Рішення № 9008929, 02.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р. Справа № 29/28-09

вх. № 480/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - Лавренюк Т.А.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Тридента Агро", м. Київ

до ПП "Согласие", п. Високий

про стягнення 3090720,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшов позов ТОВ "Тридента Агро" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договорами купівлі-продажу товару з ПП "Согласие" як зобов'язаної сторони згідно Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №7 від 15 січня 2008 року у розмірі 3 090 720 (три мільйони дев'яносто тисяч сімсот двадцять) гривень 15 копійок та інших судових витрат.

Ухвалою суду від 23.01.09 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.02.09.

23.01.09 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просить суд Накласти арешт на грошові кошти у розмірі заявлених позовних вимог - 3 090 720 (три мільйони дев'яносто тисяч сімсот двадцять) гривень 15 копійок, що належать Приватному підприємству “СОГЛАСИЕ” (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Ощепкова, 52; код ЄДРПОУ - 32722611).

Ухвалою суду від 23.01.09 заяву позивача було задоволено. До розгляду спору по суті, накладено арешт на грошові кошти у розмірі заявлених позовних вимог - 3 090 720 (три мільйони дев'яносто тисяч сімсот двадцять) гривень 15 копійок, що належать відповідачу - Приватному підприємству “СОГЛАСИЕ”(62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Ощепкова, 52; код ЄДРПОУ - 32722611) та знаходяться на наступних рахунках:

- п/р №26002961052871 в філії ЗАТ “ПУМБ”у м. Харкові, МФО 350385 (61002, м. Харків, вул. Артема, 25)

- п/р №260016456, п/р №260676456 в ХОД “Райффайзен банк Аваль”, м. Харків, МФО 350589 (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11)

- п/р №2600901300604 в ХФ ТОВ “Укрпромбанк”у м. Харкові, МФО 350686 (61022, м. Харків, вул. Сумська, 41/2)

- п/р №260063111101 в ТОВ “Комерційний банк "ДАНІЕЛЬ"”, м. Київ, МФО 380980 (10033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. №3, літ. А)

- п/р 26001010765301 ЗАТ “Альфа-Банк”у м. Київ, МФО 300346 (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6)

- п/р №26009000049533 в АБ “ФАКТОРІАЛ-БАНК”, м. Харків, МФО 351715 (61057, м. Харків, вул. Римарська, 32)

- п/р №26008269450011, АКБ “Базис”, м. Харків, МФО 351760 (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88)

- п/р №260003016030, №260073046030, №260083036030, №260093026030 в АКБ “Золоті Ворота”, МФО 351931 (61166, м. Харків, проспект Леніна, 36) та/або на будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

Приватне підприємство "Согласие", не погодившись з ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2009р., звернулось зі скаргою від 29.01.2009р. до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. провадження по справі було зупинено, а справу надіслано до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. апеляційну скаргу було залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 23.01.2009р. - без змін, а справу повернуто до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009р. провадження по справі 29/28-09 було поновлено та призначено до розгляду на 01 липня 2009 р.

02.07.2009р. Приватне підприємство "Согласие" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2009р.

Ухвалою суду від 02.07.09р. було зупинено провадження по справі.

Ухвалою Вищого господарського суду від 15.10.09р. касаційну скаргу Приватного підприємства “Согласие” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року у справі № 29/28-09 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року у справі № 29/28-09 – без змін.

17.11.09р. від відповідача надійшло через канцелярію суду клопотання (вих. №90 від 12.11.09р.) про припинення провадження по справі в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2008 року порушено провадження у справі № Б-39/212-08 про банкрутство та відкрито процедуру санації Приватного підприємства „Согласие". А також заява (вих.89 від 12.11.09р.) про скасування заходів забезпечення позову, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що справа повернулась до господарського суду Харківської області ухвалою від 17.11.09 провадження по справі було поновлено та призначено її розгляд на 02.12.09.

Представник позивача в судове засідання не з"явився.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

15.01.08 між сторонами було підписано договір №7. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 3387598,47 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач повернув позивачу частину товару на суму 138960,00 грн., що підтверджується накладною (повернення) №ВП-0000001 від 08.05.08 року на суму 115 200,00 грн. та накладною (повернення) №ВП-0000002 від 29.05.08 року на суму 23 760,00 грн.

