Ухвала суду № 90094342, 24.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9209/20

Провадження № 1-кс/234/4563/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

24 червня 2020 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Чернобай А.О., секретар судового засідання Ястребов А.О., за участю прокурорів відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області Шабельського А.М., Халявіна С.В., слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Сліденко П.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Андрушко К.Л., Циба Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті краматорську Сліденко П.В., яке погоджене з прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області Шабельським А.М.,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, адвоката Ради адвокатів Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2020 року слідчий Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті краматорську Сліденко П.В. звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області Шабельським А.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 22.06.2020 року о 21.23 годині затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

23 червня 2020 року ОСОБА_1 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник отримали копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання – 23 червня 2020 року о 21 годині 05 хвилин, підтвердженням вручення є особистий підпис на клопотанні.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що в провадженні слідчого відділення Новоайдарського ВП ГУНП в Луганській області перебуває кримінальне провадження № 12020130500000220 від 14.05.2020 року за фактом вчинення військовослужбовцем ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

З метою отримання правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_2 вирішив звернутися до адвоката Борисова Віталія Миколайовича, якого йому запропонували його невстановлені знайомі.

З цією метою, 08.06.2020 року ОСОБА_2 зателефонував адвокату ОСОБА_1 . Під час розмови ОСОБА_2 розповів ОСОБА_1 про обставини вчинення ним шахрайства у вищевказаному кримінальному провадженні, висловив бажання його закрити та запропонував укласти з ним угоду на здійснення правової допомоги.

ОСОБА_1 , погодився з пропозицією ОСОБА_2 та повідомив, що він зателефонує йому пізніше.

В подальшому в період з 08.06.2020 року по 09.06.2020 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 зустрівся з начальником слідчого відділення Новоайдарського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_3 , який займає відповідальне становище, у невстановленому місці. Під час їх зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що він буде представляти інтереси ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12020130500000220 від 14.05.2020 року, в якості захисника та повідомив йому, що його та ОСОБА_2 влаштує прийняття процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вислухавши ОСОБА_1 , у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 здійснити вказаний злочин групою осіб. При цьому повідомив йому, що для повної реалізації їх злочинного умислу ОСОБА_1 повинен буде схилити ОСОБА_2 до надання неправомірної вигоди та отримати її і передати ОСОБА_3 , а останній, в свою чергу, повинен буде отримати неправомірну вигоду та прийняти процесуальне рішення у вказаному кримінальному провадженні відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ознайомившись зі злочинним планом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надав свою усну згоду на вчинення вказаних злочинних дій за попередньою змовою групою осіб, а також погодився з відведеною йому ОСОБА_3 роллю. При цьому ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 узгодили загальну суму неправомірної вигоди у сумі 30 000 гривень, яку планували отримати від ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, 09.06.2020 року приблизно о 14 годині, ОСОБА_2 зателефонував адвокат ОСОБА_1 , який запропонував зустрітися біля магазину «Квартал» у м. Щастя Луганської області, на що ОСОБА_2 погодився, після чого вони того ж дня зустрілися у зазначеному місці о 16 годині.

Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що для закриття вищезазначеного кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, ОСОБА_3 через ОСОБА_1 необхідно передати неправомірну вигоду в сумі 30 000 гривень, а в разі не надання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 буде притягнуто до кримінальному відповідальності за ч. 3 ст. 190 КК України.

Розуміючи владні повноваження ОСОБА_3 , незаконність його та ОСОБА_1 дій, а також те, що в разі невиконання їх вимог про надання неправомірної вигоди, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, він вимушений був звернутися з відповідною заявою до правоохоронного органу, що і зробив 11.06.2020 року.

22.06.2020 року приблизно о 09 годин 30 хвилин ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_1 біля будівлі Новоайдарського ВП ГУНП в Луганській області за адресою: Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 19, де у салоні автомобіля AUDI 100, який належить ОСОБА_1 , передав останньому на його раніше висунуту вимогу неправомірну вигоду в сумі 30 000 гривень для подальшої їх передачі ОСОБА_3 за прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні № 12020130500000220 від 14.05.2020 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

22.06.2020 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи біля Новоайдарського ВП ГУНП в Луганській області за адресою: Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 19, у салоні свого автомобіля AUDI 100, передав ОСОБА_3 , який займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у сумі 30 000 гривень за прийняття ним у вищевказаному кримінальному провадженні процесуального рішення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В свою чергу ОСОБА_3 розділив вказану неправомірну вигоду, залишивши собі 18 000 гривень, а іншу частину неправомірної вигоди у сумі 12 000 гривень передав ОСОБА_1 .

Підозрюваному ОСОБА_1 вручено 23.06.2020 року письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_1 - ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: пособництво в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків, протоколом ідентифікації (помітки) та вручення грошових коштів від 22.06.2020, протоколом затримання ОСОБА_1 , протоколами проведення обшуків від 22.06.2020 та іншими матеріалами кримінального провадження.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:

- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;

- у разі визнання винуватим, ОСОБА_1 загрожує покарання за тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування;

Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_1 може:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

2)незаконно впливати на свідків, експертів, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами.

Так, ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що ОСОБА_1 усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на великий строк, при цьому, будучи без запобіжного заходу, при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, на даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину, ОСОБА_1 , матиме можливість виїхати на тимчасово окуповану частину території Луганської області або перетнути кордон з іншою державою. У зв`язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Ризик незаконного впливу на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_1 , є діючим адвокатом, при цьому підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням наданого йому службового становища, всупереч інтересам та прав громадян, у зв`язку з чим може впливати на свідків, у тому числі на свідка ОСОБА_2 , а також іншого підозрюваного з метою зміни ними показань, повідомляти інших діючих працівників Новоайдарському відділі поліції ГУНП в Луганській області про відомі йому обставини, як вчиненого кримінального правопорушення, так і відомі обставини розслідування кримінального провадження, у якому він є підозрюваним.

Також ОСОБА_1 , будучи діючим адвокатом, може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тому може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто, так і через своїх знайомих з числа працівників правоохоронних органів Луганській області, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м`якого запобіжного заході ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінального правопорушення та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів протиправної діяльності ОСОБА_1 . У разі перебування ОСОБА_1 на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає, що підозра є необґрунтованої, а ризики не доведені прокурором. Він зобов`язується у подальшому з`являтися до слідчого, прокурора. У разі задоволення клопотання прокурора, просив суд врахувати його вік, сімейний стан та його доходи, вважає, що запропонований розмір застави прокурором є для нього завідомо непомірним.

Захисник Андрушко К.П. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозра є необґрунтованою, ризики прокурором у судовому засіданні не доведені та є не обґрунтованими. ОСОБА_1 є діючим адвокатом. Органом досудового розслідування взагалі не надано до матеріалів характеризуючи матеріалів на ОСОБА_1 .

Захисник Циба Д.М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що підозра є необґрунтованою, так як спочатку була винесена ухвала суду про проведення обшуку, а пізніше лише відбулася передача грошових коштів, тобто є ознаки провокації неправомірної вигоди. Ризики також є необґрунтованими. У разі, якщо суд дійде висновку про задоволення клопотання, то просив врахувати майновий стан підозрюваного та визначити розмір застави, який буде для підозрюваного помірним.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення та захисту, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У судовому засіданні встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020130000000088 від 12.06.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 23 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України за викладених вище обставин.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу суд враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків, протоколом ідентифікації (помітки) та вручення грошових коштів від 22.06.2020 року, протоколом затримання ОСОБА_1 , протоколами проведення обшуків від 22.06.2020 року та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Отже, стороною обвинувачення доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

В судовому засіданні прокурор та слідчий обґрунтовували наступні ризики:

1)Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

2)Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь – яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

3)Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

4)Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування. Усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, він дійсно може переховуватися від поліції та суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватим.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Разом з цим, прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених у клопотанні ризиків: ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Виходячи з практики та аналізу обставин, на які посилається прокурор під час доведення ризиків, варто зауважити, що прокурор вказав загальні підстави.

