гривні 84 копійки.

Відповідно до довідки № 01-17/709 від 05 березня 2019 року вартість одного ліжко-дня в неврологічному відділенні з урахуванням харчування та без медикаментів склала 329,44 грн. Всього витрати на лікування ОСОБА_5 становлять 3623,84 грн. ( 329,44 грн *11 л/днів). ( т.2 а.с.22)

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 25 червня 2019 року добровільно сплатив на відшкодування вказаних витрат 1811,92 грн, що становить половину розміру витрат на лікування потерпілого. (т.2 а.с.219)

Отже, з урахуванням зазначеної норми, а також ст.ст.1179, 1182 ЦК України неповнолітні обвинуваченні повинні відшкодувати понесені витрати на лікування потерпілого в медичному закладі.

Враховуючи обставини справи, а саме вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вважаю, що обвинувачені вчинили злочин в результаті якого і було спричинено шкоду, суд приходить до висновку, що обвинувачені повинні нести відповідальність в рівних частках.

Неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_2 половина розміру витрат на лікування потерпілого сплачена, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог до останнього.

Неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1 позов в судовому засіданні визнано в повному обсязі.

Отже, суд вважає, що цивільний позов про відшкодування витрат на лікування в зазначеному розмірі, якій підтримав прокурор та визнав в повному обсязі обвинувачений, підлягає задоволенню і на користь Покровської центральної міської лікарні необхідно стягнути в відшкодування витрат на лікування потерпілого 1811 гривень 92 копійки, але враховуючи, що неповнолітній обвинувачений власного доходу не має, то вказана сума підлягає стягненню з його піклувальника - ОСОБА_3 .

Питання про речові докази вирішити в порядку ч.9 ст.100 КПК України, а саме: мобільний телефон марки «Nokia Х2-02», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 - переданий на зберігання потерпілому, повернути за належністю - ОСОБА_5 , карту стаціонарного хворого № 1188/183 на ім`я потерпілого ОСОБА_5 , що повернута до Покровської ЦРЛ, залишити за належністю, оптичний диск з файлами фотофіксації з банкомату № 187 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу. (т.1 а.с.91-92, 93)

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 572 грн. за проведення експертизи №2/20-234 від 27 лютого 2019 р., з кожного обвинуваченого в рівних частках, а саме по 286 гривень 00 копійок.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2020 року до обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати житло у певний період доби, строк дії якого закінчився 24 липня 2019 року. Інших клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не заявлялося.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 5(п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в дохід держави у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

У відповідності зі ст.ст.104, 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушеня передбаченого ч.1 ст.357 КК України та звільнити від покарання.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушеня передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 5(п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

У відповідності зі ст.ст.104, 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 247 гривень 42 копійки, у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, а всього 5247 (п`ять тисяч двісті сорок сім) гривень 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Покровської центральної міської лікарні в рахунок витрат на лікування потерпілого в сумі 1811(тисячу вісімсот одинадцять гривень) 92 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон марки «Nokia Х2-02», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 - переданий на зберігання потерпілому, повернути за належністю - ОСОБА_5 , карту стаціонарного хворого № 1188/183 на ім`я потерпілого ОСОБА_5 , що повернута до Покровської ЦРЛ, залишити за належністю, оптичний диск з файлами фотофіксації з банкомату № 187 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок - з кожного.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя І.І.Карабан