Пункт 5.1. даного договору зазначає, що покупець (відповідач по справі) здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином: 500000,00 грн. від вартості товару оплачується в строк до 20 березня 2008 року; 2581210, 84 грн. від вартості товару оплачується простим векселем із строком погашення до 15 грудня 2008 року.

Відповідач в порушення чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору лише частково провів розрахунки за товар, отриманий від позивача, шляхом переведення (перезарахування) грошових коштів, що були відповідачем сплачені позивачу на основі інших укладених договорів купівлі-продажу, саме як погашення грошових зобов'язань щодо договору купівлі-продажу №7 від 15 січня 2008 року. Загальний розмір проведених часткових розрахунків становить 426 866,40 гривень.

Окрім цього, ПП «СОГЛАСИЕ» також не передало в передбачений строк простий вексель, як того вимагали умови договору. Хоча, згідно п. 5.4. Договору вексель повинен бути переданий продавцю не пізніше п'яти банківських днів з моменту фактичного отримання товару покупцем.

На сьогоднішній день заборгованість ПП «СОГЛАСИЕ» перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №7 від 15 січня 2008 року становить 2 821772, 07 грн.

Відповідач дану заборгованість визнає, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 04 листопада 2008 року.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Враховуючи те, що факт здійснення позивачем відповідачу поставки товару є беззаперечним; розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем дорівнює сумі платежу за векселем; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів відображена сторонами у підпункті 5.3 пункту 5 договору купівлі-продажу №7 від 15 січня 2008 року, тобто, сторонами погоджено можливість виникнення між ними вексельних правовідносин.

В той же час необхідним є наявність двох юридичних фактів, які б слугували підставою виникнення вексельних правовідносин: складання векселя (його оформлення) та видання векселя як односторонній правочин.

Таким чином, у зв'язку з невидачею відповідачем позивачу векселя відповідно до умов договору купівлі-продажу №7 від 15 січня 2008 року грошове зобов'язання за договором не припинилося та підлягає обов'язковому виконанню.

Враховуючи, що договірне зобов'язання з оплати боргу боржником, з яким було пов'язане видання векселя, не припиняється, а існує паралельно, відповідач в строк до 15 грудня 2008 року повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, або видати простий вексель, яким посвідчити своє безумовне грошове зобов'язання перед позивачем.

У випадку, коли договором передбачено, що одна сторона передає товари, виконує роботи чи надає послуги, а інша з метою розрахунку видає (передає) або акцептує вексель на узгоджених сторонами умовах, зобов'язання з оплати цих товарів, робіт чи послуг вважаються виконаними при виконанні таких дій із векселем; якщо одна сторона передала товари, виконала роботи або надала послуги, а інша сторона не видала (не передала) чи не акцептувала вексель на узгоджених ними умовах, сторона, яка виконала зобов'язання за правочином, має право звернутися з вимогою про оплату (п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 2821772,07 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2008 року порушено провадження у справі № Б-39/212-08 про банкрутство та відкрито процедуру санації Приватного підприємства „Согласие". Пунктом 8 зазначеної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо податків і зборів (обов'язкових платежів).

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв"язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 59257,22 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 7173,09 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 8.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня (в період з 15.12.08 по 24.12.08) в сумі 18554,12 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

В задоволенні позову в частині стягнення 38963,65 грн. пені слід відмовити у зв"язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2008 року порушено провадження у справі № Б-39/212-08 про банкрутство та відкрито процедуру санації Приватного підприємства „Согласие" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також зазначено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволені частково судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог, а саме, позивачу підлягає відшкодування за рахунок відповідача 25162,71 грн. державного мита та 116,44 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, суд вважає, що адвокатські витрати у розмірі 145000 грн. не підлягають віднесенню на відповідача, оскільки, позивачем не було надано суду доказів понесення таких витрат, а також, договір на який посилається позивач підписано не с адвокатом, а згідно інформаційного листа Вищого господарського суду від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 38, 44-49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СОГЛАСИЕ" (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Ощепкова, 52; код ЄДРПОУ - 32722611) на користь ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" (м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код ЄДРПОУ - 25591321) - 2821772,07 грн. боргу, 18554,12 грн. пені, 7173,09 грн. річних, 59257,22 грн. інфляційних, 25162,71 грн. державного мита та 116,44 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя