Рішення № 9009232, 11.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

8 грудня 2009 року                                                                       Справа № 19/156

Позивач:          Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма "ТехНова", вул. Димитрова, 5 корп. 10-а, м. Київ, 03150,

адреса представника: вул. Ушинського 23, м. Чернігів, 14014.

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Колосок”

          пр-т. Перемоги, 17, м. Чернігів, 14017.

Про: стягнення 5003,06 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Міщенко В.В., довіреність № 153, від 06.02.2008 року,

від відповідача: не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „ТехНова” (далі –ТОВ „ТехНова”) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Колосок” (далі –ТОВ „Колосок”) про стягнення 4377,93 грн. боргу, 441,19 грн. пені, 124,08 грн. інфляційних нарахувань та 59,86 процентів річних.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак своїм правом участі в судовому засіданні не скористався.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена на адреси відповідача зазначені у позовній заяві повернулись до суду з відмітками поштового відділення „організація вибула”.

Крім того, господарський суд відзначає, що отримавши 18.11.2009 року від позивача довідку з Єдиного державного реєстру відповідача, де зазначено зміну місцезнаходження останнього, ухвала про відкладення розгляду справи від 10.11.2009 року була надіслана додатково на адресу зазначену в довідці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вищезазначена ухвала також повернулась до суду з відміткою „По данному адресу організації нема –вибула”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

В судовому засіданні, 10.11.2009 року, відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 4377,93 грн. суми боргу, 447,96 грн. пені, 124,08 грн. інфляційних нарахувань, та 59,86 грн. процентів річних.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача, суд розцінює її як заяву про збільшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду, оскільки це не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб

Спір розглядається з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

1 грудня 2001 року між Комунальним енергогенеруючим підрозділом „Чернігівська теплоелектроцентраль” Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ТехНова” (Постачальник) та ТОВ „Колосок” (Споживач) укладено договір № 342 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов зазначеного договору, Постачальник взяв на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію, в гарячій воді, в потрібних йому обсягах для об’єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач зобов’язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, згідно договору.

Відповідно до п.3.2.22 Договору, Споживач зобов’язаний щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку не отримання рахунку до 15 числа наступного місяця Споживач зобов’язаний повідомити про це Постачальника.

Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що отримується Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрацій, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної ради і постановами КМУ.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються в розмірі (на гаряче водопостачання (п.6.2.2 Договору)):

- за 1 Гкал- при наявності теплолічильника;

- за 1 куб. метр при наявності витратоміра;

- за 1 куб.м згідно з розрахунком при відсутності приладів обліку.

Тариф на теплову енергію затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №263 від 30.09.2008 року.

Судом встановлено, що в період з березня 2009 року по квітень 2009 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на суму 4377,93 грн. та виставлено рахунки на її оплату: № 0342 від 31.03.2009 року, від 30.04.2009 року, (про що свідчать копії фіскальних чеків та списки поштових відправлень рекомендованих листів - 19 - 21 а.с.)

Виходячи з викладеного, позивачем належним чином виконано обов’язки за Договором та поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 4377,93 грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до п. 6.5 Договору розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно у відповідності з показанням приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за поставлену теплову енергію.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 4377,93 грн. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положенням Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 20.05.1999 року, суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 6.9 Договору, у випадку несплати Споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладеного позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 447,96 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 59,86 грн. за період з 15.04.2009 року по 08.10.2009 року та інфляційні нарахування в сумі 124,08 грн. за період з 15.04.2009 року по 30.09.2009 року.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Колосок” пр-т. Перемоги, 17, м. Чернігів, 14017, (р/р 260040176434 в філії Укрексімбанку м. Чернігів, МФО 353649, код 14247282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ТехНова” (03150, вул. Димитрова, 5, корп. 10-а, м. Київ, р/р 260003061901 в ВАТ „Агрокомбанк” м. Київ, МФО 322302, код ЄДРПОУ 24100060) 4377,93 грн. боргу, 447,96 грн. пені, 124,08 грн. інфляційних нарахувань, 59,86 грн. процентів річних, 102,00 грн. державного мита, 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

          Суддя                                                                                           Л.Р.Кочергіна

11.12.09