Існування загального переліку ризиків, передбачених ст. 177 КПК, недостатньо. На законодавчому рівні закріплений обов`язок прокурора викласти обставини, що підтверджують наявність ризиків та посилання на матеріали, які підтверджують ці обставини. (п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України).

Виходячи зі змісту ст. 177 КПК України, суд встановлює, що поняття ризику можна розуміти як прояв використання підозрюваним можливостей та спроб перешкоджати розслідуванню кримінального провадження. При цьому події повинні бути підтверджені як такі, що вже відбувалися, а також що дії або бездіяльність підозрюваного, або схильність до вчинення останнім протягом досудового розслідування дають підстави прокурору вважати, що існує високий коефіцієнт настання відповідних ризиків, закріплених у ст. 177 КПК України.

Зі змісту п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» вбачається, що суд, оцінюючи докази, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

В підтвердженні наявності ризиків можуть бути фактичні дані, які свідчать про неналежну поведінку суб`єкта кримінального процесу або можливість такої поведінки. При цьому переконання щодо можливості неналежної поведінки особи повинно ґрунтуватися на даних, які свідчать про реальний намір особи вчинити такі дії. Орган досудового розслідування в судовому засіданні таких даних не надав.

Органом досудового розслідування не надано в судовому засіданні переконливих доказів стосовно зазначених ризиків. Данні ризики не доведені прокурором у судовому засіданні та ґрунтується лише на припущеннях.

Крім того, суд враховує, що свідки вже були допитані органом досудового розслідування і не заявляли про тиск на них з боку підозрюваного. Також суд враховує, що необхідні документальні докази та матеріальні об`єкти вилучені, оглянуті та зафіксовані у процесуальних документах, а тому посилання прокурора на фактично абстрактні можливості підозрюваного, без врахування вже проведеної слідством роботи, в жодному випадку не свідчать про наявність та доведеність заявлених ризиків. Крім того, за змістом наявних у справі доказів, обставини інкримінованого злочину істотним чином встановлені саме з документальних доказів, на які ОСОБА_1 не здатен здійснити жодного впливу.

Згідно примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ст. 368 КК України, є корупційним злочином. У разі засудження особи за корупційний злочин, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ «Латальє проти Франції», «Прокопенко проти України» та інші.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є адвокатом Ради адвокатів Донецької області.

Слідчим суддею оцінено, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку з чим до нього відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ч. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 років до 10 років.

Окрім існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею оцінено в сукупності такі обставини: у разі визнання вини підозрюваного в скоєнні пред`явленого кримінального правопорушення, йому загрожує відбування покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років; його вік та стан здоров`я; сімейний та матеріальний стан.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, майновий стан (працює), особу підозрюваного, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м`якого, в тому числі домашнього арешту, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. За наведених вище обставин інший, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки більш м`який запобіжний захід застосований бути не може; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, з урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне, клопотання слідчого про застосування підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою підозрюваному, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, наявних ризиків, майнового стану підозрюваного, який отримує пенсію у розмірі 5300 грн. у місяць, та виногороду за надання адвокатських послуг, та враховуючи ч. 4 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільним визначити ОСОБА_1 , розмір застави, що складає 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 20 х 2 102,00 = 42 040,00 грн., з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті краматорську Сліденко П.В., яке погоджене з прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6»підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, а саме: з 22 червня 2020 року до 20 серпня 2020 року включно.

Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з 22.06.2020 року.

Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала втрачає силу 20 серпня 2020 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.

Одночасно обрати ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок грн.), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області. (отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області; ЄРДПОУ 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, р/р UA828201720355259003000011792).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20 серпня 2020 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та Краматорський міський суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст. 199 КПК України

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6».

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя А.О. Чернобай