Рішення № 9009372, 22.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

22.12.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

22 грудня 2009 року Справа № 12/104

Позивач:          Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк,

вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 04119

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв",

вул. Чернігівська, 112 -Б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості 7937579,43 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивач: Дюжев І.О. довіреність № 03/4/1/672 від 21.09.2009 представник, був

присутній в судовому засіданні 24.11.2009 року, 01.12.2009 року.

відповідач: Сидоров В.І. - директор, Святелик В.В. - довіреність від 01.12.09р.,

представник , Малеза Г.І. –довіреність від 01.12.09р., представник

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 17.12.2009 року по 22.12.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5 362 500 грн. заборгованості за кредитом, 357 725 грн. заборгованості по процентам, 23 725 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 19 655 грн. 56 коп. інфляційних збитків, згідно Кредитного договору №1 від 14.02.2007 року, укладеного між сторонами та додаткових угод № № 92/1, 99,100, 101, 102 до нього.

          Представники сторін в судовому засіданні 01.12.09р. були подані письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Відповідач в поданому 23.06.2009 року відзиві на позов проти позовних вимог заперечував пояснюючи, що Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк декілька разів неогрунтовано застосував п. 2.9. Кредитного договору №1 від 14.02.2007 року, піднімаючи процентну ставку за користування кредитом до 20,0 % річних, що підтверджується Додатковою угодою №92/1 від 13.08.2008 року, а згодом до 24,0% річних, підтверджуючи це Додатковою угодою №100 від 28.11.2008 року., що призвело до погіршення фінансового стану відповідача. Таким чином позивач грубо порушив норми господарського та цивільного законодавства, піднімаючи відсоткову ставку в односторонньому порядку. Також між Кредитодавцем, Позичальником та Чернігівським обласним відділенням була укладена додаткова угоду, що дозволяла полегшити в перній мірі вплив фінансово-економічної кризи на виконання своїх зобов"язань Кредитодавцем та Позичальником. Позичальнику на даний час невідомо про виконання зобов"язань по цій Угоді.

В судовому засіданні 01.12.2009 року було прийнято клопотання позивача про збільшення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 5362500 грн. заборгованості по кредиту, 977409,86 грн. заборгованості по процентам, 1241161,64 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту, 150991,20 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 179649,22 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 30 361,39 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є правом сторони відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання позивача про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальності „Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв”, в разі відсутності коштів на його рахунках, було відхилено судом у зв’язку з необгрунтованістю.

В судовому засіданні 01.12.09р. було оголошена перерва , в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 03.12.09р.

Представником відповідача в судовому засіданні 03.12.09р. було заявлено усне клопотання про здійснення технічного запису судового процесу.

Клопотання відповідача судом задоволено та з 03.12.09р. в судому засіданні здійснювався технічний запис судового процесу.

В судовому засіданні 03.12.2009 року були прийняті письмові уточнення позивача до позовної заяви, які є фактично зменшенням позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, та відповідно стягнення з відповідача 5362500 грн. заборгованості по кредиту, 977409,86 грн. заборгованості по процентам, 1241161,64 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту, 150991,20 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 179649,22 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 25 867,51 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні 03.12.2009 року надав письмові заперечення на клопотання про збільшення позовних вимог в яких посилається на те, що йому потрібен додатковий час для проведення перевірки розрахунків ціни позову, наданого позивачем; заявлена банком вимога в сумі 7942073,31 грн. є завищеною та безпідставною, попередні розрахунки, виконані бухгалтерією відповідача свідчать що заборгованість приблизно складає 6400000 грн., але ця цифра потребує уточнень. Крім того відповідач посилається на те, що обов"язки кредитодавця, викладені в п. 3.2. кредитного договору непропорційно малі у порівнянні з обов"язками позичальника, а штрафні санкції, що використовуються до відповідача не залишають для позичальника можливості продовження господарської діяльності, що може бути підставою визнання таких умов нікчемними. Також відповідач зазначає, що позивачем в односторонньому порядку без погодження з відповідачем було заключено договір з Національним банком України для отримання кредиту у власних господарських цілях на суму 3500000грн з процентною ставкою 16%, а в якості застави було використано майно відповідача - адмінбудівлю за адресою м. Ніжин, вул. Шевченка, 2, загальною оціночною вартістю 13700000 грн., що є незаконним і таким, що порушує майнові права відповідача.

У зв"язку з вищевикладеним відповідач просить суд визнати неправомірну та безпідставну заяву позивача, надану в судовому засіданні 01.12.2009 року про злісне ухиляння відповідача від співпраці з кредитодавцем, визнати недійсним господарське зобов"язання по відповідальності позичальника в частині ст.4 кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року, визнати недійсними господарські зобов"язання п. 1 додаткової угоди № 92/11 від 20.05.2008 року та п. 1.1.3. Додаткової угоди № 100 від 28.11.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року, припинити господарське зобов"язання підприємства відповідача по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року зарахуванням зустрічної однорідної вимоги підприємству на суму 3 300 000 грн., визвати у судове засідання в якості свідків директора Чернігівської філії ВАТ ВіЕйБі Банк Душину Т.М. та Левченка С.В. для підтвердження незаконного використання позивачем майна підприємства відповідача у корисливих цілях, затребувати офіційного роз"яснення Національого банку України щодо мети заключення трьохстороннього та двохстороннього договорів та роз"яснення поведінки позивача до відповідача, та просить надати час для надання уточненого розрахунку заборгованості по заявлених позовних вимогах.

Представник позивача проти клопотань відповідача заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Клопотання відповідача в частині визнання неправомірної та безпідставної заяви позивача, наданої в судовому засіданні 01.12.2009 року, про злісне ухиляння відповідача від співпраці з кредитодавцем, відхилено судом, оскільки зазначена вимога не відповідає ст.12 Господарського процесуального кодексу України, щодо підвідомчості справ господарському суду.

Клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків директора Чернігівської філії ВАТ ВіЕйБі Банк Душину Т.М. та Левченка С.В. для підтвердження незаконного використання позивачем майна підприємства відповідача у корисливих цілях, також відхилено судом, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено участь свідків в господарському процесі.

Клопотання відповідача в частині затребування офіційного роз"яснення Національого банку України щодо мети заключення трьохстороннього та двохстороннього договорів та роз"яснення поведінки позивача до відповідача, відхилено судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона має право порушувати перед судом клопотання про витребування доказів, які необхідні для розгляду справи по суті. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду звертатись за роз"ясненнями.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Чернігівської області Івченко С.М. від 03.12.2009 року за поданням судді Лавриненко Л.М. було продовжено строк вирішення спору до 03.01.2010 року.

В судовому засіданні 17.12.2009 року представник позивача в поданих письмових поясненнях зазначає, що п. 7.5. кредитного договору передбачено право банку у разі настання обставин, визначених п. 4.5. кредитного договору, визначати коли термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, і, відповідно, відповідач зобов’язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафних санкцій у розмірах та на умовах, що визначені кредитним договором. Оскільки заборгованість відповідача перед банком по процентам значно підвищилась на початку травня 2009 року (309816,44 грн.), то банк за наявності факту порушення відповідачем зобов’язання, зокрема сплати процентів, скористався своїм правом вважати термін надання кредиту таким, що закінчився 05.06.2009 року. Тому саме з 05.06.2009 року кредит був винесений на прострочення. Щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, позивач посилається на ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до п.4.3. кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених Договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3. Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання. Додатковою угодою № 100 від 28.11.2008 року до кредитного договору процентну ставку встановлено у розмірі 24% річних. Тому під час нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту і відсотків, використовується процентна ставка в розмірі 48%. Стосовно нарахування інфляційних втрат, позивач посилається на лист Верховного Суду України № 62-97 р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, відповідно до якого якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця. Тому банк під час нарахування інфляційних збитків в період з 1 по 15 число відповідного місяця використовував індекс інфляції поточного місяця, а в період з 16 по 30 або 31 число відповідного місяця використовував індекс інфляції наступного місяця.

Також в судовому засіданні 17.12.2009 року відповідачем було подано письмове клопотання про відновлення майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв" на заставне майно і припинення господарського зобов”язання по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року зарахуванням зустрічної однорідної вимоги по справі № 12/104, відповідно до якого відповідач просить суд усунути порушення кредитодавцем діючого законодавства України в частині імплементації положення п.2.9. кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року; затребувати у позивача встановлення та документального підтвердження статусу заставного майна Товариства відповідача по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року, по Договору застави майнових прав № 137/12-08 ЗМП від 12.12.2008 року, по кредитному договору № 137/12-08 СТ від 12.12.2008 року; затребувати у позивача підписаний відповідачем під тиском зі сторони позивача Договір про розірвання Договору застави майнових прав № 137/12-08 ЗМП від 12.12.2008 року; відновити майнові права відповідача на заставлене майно по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року; припинити господарське зобов’язання Товариства відповідача по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року зарахуванням зустрічної однорідної вимоги підприємства на суму 10095880,46 грн.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що положення кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року не відповідають вимогам цивільного законодавства та є дискримінаційними по відношенню до позичальника, а також Товариство відповідача понесло реальні матеріальні збитки із-за неправомірних дій позивача та упущену вигоду в розмірі 10095880 грн. 46 коп.

Клопотання відповідача про витребування у позивача встановлення та документального підтвердження статусу заставного майна Товариства відповідача по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року, по Договору застави майнових прав № 137/12-08 ЗМП від 12.12.2008 року, по кредитному договору № 137/12-08 СТ від 12.12.2008 року; затребувати у позивача підписаний відповідачем під тиском зі сторони позивача Договір про розірвання Договору застави майнових прав № 137/12-08 ЗМП від 12.12.2008 року та відновлення майнових прав відповідача на заставлене майно по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року, судом відхилено, оскільки кредитний договір № 137/12-08 СТ від 12.12.2008 року не є предметом дослідження по даній справі, а договір застави майнових прав № 137/12-08 ЗМП від 12.12.2008 року було укладено в забезпечення виконання позивачем взятих на себе зобов”язань перед Національним банком України по кредитному договору № 137/12-08 СТ від 12.12.2008 року, а не по кредитному договору № 1 від 14.02.07р., який є підставою заявлених позовних вимог по даній справі. Доказів звернення стягнення заставодержателем ( Національним банком України) на майнові права за кредитним договором № 1 від 14.02.07р., на підставі Договору застави майнових прав № 137/12-08 ЗМП від 12.12.2008 року, відповідач суду не надав.

В судовому засіданні 17.12.09р. було оголошена перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 22.12.2009р.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивач в судовому засіданні 03.12.2009 року уточнив свої позовні вимоги, які є фактично зменшенням позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, та відповідно стягненню з відповідача підлягають: 5362500 грн. заборгованості по кредиту, 977409,86 грн. заборгованості по процентам, 1241161,64 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту, 150991,20 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 179649,22 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 25 867,51 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, і уточнення позовних вимог були прийняті судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

14.02.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 1, згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину Договору у сумі 5000000 грн., термін користування кредитом до 16-00 год. 10.02.2012 року, проценти за користування кредитом 18,75% річних, надання кредиту здійснюється в гривнях в повному обсязі або окремими частинами –траншами.

Пунктом 1.2. кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року передбачено, що кредит надається позичальнику для ведення поточної діяльності та забезпечення будівельно-оздоблювальних робіт не житлової будівлі, комплектації її технікою.

Пунктами 2.4.-2.6. кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони визначили, що моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідний рахунок, визначений в п. 2.2. Договору, в сумі відповідного траншу кредиту.

Надання кожного траншу оформляється Додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та процентна ставка.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених договором.

Додатковою угодою № 92/1 від 20.05.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони встановили, що процентна ставка за користування кредитом 20% річних. Сторони домовились, що укладання договорів про зміни до договорів застави та іпотечних договорів в частині зміни процентної ставки відбудеться в строк до 01.08.2008 року.

Додатковою угодою № 99 від 20.11.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони виклали п. 1.1.1. кредитного договору в наступній редакції: кредит надається в сумі 5500000 грн.

Додатковою угодою № 100 від 28.11.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони встановили, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24% річних. Повернення кредиту буде здійснюватися у безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок 10.02.2012 року. Зменшення кредитної заборгованості буде здійснюватись відповідно до графіку , а саме станом на 31.10.08р. залишок заборгованості становить 5362500 грн., і в подальшому починаючи з 31.12.08р. вона зменшується на 275000 грн., а в період з 31.01.09р. по 10.02.2012 року вона щомісячно ( останній день місяця) зменшується на 137500 грн., та станом на 10.02.2012 року повинна становити 0 грн.

Додатковою угодою № 101 від 11.12.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони встановили, що станом на 11.12.2008 року сума кредиту становить 5362500 грн.

Додатковою угодою № 102 від 08.01.2009 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року сторони встановили, що повернення кредиту буде здійснюватися у безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок 10.02.2012 року. Зменшення кредитної заборгованості буде здійснюватись відповідно до графіку, а саме станом на 31.10.08р. залишок заборгованості становить 5362500 грн., і в подальшому починаючи з 30.06.09р. по 10.02.2012 року вона щомісячно зменшується( останній день місяця) на 167578 грн., та станом на 10.02.2012 року повинна становити 0 грн.:

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 5498 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами про перерахування коштів на поточний рахунок позичальника та випискою з поточного рахунку про надходження коштів , копії яких додано до матеріалів справи.

Відповідач кредитні кошти повернув частково , залишок кредиту станом на 03.06.09р. становив 5362500 грн.

Відповідно до п. 2.7.1.-2.7.4. кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом із розрахунку рік та місяць –рівні календарній кількості днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у гривнях щомісячно за поточний календарний місяць.

При розрахунку процентів враховується перший день перерахування кредиту, і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в п. 1.1.2. Договору.

Фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць позичальник перераховує на відкритий йому рахунок № 20680300118451/980в Ніжинському відділенні Першої Київської філії АТ ВАБанк, МФО 321637 щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця, починаючи з 27.02.2007 року.

Відповідно до п.2.8 договору у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його користування , кошти в першу чергу спрямовуються на сплату прострочених процентів за користування кредитом.

Крім того п.п. 2.9.1., 2.9.2. кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року передбачено, що про намір змінити розмір процентної ставки за користування кредитом, кредитодавець зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідні додаткові угоди.

У випадку, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.9.1. Договору підписати надані кредитодавцем додаткові угоди до цього Договору та повернути їх кредитодавцю.

Пунктом 1.1.3 кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року було встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 18,75 % річних.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами було укладено Додаткову угоду № 92/1 від 20.05.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року якою встановлено процентну ставку за користування кредитом 20% річних, а Додатковою угодою № 100 від 28.11.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року процентна ставка за користування кредитом - 24% річних.

Клопотання відповідача про визнання недійсним господарського зобов"язання п. 1 додаткової угоди № 92/11 від 20.05.2008 року та п. 1.1.3. Додаткової угоди № 100 від 28.11.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено право сторін щодо зміни умов укладеного договору. Порядок внесення змін до договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.9 ст. 2 кредитного договору сторонами було визнано порядок внесення змін до договору в разі зміни розміру процентної ставки.

Як встановлено судом, відповідачем були підписані додаткові угоди № 92/1 від 20.05.2008 року та № 100 від 28.11.2008 року до кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, що є правом сторін і не протирічить діючому законодавству, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

За період користування кредитом з 15.02.2007 року по 27.11.2009 року відповідач зобов’язаний був сплатити проценти в сумі 2574908 грн. 33 коп., фактично відповідачем сплачено 1597 498 грн. 47 коп., заборгованість по прпоцентах за період за користування кредитом з 15.02.2007 року по 27.11.2009 року становить 977 409 грн. 86 коп.

Як слідує із наданого позивачем розрахунку процентів за користування кредитом та документів щодо здійснення відповідачем часткової сплати процентів, нараховані проценти за лютий 2009р. в сумі 98728 грн. 77 коп. в строк до 28.02.09р. відповідачем сплачені не були , а лише в період з 30.04.09р. по 18.09.09р. відповідачем було сплачено 80398,36 грн., заборгованість по процентах за лютий 2009р. становить 18330,41 грн.

За березень 2009р. та квітень 2009р. відповідач взяті на себе зобов”язання також не виконав і проценти за користування кредитом в установлений строк не сплатив.

Відповідачем також не сплачені проценти і за користування кредитом за період з 01.05.09р. по 27.11.2009 року.

Таким чином позовні вимоги позивача щодо стягнення процентів в сумі 977 409 грн. 86 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Підпунктом 3.3.5 пункту 3.3 договору встановлено обов”язок відповідача сплачувати банку проценти та комісії на умовах, визначених договором.

У відповідності до п.4.5 кредитного договору , у разі невиконання позичальником зобов”язань, визначених п.3.3 цього договору , протягом 15 банківських днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився , та відповідно , позичальник зобов”язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції . Після погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Пунктом 7.5 кредитного договору сторони визначили , що у разі настання обставин , визначених п.п.2.9.3, 3.2.4,4.5,5.2 цього договору , термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, і відповідно позичальник зобов”язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах , що визначаються цим договором.

У зв”язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов”язань щодо сплати процентів за користування кредитом за лютий, березень та квітень 2009р. більш ніж на 15 банківських днів , термін надання кредиту закінчився, відповідно до п.п.4.5,7.5 кредитного договору, і позивач 05.06.09р. виніс кредит на рахунок прострочених.

Також частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, сторонами було визначено графік погашення кредиту, але відповідач в порушення взятих на себе зобов”язань чергові платежі по 167578 грн. 30.06.2009р., 31.07.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р., 31.10.2009р., 30.11.09р. не здійснив.

За таких обставин у позивача виникло право щодо дострокової вимоги суми кредиту, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення 5362500 грн. кредиту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача відповідно до п. 4.3. Кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року пеню в сумі 1241161 грн. 64 коп. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 05.06.2009 року по 27.11.2009 року та пеню в сумі 150991 грн. 20 коп. за період з 27.05.2009 року по 27.11.2009 року за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

Пунктом 4.3. Кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року передбачено, що у різі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених Договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3. Договору, за кожний день прострочення виконання за реквізитами, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня розрахована виходячи із 48 % річних ( п.1.1.3 в редакції додаткової угоди від 28.11.08р. до кредитного договору № 1 від 14.02.07р. –процентна ставка 24% річних).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня”.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку , що пеня за прострочку виконання відповідачем зобов”язання щодо сплати процентів та кредиту підлягає стягненню виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, а саме облікова ставка НБУ з 30.04.08р. – 12 % річних, з 15.06.09р. –11% річних, з 12.08.09р. –10,25% річних..

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 28.03.06р. по справі № 48\296.

Судом встановлено порушення відповідачем строків сплати кредиту та процентів за його користування, але приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування пені за прострочку сплати процентів за лютий 2009р. припинилось 28.08.09р., за березень 2009р. –30.09.09р., за квітень 2009р. - 31.10.09р., а тому пеня за прострочку сплати процентів за період з 27.05.07р. по 27.11.09р. підлягає стягненню в сумі 59090,87 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Відповідно пеня за прострочку повернення кредиту за період з 05.06.09р. по 27.11.09р. підлягає стягненню в сумі 548003,42 грн. за період з 05.06.09р. по 27.11.09р. виходячи із виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Вимоги відповідача щодо визнання недійсним господарського зобов"язання по відповідальності позичальника в частині ст.4 кредитного договору № 1 від 14.02.2007 року, задоволенню не підлягають , оскільки згідно ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюється обмежень щодо визначення розміру пені , а передбачається обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно сторони не були позбавлені права , згідно ст.ст.551, 627 Цивільного кодексу України , відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши відповідальність за прострочення виконання зобов”язання у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3. Договору, за кожний день прострочення, що не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Позивач просить стягнути з відповідача також 179649 грн. 22 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту за період з червня по жовтень 2009 року та відповідно до заяви про зменшення позовних вимог , просить стягнути 25 867 грн. 51 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів за період з лютого по жовтень 2009 року.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 179649 грн. 22 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту за період з червня по жовтень 2009 року та 25 867 грн. 51 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів за період з лютого по жовтень 2009 року підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтовними і підлягають задоволенню в частині стягнення 5362500 грн. заборгованості по кредиту, 977 409 грн. 86 коп. заборгованості по відсотках, 548003,42 грн. пені за прострочку сплати кредиту, 59090,87 грн. пені за прострочку сплати процентів, 179649 грн. 22 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 25 867 грн. 51 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів. В решті позову відмовити.

Вимоги відповідача щодо припинення господарського зобов’язання Товариства відповідача по кредитному договору № 1 від 14.02.2007 року зарахуванням зустрічної однорідної вимоги підприємства на суму 10095880,46 грн., задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

          Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов”язаннях і при цьому кредитор за одним зобов”язанням є боржником в іншому зобов”язанні; однорідність вимог ; „дозрілість” вимог , тобто щоб строк виконання зобов”язань або вже настав , або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто , виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов”язання, його змісту, умов виконання.

          Із наданих відповідачем пояснень та доказів, не можна зробити беззаперечного висновку про наявність всіх необхідних умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

          Також відповідачем не надано суду доказів направлення позивачеві заяви про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 22977,95 грн. та витрати в сумі 281 грн. 59 коп. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 551, 611,612, 625, 627, 629, 601, 651, 652, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 188, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” , ст.ст. 22, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинська лабораторія скануючих пристроїв", вул. Чернігівська, 112 -Б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (п/р 26004300118451 в Відділенні № 3 Чернігівської філії ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 353757, код ЄДРПОУ 14220751) на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 04119 (к/р 32003176201 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842, р\р 29098400003224, МФО 380537) 5362500 грн. заборгованості по кредиту, 977 409 грн. 86 коп. заборгованості по процентах, 548003,42 грн. пені за прострочку сплати кредиту, 59090,87 грн. пені за прострочку сплати процентів, 179649 грн. 22 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 25 867 грн. 51 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів, 22977,95 грн. державного мита та витрати в сумі 281 грн. 59 коп. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                   Л.М. Лавриненко